Ухвала суду № 137716684, 25.06.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

25 червня 2026 року Єдиний унікальний № 501/2514/24 Провадження № 1-кп/501/42/26

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 секретаря судових засідань ОСОБА_2

номер справи 501/2514/24 провадження 1-кп/501/42/26

розглянувши у судовому засіданні матеріали об`єднаних кримінальних проваджень № 12024160000000228 від 14 лютого 2024 року та № 12023162550000282 від 10 квітня 2023 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Республіки Киргистан, маючого середню освіту, одруженого на утриманні маючого малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та громадянина Республіки Киргистан, маючого середню освіту, не одруженого, маючого на утриманні малолітню ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України,-

участь у справі приймали: прокурор ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6 ВКЗ

перекладач - ОСОБА_7

обвинувачений - ОСОБА_8 ВКЗ

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад обставин клопотання.

Чорноморським міським судом Одеської області розглядаються об`єднані матеріали кримінальних проваджень № 12024160000000228 від 14 лютого 2024 року та № 12023162550000282 від 10 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України; ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 26 травня 2025 року обвинуваченим визначений розмір застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім чотириста тисяч) 00 гривень, з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України у разі її внесення.

23 червня 2026 року прокурором групи прокурорів, що приймає участь у справі до суду подано клопотання про продовження обвинувачуваному ОСОБА_9 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою.

Позиція учасників процесу.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 підтримав та прохав його задовольнити з підстав зазначених в ньому.

На теперішній час судове слідство триває, ризики які були встановлені під час обрання такого запобіжного заходу: можливість переховування обвинуваченого, скоєння нового злочину вплив на потерпілих, свідків по справі, які ще не допитані не зменшились та є реальними, тому єдиним заходом який може забезпечити є тримання під вартою, зазначив, що визначений судом альтернативній засіб може дієва забезпечити поведінку обвинувачуваного.

Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечували та, враховуючи відсутність підстав, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою

або зменшити розмір визначеної застави враховуючи майновий стан обвинувачуваного до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вислухав учасників судового процесу Суд приймає до уваги наступне.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України контроль за доцільністю продовження тримання обвинуваченого під вартою покладено на Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2024 року, під час досудового розслідування у даному провадженні, відносно обвинувачених було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державна установа «Одеський слідчий ізолятор», без визначення застави.

Ухвалами суду було неодноразово задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинувачених строк дії обраного запобіжного заходу, без визначення застави.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 02 червня 2026 року клопотання прокурора задоволено частково, строк тримання під вартою, продовжено та спливає 31 липня 2026року, обвинуваченому визначена застава 100 прожиткових мінімум доходів громадян.

Положеннями ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II «Заходи забезпечення кримінального провадження» Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно обвинувального акту, громадяни Республіки Киргистан ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на даний час, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку що ризики, які враховувались судом при обранні та продовженні запобіжного заходу залишаються актуальними.

Враховуючи що Судом продовжується розгляд справи (досліджуються письмові докази, проводиться огляд відеозаписів слідчих дій тощо), також що на теперішній час допит

потерпілих, свідків не проводився Суд вважає, наявні ризики які враховувались судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за цей час не зменшувались, та не відпали.

Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою, слідчий суддя, суд повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою чи не допущено безпідставне тривале розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_10 ОСОБА_11 інкримінованих кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді позбавлення волі), вік та стан здоров`я (відомостей про будь-які захворювання що б унеможливлювало застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано), міцність соціальних зв`язків (є громадянами Киргизії) майновий стан останнього (на час затримання не працевлаштований), наявність судимостей (раніше не судимі ).

Відповідно до положень ст. 23 Кримінального процесуального кодексу Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження Суд отримує усно.

При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, Суд враховує, що ОСОБА_8 є громадянином іншої держави, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, не працевлаштований, доказів наявності засобі існування, місця проживання Суду не надав, що може бути підставою для скоєння нових злочинів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

На даному етапі судом не допитані потерпілі та свідки, тому є підстави вважати, що останні можуть впливати на них, окрім того також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винуватими, передбачена санкцією ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України від восьми до п`ятнадцяті років, перевішує над принципом поваги до особистої свободи.

Крім того, Суд враховує суспільну небезпечність інкримінованих ОСОБА_9 , ОСОБА_3 кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.

Під час розгляду клопотань в суді не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, також судом не отримано відомостей щодо міцних соціальних зав`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики,

передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та імперативними положеннями ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_9 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою, однак переконливих доказів, щодо зміни виду запобіжного заходу суду не надала.

Враховуючи сукупність вказаних вище обставин, Суд вважає, що продовження тримання під вартою є виправданим, оскільки у даному випадку наявність конкретного суспільного інтересу щодо вирішення справи про вчинення суспільно небезпечного діяння превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Станом на цей час завершити судове провадження до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою неможливо.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, що не пов`язаний з триманням під вартою, Суд вважає за доцільне переглянути питання визначення розміру встановленої застави.

За змістом частини 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Поняття застави визначено ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України. Також цією статтею визначено порядок внесення та повернення застави. Але вказаний Закон не містить посилань на те, що застава застосовується на чітко визначений строк.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання.

Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Врахувавши наявну інформацію щодо особи обвинувачуваного ОСОБА_12 також той факт , що останній перебуває під вартою, будь - якого доходу не отримує, осіб які б мали внести заставу суду в визначеному розмірі відсутні Суд доходить висновку про можливість зменшення застави, що відповідатиме положенням Рішення Європейський суд з прав людини у справах «Мангурас проти Іспанії» від 28 жовтня 2010 року, «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року відповідно до яких розмір застави повинен визначатися ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу є не обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню не підлягає.

Висновок суду.

Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку а також враховуючи дані про особи обвинуваченого, позицію прокурора, Суд приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1, 3, 4, 5 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 Кримінального процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховуючи матеріали справи, Суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою терміном до шістдесяти днів, і підстав для зміни чи відмови у запобіжному заході на даний час не має. Визначений розмір застави залишається незмінним.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 197, 199, 205, 206, 309, 315, 372 Кримінального процесуального кодексу України Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Чорноморської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та громадянина Республіки Киргистан, маючого середню освіту, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 22 серпня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_9 заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) 00 гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення застави на ОСОБА_10 покласти наступні обов`язки:

? не відлучатися із Одеської області без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

? утримуватися від спілкування з потерпілим , свідками;

? здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо ОСОБА_8 , не виконають покладені на них обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави зобов`язати обвинувачуваних прибувати за кожною вимогою до суду в цьому кримінальному провадженні за їх вимогою, а також виконувати в строк до 22 серпня 2026 року обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачені або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

Запобіжний захід у виді застави, у разі внесення застави, діє до його припинення.

У разі внесення застави зобов`язати обвинувачених після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю та обвинуваченим, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачені, які будуть належним чином повідомлені, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Повний текс т проголошено 25 червня 2026 року о 09:15 годині.

Ухвала, може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий