Ухвала суду № 137714029, 17.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34074/18

Провадження № 4-с/761/59/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Голуб О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на дії головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Костюченко Юлії Миколаївни щодо закінчення виконавчого провадження, заінтересована особа: ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на дії головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Костюченко Юлії Миколаївни щодо закінчення виконавчого провадження, заінтересована особа: ОСОБА_1 , в якій скаржник просить суд: 1) визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Костюченко Ю.М. про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 07.01.2026; 2) зобов`язати головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Костюченко Ю.М. відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 06.04.2012 Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2-9811/10.

Скаргу обгрунтовує тим, що на виконанні Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 06.04.2012 Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-9811/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованості за кредитом в розмірі 412 493,83 грн. Ухвалою Шевченківського районного суда м. Києва від 30.11.2020 замінено стягувана ПАТ «КБ «Експобанк» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у справі № 2-9811/10. За заявою ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було замінено стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1. Зазначає, що 07.01.2026 головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Костюченко Ю.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-9811/10, виданого 06.04.2012 Шевченківським районним судом м. Києва по стягненню боргу з ОСОБА_1 у розмірі 412 493,83 грн. на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення, на підставі якого видано виконавчий документ.

У скарзі зазначено, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вважає дії головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Костюченко Ю.М. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.01.2026 НОМЕР_1 неправомірною, а постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.01.2026 такою, що підлягає скасуванню, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.2010 з боржника стягнуто суму заборгованості в доларах США та гривні. Таким чином, стягувачу має бути перераховано суму заборгованості у гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти на день кожного із платежів. Проте, державним виконавцем не стягнуто всю суму заборгованості, тому в державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням рішенням суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 року матеріали скарги передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В..

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.02.2026 прийнято до провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

27.02.2026 до суду надійшли заперечення Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в яких відділ просив відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказано, що обґрунтування скарги є безпідставними, надуманими твердження заявника про порушення будь-яких прав, що спростовуються матеріалами завершеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, тому постанова про закінчення винесена державним виконавцем 07.01.2026 на законних підставах.

У судове засідання скаржник не з`явився, у поданій скарзі просив розгляд справи проводити за відсутності представника скаржника.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причину неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основною конституційною засадою судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні в Святошинському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ з 21.05.2012 перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-9811/10, виданого 06.04.2012 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Експобанк» заборгованості в сумі 412 493,83 грн.

Постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ Стеценко Н.В. накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 з забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2020 по справі № 761/34074/18 замінено сторону виконавчого провадження з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП».

Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ Пономаренко А.С. від 21.05.2024 передано виконавчий лист № 2-9811/10 від 06.04.2012 виданий Шевченківським районним судом м. Києва до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою старшого державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Самойловською Я.А. від 27.06.2024 передано виконавчий лист № 2-9811/10 від 06.04.2012, виданий Шевченківським районним судом м. Києва до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

За період з 29.01.2025 по 05.01.2026 періодично з рахунків боржника списувались кошти для погашення заборгованості згідно виконавчого листа №2-9811/10 від 06.04.2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва та заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2012 та перераховані стягувачу:

-платіжна інструкція № 552 від 04.02.2025 на суму 169 923,24 грн.;

- платіжна інструкція № 1857 від 26.02.2025 на суму 17 009,10 грн.;

-платіжна інструкція № 3833 від 17.03.2025 на суму 36 208,98 грн.;

-платіжна інструкція № 7855 від 18.04.2025 на суму 21 208,98 грн.;

-платіжна інструкція № 11386 від 22.05.2025 на суму 27 715,33 грн.;

-платіжна інструкція № 14150 від 19.06.2025 на суму 15 380,63 грн.;

-платіжна інструкція № 22854 від 19.09.2025 на суму 57 121,39 грн.;

-платіжна інструкція № 24526 від 15.10.2025 на суму 22 380,63 грн.;

-платіжна інструкція № 26773 від 14.11.2025 на суму 20 995,52 грн.;

-платіжна інструкція № 29273 від 05.12.2025 на суму 187,35 грн.;

-платіжна інструкція № 29542 від 08.12.2025 на суму 10,05 грн.;

-платіжна інструкція № 30188 від 12.12.2025 на суму 20 090,01 грн.;

-платіжна інструкція № 31765 від 19.12.2025 на суму 1 118,97 грн.;

-платіжна інструкція № 419 від 07.01.2026 на суму 3 143,65 грн.

Постановою головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко Ю.М. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-9811/10, виданого 06.04.2012 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «КБ «Експобанк» в розмірі 412 493,83 грн, закінчено, у зв`язку з тим, що рішення виконано фактично.

При цьому, скаржник посилається на те, що державним виконавцем не стягнуто всю суму заборгованості, оскільки стягувачу має бути перераховано суму заборгованості у гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти на день кожного із платежів.

Згідно неодноразових відповідей з бази ДПС, МВС транспортні засоби /інше рухоме майно/ за боржником не зареєстровані, відкриті р/рахунки та доходи не отримував.

Так, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, згідно частини першої вказаної статті, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться і в ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа N° 922/3537/17, провадження N° 12-127гс19 зазначено, що суд під час вирішення справи повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Необхідно враховувати, з якою метою особа звертається до суду, та чи дійсно порушено право особи з огляду на положення статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України, де зазначено, що особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, твердження заявника про те, що державним виконавцем не стягнуто всю суму заборгованості є безпідставним, оскільки виконавець не наділений правом та обов`язком змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену рішенням суду. Крім того, в резолютивній частині виконавчого листа чітко визначено грошовий еквівалент суми боргу, який підлягає стягненню у гривнях.

Оскільки заявником не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами факту неправомірності дій головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Костюченко Юлії Миколаївни щодо закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року у справі №2-9811/10; при цьому, за наслідком цього, судом не встановлено порушень прав чи інтересів скаржника з боку державного виконавця, з огляду на положення ч. 3 ст. 451 ЦПК України, суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на дії головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального цправління Міністерства юстиції України Костюченко Юлії Миколаївни, щодо закінчення виконавчого провадження, заінтересована особа: ОСОБА_1 , - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко