Рішення № 137720854, 25.06.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/414/26

Єдиний унікальний № 748/3961/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Кухти В.О.,

секретаря Костюк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

03.12.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал»:

1) заборгованість за Кредитним договором № 7566597 від 25.02.2023 р. в сумі 20 950,00 грн;

2) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.02.2023 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, ОСОБА_1 , був укладений договір про споживчий кредит № 7566598, у вигляді електронного документу, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у сумі 5 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від кредитодавця. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість.

26.06.2023 р. первісний кредитор, ТОВ «Мілоан», та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №99-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 7566598 від 25.02.2023 р., що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 20 950,00 грн відповідно до виписки з особового рахунку, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 15 000,00 грн, прострочена заборгованість за комісіями - 950,00 грн. 04.11.2025 р. відповідачу надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, але у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Разом із позовною заявою позивач надав суду клопотання про витребування доказів у якому просить суд зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати інформацію щодо надходження на банківську картку НОМЕР_1 кредитних коштів в розмірі 5 000,00 грн відповідно до Кредитного договору № 7566598 від 25.02.2023 р. укладеного між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 04.12.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк» відносно ОСОБА_1 .

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.02.2023 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 7566598 (індивідуальна частина), відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 5 000,00 грн, строком на 105 днів, який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.03.2023 р. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.06.2023 р. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 12.03.2023 р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10.06.2023 р. (останнього дня строку кредитування). Комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13 500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 . Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей Договір (з Додатками № 1, № 2 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Додатком № 1 до цього договору сторони погодили графік платежів. (а.с.7-13 зворот).

Зазначений договір, разом з Графіком (Додаток № 1 до Договору) та Паспортом споживчого кредиту (Додаток № 2 до Договору) підписаний ОСОБА_1 25.02.2023 р. об 23:11:50 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: W51195 (а.с.14).

Також на підтвердження факту укладення договору позивач надав: анкету-заяву на кредит № 7566598, подану ОСОБА_1 25.02.2023 р. на сайті: miloan.ua. (а.с.14 зворот-15).

Згідно з копією довідки від 10.09.2025 р., ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 7566598 від 25.02.2023 р., ідентифікована ТОВ «Мілоан»; акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: W51195, відправленим на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.14).

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12.01.2021 р. у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 02.11.2021 р.

ТОВ «Мілоан», відповідно до умов п. 1.2 та п. 2.1 кредитного договору, здійснено переказ грошових коштів, згідно договору № 7566598 від 25.02.2023 р., у сумі 5 000,00 грн, на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 94437445 від 25.02.2023 р. (а.с.15 зворот).

25.12.2025 р. до суду надійшла витребувана інформація від АТ КБ «ПриватБанк», з якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» повідомляє про те, що по рахунку № НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 5 000,00 грн від 25.02.2023 р., платник: Переказ коштів. Коментар: Viplata zaima Miloan. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу: 2229234620 (а.с.48).

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а остання отримала грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.

Пунктом 3.2.6. кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

26.06.2023 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ, на підставі якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача (а.с.17 зворот-21 зворот).

26.06.2023 р. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі Реєстру боржників від 26.06.2023 р. до Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26.06.2023 р. (а.с.24)

Із платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 71827 від 26.06.2023 р. вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало кошти ТОВ «Мілоан» за договором відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26.06.2023 р. (а.с.26 зворот).

26 серпня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26.06.2023 р., якою внесли зміни до Додатку № 1 до Договору - форму Реєстру боржників та виклали його в новій редакції (а.с.25).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26.06.2023 р. (у новій редакції згідно з додатковою угодою №1 від 26.08.2025 р.) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 20 950,00 грн (а.с.27).

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в неї заборгованості.

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 22833368/2287 від 04.11.2025 р., у якій повідомлялося про відступлення права вимоги ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 7566598 від 25.02.2023 р., та зазначалося про необхідність погашення заборгованості у розмірі 20 950,00 грн, яку було залишено без задоволення. (а.с.27 зворот).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено, відповідач ОСОБА_1 та первісний кредитор ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки відповідач підписав договір про споживчий кредит шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором: W51195.

Підписавши договір, відповідач надала свою згоду на його укладення, погодилась з усіма визначеннями умовами та змістом, повністю розуміючи і зобов`язуючись неухильно дотримуватися умов кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, 10.06.2017 р. набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії ЗУ «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Указане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 р. у справі №496/3134/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.03.2023 р. у справі №204/2820/21 (провадження №61-3773св22).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 р. в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Разом з тим, у кредитному договорі № 7566598 розмір комісії було нараховано одноразово за надання кредиту при його видачі, він не був прихованим та позичальник ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи кредитний договір, та в подальшому не оспорювала його в судовому порядку.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані позивачем докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Мілоан», та порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 7566598 від 25.02.2023 р.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 20 950,00 грн, що підтверджується наданою до суду випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 7566598 від 25.02.2023 р., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 грн, прострочена заборгованість за комісією становить 950,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками становить 15 000,00 грн (а.с.17).

Розрахунок кредитної заборгованості є арифметично правильним. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок кредитної заборгованості та її складові, відповідачем по справі суду надано не було, контр розрахунку заборгованості відповідач також суду не надала.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України).

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши надані докази, встановивши, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісій не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до якого перейшло право вимоги, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 35692 від 25.11.2025 р. (а.с.1), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 р. у справі № 160/12268/19).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 137 ЦПК України, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 р. у справі № 479/475/21, провадження № 61-6583св22 дійшов наступного висновку.

Так, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Як вбачається з договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р., укладеного між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.30 зворот), акту № Д/9139 наданих послуг від 12.11.2025 р. (а.с.31 зворот) та детального опису наданих послуг до акту № Д/9139 наданих послуг від 12.11.2025 р. (а.с.32), розмір правових послуг адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» складає 8 000,00 грн, що включає в себе усну консультацію, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання та подання до суду позовної заяви.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатським об`єднанням «Апологет» роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн є завищеними та не співмірними згідно з обставинами цієї справи.

Зокрема, суд зауважує, що ця справа стосується стягнення заборгованості у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Крім того, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням «Апологет» роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 4 000,00 грн, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 509, 513, 514, 525, 526, 530, 611, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7566598 від 25 лютого 2023 року в загальному розмірі 20 950 (двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок;

- прострочена заборгованість за комісіями 950 (дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

- прострочена заборгованість за відсотками 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Кухта