Рішення № 137718544, 25.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4386/26

Провадження №: 2/752/8036/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в частині та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за рішенням суду,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить розірвати в частині договір про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №1432, а саме, пункт 6 щодо сплати на утримання дитини аліментів у розмірі 20 000,00 грн до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом НБУ, гривня за долар, суми 750 доларів, в іншій частині договір залишити в силі та без змін; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову і до досягнення повноліття дитиною, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 червня 2017 року, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року у справі 752/18292/21 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Зазначає, що 29 травня 2020 року між сторонами було укладено договір про виховання та утримання дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1432.

Відповідно до пункту 2 Договору батьки досягли згоди і підписанням цього договору засвідчують своє волевиявлення щодо того, що після розірвання шлюбу між ними, ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві, від шлюбу матері та батька і на момент підписання цього договору є малолітньою дитиною, буде проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4 Договору після припинення між батьками шлюбних відносин батько зобов`язується приймати спільну і рівну за обсягом з матір`ю участь у забезпеченні життя дитини.

Відповідно до пункту 6 Договору за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 20 000,00 грн до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 доларів; аліменти повинні бути сплачені батьком не пізніше 30 (тридцятого) числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім`я матері рахунок, реквізити якого мати повідомила батьку до підписання цього договору.

Крім сплати аліментів, зазначених в пункті 6 даного договору, батько зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою тощо). Додаткові витрати (сума визначається в залежності від обставин, що виникли) на дитину сплачуються батьком шляхом перерахування суми додаткових витрат на відкритий на ім`я матері рахунок, реквізити якого мати повідомила батьку до підписання цього договору.

Тобто, умовами договору про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, укладеного між сторонами, визначено обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.) до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало саме істотне порушення умов договору (в частині) з боку відповідача, а саме, несвоєчасна сплата коштів за укладеним договором, не в повному обсязі, оскільки сума у 20 000,00 грн не є еквівалентною на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів.

Просить позов задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

20 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Поліщук Олександр Сергійович направив відзив на позовну заяву, у якому не погоджується із заявленими вимогами позивача та зазначив, що договір про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року був укладений сторонами добровільно, на засадах взаємної згоди та усвідомлення правових наслідків його укладення, посвідчений нотаріально, що свідчить про дотримання сторонами вимог чинного законодавства України щодо форми та порядку укладення таких правочинів.

Позивачем у поданій позовній заяві не наведено належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють подальше виконання договору або свідчать про істотну зміну матеріального чи сімейного стану сторін. Крім того, відповідач належним чином виконує взяті на себе договірні зобов`язання, у тому числі щодо фінансової участі у забезпеченні потреб дитини, що підтверджується регулярною сплатою аліментів відповідно до умов договору, а також доданими до цього відзиву квитанціями про сплату занять дитини, транспортних витрат, витрат на відпочинок та інших додаткових витрат, що здійснювалися окремо від погоджених договором сум аліментів. Сам по собі намір позивачки змінити погоджений сторонами розмір аліментів або отримувати їх в іншому порядку не може бути безумовною підставою для розірвання нотаріально посвідченого договору, укладеного за взаємною згодою сторін.

Також зазначає, що визначений сторонами у договорі розмір аліментів - 20 000 грн щомісячно - є достатнім та таким, що забезпечує належний рівень матеріального утримання дитини, а також відповідає принципу рівності участі батьків у забезпеченні її потреб. Більше того, позивачем не доведено, що визначений договором розмір аліментів порушує інтереси дитини або не забезпечує її належного утримання.

Також, зазначає, що відповідач наразі здійснює догляд та утримання батька, який відповідно до довідки до акта огляду МСЕК з 01 січня 2022 року є особою з інвалідністю II групи, причина: захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції.

А тому, відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки договір про виховання та утримання дитини був укладений сторонами добровільно, відповідає вимогам чинного законодавства України та належним чином виконується відповідачем.

