Рішення № 137717546, 18.06.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/3616/26

Провадження №2/751/1971/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»

відповідач - ОСОБА_1

представник позивача - Ткаченко Юлія Олегівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №71919135 від 08.08.2025 в сумі 8 250,00 грн, за договором позики №8195236 від 28.07.2025 в розмірі 19 635,00 грн, а також понесені судові витрати (а.с.1-4).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.07.2025 та 08.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договори позики №8195236 та №71919135. Згідно з умовами договорів позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним та інші платежі. Проте відповідач не виконав належним чином свого зобов`язання. 16.09.2025 за договором факторингу №16/09/25-01 до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача. Зазначає, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаними договорами позики.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 10.04.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 25.05.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з неповідомленням відповідача про дату, час та місце судового засідання.

У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

З урахуванням вищевикладеного судом 18.06.2026 постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

28.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №8195236, за умовами якого відповідачу надано позику на суму 5 000,00 грн, строком - 360 днів, до 22.07.2026, процента ставка (фіксована) становить 0,95% в день, комісія за надання кредиту - 17,25%, пеня - 250,00 грн в день, орієнтовна загальна вартість позики - 22 962,50 грн (а.с.31зв-38).

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора («573762», що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1).

Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 персональні данні останньої, в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що ОСОБА_1 використала одноразовий ідентифікатор для підписання документів - 573762, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.39зв).

Також 08.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №71919135 , за умовами якого відповідачу надано позику на суму 2 500,00 грн строком - 30 днів, до 06.09.2025, процента ставка (фіксована) становить 0,500% в день, комісія за надання кредиту - 15,00%, пеня - 4% в день, орієнтовна загальна вартість позики - 3 250,00 грн (а.с.15зв-21).

Вказаний договір позики укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - «83372» (а.с.21).

Особу ОСОБА_1 ідентифіковано ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.25).

Згідно платіжних інструкцій, довідки та інформації АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківські платіжні картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , на які 28.07.2025 та 08.08.2025 здійснено операції зарахування коштів в сумі 5 000,00 грн та 2 500 грн (а.с.25, 25зв, 40,41,78-79зв).

Відповідно розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідач 27.08.2025 сплатив заборгованість за договором позики №8195236 від 28.07.2025 550,00 грн, з яких 300,00 грн зараховано на погашення відсотків, а 250,00 грн - на погашення пені. Проте станом на 23.12.2025 існує заборгованість в розмірі 19 635,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 022,50 грн заборгованість за відсотками за період з 28.07.2025 до 26.10.2025, 862,50 грн - комісія за надання кредиту, 9 750,00 грн - пеня за порушення грошового зобов`язання (а.с.30-31).

Також відповідно розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 23.12.2025 заборгованість за договором позики №71919135 від 08.08.2025 становить 8 250,00 грн, з яких: 2 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 375,00 грн заборгованість за відсотками за період з 28.07.2025 до 06.09.2025, 375,00 грн - комісія за надання кредиту, 5 000,00 грн - пеня за порушення грошового зобов`язання (а.с.12зв-13).

16.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу №16/09/25, за умовами якого відбувся перехід прав вимоги заборгованості до боржників відповідно реєстру (а.с.43-46).

Згідно реєстру прав вимог №23/12/25-01, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025, зокрема за договорами позики №8195236 від 28.07.2025 на суму 19 635,00 грн та №71919135 від 08.08.2025 на суму 8 250,00 грн, де боржником є ОСОБА_1 (а.с.50зв-50а).

Відповідно розрахунку ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість відповідача за договором позики №8195236 від 28.07.2025 станом на 24.03.2026 становить 19 635,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 022,50 грн заборгованість за відсотками, 862,50 грн - комісія за надання кредиту, 9 750,00 грн - пеня за порушення грошового зобов`язання (а.с.61).

Відповідно розрахунку ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість відповідача за договором позики №71919135 від 08.08.2025 станом на 24.03.2026 становить 8 250,00 грн, з яких: 2 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 375,00 грн заборгованість за відсотками, 375,00 грн - комісія за надання кредиту, 5 000,00 грн - пеня за порушення грошового зобов`язання (а.с.7).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договори про надання споживчого кредиту №8195236 від 28.07.2025 та №71919135 від 08.08.2025 були укладені в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Підписавши кредитні договори, відповідач погодився з їх умовами та правилами надання споживчого кредиту та умовами його виконання, а саме: розміром кредиту, строком кредитування та з періодичністю платежів зі сплатою процентів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення з відповідачем зазначених вище кредитних договорів, та отримання відповідачем кредитних коштів, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним кредитних договорів відповідач не звертався.

Зазначений вище договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорена, а тому підлягає виконанню.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Ураховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договорами не виконав у повному обсязі, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 500,00 грн за кредитним договором №71919135 від 08.08.2025 та 5 000,00 грн за кредитним договором №8195236 від 28.07.2025 підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

Враховуючи вище викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за договорами №8195236 від 28.07.2025 в сумі 862,50 грн та №71919135 від 08.08.2025 в сумі 375,00 грн обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені суд дійшов наступного висновку.

Умовами кредитного договору №8195236 від 28.07.2025 передбачено нарахування пені в розмірі 250,00 грн в день (п.2.2 договору).

Кредитним договором №71919135 від 08.08.2025 передбачено нарахування пені в розмірі 4,00% в день у разі порушення зобов`язання (п.2.2 договору).

Разом з тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Неустойка та інші платежі, нараховані з 24.02.2022 за таке прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин на території України діяв воєнний стан, позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 750,00 грн за договором №8195236 від 28.07.2025 та 5 000,00 грн за договором №71919135 від 08.08.2025.

Щодо вимог про стягнення відсотків за кредитними договорами, суд доходить наступного висновку.

Дослідивши розрахунок заборгованості за кредитним договором №71919135 від 08.08.2025 суд встановив, що проценти у сумі 375,00 грн нараховані за період з 08.08.2025 по 06.09.2025 за ставкою 0,500 % за кожен день користування кредитом, а саме: 2 500,00 грн х 0,500 % х 30 днів = 375,00 грн.

Таким чином, нарахування процентів здійснено відповідно до умов кредитного договору №8195236 від 28.07.2025 та не суперечить вимогам пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №8195236 від 28.07.2025, відповідач сплатив 550,00 грн, з яких 300,00 грн було зараховано в рахунок погашення відсотків, а 250,00 грн - у рахунок погашення пені.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність нарахування пені, сплачені відповідачем кошти у розмірі 250,00 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення відсотків за кредитним договором. Таким чином, загальна сума коштів, зарахованих у рахунок погашення відсотків, становить 550,00 грн.

Враховуючи, що відсотки за період з 28.07.2025 до 26.10.2025 (91 днів) становлять 4 322,50 грн (5000х0,95%х91), після зарахування сплачених відповідачем коштів у сумі 550,00 грн розмір заборгованості за відсотками становить 3 772,50 грн.

З огляду на зазначене, позов у цій частині підлягає задоволенню частково.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2 662,40 грн (а.с.1), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 230,23 грн (2662,40х12885/27885).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладеного між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О., акту прийманням-передачі наданої правничої допомоги, витягом з акту №5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, платіжної інструкції від 16.01.2026, за змістом яких вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 4 500 грн (а.с.53зв-52).

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 079,345 грн (4500х12885/27885).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 9 635 (дев`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 00 коп заборгованості за договором позики №8195236 від 28.07.2025, що складається із заборгованості за основним боргом - 5 000 грн 00 коп, заборгованості за відсотками - 3 772 грн 50 коп, комісії - 862 грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят) грн 00 коп заборгованості за договором позики №71919135 від 08.08.2025, що складається із заборгованості за основним боргом - 2 500 грн 00 коп, заборгованості за відсотками - 375 грн 00 коп, комісії - 375 грн 00 коп

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 1 230 грн 23 коп судового збору, 2 079 грн 34 коп витрат на професійну правничу допомогу, що загалом становить 3 305 (три тисячі триста п`ять) грн 57 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 23.06.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 44280974)

Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Н. В. Маслюк