Рішення № 137713466, 19.06.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 944/85/25

Провадження № 2/448/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

19.06.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Представник позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернувся до суду з вказаним позовом та посилається тим, що 31.10.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №6064739 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Зазначає, що вказаний договір було укладено в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в ІТС кредитора та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, направленим на зазначений ним в анкеті в особистому кабінеті номер телефону.

Стверджує, що відповідно до вказаного договору відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 13000,00грн. шляхом їх перерахування на зазначену ним платіжну карту № НОМЕР_1 , строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1,99% за кожен день користування.

Відповідно до договору факторингу №26.09/23-Ф від 26.09.2023 року ТОВ «Авентус Україна» відступив право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», а останній за договором факторингу №31.07/24-Ф від 31.07.2024 року - ТОВ «Українські фінансові операції».

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв`язку з чим станом на 17.09.2024 року утворилась заборгованість в загальній сумі 36283,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 13000,00грн., заборгованості за процентами - 23283,00 грн.

Оскільки відповідач добровільно кредитні кошти не повертає, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Відповідач ОСОБА_1 скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, заперечуючи проти позову, вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір (у вигляді електронного документа) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наголосив, що він укладав та не підписував договір позики (в тому числі кожну його сторінку), що долучає представник позивача в якості копії до позовної заяви, відповідно не погоджував зазначені в цій редакції документа процентні ставки, як й інші кабальні умови кредитування. Вважає, що якщо б він, відповідач ОСОБА_1 , укладав такий договір, то в обов`язковому порядку мав здійснити набір у електронній формі певної комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація відобразитись би у електронній формі та збереглася на сервері кредиторів для подальшого долучення до кредитного договору, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення кожного з договорів, зокрема, довідки про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо. Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваних правочинів, а саме: кредитний договір від 31.10.2022 року №6064739 з ТОВ «Авентус Україна», в тому числі в електронній формі, оскільки відсутні достовірні докази укладення саме цієї редакції договору.

Щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги вказав, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у такій сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Зазначає, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає в заміні первісного кредитора новим у межах існуючого зобов`язання. Таким чином, відступлення права вимоги може стосуватися лише дійсних прав, що існують на момент їх передачі. Між тим, вважаю, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема: - Реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; - Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; - Позивач не надав доказів сплати за договором факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача - по всьому ланцюгу кредиторів. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором.

Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту) вказує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Зазначає, що на підтвердження перерахування мені коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується інформаційною довідкою, відповідно до якої нібито, як зазначає позивач, було перераховано тіло кредиту. Вважає, що інформаційна довідка не є належним первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, відтак, довідка також є неналежним та недопустимим доказом. Стверджує, що вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договорів, не довів перерахування такому тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному (попередньому) кредитору за отримання грошових вимог, а тому вважає, що в задоволенні позову варто відмовити повністю.

Крім цього, щодо розподілу судових витрат відповідач ОСОБА_1 зазначив, що з наданих документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар в сумі 10000,00 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з ОСОБА_1 . Вважає що вказані документи не можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом ТОВ «Українські Фінансові Операції» щодо будь-якого із сотен або тисяч інших позичальників, що вказує на відсутність у відповідача обов`язку сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце. Крім того, зазначив, що для вирішення питання про понесені витрати на правову допомогу суд перевіряє чи співмірні ці витрати із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Однак, вважає, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи, оскільки всі документи адвоката по цій справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ні значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження з боку адвоката.

Представник позивача Лисенко Д.В. через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне. За наявності заперечень Відповідача про склад розміру заборгованості чи ціни позову вважаємо на можливе звернути увагу суду, що доказування протилежного (тобто, можливі докази сплати суми заборгованості та їх структура) покладається у зобов`язальних правовідносинах на сторону, яка заперечує проти висунутої вимоги. Відповідач не надає контр-розрахунків заборгованості, висловлюючи загальні заперечення проти позову. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа № 732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)).

Зазначає, що згідно із п.9.8. Кредитного договору підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», (далі - Правила), що розміщені на Вебсайті та затверджені наказом №205-ОД від 10.02.2022 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; - дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не впливають на зобов`язання Споживача, передбачені цим Договором; - він погоджується, що у випадку передбаченому пп.2 п.4.1. Договору для Товариства не наступає прострочення кредитора; - він погоджується, що у випадку допущення ним прострочення виконання зобов`язань за цим Договором, Товариство має право передавати інформацію про прострочену заборгованість його близьким родичам, зокрема про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов`язання за цим Договором або відповідно до закону; - він не заперечує проти права Товариства залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію у разі невиконання зобов`язань за цим Договором. Крім цього, Відповідач не скористався правом відмовитись від укладення Договору, що передбачено п. 2. п.п. 4.3. Договору. Вказує, що Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Щодо формування платіжних інструкцій зазначив, що оскільки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні інструкції та виписки за такими рахунками не може. Відповідно до статті 81 Цивільно процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості Товариством в свою чергу було надано розрахунок заборгованості по кредитному Договору, який оформлений належним чином як документ Товариства, що підписаний Директором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та скріплений печаткою Товариства. При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, Позивач вважає, що наданий розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі.

Щодо розрахунку заборгованості вказав, що чинним законодавством не визначено обов`язкову форму розрахунку, і тому, позивачем надано до суду з позовною заявою розрахунок заборгованості, який позивач вважав надати за потрібне, і який зроблений відповідно до умов кредитного договору та з урахуванням усіх коштів, які надійшли на погашення заборгованості по цьому договору, зворотного відповідачем не доведено. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17, де зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Тобто, відсотки нараховані ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» здійснювали в межах строку 360 днів, та є правомірними. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154ц18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318ц18), у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 2-2062/10, у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №907/955/16. Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім цього, позивач не здійснював нарахувань неустойки, штрафу, пені.

Щодо умов договору зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18, режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78011437) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Заперечення щодо незгоди із умовами Договору на стадії судового провадження зі стягнення заборгованості в черговий раз підтверджує односторонню відмову Відповідача від майнового зобов`язання. Позиція щодо незгоди із умовами фінансування не є правової підставою для їх невиконання або звільнення від узгоджених договірних умов.

ІІІ. Позиція учасників справи.

В судове засідання представник позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - Дідух Є.О. не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутностіпредставника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, однак в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1243622, згідно якого його інтереси представлятиме адвокат Брикар О.М.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Брикар О.М. в судове засідання також не з`явилася, будь-яких клопотань на адресу суду не скеровував. Судова повістка про виклик до суду по даній справі на 19.06.2026р. була надіслана представнику Брикару О.М. до його електронного кабінету користувачів підсистеми «Електронний суд». З довідки про доставку електронного документу слідує, що судову повістку представник відповідача отримав 03.05.2026р.

ІV. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 03.02.2025р. цивільну справу ЄУН: 944/85/25 за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 27.02.2025 року прийнято до розгляду відкрито провадження по вказаній цивільній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28.04.2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - Дідуха Є.О. про витребування доказів.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

V. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 31.10.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №6064739 про надання споживчого кредиту.

Згідно з п.1.1 укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток «CredіtPlus». Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в т.ч. шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Товариства електронним підписом, в особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на сторінці Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п.9.6 договору).

Підписанням цього договору Споживач підтверджує, що перед укладанням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а)за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»: б) вказана в ч.1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, у т.ч. на умовах фінансового кредиту Товариства, що розміщені на веб-сайті та затверджені наказом №19-ОД від 05.01.2022, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватись; дані, що стосуються його особи, зазначені в преамбулі та реквізитах сторін цього договору, є актуальними, правильними та відповідають дійсності (п.9.8 договору).

Відповідно до п.9.10 договору примірник цього договору вважається отриманим Споживачем, якщо Товариство його направило на електронну адресу, вказану Споживачем в особистому кабінеті/договорі та/або безпосередньо в особистий кабінет.

Згідно з п.1.2-1.8 цього договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержавити та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту складає 13000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та в строки, визначені в договорі. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка - 1,99% в день, знижена - 0,199% в день.

Відповідно до п.2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Згідно з п.3.1 договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Розмір процентної ставки залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.1 договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в пп.5.3 договору.

В графі договору «Споживач» зазначено « ОСОБА_1 », РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт: № НОМЕР_4 , виданий 22.09.2016р., зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , особистий кабінет, номери мобільних телефонів - НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Вказаний договір підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C490164 - 31.10.2022 року о 11:20:09.

Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №6064739 від 31.10.2022 року) строк кредитування становить 360 днів (до 26.10.2023 року), сума кредиту - 13000,00грн., проценти за користування кредитом - 86147,10грн., реальні річна процентна ставка - 7831,91%, загальна вартість кредиту - 99147,10 грн. Якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку, будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, у зв`язку з чим будуть мати наступні значення: сума платежу за розрахунковий період - 106132,00 грн., проценти за користування кредитом - 93132,00 грн., реальні річна процентна ставка - 29653,85%, загальна вартість кредиту - 106132,00 грн.

Додаток №1 підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С490164 - 31.10.2022 року о 11:20:09.

Згідно з інформаційною довідкою №20230929-2 від 29.09.2023 року ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» повідомляє про успішність операцій з переказу коштів у сумі 13000,00 грн., зокрема, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 7c252b10-502b-4645-8e2d-24990c3c5034, номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 31432212, Session ID - 018537272516, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 02.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано карту № НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 ) та згідно з випискою з цього банківського рахунку на картку 31.10.2022 року був зарахований переказ в сумі 13000,00грн.

Згідно з карткою обліку договору (розрахунок заборгованості) за підписом директора ТОВ «Авентус Україна» заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором становить 36283,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 13000,00 грн., заборгованості за процентами - 23283,00 грн.

26.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в особі директора В.Довгань та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» в особі представника за довіреністю К.Руденка укладено Договір факторингу №26.09/23-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ ««АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п.1.2 Договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2.

26.09.2023 року сторонами підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №26.09/23-Ф від 26.09.2023 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 26.09.2023 до Договору факторингу №26.09/23-Ф від 26.09.2023 року, ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 36283,00 грн., з яких: 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23283,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Отже, до ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором надання споживчого кредиту №6064739 від 31.10.2022 року у розмірі 36283,00 грн.

Надалі, 31.07.2024 року між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» в особі директора М.Гаразд та ТОВ «Українські фінансові операції» в особі генерального директора С.Сівека укладено Договір факторингу №31.07/24-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п.1.2 Договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2.

31.07.2024 року сторонами підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №31.07/24-Ф від 31.07.2024 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 31.07.2024 року до Договору факторингу №31.07/24-Ф від 31.07.2024 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 36283,00 грн., з яких: 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23283,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, тобто сума заборгованості не змінилася.

Отже, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором надання споживчого кредиту №6064739 від 31.10.2022 року у розмірі 36283,00 грн.

Таким чином, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором №6064739 від 31.10.2022 року у відповідних сумах, які підтверджуються наявними у матеріалах справи документами.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не доведено належними доказами перехід права вимоги за спірним кредитним договором, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання зобов`язань за цими договорами та набуття новим кредитором права вимоги, то такі суд до уваги не бере, оскільки такі спростовуються наведеними вище доказами.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису, суд приходить до висновку, що укладення договору №6064739 від 31.10.2022 року узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також із вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 із запропонованими умовами ТОВ «АВЕНТУС Україна» ознайомився та погодився з ними, оскільки, за протилежного, не відбулося би накладання електронного підпису.

Посилання відповідача ОСОБА_1 у відзиві на те, що він не укладав кредитний договір №6064739 від 31.10.2022 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №6064739 від 31.10.2022 року становить 36283,00 грн., з яких: 13000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 23283,00 грн. - заборгованість за відсотками. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, на підставі умов кредитного договору.

У відзиві відповідач вказує на те, що він не згідний з розрахунками позивача, однак відповідач ОСОБА_1 клопотання про призначення судової економічної експертизи не заявляв та не спростував наданий розрахунок заборгованості, надавши власний розрахунок заборгованості, доказів наявності спору між сторонами щодо ненадання кредиторами коштів за кредитними договорами суду не надав, тому такі доводи не заслуговують на увагу.

Доводи відповідача про те, що розмір відсотків, які позивач просить стягнути за період користування кредитними коштами не підтверджено позивачем, також не беруться до уваги, оскільки підписавши договір, позичальник погодилася на укладення договору саме на таких умовах, що з врахуванням принципу свободи договору, визначеного ст.ст.6, 627 ЦК України. Умови договору, є чіткими та однозначними.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн. та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 23283,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Інші доводи відповідача висновки суду не змінюють.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.

Надані позивачем ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

На час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_1 простроченої кредитної заборгованості не погасив.

В свою чергу відповідачем також не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ним зобов`язань взятих перед позивачем, які б спростовували суму заборгованості перед останнім та позовні вимоги взагалі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Українські фінансові операції» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами позивача викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову сторони позивача.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №444 від 18.11.2024 року.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» необхідно стягнути сплачений судовий збір у зазначеному вище розмірі.

Що стосується вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19)

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

При визначенні розміру компенсації стороні позивача витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку суд враховує характер правовідносин у цій справі та її складність; ціну позову та фінансовий стан обох сторін; подані стороною позивача докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена; обсяг поданих до суду адвокатом (представником позивача) документів; розгляд справи проводився без участі представника позивача у двох судових засіданнях (згідно поданих заяв), а також поведінку сторін під час розгляду справи. При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000,00 грн., стороною позивача надано: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, який укладено між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем, детальний опис робіт (наданих послуг) №6064739 від 17.09.2024 року та акт прийому-передачі надання послуг №6064739 до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 17.09.2024 року, згідно з якими, надано ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» правову допомогу на загальну суму 10000,00 гривень.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

Разом з тим, враховуючи складність справи, співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягає стягненню 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Саме така сума відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості, а відтак становитиме справедливий та співмірний розмір компенсації позивачу зазначених витрат.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2) заборгованість за Договором №6064739 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.10.2022 року в розмірі 36283 (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят три) гривні, що складається з 13000 (тринадцяти тисяч) гривень - заборгованість за кредитом та 23283 (двадцяти трьох тисяч двохсот вісімдесяти трьох) гривень - заборгованість за нарахованим відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.06.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.В. Кічак