25 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Осадча Наталія Олександрівна направила відповідь на відзив, у якій не погоджується із запереченнями відповідача та зазначила, що у відзиві представник відповідача стверджує, що сторонами погоджено фіксований розмір аліментів у розмірі 20 000 грн, однак умовами договору про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, укладеного між сторонами чітко визначено обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 20000,00 грн до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 доларів. Тобто, станом на сьогодні сума аліментів наприклад за квітень 2026 рік становить 32 871,60 грн, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар (43.8288), суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів. А тому, твердження про фіксований розмір аліментів у твердій сумі, який не підлягає індексації є хибним. Відповідачем умисно спотворюється інформація щодо розміру аліментів з метою недоплати в повній мірі розміру аліментів.

Зазначає, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало саме істотне порушення умов договору (в частині) з боку відповідача, а саме несвоєчасна сплата коштів за укладеним Договором, не в повному обсязі, оскільки сума у 20 000,00 грн не є еквівалентною на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 доларів. Надані до відзиву квитанції, платіжні інструкції тощо жодним чином не свідчать про сплату аліментів на утримання дитини у повному обсязі згідно укладеного між Сторонами Договору.

Окрім того, надані відповідачем докази зі сплати коштів жодним чином підтверджують сплату ним саме аліментів. Отже, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, з якими він пов`язує сплату ним саме аліментів.

Саме тому, для усунення розбіжностей між сторонами щодо розміру аліментів та уявлення відповідача про те, що є аліментами, а що є додатковими витратами, позивач і звернулася до суду з даним позовом.

Вважає, що систематичне невиконання відповідачем умов договору в частині пункту 6, незалежно від підстав такого невиконання, є порушенням у відповідності до умов частини першої, другої статті 621 ЦК України.

27 березня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від представника позивача Осадчої Наталії Олександрівни про зміну предмета позову, у якій позивач просить суд:

1) розірвати в частині договір про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1432, а саме, пункт 6 щодо сплати на утримання дитини аліменти в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів, в іншій частині договір залишити в силі та без змін;

2)стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову і до досягнення повноліття дитиною;

3)стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка утворилася на підставі договору про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1432 за період з квітня 2023 року по березень 2026 року включно в сумі 141 281,88 грн (сто сорок одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня 88 копійок);

4)усі понесені під час розгляду справи судові витрати покласти на відповідача.

Заява обґрунтована тим, що відповідач у своєму відзиві наполягає на розмірі аліментів, встановлених договором та заперечує проти позову у повному обсязі щодо врегулювання розміру та сплати аліментів за рішенням суду, зазначене свідчить про наявність достатніх доходів у платника аліментів, проте за відповідачем систематично утворюється та накопичується заборгованість зі сплати аліментів, які якщо і сплачувалися, то невчасно та не в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує відповідно до умов договору укладеного 29 травня 2020 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої підлягає стягненню з останнього відповідно до вимог ЦК України.

Таким чином, заборгованість за укладеним договором про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року з квітня 2023 року по березень 2026 року за три останні роки до звернення позивача із даним позовом складають 141281,88 грн (сто сорок одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня 88 копійок), яку позивач і просить стягнути з відповідача.

06 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення представника відповідача - Поліщука Олександра Сергійовича на заяву про зміну предмета позову, у яких зазначив, що правова природа поданої заяви свідчить про те, що позивач не уточнює вже заявлені вимоги, а фактично заявляє нову самостійну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості. Така вимога має інший предмет доказування ґрунтується на інших фактичних обставинах потребує дослідження іншого обсягу доказів (розрахунків, платежів, періодів тощо).

У постановах Верховного Суду неодноразово зазначено, що зміна предмета позову не може призводити до виникнення нового спору між сторонами, який має інший предмет доказування та інший зміст вимог. Вимога про стягнення заборгованості є самостійною вимогою, має інший правовий режим, підпадає під регулювання статті 195 СК України (визначення заборгованості). У постанові КЦС ВС від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 зазначено: визначення заборгованості за аліментами здійснюється з урахуванням усіх платежів та має самостійний характер спору. Тобто така вимога не є похідною від вимоги про розірвання договору. Заява про зміну предмета позову є фактичним пред`явленням нового позову, подана з порушенням статті 49 ЦПК України, не підтверджена належними доказами, ґрунтується на неправильному тлумаченні договору.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року прийнято заяву представника позивача - Осадчої Наталії Олександрівни про зміну предмета позову, подану в межах розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в частині та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за рішенням суду. Постановлено у подальшому розглядати справу з урахуванням зміни предмета позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача - Осадчої Наталії Олександрівни про витребування доказів, витребувано:

1)у Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а) інформацію про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , за період часу з січня 2020 року по теперішній час;

2)у ПІДПРИЄМСТВА З 100% ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ «АЙК`ЮВІА РДС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 32706645, адреса:01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 8, 7) інформацію про доходи (заробітну плату, інших виплат згідно цивільно-правових договорів тощо) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , за період часу з січня 2020 року по теперішній час;

3)у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 інформацію та документи про доходи (заробітну плату, інших виплат згідно цивільно-правових договорів тощо) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , за період часу з січня 2020 року по теперішній час;

4)у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , інформацію та документи про те, чи здається в оренду квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, з якого часу та по який час здається в оренду, на підставі яких документів (договір оренди тощо), яка сума оренди на місяць за період часу з червня 2020 року по теперішній час.

26 травня 2026 року на виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року Головне управління ДПС у Київській області направило відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2026 року. Додатково повідомлено, що станом на 19 травня інформація про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з 01 квітня 2026 року по 19 травня 2026 року в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.

Від ПІДПРИЄМСТВА З 100% ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ «АЙК`ЮВІА РДС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 32706645) та ОСОБА_2 до суду витребувані документи не надійшли. Але, враховуючи, що вони стосуються доходів відповідача, інформацію про які надано суду Головним управлінням ДПС у Київській області, та враховуючи, що справа стосується інтересів дитини, зокрема, щодо забезпечення її належного матеріального утримання, що потребує першочергового розгляду, то суд приходить до висновку про її розгляд за наявними матеріалами справи.

13 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача - Поліщук Олександр Сергійович направив відзив на позовну заяву, у якому не погоджується із заявленими позивачем вимогами, з огляду на наступне.

Позивачем у поданій позовній заяві не наведено належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють подальше виконання договору або свідчать про істотну зміну матеріального чи сімейного стану сторін.

Крім того, відповідач належним чином виконує взяті на себе договірні зобов`язання, у тому числі щодо фінансової участі у забезпеченні потреб дитини, що підтверджується регулярною сплатою аліментів відповідно до умов договору, також наявними в матеріалах справи квитанціями про сплату занять дитини, транспортних витрат, витрат на відпочинок та інших додаткових витрат, що здійснювалися окремо від погоджених договором сум аліментів.

Сам по собі намір позивача змінити погоджений сторонами розмір аліментів або отримувати їх в іншому порядку не може бути безумовною підставою для розірвання нотаріально посвідченого договору, укладеного за взаємною згодою сторін. Слід також враховувати, що визначений сторонами у Договорі розмір аліментів - 20 000 грн щомісячно - є достатнім та таким, що забезпечує належний рівень матеріального утримання дитини, а також відповідає принципу рівності участі батьків у забезпеченні її потреб.

Щодо тверджень позивача про її небажання проживати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зазначена квартира належить відповідачу на праві приватної власності, внаслідок чого, остання має нести додаткові витрати на оренду квартири, зазначає, що відповідачу достеменно відомо про те, що станом на дату розірвання шлюбу у позивача була наявна у власності квартира, яку остання продала та придбала автомобіль Mazda СХ-5 2022 державний номер НОМЕР_2 . При цьому, відповідач, з метою забезпечення комфортних та безпечних умов проживання своєї дитини та її матері запропонував проживати у квартирі, яка належала йому на праві власності, а відмова від такого проживання та додаткові витрати на оренду є виключним бажанням та відповідальністю позивача.

Також, позивач вказує, що здійснює особисті витрати на відпочинок дитини та вживає максимальних заходів та зусиль для відпочинку дитини декілька разів на рік як в Україні так і за кордоном, однак, відповідачем також постійно здійснюється організація та оплата відпочинку дитини. Відповідачем неодноразово перераховувались кошти на дозвілля та належне забезпечення дитини під час перебування дитини за кордоном зокрема і під час поїздки в Туреччину.

Більше того, відповідач неодноразово самостійно водив дитину за потреби до лікаря, придбавав лікарські засоби та оплачував усі необхідні медичні послуги для дитини.

Щодо розміру аліментів зазначає, що сума 20 000,00 грн на місяць значно перевищує середній розмір аліментів, який зазвичай стягується судами України, більше того позивачем не доведено, що визначений договором розмір аліментів порушує інтереси дитини або не забезпечує її належного утримання.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про виховання та утримання дитини від 29.05.2020 року у розмірі 141 281,88 грн зазначає, що договором прямо встановлено фіксовану суму 20 000 грн, згадка про еквівалент не є механізмом індексації. У практиці ВС неодноразово зазначається, що валютний еквівалент сам по собі не змінює характер грошового зобов`язання, яке виконується у гривні.

Так, відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду (зокрема, справі № 761/12665/14-ц), наявність у договорі валютного еквівалента не перетворює гривневе зобов`язання на валютне. Грошове зобов`язання залишається гривневим, а іноземна валюта використовується лише для визначення суми платежу за курсом НБУ на день виконання. Отже, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані протиправним тлумаченням пунктів договору, а розрахунок заборгованості є довільним та недопустимим.

Наданий позивачем розрахунок не враховує всі фактичні платежі, ігнорує переплати довільно визначає періоди заборгованості, не підтверджений належними доказами. Більше того, сам розрахунок містить періоди переплат, що спростовує наявність системної заборгованості. Варто зазначити, що позивач не була позбавлена можливості реалізувати право на примусове виконання договору шляхом звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису відповідно до статті 109 СК України.

Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки договір про виховання та утримання дитини був укладений сторонами добровільно, відповідає вимогам чинного законодавства України та належним чином виконується відповідачем.

15 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача - Осадча Наталія Олександрівна направила відповідь на відзив, у якій проти пояснень, міркувань і аргументів відповідача не погоджується, враховуючи наступне.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало саме істотне порушення умов договору (в частині) з боку відповідача, а саме несвоєчасна сплата коштів за укладеним договором, не в повному обсязі, оскільки сума у 20 000.00 грн не є еквівалентною на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів. Суми перерахованих відповідачем коштів постійно різнились, не завжди сплачувалися вчасно, що унеможливлювало позивачу здійснити будь-яке планування на використання цих періодичних коштів на утримання та розвиток дитини. Від сплати додаткових витрат в повній мірі відповідач самоусунувся, протилежних цьому доказів не надав.

Так у відзиві відповідач зазначає, що позивач не погоджувала з ним здійснення будь-яких додаткових витрат та необхідності їх здійснення. Проте відповідач повідомляв постійно позивача, що він достатньо сплачує коштів на її рахунок, з яких вона має здійснювати додаткові витрати на власний розсуд, про що є відповідні смс-повідомлення у позивача.

Звертає увагу суду, що відповідно до умов договору дитина разом із позивачем має проживати в квартирі відповідача, яка належить йому на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, як відомо позивачу квартира здається відповідачем в оренду, таким чином ним утримується додатковий дохід. Тому дитина разом з матір`ю не змогли навіть в`їхати в квартиру відповідача та вимушені проживати в іншій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим нести відповідні додаткові витрати на проживання.

Отже, наявна заборгованість зі сплати аліментів та відповідач не вважає за необхідне нести додаткові витрати на дитину.

У наданому відзиві представник відповідача сам наголошує на тому, що є спір про розмір аліментів, оскільки на думку відповідача аліменти у розмірі 20 000 щомісячно є достатніми та такими, що забезпечують належний рівень грн матеріального утримання дитини.

Також зазначає, що надані відповідачем відомості про здійснені платежі за період з 29 травня 2020 року до березня 2025 року не містять призначення платежу «Аліменти», зв`язку з чим не можуть бути підставою для здійснення сплати аліментів в повному обсязі, перерахунку заборгованості тощо.

Твердження відповідача про фіксований розмір аліментів у твердій сумі, який не підлягає індексації є хибним. Відповідачем (його представником) умисно спотворюється інформація щодо розміру аліментів з метою недоплати в повній мірі.

Враховуючи вищенаведене, між сторонами існує спір щодо розміру аліментів, відповідач істотно порушує умови договору (в частині пункту 6), а саме несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує аліменти та не несе додаткових витрат на дитину, що призвело до утворення заборгованості зі сплати аліментів, відповідач у наданому відзиві жодним чином не підтверджує розмір своїх доходів як основних так і додаткових, незважаючи на ухвалу суду про витребування доказів від 06 травня 2025 року.

Посилаючись на викладене, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрований у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що в книзі реєстрації шлюбів 09 червня 2017 року зроблений відповідний актовий запис №1002, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

Під час шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується копією відповідного рішення.

29 травня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про виховання та утримання дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1432, що підтверджується відповідним договором.

Відповідно до пункту 2 Договору батьки досягли згоди і підписанням цього Договору засвідчують своє волевиявлення щодо того, що після розірвання шлюбу між ними, ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві (свідоцтво про народження НОМЕР_4 , видане 11 липня 2017 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1620) від шлюбу Матері та Батька і на момент підписання цього Договору є малолітньою дитиною (далі - «Дитина»), буде проживати разом з Матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4 Договору після припинення між Батьками шлюбних відносин Батько зобов`язується приймати спільну і рівну за обсягом з Матір`ю участь у забезпеченні життя Дитини.

Відповідно до пункту 6 Договору за домовленістю Батьків, даним Договором встановлюється обов`язок Батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів.

Аліменти повинні бути сплачені Батьком не пізніше 30 (тридцятого) числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім`я Матері рахунок, реквізити якого Мати повідомила Батьку до підписання цього Договору.

Крім сплати аліментів, зазначених в пункті 6 даного договору, Батько зобов`язаний брати здібностей участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком дітей, їх хворобою тощо).

Додаткові витрати (сума визначається в залежності від обставин, що виникли) на дитину сплачуються Батьком шляхом перерахування суми додаткових витрат на відкритий на ім`я Матері рахунок, реквізити якого Мати повідомила Батьку до підписання цього Договору.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до частини першої статті 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Судом встановлено, що договір про виховання та утримання дитини містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, умови надання коштів на утримання дитини, їх розмір, що відповідає інтересам дитини та є обов`язковими для сторін договору. Цей договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.

Відповідно до положень статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до зазначених вище норм та пункту 6 договору відповідач зобов`язаний сплачувати щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 000,00 грн до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в порушення досягнутих домовленостей сторін вищевказаного договору, відповідачем (Батьком) умови договору не виконувалися, з моменту укладення договору від 29 травня 2020 року до сьогодні відповідач не в повному обсязі щомісячно сплачував розмір аліментів, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість по сплаті аліментів за період з квітня 2023 року до березня 2026 року в розмірі 141 281,88 грн.

Суд вважає, що систематичне не виконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору, незалежно від підстав такого невиконання, є порушенням.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦПК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стороні, що вимагає зміни або припинення спірного договору про сплату аліментів, при неотриманні згоди іншої сторони надано право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання договору.

Так, наявність заборгованості зі сплати аліментів відповідача за договором від 29 травня 2020 року підтверджує систематичність порушення умов договору останнім та істотність завданої цим шкоди, оскільки позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, але не виключно, на виконання відповідачем, як батьком спільного сина, розподіл батьківських обов`язків по його утриманню та сплати аліментів на нього у встановленому у договорі розмірі та строки.

Суд вважає, що систематичне не виконання відповідачкою умов договору від 29 травня 2020 року, наявність заборгованості по сплаті аліментів, згідно умов договору за період з квітня 2023 року по березень 2026 року, у розмірі 141 281,88 грн, яка встановлена судом, є порушенням.

Щодо доводів відповідача про безпідставність стягнення аліментів у еквіваленті за курсом НБУ суми 750 доларів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 533 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Тобто виконання зобов`язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі якщо сторони узгодили це у договорі.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказана правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 537/6309/16-ц (провадження № 61-43424св18) та від 26 лютого 2020 року у справі № 357/5634/18-ц (провадження № 61-11515св19).

Як вже зазначалось, пунктом 6 Договору сторони погодили розмір аліментів у сумі 20 000,00 грн, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 доларів.

Із наданих до відзиву квитанцій за період з травня 2020 - березень 2026 року, вбачається, що відповідачем сплачувались аліменти нерегулярно та не у повному обсязі.

Відповідно до частини другої та третьої статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, вимога про розірвання договору про виховання та утримання дитини в частині пункту 6 договору підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення ними повноліття суд зазначає наступне

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Проживання окремо або разом не звільняє від виконання цього обов`язку. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою. Платник аліментів зобов`язаний роботи все можливе для того, щоб його заробіток (доходи) були достатніми для власного утримання та утримання дітей, за належний розвиток яких він відповідальний як батько.

Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син.

Відповідач іншим особам аліменти не виплачує, матеріальну допомогу на утримання дітей надавати може, оскільки є особою працездатного віку без будь-яких вад здоров`я.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у статті 180 СК України.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів ( стаття 181 СК України).

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

З матеріалів справи встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, виходячи з обов`язку батьків забезпечувати гармонійний розвиток дитини, рівність батьків перед цим обов`язком, суд, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, взявши до уваги необхідність захисту інтересів дитини та враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача мінімальний розмір аліментів на утримання однієї дитини, передбачений СК України в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини слід задовольнити в повному обсязі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач також просила стягнути з відповідача заборгованість зі сплати аліментів з квітня 2023 року по березень 2026 року у розмірі 141 281,88 грн.

Відповідно до положень статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 листопада 2019 року по справі №456/1826/16-ц зазначив наступне: «Частиною другою статті 189 СК України встановлено, що у разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Встановлений частиною другою статті 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.

За таких обставин не ґрунтуються на законі доводи відповідача про те, що на підставі судового рішення неможливо стягувати аліменти, розмір та строки виплати яких визначено договором про сплату аліментів.

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що відповідач сплатив заборгованість за договором про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за даним договором суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним зроблено не було.

Підписанням договору про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з усіма його умовами, а тому суд вважає, що з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини.

Разом з тим, оскільки відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (в даному випадку з 11 лютого 2026 року), з метою недопущення подвійного стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість зі сплати аліментів за період із квітня 2023 року по січень 2026 року у розмірі 107 501,80 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 чатини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин позивач у справі про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку статті 141 ЦПК України 1331,20 грн. судового збору в дохід держави.

Також з матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн за позовною вимогою про розірвання договору про утримання дітей, що підтверджується квитанцією №0638-8880-0728-3160 від 11 лютого 2026 року.

З рахуванням наведеного, суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору в загальній сумі 2 662,40 грн та 1 331,20 грн на користь держави.

Керуючись статями 10-13,81,258-259,263-265,268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в частині та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за рішенням суду, - задовольнити частково.

Розірвати в частині договір про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1432, а саме, пункт 6 щодо сплати на утримання дитини аліменти в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) до досягнення дитиною повноліття, що буде еквівалентно на день виплати за курсом встановленим НБУ, гривня за долар, суми 750 (сімсот п`ятдесят) доларів, в іншій частині договір залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову і до досягнення повноліття дитиною.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка утворилася на підставі договору про виховання та утримання дитини від 29 травня 2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1432 за період з квітня 2023 року по січень 2026 року включно в сумі 107 501 (сто сім тисяч п`ятсот одна) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повне рішення суду виготовлено 25 червня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук