Рішення № 137719238, 22.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4628/26

Провадження №: 2-а/336/73/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Боєва Є.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7158247 від 07.05.2026 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Фельського С.Л., звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 07 травня 2026 року, ОСОБА_1 під час руху на автомобілі ВАЗ 2105 д.н. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції. У результаті перевірки документів та огляду транспортного засобу, поліцейські також попросили позивача надати для перевірки поліс обов`язкового страхування транспортного засобу.

Позивач зазначає, що на момент зупинки ОСОБА_1 мав чинний поліс обов`язкового страхування виданий ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

ОСОБА_1 намагався пред`явити поліс через додаток «Дія» та електрону пошту, проте через відсутність стабільного інтернет-зв`язку на місці зупинки (або технічний збій додатку) доступ до файлу був відсутній.

ОСОБА_1 повідомив інспектору про наявність полісу, але у зв`язку з неможливістю пред`явити його на електронному носії, просив поліцейських перевірити його за номером авто у відкритій базі МТСБУ, або просто почекати коли з`явиться доступ до мережі. Поліцейські відмовилися чекати самостійно перевірити наявність полісу у реєстрі. При цьому продовжували спілкуватись з водієм, у той час коли він шукав страховку. Через деякий час, ОСОБА_1 знайшов поліс страхування та пред`явив його для огляду. Натомість співробітник поліції повідомив ОСОБА_1 , що постанову про накладення адміністративного стягнення вже складено.

Будь-які докази, які б вказували, що ОСОБА_1 керував автомобілем без полісу обов`язкового страхування відсутні, на момент зупинки транспортний засіб було застраховано та відповідні відомості були у наявності в відкритій базі МТСБУ. Більше того водій надав працівникам поліції поліс, але його пошуки зайняли деякий час.

Тому вважає, що працівник поліції зробив висновок стосовно порушення ОСОБА_1 , правил дорожнього руху посилаючись виключно на свої припущення.

А тому просить суд скасувати постанову серія ЕНА № 7158247 в справі про адміністративне правопорушення від 07 травня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою від 20.05.2026 відкрито провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому посилаючись на норми матеріального та процесуального права просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, справу розглядати за відсутності представника ДПП. Крім того у відзиві зазначено, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., є не співмірними відносно даної категорії справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Згідно з ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції окрім іншого розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що 07 травня 2026 року поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Лисенком Владиславом Євгеновичем винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу, у розмірі 425 грн.

Підставою для прийняття зазначеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу стала відсутність у позивача, який керував транспортним засобом, полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

В абзаці другому частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, в силу ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського надати, у випадках, передбачених законодавством, пред`явити страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX, перевірка наявності договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

Отже, чинним законодавством передбачено, що перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, а випадків, за яких водій має пред`явити поліцейському страховий поліс чинне законодавство не визначає.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із змісту відзивів на позовну заяву вбачається, що на позивача ОСОБА_1 не складалися протоколи про порушення правил дорожнього руху, не оформлювалися матеріали ДТП, не виносилася й інша постанова, ніж за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Отже, поліцейський не мав законних підстав для вимоги щодо пред`явлення позивачем для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на відсутність обставин, передбачених законодавством для здійснення такого контролю.

Наявність же власне полісу страхування станом на 07.05.2026 підтверджено долученими до позову результатами перевірки чинності (а.с. 12).

З огляду на наведене, позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції підлягає задоволенню.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 484,48 грн, а тому на підставі ч. 1 ст. 139 КАС судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України, передбачено, що розмір витрати на оплату послуг адвоката, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статі 134 КАС передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статі суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписами частини 7 статті 134 КАС України визначено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний суд у постанові від 17.09.2019 року у справі 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги ( договір на доручення, договір про надання юридичних послуги та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрати на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування останніх.

З матеріалів справи, встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвокатом надано: договір про надання правової допомоги від 11.05.2026 року; квитанція до прибуткового ордеру б/н від 13.05.2026 року на загальну суму 5000 грн.; рахунок б/н від 13.05.2026 року на загальну суму 5000 грн.

З урахуванням співмірності та пропорційності витраченого адвокатом часу, складністю справи, беручи до уваги клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає за необхідним стягнути втрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись 134, 139, 241, 244, 246, 268-272, 286 КАС України, ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух», ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7158247 від 07 травня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Департамент патрульної поліції, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Федора Єрнста, буд.3; ЄДРПОУ 40108646.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня постановлення рішення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.С. Боєв

22.06.26