Ухвала суду № 137715229, 25.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ 02892528

490/4867/26

н\п 1-кс/490/2351/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на постанову прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 від 18.05.2026 року про відмову у задоволенні поданого ним клопотання від 15.05.2026 року, в якій просив визнати її незаконною та скасувати та зобов`язати прокурора повторно розглянути клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим. Крім того просив визнати незаконною бездіяльність прокурора щодо нерозгляду клопотання про призначення СМЕ та СПЕ від 06.05.2026 року та зобов`язати прокурора розглянути його у порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України, з винесенням мотивованої постанови.

В обґрунтування скарги вказав, що 15.05.2026 року ОСОБА_3 направив до Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону клопотання про визнання його потерпілим. 18.05.2026 року постановою прокурора у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено. На думку скаржника відмова є необґрунтованою оскільки порушено ч. 5 ст. 55 та ст. 9 КПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України, прокурор вправі відмовити у визнанні потерпілим лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що особі не завдано шкоди. Це означає, що тягар доказування відсутності шкоди лежить на прокурорі, а не на скаржнику. Таких підстав не існує, оскільки:

- до матеріалів провадження долучено виписки з трьох госпіталізацій (83 доби сукупно), що підтверджують погіршення стану здоров`я саме у період незаконних дій ТЦК;

- 27.04.2026 головним експертом з нейрохірургії Миколаївської області складено Консультаційний висновок нейрохірурга (форма 028/о), який підтверджує наявний діагноз, у тому числі посттравматичну епілепсію з частотою нападів 45 на місяць цей документ підписано особою, яка за своїм офіційним статусом є регіональним судово-медичним фахівцем у відповідній галузі;

- нарахування штрафів на суму 42 500 грн є задокументованою майновою шкодою;

- протягом усього досудового розслідування жодного допиту скаржника проведено не було без допиту потерпілого прокурор не міг встановити відсутність шкоди;

- клопотання про призначення СМЕ та СПЕ (подано 06.05.2026, підписано КЕП) залишено без розгляду та без відповіді всупереч ст. 220 КПК;

- медична документація, долучена до матеріалів провадження, прокурором не досліджувалась.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор зобов`язаний «всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини» провадження. Жодного допиту, жодної експертизи, медичні документи не досліджено це пряме порушення засади законності. Прокурор не виконав свій процесуальний обов`язок, а потім відмовив у визнанні потерпілим що є логічною суперечністю.

Крім того скаржник вказує на порушення ст. 91, 92 КПК, а саме того, що обов`язок доказування лежить на прокурорі

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є обов`язковим предметом доказування у будь-якому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, цей обов`язок покладено на слідчого та прокурора, а не на сторону захисту або заявника. Прокурор зобов`язаний був встановити наявність або відсутність шкоди шляхом проведення процесуальних дій.

Натомість без будь-якого дослідження обставин він відмовив скаржнику, посилаючись на відсутність шкоди тобто зробив висновок, не маючи для нього жодних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення збирає докази шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Жодної слідчої дії щодо з`ясування шкоди ОСОБА_3 проведено не було отже у прокурора немає жодних доказів відсутності шкоди, а відтак постанова є безпідставною.

Також вказує на порушення ч. 2 ст. 242 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК України, прокурор зобов`язаний (а не має право) призначити експертизу для:

- встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень (п. 2) наявний у справі: ШКГ 12 балів, три госпіталізації, серійні епілептичні напади;

- визначення розміру матеріальних збитків та шкоди немайнового характеру (п. 6) - наявний у справі: задокументована майнова шкода (штрафи 42 500 грн), які скаржник не міг визначити самостійно без відповідного розслідування, а також тривала психоемоційна травма внаслідок незаконного переслідування.

Прокурор не призначив обов`язкової за законом експертизи, і при цьому виніс постанову про відсутність шкоди. Це є прямим порушенням закону. При цьому ухвала Інгульського районного суду від 15.04.2026 у справі №489/2969/26 прямо констатувала, що слідчий не є фахівцем у медичній галузі і не має права робити висновки про причини захворювання це виключна компетенція судового експерта.

Також, на думку скаржника, прокурор проігнорував висновок головного експерта з нейрохірургії Миколаївської області

06.05.2026 тобто до винесення постанови від 18.05.2026 до матеріалів провадження було долучено Консультаційний висновок нейрохірурга (форма 028/о), підписаний завідувачем нейрохірургічного відділення КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва, головним експертом з нейрохірургії Миколаївської області ОСОБА_6 .

Винесення постанови про відсутність шкоди без дослідження висновку головного регіонального нейрохірургічного експерта є грубим порушенням ч. 2 ст. 9 КПК (обов`язок всебічного дослідження обставин) та ч. 1 ст. 92 КПК (обов`язок доказування покладено на прокурора). Прокурор не спростував цей документ, не призначив іншої експертизи він просто його проігнорував.

06.05.2026 скаржник подав підписане КЕП клопотання про призначення комісійної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи у заочному форматі (відповідно до ст. 220 КПК України). Клопотання містило детальне медичне обґрунтування, посилання на ч. 2 ст. 242 КПК та перелік конкретних питань перед комісією експертів.

Нерозгляд клопотання є самостійною бездіяльністю прокурора, що підлягає оскарженню за п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.

В судове засідання ОСОБА_3 , не з`явився, подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, в якій вказав що скаргу підтримує та просить задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд скарги без його участі, в якій вказав що заперечував проти задоволення скарги, оскільки кваліфікація ст. 366 КК України по своїй суті та структурі має формальний склад злочину та не передбачає настання наслідків, тому у вказаному провадженні апріорі не може бути потерпілого, оскільки це не передбачено КПК України. Щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_3 від 06.05.2026 року про призначення СМЕ та СПЕ вказав, що на адресу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону дане клопотання не надходило.

Вивчивши матеріали скарги та кримінального провадження, приходжу до наступного.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Як було встановлено, 15.05.2026 року ОСОБА_3 до Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону було подано клопотання про визнання його потерпілим.

18.05.2026 року за результатом розгляду вищевказаного клопотання прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 винесено постанову про відмову в його задоволенні.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

При винесенні постанови від 18.05.2026 року прокурор виходив з того, що ОСОБА_8 є заявником про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Згідно з диспозицію ч.1 ст.366 КК України кримінальна відповідальність настає за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офірних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК Україну с формальним, тобто таким, який є закінченим з моменту вчинення дій, вказаної диспозиції статті. Об?єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, opгaнах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності. Тобто, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366 КК України відносяться до злочинів з формальним складом для наявності об`єктивної сторони якого не є обов?язковим настання суспільно-небезпечних наслідків, зокрема спричинення школи. На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. встановлюється наявність події та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Разом з тим слід зазначити, що об?єктивна сторона ч. 1 ст. 366 КК України не передбачає похідних наслідків, тобто не має матеріального складу, а відтак не могло бути підставою для відшкодування винним школи. Похідні наслідки матеріальний склад містить лише частина 2 статті 366 КК України.

З урахуванням того, що постанова прокурора достатнім чином вмотивована та підстав для її скасування не вбачається.

Крім того скаржник вказує на бездіяльність прокурора щодо нерозгляду клопотання від 06.05.2026 року про призначення СМЕ та СПЕ. Відповідно до додатків до поданої скарги та пояснень прокурора було встановлено, що 06.05.2026 року ОСОБА_3 було подане вищевказане клопотання старшому слідчому Першого СВ (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_9 , за такого оскільки вказане клопотання до прокурора подане не було, то вимоги скарги у цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванню вищевикладеного вважаю необхідним у задоволенні скарги відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10