Ухвала суду № 137720454, 26.06.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1385/25

Провадження № 2/515/145/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретаря судового засідання Комерзан Л.І.,

за участю представника ОСОБА_1 адвоката Цимбала С.Ю. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області

заяву представника ОСОБА_2 адвоката Васильєва Павла Олеговича про відвід судді від розгляду цивільної справи № 515/1385/25 за позовом

ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Васильєв Павло Олегович, до ОСОБА_1 в особі представника адвоката Цимбала Сергія Юрійовича про визнання правочинів недійсними, скасування документів, на підставі яких були здійснені правочини, та визнання права спільної власності з стягнення грошової компенсації,

зустрічним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Цимбал Сергій Юрійович до ОСОБА_2 в особі представника адвоката Васильєва Павла Олеговича про поділ спільного майна подружжя, визнання договору дарування удаваним та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває вказана цивільна справа.

24 червня 2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Васильєва П.О. надійшла заява про відвід судді Луцюка В.О. від розгляду вказаної справи за виявлення обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, зокрема, суддею в рамках цивільної справи 21 квітня 2026 року винесено ухвалу, яка не підлягає апеляційному оскарженню, якою поновив стороні відповідача строк на пред`явлення зустрічного позову, що надійшов до суду 03 лютого 2026 року. При цьому, сторона відповідача не навела об`єктивних причин та непереборних обставин, що не залежали від неї, щодо неможливості пред`явлення зустрічної позовної заяви у визначений судом строк, перебіг якого розпочався з 09 грудня 2025 року (день ознайомлення з ухвалою про відкриття провадження) та закінчився 24 грудня 2025 року (вх. № 4628/26-Вх 24.06.2026).

25 червня 2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Цимбалом С.Ю. подано письмове заперечення на заяву про відвід судді від справи, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету представника ОСОБА_1 09 грудня 2025 року о 21 годині 00 хвилин, тобто після 17 години 00 хвилин, а тому вважається врученою 10 грудня 2025 року, закінчення строку для подання зустрічного позову спливає 25 грудня 2025 року. Зустрічний позов у справі було подано 25 грудня 2025 року шляхом передання кур`єрській службі ТОВ «Двадцять п`ять годин», код ЄДРПОУ 37585398, для передання на адресу Татарбунарського районного суду Одеської області, про що свідчить кур`єрська накладна № 7186 від 25 грудня 2025 року. Через поважні причини зустрічний позов був доставлений кур`єрською службою до суду лише 02 лютого 2026 року. Таким чином, зустрічний позов подано у межах строку, передбаченого законодавством. Крім того, у судовому засіданні 21 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Піскун О.В. не заперечував проти прийняття зустрічного позову (вх. № 4677/26-Вх 25.06.2026).

Представник ОСОБА_2 адвокат Васильєв П.О. у засідання не прибув, його неявка не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 адвокат Цимбал С.Ю. у засіданні заперечив проти задоволення заяви про відвід судді, пославшись на обставини, викладені у поданому ним письмовому заперечені.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_2 адвоката Васильєва П.О. про відвід судді від розгляду справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ч.3 ст.40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з положеннями п.п.3-5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відвід повинен бути вмотивованим (ч.3 ст.39 ЦПК України). Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Разом із тим, слід зазначити, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Білуха проти України, №33949/02, 49 - 52, від 09 листопада 2006 року).

Відповідно до п.2.1, 2.3 Бангалорських принципів поведінки судді, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах.

У рішенні від 15 липня 2005 року у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

При цьому, аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку, що критерієм порушення суб`єктивної складової даного поняття можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи.

Таким чином, можливо зробити висновок про те, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факти, які свідчать про особисту упередженість або зацікавленість судді у результатах розгляду справи.

До того ж, згідно з усталеною судовою практикою, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2018 року у справі №800/592/17.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи ч. 4 ст. 39 ЦПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17), від 01 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

У своїй заяві адвокат Васильєв П.О. обґрунтовує відвід судді Луцюку В.О. тим, що у сторони позивача є сумніви в неупередженості та об`єктивності судді при розгляді даної справи, у зв`язку з постановленням суддею ухвали в рамках цивільної справи про поновлення стороні відповідача строку на пред`явлення зустрічного позову та прийняття зустрічного позову до розгляду з первісним позовом без наведення стороною відповідача об`єктивних причин та непереборних обставин, що не залежали від неї, щодо неможливості пред`явлення зустрічної позовної заяви у визначений судом строк.

Вивчивши заяву про відвід та додані до неї документи, суд вважає заявлений відвід необґрунтованим, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів того, що суддя є упередженим в розгляді даної справи, суду не надано.

Так, згідно з ухвалою суду від 21 квітня 2026 року, стороні відповідача поновлено строк для пред`явлення зустрічного позову; прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання договору дарування удаваним та стягнення грошової компенсації з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, скасування документів, на підставі яких були здійснені правочини, та визнання права спільної власності з стягнення грошової компенсації. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом (а.с. 118-119 т. 2).

Як вбачається з вказаної ухвали, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову за встановлення об`єктивних причин його пропуску стороною відповідача, про що навів обґрунтування. Крім того, у судовому засіданні 21 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Піскун О.В. не заперечував проти прийняття зустрічного позову та об`єднання його в одне провадження із первісним позовом.

Доводи адвоката Васильєва П.О. у заяві про відвід судді фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням.

Незгода сторони з прийнятим судом процесуальним рішенням не є підставою, які чітко визначені у ст.36 ЦПК України, для відводу судді.

Отже, стороною позивача за первісним позовом не наведено обставин на підтвердження упередженості судді Луцюка В.О. та порушення норм процесуального законодавства, які б свідчили про це, а також інших підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, які унеможливлювали б розгляд справи суддею та викликали необхідність його відводу. Всі процесуальні дії вчинено судом з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.

Керуючись ч.3 ст.40, ст.260, 268 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_2 адвоката Васильєва Павла Олеговича про відвід судді від розгляду цивільної справи № 515/1385/25 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 25.06.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк