Вирок № 137715157, 25.06.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1008/26

1-кп/468/185/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

м. Баштанка

25.06.2026 Баштанський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження № 62025150010005026 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за загальною мобілізацією на посаді водія - електрика номеру обслуги відділення бойового управління зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України,

за участі прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), представника цивільного позивача ОСОБА_6 (в режимі відео конференції),

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту - солдат ОСОБА_3 , проходячи військову службу на посаді водія - електрика номер обслуги відділення бойового управління зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, в умовах воєнного стану, 31.03.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 , яка знаходилася у АДРЕСА_2 , долучив до свого рапорту про звільнення від 31.03.2025 завідомо підроблений офіційний документ, а саме: засвідчену довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 824664 від 11.12.2024 про нібито наявність у його дружини ОСОБА_7 інвалідності другої групи, які з відповідними додатками передав до відділу персоналу військової частини, у зв`язку із чим вищим командуванням військової частини НОМЕР_2 , на підставі наданих документів, його було звільнено з лав Збройних сил України у запас згідно з пунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (по сімейним обставинам).

Таким чином ОСОБА_3 вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України - ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів та обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того ОСОБА_3 , всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», діючи умисно, з корисливою метою неправомірно заволодіти чужим майном - грошовими коштами військової частини НОМЕР_4 , 07.05.2025, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, отримав на особистий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №95 від 04.04.2024, після незаконного звільнення з військової служби: щомісячне грошове забезпечення по дату звільнення в сумі 2887, 74 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в сумі 9385,12 грн.; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2025 рік в сумі 5775,46 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 17.09.2014 за №460 у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за 32 повних прослужених місяців в сумі 27 722, 21 грн., якими незаконно заволодів та розпорядився в подальшому на власний розсуд, чим завдав військовій частині НОМЕР_2 , в особі держави, матеріальну шкоду у загальному розмірі 45 770, 53 грн.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману.

19.06.2026 між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.

Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України, та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений: за ч.1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк два роки, за ч. 4 ст. 409 КК України у виді п`яти років позбавлення волі, за ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому має бути призначено п`ять років позбавлення волі.

Також сторони узгодили звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказані вид та міра покарання визначені сторонами угоди з врахуванням особи обвинуваченого, ступеня тяжкості обвинувачення, щирого каяття та активного сприяння у розкритті злочину, добровільного відшкодування завданих державі збитків. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Цивільний позивач військова частина НОМЕР_2 не заперечує проти укладення угоди між обвинуваченим та прокурором, надав суду докази відшкодування завданої шкоди в розмірі 45770,50 грн.

Прокурор, обвинувачений та його захисник підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання.

Представник цивільного позивача в судовому засіданні не заперечував проти укладення угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України є кримінальним проступком, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України є тяжким злочином.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 19.06.2026 між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами виду та міри покарання.

До обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2026 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів в межах строку досудового розслідування до 27.03.2026, із визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 66560 гривень. Заставу за ОСОБА_3 внесено ОСОБА_7 30.01.2026 в сумі 66560 гривень, відтак з того часу до нього був застосований запобіжний захід у виді застави, який на час розгляду кримінального провадження сплинув.

Після набрання вироком законної сили слід повернути заставу в розмірі 66560 гривень заставодавцю ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 255 ЦПК України провадження за позовною заявою військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, закрити за відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст. 174 КПК України скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2026.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 19.06.2026 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:

-за ч. 1 ст. 190 КК України в виді обмеження волі строком на два роки;

-за ч.4 ст. 409 КК України в виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбуття покарання, призначивши йому іспитовий строк терміном один рік.

Згідно ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 нагляд за засудженим ОСОБА_3 під час проходження військової служби покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення його з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Провадження за позовною заявою військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, закрити.

Після набрання вироком законної сили:

повернути заставодавцю ОСОБА_7 , РНКОПП НОМЕР_5 заставу в розмірі 66560 грн., внесену на рахунок надавач платіжних послуг отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач: ТУДСА в Миколаївській область, код отримувача: 26299835.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2026.

Речові докази:

-мобільний телефон марки SAMSUNG Note 10 lite, номер моделі RF8R11WSYJP з сім картою з номером НОМЕР_6 повернути власнику ОСОБА_7 ;

-мобільний телефон марки SAMSUNG Note 20 Ultra, номер моделі R58R74K3FAR з сім картою з номером НОМЕР_7 повернути власнику ОСОБА_3 .

-копію довідки до акту огляду медико-соціальною комісією, видану Обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 (м. Одеса) від 11.12.2024 року серія 12 ААВ № 824664 на 1 арк., копію заключення ЛКК, виданого медичним центром «МедДопомога+» (м. Одеса) від 24.12.2024 року № 24-019 на 1 арк. - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1