Рішення № 137716314, 03.06.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/61/26

Провадження №2-а/452/17/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарях судового засідання Роман Л.І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за правилами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейський Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Гупаловський Назар Андрійович, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі частини 3 статті 243 КАС України в судовому засіданні 03 червня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

09 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому зазначено, що 04 січня 2026 року поліцейський Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області капрал поліції Гупаловський Н.А. (далі поліцейський) виніс відносно нього постанову серії ЕНА №6460556 від 04 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). У постанові зазначено, що 04 січня 2026 року о 12 год. 15 хв. ОСОБА_1 на автодорозі М-09 75 км в с. Новосілки Золочівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п.8.5.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 зі змінами та доповненнями (далі ПДР України).

Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп., позивач просить скасувати її у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Позивач в обґрунтування позову зазначив, що ним під час руху на автодорозі М-09 75 км не були порушені ПДР України, а в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази вчинення ним зазначеного правопорушення. (а.с.1-5).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2026 року адміністративний позов залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків (а.с.14-15).

05 лютого 2026 року через канцелярію суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами (а.с.17-23).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 лютого 2026 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду за правилами ст.286 КАС України та вперше призначено розгляд справи по суті на 19 лютого 2026 року о 12 год. 20 хв., який не відбувся через відсутність електропостачання у приміщенні суду, у зв`язку з чим проведення наступного судового засідання було призначено на 10 березня 2026 року о 14 год. 30 хв. та у подальшому було відкладено на 16 квітня 2026 року о 14 год. 30 хв. (а.с.24-,36,56-59).

31 березня 2026 року через канцелярію суду позивач ОСОБА_1 подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій додатково прохав стягнути із відповідача - ГУНП у Львівській області сплачений ним судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., моральну шкоду у розмірі 2000 грн. 00 коп., витрати на підготовку адміністративного позову у розмірі 600 грн. 00 коп. та сплачений ним штраф в розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.62-63).

В судовому засіданні, яке відбулося 16 квітня 2026 року, під час вирішення питання про можливість прийняття заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення відповідного процесуального рішення та його проголошення в судовому засіданні, яке відбудеться 20 квітня 2026 року о 16 год. 30 хв. (65-66).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2026 року заяву позивача про уточнення позовних вимог залишено без руху та запропоновано за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн. 00 коп. сплатити судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп. (а.с.70-71).

23 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав письмову заяву, в якій прохав звільнити його від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (із змінами та доповненнями), а у разі відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, прохав не приймати до розгляду його уточнений позов в частині вимоги про стягнення моральної шкоди (а.с.73).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про уточнення та збільшення позовних вимог до ГУНП у Львівській області в частині стягнення моральної шкоди було залишено без розгляду, справу призначено до розгляду на 03 червня 2026 року о 15 год. 00 хв. (а.с.82-83).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у ньому, зазначив, що жодного адміністративного правопорушення за вказаних у постанові серії ЕНА №6460556 від 04 січня 2026 року обставин не вчиняв та керував автомобілем згідно чинних вимог ПДР України. Також вказав, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження порушення ним п.8.5.1 ПДР України в частині не виконання вимог дорожньої розмітки 1.1.

Повноважний представник відповідача - ГУНП у Львівській області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подав.

При цьому, повноважним представником відповідача подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 з проханням відмовити в задоволенні позову, в п.2 якого заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. У відзиві на позовну заяву стороною відповідача зазначено, що поліцейським Гупаловським Н.А. 04 січня 2026 року правомірно було винесено постанову відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в

автоматичному режимі, та законно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а відтак правомірно накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.42-45).

Позивач ОСОБА_1 подав відповідь (заперечення) на відзив на позовну заяву, в якому зазначив про необґрунтованість та незаконність доводів відповідача, у зв`язку з чим наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.53-54).

Повноважний представник відповідача правом подати заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення не скористався.

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань від позивача та представника відповідача на адресу суду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейський Гупаловський Н.А. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надав. При цьому, поліцейський Гупаловський Н.А., як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, правом надати письмові пояснення не скористався, будь-яких заяв та клопотань не подав.

Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з положень ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейського Гупаловського Н.А., на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в межах строку звернення до суду із адміністративним позовом до ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2026 року о 12 год. 15 хв. ОСОБА_1 на автодорозі М-09 75 км в с. Новосілки Золочівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п.8.5.1 ПДР України.

Дане порушення зафіксовано поліцейським Гупаловським Н.А. шляхом винесення постанови серії ЕНА №6460556 від 04 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.6,11,48).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).

Право позивача ОСОБА_1 на оскарження рішення відповідача ГУНП у Львівській області в особі поліцейського Гупаловського Н.А., який згідно змісту п.7 ст.4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, уповноважений на прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, безпосередньо передбачено ст.122 КУпАП та визначено стст.5,6, п.1 ч.1 ст.19 КАС України.

Предметом спору в даній справі є з`ясування правомірності винесення відповідачем рішення в справі про адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі, передбачені частиною 1 статті 122 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом одинадцятим частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Тобто постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених статтею 122 КУпАП.

Суд дійшов висновку про те, що поліцейським рішення, яке оспорюється позивачем, прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято з використанням повноваження з тою метою, з якою це повноваження надане зазначеному суб`єкту владних повноважень.

Позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивачем ОСОБА_1 подано в межах строку, визначеного ч.2 ст.286 КАС України.

Приймаючи рішення у справі, судом враховано наступне.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п.8.5.1 розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно п.1.1 ч.1 «Горизонтальна розмітка» розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2+1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

За порушення водіями транспортних засобів ПДР України, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, встановлена адміністративна відповідальність, передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови, виходячи з таких підстав.

Приписами чч.1,2 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У позові ОСОБА_1 зазначив, що відомості щодо суті адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності, та в його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, при цьому поліцейським Гупаловським Н.А. та відповідачем ГУНП у Львівській області не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність складення оскаржуваної позивачем постанови.

Відповідачем вказані твердження позивача не спростовані, зокрема, не надано належних та допустимих доказів, що дійсно у певний час і день та у певному місці, які вказані в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 , керуючи відповідним автомобілем, порушив вимогу п.8.5.1 ПДР України.

При цьому, із дослідженого у судовому засіданні відеозапису із нагрудного відеореєстратора поліцейського, наданого стороною відповідача позивачу ОСОБА_1 , не зафіксовано рух транспортного засобу під керування позивача та порушення останнім вимог горизонтальної розмітки, а лише зафіксовано процес складання оскаржуваної постанови, а відтак не вбачається порушення Хомутом Ю.Й. ПДР України за обставин, зазначених у такій постанові (а.с.23).

З рапорту поліцейського Гупаловського Н.А., котрий було додано відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що 04 січня 2026 року на автодорозі М-09 75 км було зупинено транспортний засіб автомобіль «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , котрий не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1, внаслідок чого відносно водія було винесено постанову серії ЕНА №6460556 від 04 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.46).

Разом з тим, суд наголошує на тому, що рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (позиція ВС КАС у справі №524/5741/16-а, постанова від 20 травня 2020 року), проте може бути прийнятим судом до уваги у випадках, коли містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Проте, у даному конкретному випадку рапорт поліцейського Гупаловського Н.А. суперечить дослідженим в судовому засіданні відеофайлам, відтак судом не приймається до уваги.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого процесуального обов`язку з доказування правомірності прийнятого рішення суб`єктом владних повноважень, зокрема, не довів факту допущення позивачем порушення відповідних ПДР України.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий

загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву буз задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд, у відповідності до положень статті 286 КАС України, перевіривши законність і обґрунтованість постанови, винесеної відповідачем, вважає наявними підстави для скасування такої постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо вимоги позивача про повернення штрафу, сплаченого ним на користь відповідача, в розмірі 340 грн. 00 коп., судом враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст.296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, позв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Повернення коштів, сплачених позивачем на виконання штрафу, має здійснюватися на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» (далі Порядок).

Відповідно до вимог п.3 вказаного вище Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого), - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідач є контролюючим органом у розумінні положень п.5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення (постанови) було сплачено штраф позивачем.

Сплачений адміністративний штраф може бути повернуто управлінням держказначейства у визначеному порядку лише на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення (штраф).

Тобто фізичній особі необхідно звернутися до відповідного органу з письмовою заявою про надання висновку про повернення помилково сплаченого адміністративного штрафу.

Таким чином, законодавство передбачає спеціальну позасудову процедуру повернення помилково/надміру сплачених коштів із бюджету. Повернення здійснюється за заявою платника до органів Казначейства, а не через примусове стягнення судом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача в користь позивача витрат на підготовку матеріалів позову та розсилку кореспонденції в розмірі 600 грн. 00 коп., оскільки сума таких витрат жодними чином не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. (а.с.18).

Таким чином, враховуючи те, що позов ОСОБА_1 підлягає часковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. на користь позивача.

Керуючись стст.9,77,241-246,250,255,286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6460556 від 04 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 340 (трьохсот сорока) гривень 00 копійок, - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шестисот шістдесяти п`яти) гривень 60 (шістдесяти) копійок.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в іншій частині вимог, що розглядалися, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.М. Кущ