Ухвала суду № 137715506, 24.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4884/24

2/214/432/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

представника позивача Сильникової А.О.

представника відповідача Лісового Д.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в загальному позовному провадженні цивільну справу № 214/4884/24 за позовною заявою Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2024 представник позивача Криворізької міської ради Кудін М.В. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105 по АДРЕСА_1 , за період з 29.04.2021 року до 31.12.2023 року у розмірі 719 109, 31 грн.; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10 786, 64 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року про прийняття до розгляду та відкриття загального позовного провадження в справі (45-46).

До суду 24 червня 2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до закінчення вирішення пов`язаної з нею адміністративної справи № 160/25282/24 щодо визнання незаконним (протиправним та нечинним) з моменту прийняття рішення Криворізької міської ради № 523 від 26.05.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/25282/24. В обґрунтування клопотання зазначено про оскарження громадською спілкою вказаного рішення Криворізької міської ради та відповідно технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, рішення у справі № 160/25282/24 матиме преюдиційне значення для розгляду даної справи щодо стягнення заборгованості, оскільки впливає на правомірність нарахування такої заборгованості. Зазначено про незгоду із ухвалою суду від 31 березня 2026 року, де вже вирішено клопотання з цих самих підстав. тому ураховуючи практику Верховного Суду з цього питання, оскільки пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі, просить задовольнити клопотання.

Вислухавши думку представника відповідача, який наполягав на задоволенні клопотання, представника позивача, яка просила залишити клопотання без розгляду у зв`язку з його повторним заявленням, дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.

У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи в суді першої інстанції», роз`яснено, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Відповідні норми спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростованими рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах виходив з системного аналізу цих норм через призму завдань та основних засад цивільного судочинства, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Так, обставинами, які підлягають встановленню у даній справі, є: встановлення обов`язку відповідача сплачувати орендну плату після закінчення строку дії договору оренди та не повернення земельної ділянки орендодавцю, що тягне за собою стягнення безпідставно набутих коштів.

Суд вже наголошував на тому, що у випадку позитивного вирішення судом спору у справі №160/25282/24, оскаржуване рішення міської ради №523 від 26.05.2021 може бути скасовано з моменту набрання законної сили цим рішенням. У разі, якщо рішенням у справі №160/25282/24 будуть встановлені істотні для цієї справи обставини, що не були і не могли бути відомі сторонам під час розгляду цієї справи, то сторони не позбавлені можливості звернутися до суду з відповідною заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами.

Суд повторно звертає увагу сторони відповідача, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 вже було предметом розгляду справи № 160/3848/24, де рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено і через три місяці з дати винесення рішення Громадська спілка «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» звертається до окружного суду з практично тими ж вимогами.

Розгляд справи № 160/25282/24 триває більше року, що у разі зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили у справі № 160/25282/24 призведе до непомірного затягування розгляду цієї справи.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 917/514/19, від 06.05.2020 у справі № 910/15293/19.

Судом не встановлено обставин, які перешкоджають розгляду цієї справи до розгляду справи №160/25282/24, а також будь-яких обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду цієї справи і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому суд ураховує правову позицію, викладену Верховним Судом у поставові від 14 жовтня 2025 року у cправі № 904/2963/24,який погодився із судами першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі № 904/2963/24 до розгляду справи №160/25282/24. Суд першої інстанції, зокрема, зауважив, що імовірне задоволення позовних вимог Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» до Криворізької міської ради про визнання незаконним (протиправним та нечинним) з моменту прийняття рішення Криворізької міської ради № 523 від 26.05.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу» в адміністративній справі № 160/25282/24 жодним чином не вплине на розрахунок заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2022 по 31.12.2023. У цьому контексті суд послався на те, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Колегія суддів у цьому контексті зауважила, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, звернулася до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, у якій Велика Палата зазначила про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України. Верховний Суд зазначав, що з доводів скаржника не вбачається підстав, які б вказували на те, що суди попередніх інстанцій були зобов`язані зупинити провадження у справі № 904/2963/24 до справи №160/25282/24. З мотивів судових рішень не вбачається саме об`єктивної неможливості розгляду справи № 904/2963/24, ними надано оцінку спірним правовідносинам та доказам, які наявні у матеріалах справи. Отже, з вказаного не слідує допущення судами порушення норм процесуального права, які б зумовлювали скасування оскаржених рішень.

До того ж Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у справах №910/5425/18, від 20.06.2019 у справі №910/12694/18 неодноразово зазначав, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18.

Крім того, суд звертає увагу сторону відповідача, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Зловживання правом на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів, заяв, клопотань.

Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Варто також зазначити, що у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) під назвою «Заборона зловживання правами» передбачено, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що саме з метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отже, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, неодноразове подання завідомо безпідставного відводу складу суду, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду тощо.

Так, згідно пункту 1 частини 2 статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Суд може визнати зловживанням процесуальними правами саме конкретні дії учасників судового процесу, а не абстрактне поняття «зловживань».

Так, подане 24 червня 2026 року клопотання відповідача ОСОБА_1 фактично зводиться до незгоди із ухвалою суду, якою вже вирішено теж саме клопотання, а тому суд вважає необхідним попередити сторону відповідача про уникнення дій, спрямованих на затягування розгляду справи шляхом подання до суду клопотань, які вже було вирішено судом, про що постановлено відповідні ухвали, оскільки такі дії в подальшому будуть розцінені судом як ознаки зловживання правом відповідача з відповідним процесуальним реагуванням суду.

Керуючись ст. 251 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та підписаний 25 червня 2026 року.

Суддя Н.В. Чернова