Рішення № 137714844, 25.06.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/2056/24

2/709/26/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (попереднє найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.08.2023 між ТОВ «Авентус України» та відповідачем укладений Договір № 6976491 про надання споживчого кредиту, шляхом його підписання електронними підписами одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачу надані грошові кошти у кредит на умовах повернення, платності. Сума кредиту 10 000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Дата останнього платежу по кредиту 12.08.2024. Стандартна процентна ставка - 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту. ТОВ «Авентус України» свої зобов`язання за договором виконало та надало кредит відповідачу в розмірі 10 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач не здійснив оплати за кредитним договором.

На підставі Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 набуло право вимоги до відповідачки за Договором № 6976491 від 18.08.2023 у сумі 28 308,00 грн, із якої: сума кредиту 10 000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 18 308,00 грн.

Позивач вказує, що самостійно нарахував проценти за 60 календарних дні, із 27.05.2024 по 25.07.2024, у межах строку договору, що склало 11 940,00 грн.

Покликаючись на норми ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором № 6976491 про надання споживчого кредиту від 18.08.2023 в сумі 40 248,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву, за змістом якого він не заперечує факт укладення кредитного договору № 6976491 від 18.08.2023 та отримання кредитних коштів у сумі 10 000 грн. Не погоджується з розміром заявлених до стягнення вимог та вважає, що позивачем заявлено до стягнення суму, яка підлягає перевірці судом щодо її правомірності, обґрунтованості та відповідності принципам справедливості, добросовісності та розумності. Зазначає, що після 18.11.2023 нарахування процентів первісним кредитором фактично припинилося, а сума заборгованості залишалася незмінною. Таким чином, станом на дату початку проходження відповідачем військової служби 30.11.2023 розмір заборгованості вже становив 28 308 грн та надалі не збільшувався первісним кредитором. Вважає нарахування позивачем процентів після переходу до нього права вимоги безпідставним. Також вказує про те, що такий розмір нарахувань не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, визначеним статтями 3, 13 та 509 Цивільного кодексу України.

Вказує про те, що з 30.11.2023 він проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

Відповідач вважає заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн явно завищеною та неспівмірною складності справи. З наданого акта приймання-передачі виконаних робіт убачається, що до вартості послуг включено, зокрема: підготовку відповіді на відзив, письмових пояснень, заяв та клопотань; участь у судових засіданнях. При цьому частина зазначених послуг на дату складання акта фактично ще не була виконана. Крім того, справа є типовим спором про стягнення заборгованості за кредитним договором та не відзначається підвищеною складністю.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд врахувати, що він не заперечує факт отримання кредитних коштів у сумі 10 000 грн, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині недоведених та необґрунтованих нарахувань, надати оцінку правомірності нарахування 11 940 грн процентів після переходу права вимоги, врахувати проходження відповідачем військової служби з 30.11.2023 та конституційні гарантії соціального захисту військовослужбовців, відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн або зменшити їх до розумного та співмірного розміру, судові витрати розподілити відповідно до результатів розгляду справи.

Позивачем до суду надана відповідь на відзив, за змістом якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та надав пояснення, котрі за своїм змістом є аналогічними викладеним у позовній заяві.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

29.11.2024 представник позивача Столітній М.М., в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке було переіменовано на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через систему «Електронний Суд» скерував до Чорнобаївського районного суду Черкаської області в електронній формі позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначений розгляд справи.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23.12.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі, зупинено провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України .

22.05.2026 на адресу суду від командира військової частини НОМЕР_2 , полковника ОСОБА_2 , надійшов лист, згідно з яким повідомлено, що ОСОБА_1 безпосередню участь у зоні бойових дій не бере та особисто зможе, з урахуванням обставин проходження військової служби, брати участь у судових засіданнях при розгляді цивільної справи № 709/2056/24.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22.05.2026 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце, день, час розгляду справи був повідомлений належним чином; у відповіді на відзив представник позивача просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. За таких обставин судом було постановлено ухвалу про проведення судового розгляду без участі представника позивача.

Згідно з ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.06.2026 замінено найменування позивача з ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал».

Пояснення сторін у судовому засіданні.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, а саме: наявності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн та просив зменшити нараховані проценти до 5 000,00 грн. Підтвердив факт укладення кредитного договору, отримання ним кредитних коштів в розмірі 10 000,00 грн. зазначив, що кошти на погашення заборгованості не сплачував. Кредитний договір та договір факторингу не оспорював, з цього приводу до правоохоронних органів не звертався. Із 30.11.2023 він є військовослужбовцем, а тому нарахування процентів під час проходження ним військової служби вважає безпідставним.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виник спір у сфері споживчого кредитування щодо неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору, укладеним із первісним кредитором.

Суд установив, що 18.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, в електронній формі був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 6976491 (далі по тексту Договір) (а.с. 17-22).

За умовами цього договору відповідач отримав від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредит в розмірі 10 000,00 грн, строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка - 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка 1,493 % в день та застосовується якщо споживач до 17.09.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу.

Відповідачем був підписаний Паспорт споживчого кредиту, у котрому зазначена сума кредиту 10 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка стандартна 1,99 % в день, процентна ставка знижена 1,493 % в день, загальні витрати за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача (а.с. 24-25).

Також відповідач був ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 57-61).

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Факт укладення вказаного договору відповідач визнав як відзиві на позовну заяву. Так і в удовому засіданні. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало 18.08.2023 відповідачу кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» від 12.06.2024 № 20240612-2-а (а.с. 63-64) та визнається відповідачем як у відзиві на позовну заяву так і в судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов Договору про надання споживчого кредиту № 6976491 від 18.08.2023. У судовому засіданні відповідач повідомив, що зобов`язання по кредитному договору він не виконував, кошти не сплачував.

Суд установив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по вказаному Договору та неповерненням отриманих у кредит грошових коштів в останнього наявний борг по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

Щодо строку, підстав та розміру нарахування позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами, то суд зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Водночас, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів, які підтверджують статус особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року N 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року N 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 26/4264/19.

Позивач просить стягнути із відповідача на його користь проценти за користування кредитними коштами у сумі 30 248,00 грн, із якої: 18 308,00 грн проценти за період із 18.08.2023 по 18.11.2023 та 11 940,00 грн проценти за період з 27.05.2024 по 25.07.2024 грн. На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем було надано розрахунок заборгованості по договору № 6976491, складений ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 28-35) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», котре вподальшому було перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 36).

Відповідачем до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі були надані: копія військового квитка серія НОМЕР_3 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.01.2024 № 2-РС, довідка військової частини НОМЕР_2 від 11.07.2024, за змістом яких відповідач ОСОБА_1 з 30.11.2023 проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом (а.с 87-95).

Разом з тим, згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2025 № 2/2187 та листа командира військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2026 № 36/713, військовослужбовець ОСОБА_1 дійсно проходить службу у військовій частині (а.с. 117, 122).

Зазначене вказує на те, що в період виконання умов кредитного договору (з 30.11.2023), а також станом на час розгляду справи, відповідач мав та має статус військовослужбовця ЗСУ та на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто, у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, починаючи з 30.11.2023.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що наявні підстави для застосування до відповідача ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування процентів за користування кредитними коштами з 30.11.2023 є безпідставним.

Враховуючи, що позивачем було заявлено вимогу, зокрема, про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період із 18.08.2023 по 18.11.2023 в сумі 18 308,00 грн, то суд дійшов висновку про наявність вказаної заборгованості.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність зменшення розміру нарахованих процентів з підстав того, що їх сума перевищує розмір основної заборгованості за кредитом, оскільки такі проценти нараховані відповідно до умов договору, погоджених сторонами при його укладенні.

Так, згідно з пунктом 1.5.1 договору № 6976491 про надання споживчого кредиту від 18.08.2023 сторони узгодили процентну ставку у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитними коштами в межах строку кредитування. Укладаючи договір, відповідач добровільно погодився з його умовами, у тому числі щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів.

Сам по собі факт перевищення суми нарахованих процентів над сумою основного боргу не є підставою для їх зменшення, оскільки проценти є платою за користування кредитними коштами, а не видом відповідальності за порушення зобов`язання. Доказів недійсності умов договору щодо процентної ставки, їх незаконності або неправомірності нарахування відповідачем суду не надано. За таких обставин підстав для зменшення розміру нарахованих процентів суд не вбачає.

Щодо набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача.

Набуття позивачем права вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 6976491 від 18.08.2023 підтверджується дослідженими судом у судовому засіданні доказами, а саме: договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 (а.с. 66-72), Актами прийому-передачі реєстру боржників (а.с.73-74), Витягом з Реєстру боржників від 27.05.2024 (а.с. 12), витягом з Реєстру боржників (а.с. 69).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Статтею ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази укладення із відповідачем Договору факторингу. Однак, позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі заборгованості, яка була перед первісним кредитором.

Судом встановлено наявність у відповідача заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 6976491 від 18.08.2023 у розмірі 10 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 18 308,00 грн заборгованість за процентами, а всього 28 308,00 грн.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Слід окремо зазначити, що на підставі рішення № 251124/1 від 25.11.2024 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с. 133,135).

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову, позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3908 від 22.11.2024 (а.с. 10).

У зв`язку із частковим задоволенням позовних, на суму 28 308,00 грн, що становить 70 % від ціни позову (40 248,00 грн), суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам 1 695,68 грн.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 10 00,000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) ії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3-6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке в подальшому було перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зверталося за професійною правничою допомогою.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано:

- копію договору про надання правової допомоги № 17/07-2024 від 17.11.2024, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, згідно з яким Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 65-);

- заявку № 5504 на виконання доручення від 21.11.2024, згідно якою ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке в подальшому було перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» доручило, а адвокат Столітній М.М. зобов`язався надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6976491 від 18.08.2023, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (а.с. 13-14);

- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 5504 від 21.11.2024 згідно договору № 17/07-2024 від 17.11.2024. Згідно цього акта адвокат Столітній М.М. надав, а позивач прийняв такі послуги: 1) зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, 0,5 год, вартість 440,00 грн; 2) дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, 1 год, вартість 840,00 грн; 3) Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, 0,5 год, вартість 440,00 грн; 4) Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом, 1 год, вартість 840,00 грн; 5) Письмова юридична консультація, консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів, 1 год, вартість 840,00 грн; 6) Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів, 1 год, вартість 840,00 грн; 7) Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6976491 від 18.08.2023 року, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до суду: Чорнобаївський районний суд Черкаської області, 2 год, вартість 1640,00 грн; 8) Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) додатків до позовної заяви, необхідних для всебічного, об`єктивного, повного, безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), 1 год, вартість 840,00 грн; 9) Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо, 2 год, вартість 1640,00 грн; 10) Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6976491 від 18.08.2023 року, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях, 2 год, вартість 1640,00 грн. Вартість послуг 10 000.00 грн (а.с. 37-38).

- ордер адвоката (а.с. 23);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.62);

- рахунок на оплату № 5504-21/11-2024 від 21.11.2024 на суму 10 000,00 грн (а.с. 27).

Отже, представництво інтересів позивача під час судового розгляду справи судом здійснював адвокат Столітній М.М. Повноваження адвоката підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством.

Дослідивши надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що послуги адвоката на час розгляду справи в суді не оплачено. Але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, але позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаної вартості.

На думку суду, вартість послуг адвоката в цій справі у розмірі 10 000,00 грн. не є достатньо обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ціни позову 40 248,00 грн та розміру задоволених вимог.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3 000,00 грн, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Покликаючись на положення статей 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 6976491 від 18.08.2023, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість по тілу кредиту, 18 308 (вісімнадцять тисячі триста вісім) гривень 00 копійок заборгованість за процентами, а всього 28 308 (двадцять вісім тисяч триста вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути із Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 1 695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) гривень 68 копійок грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі гривень) 00 копійок, в всього 4 695 (чотири тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень 68 копійок.

В інші частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150.

Відповідач:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая