Рішення № 137717663, 25.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3614/25

Номер провадження2/173/759/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 16 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 201578733.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс`укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 201578733.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс`та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу № 20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103від 03.01.2019, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 11815,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6815,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договоромз відповідача, а також понесені по справі судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 201578733, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності (п. 1.1 договору).

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору строк дії договору та строк користування кредитом становить 30 днів з моменту його укладення.

Відповідно до п. 1.4 договору за користування кредитом нараховуються проценти у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами. Пунктом 1.5 договору передбачено, що проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом становлять 3,65 % річних.

Пунктом 1.6 договору визначено, що розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені у графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 201578733від 16.04.2019 у відповідача станом на 31.10.2025 виникла заборгованість у розмірі 11815,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6815,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 201578733.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу № 20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача у сумі 11815,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6815,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або які надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною першою ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може пропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно зі ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, можливе лише за наявності встановленого судом факту існування грошового зобов`язання та його прострочення боржником.

Відповідно до правової природи кредитного договору, визначеної ст. 1054 ЦК України, таке грошове зобов`язання виникає у позичальника лише з моменту отримання ним кредитних коштів.

Отже, обов`язок відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання можуть мати місце виключно за умови доведення факту надання позивачем кредитних коштів.

Водночас у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, у тому числі первинні документи, що підтверджують факт надання коштів у кредит.

У той же час позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження перерахування за вказаним договором кредитних коштів відповідачу.

Розрахунок заборгованості, поданий разом із позовною заявою, не є доказом отримання кредиту та користування ним. Такий розрахунок складений позивачем, а тому інформація, зазначена в ньому, за відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит (аналогічна правова позиція викладена у постановах Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 у справі № 183/13475/23, від 16.06.2025 у справі № 173/326/25).

Крім цього, відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За статтею 517 ЦК України первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредиторові документи, що підтверджують права вимоги.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони за плату, а клієнт відступає право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

У постанові від 16 березня 2021 року по справі №906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природафакторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Тож, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Верховний Суд у своїй сталій практиці також неодноразово наголошував, що належними доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за договором позики (кредитним договором), є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Так, позивач посилається на те, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права вимоги за кредитним договором відповідача.

Разом із тим копія зазначеного договору факторингу надана не в повному обсязі, оскільки містить лише окремі аркуші договору, що позбавляє суд можливості встановити його істотні умови, обсяг переданих прав вимоги, порядок та момент переходу таких прав. Крім того, позивачем не надано витягу чи реєстру боржників, який би підтверджував включення кредитного договору № 201578733 до переліку відступлених прав вимоги.

Також відсутні належні та допустимі докази виконання сторонами умов договору факторингу щодо оплати вартості відступлених прав вимоги, що має істотне значення для встановлення факту переходу права вимоги до нового кредитора.

Крім того, позивач посилається на договір факторингу № 20190103 від 03.01.2019, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Однак копія зазначеного договору також надана не в повному обсязі, що не дає можливості суду перевірити його умови, обсяг переданих прав, порядок та момент переходу права вимоги. Так само відсутні реєстри прав вимоги або витяги з них, які б підтверджували передачу права вимоги саме за кредитним договором № 201578733.

Окрім цього, позивачем не надано жодних належних доказів оплати за договором факторингу № 20190103, що унеможливлює встановлення факту належного виконання його сторонами та фактичного переходу права вимоги до позивача.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки наявні у справі докази не дають можливості перевірити факт виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредиту, а також встановити умови договорів факторингу, обсяг переданих прав, порядок та момент переходу права вимоги, а також перевірити факт та належність виконання зобов`язань щодо оплати за договорами факторингу, суд позбавлений можливості дійти достовірного висновку як про виникнення у відповідача грошового зобов`язання, так і про належний перехід права вимоги до позивача.

За таких обставин позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В.Челюбєєв