Рішення № 137716866, 25.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/2520/26

Провадження №2/504/3531/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, в порядку спрощеного провадження, без виклику (з повідомленням) учасників процесу, позовну заяву адвоката Сакун Геннадія Павловича в інтересах ОСОБА_1 проти Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення з під арешту нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом проти відповідача.

Заявник вказує, що у лютому 2024 року звернувшись до нотаріуса з приводу укладання договору купівлі продажу нерухомого майна ОСОБА_1 (далі Позивач) стало відомо, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно його нерухоме майно перебуває під арештом.

Приморським районним судом м. Одеси було видано судовий від 24.04.2009р. №2п-3689/09 (далі судовий наказ), за яким наказано стягнути в солідарному порядку з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СоцКом Банк» ЄДРПОУ 26364113 суму заборгованості за договором банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки № 103/02-0002485 від 08.05.2008р. у розмірі 13 346,54 грн.

В процесі виконання судового наказу, крім стягнення грошового боргу, Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову АН № 308715 від 28.09.2009р., якою було накладено арешт нерухомого (невизначене, на все майно) майна боржника ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 9099949, зареєстровано: 29.09.2009, за № 9099949 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2.

Нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та перебуває під арештом складається з: житловий будинок АДРЕСА_1 , що вказано у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань діяльність публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Соцком банк» (ПАТ «КБ «СКБ») припинено, 25.10.2011, 15561100022003824, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ЄДРПОУ 35048711 припинено, дата запису: 22.04.2025, номер запису: 1005561120009026968, Підстава: рішення щодо реорганізації.

Листом вих. № 76403 від 02.05.2024р. Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 41404999 повідомлено, що надати інформацію в рамках якого виконавчого провадження було накладено 29.09.2009р. арешт за реєстраційним номером обтяження 9099949 за постановою АН № 308715 від 28.09.2009р., на невизначене майно/все майно не уявляється можливим, через відсутність в органах державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження, у якому здійснено накладання арешту, оскільки таке провадження закінчено і знищено, так як строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки.

Завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передавалися і підлягали знищенню відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, що затверджений Наказом

МЮУ від 25.12.2008 N 2274/5, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N2302/5 від 19.07.2017р.

Разом з тим, у вищевказаному листі вих. № 76403 від 02.05.2024р. Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 41404999 вказав, що у Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) відсутні юридичні підстави для зняття арешту з майна накладеного постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції АН № 308715 від 28.09.2009р.

Листом вих. № 58185 від 29.03.2024р. Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 41404999 зокрема, повідомлено, що відповідно статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII, арешт у всіх інших випадках може бути знятий за рішенням суду.

Листом вих. № 14-0004/37655 від 15.05.2024р. заявника ОСОБА_2 Національний банк України повідомив, що в описах архівних справ ПАТ «КБ «СКБ» кредитна справа (у тому числі кредитний договір, договір поруки та інші документи/ листування) ОСОБА_1 не зазначена та на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором банку не передавалася.

Листом від 18.05.2026 року Приморський районний суд м. Одеси повідомив, що справа № 2п-3689/09 за заявою ТОВ «Комерційний банк «СоцКом Банк» ЄДРПОУ 26364113 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про видачу судового наказу на стягнення заборгованості за договором банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки № 103/02-0002485 від 08 травня 2007 року у розмірі 13 346 грн. вилучена до знищення та знищена у зв`язку із закінченням строків зберігання документів у 2015 році.

Згідно інформаційної довідки від 25.04.2026 року отриманої з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_2 як боржник у реєстрі відсутній, але є інформація про звернення стягнення на майно.

Згідно інформаційної довідки від 25.04.2026 року отриманої з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 як боржник у реєстрі відсутня.

У статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» вказано той факт, що при завершенні виконавчого провадження зникають підстави для подальшого арешту майна та заборони на його відчуження. Рішення про зняття арешту в цьому випадку приймає державний виконавець. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Позивач вказує, що у зв`язку з виконанням судового наказу підстав для подальшої дії арешту по постанові АН № 308715 від 28.09.2009р. немає.

Учасники процесу повідомлені про розгляд справи у порядку спрощеного провадження (без виклику в судове засідання).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що Приморським районним судом м. Одеси було видано судовий від 24.04.2009р. №2п-3689/09 (далі судовий наказ), за яким наказано стягнути в солідарному порядку з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СоцКом Банк» ЄДРПОУ 26364113 суму заборгованості за договором банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки № 103/02-0002485 від 08.05.2008р. у розмірі 13 346,54 грн.

В процесі виконання судового наказу, крім стягнення грошового боргу, Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову АН № 308715 від 28.09.2009р., якою було накладено арешт нерухомого (невизначене, на все майно) майна боржника ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 9099949, зареєстровано: 29.09.2009, за № 9099949 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2.

Нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та перебуває під арештом складається з: житловий будинок АДРЕСА_1 , що вказано у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань діяльність публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Соцком банк» (ПАТ «КБ «СКБ») припинено, 25.10.2011, 15561100022003824, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Суд встановивши дійсні правовідносини, дійшов до висновку, що у позові слід відмовити, оскільки заявник обрав невірний спосіб захисту, при цьому суд виходить з наступних підстав:

Законодавець у частині першій статті16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Згідно із статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частини третя та четверта статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статтей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Відповідно до положень статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV і роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року N 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України 2004 року.

Підставою обтяження майна позивача є постанова АН № 308715 від 28.09.2009р., якою було накладено арешт нерухомого (невизначене, на все майно) майна боржника ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 9099949, зареєстровано: 29.09.2009, за № 9099949 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2.

Виконавче провадження завершено та у подальшому знищено за мінуванням терміну зберігання

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права, як власника, захист якого передбачено статтею 41 Конституції України, статтями 317, 319, 321, 391 ЦК України.

В силу частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тому заява про звільнення майна з під арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 30, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Сакун Геннадія Павловича в інтересах ОСОБА_1 проти Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення з під арешту нерухомого майна, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко