Ухвала суду № 137713401, 22.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4645/26

Провадження № 1-кс/461/3839/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026року. м. Львів.

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах кримінального провадження №12025140000001252 від 25.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором спеціалізованої екологічної прокуратури Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням у межах кримінального провадження №12025140000001252 від 25.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, із визначення застави в розмірі 4226560,00 гривень.

Клопотання мотивує тим, що Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000001252 від 25.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 246 КК України, в межах якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» визначено, що громадяни України зобов`язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів.

Разом з тим, чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про природно-заповідний фонд України» регулюються питання щодо видалення дерев, кущів, газонів і квітників у межах території природно-заповідного фонду.

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» запроваджує особливий режим охорони та використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду з урахуванням їх категорії та типу. Вимоги цього режиму полягають в обмеженнях господарської діяльності та особливих вимогах щодо здійснення додаткових заходів, спрямованих на збереження, відновлення та раціональне використання особливо цінних природних комплексів та об`єктів в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Відповідно статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.

Для природно-заповідного фонду місцевого значення порядок встановлення лімітів на використання природніх ресурсів затверджений рішенням Львівської обласної ради від 12.03.2019 № 810.

Відповідно до п. 2.1. даного Порядку заявники, в управлінні яких знаходяться природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, готують такі документи щодо необхідності встановлення лімітів:

- клопотання про встановлення лімітів за зразком, наведеним у додатку 1;

- проект лімітів, складений за формою, наведеною в додатку 2;

- обґрунтування встановлення лімітів (висновок наукового куратора території чи об`єкта природно-заповідного фонду або наукової установи);

- картосхему території чи об`єкта природно-заповідного фонду із зазначенням ділянок, де буде здійснюватися використання природних ресурсів;

- витяг з рішення науково-технічної ради установи природно-заповідного фонду про результати розгляду обґрунтування на встановлення ліміту (у випадках, коли така рада наявна).

У разі потреби в ліміті зазначаються особливі умови використання природного ресурсу (розкривається необхідність, обмеження, рекомендації щодо здійснення певного виду природокористування, межі зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду).

Так, Ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 02.12.1993 № 327 оголошено Львівський міський ландшафтно-історичний парк «Знесіння» регіональним ландшафтним парком, тобто є об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з п. 1.1. Положення про регіональний ландшафтний парк «Знесіння» (далі - Положення) - парк оголошений об`єктом природно-заповідного фонду України.

Відповідно до п. 1.4. Положення для Парку відведена територія площею 312,10 га.

Відповідно до п. 1.7. Положення до території Парку входять землі, надані Паркові у постійне користування для забезпечення його належного функціонування, а також землі інших землекористувачів в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством та генеральним планом розвитку території Парку.

Відповідно до п. 4.5. Положення, Парк очолює директор, який призначається та звільняється в установленому чинним законодавством порядку. Директор парку: організовує та спрямовує діяльність Парку; представляє інтереси Парку у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами (в тому числі іноземними); здійснює оперативне управління всіма коштами і майном Парку та контроль за їх використанням; здійснює від імені Парку акти юридичного характеру: підписує угоди, банківські документи, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки, видає доручення, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Парку; затверджує відповідні Положення та інструкції, видає накази і дає розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Парку; несе персональну відповідальність за виконання покладених на Парк завдань і здійснення ним своїх функцій.

Відповідно до п. 9.4. Положення, в межах території Парку та його охоронної зони, забороняється, з-поміж іншого, вирубування дерев.

Відповідно до п. 12.1. Положення, охорона Парку покладається на службу охорони Парку, яка створюється у складі адміністрації Парку.

Відповідно до п. 12.2. Положення, до складу служби охорони входять керівники адміністрації, працівники охорони, а також інших підрозділів адміністрації Парку. Службу охорони очолює директор Парку, який є головним інспектором по охороні природи Парку.

Відповідно до п. 12.3. Положення, працівники служби Парку мають право:

- перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах території та об`єктів Парку;

- вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв`язку з порушенням режиму Парку;

- доставляти порушників режиму Парку у відповідні органи з метою з`ясування особи;

- складати протоколи і акти встановленої форми про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності;

- вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів;

- проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції природокористування при порушенні режиму Парку;

- безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, ділянки окремих громадян в межах території Парку для перевірки додержання ними природоохоронного законодавства;

- вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги природоохоронного законодавства, давати обов`язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах території Парку.

Працівникам служби охорони може бути надано в установленому порядку право носіння форми, а також зброї під час службових обов`язків.

Відповідно до п. 12.6. Положення, порушення режиму Парку, а також знищення, пошкодження, псування окремих компонентів (земель, вод, атмосферного повітря, надр, рослинного та тваринного світу) природних та історико-культурних об`єктів Парку тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.

Разом з тим, відповідно до ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», служба державної охорони природно-заповідного фонду України має статус правоохоронного органу. Порядок діяльності служби державної охорони природно-заповідного фонду України, а також перелік підрозділів і посад працівників, які входять до її складу, визначаються Кабінетом Міністрів України. Служби державної охорони на місцях очолюють керівники адміністрацій територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 № 1127 до складу служб державної охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду входять керівники адміністрацій природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, регіональних ландшафтних парків, працівники підрозділів охорони, а також інших підрозділів цих адміністрацій за переліком згідно з додатком.

Згідно з додатком вищевказаного Положення до переліку підрозділів і посад працівників, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України є директор служби державної охорони природного заповідника, біосферного заповідника, національного природного парку, регіонального ландшафтного парку.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 з 06.10.2022 найнятий на посаду директора Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», відповідно до контракту укладеного 05.10.2022 між Департаментом містобудування Львівської міської ради (Уповноваженим органом) в особі в.о. директора департаменту ОСОБА_8 з одного боку та громадянином ОСОБА_4 з другого боку.

Згідно з умовами контракту передбачено наступне:

2.1. Директор здійснює поточне (оперативне) керівництво Установою, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань Установи, передбачених законодавством, положенням Установи та цим контрактом.

2.2. Директор зобов`язаний:

2.2.1. Безумовно дотримуватись норм законодавства України.

2.5. Директору належать закріплені за ним повноваження і права, які поширюються на Установу законодавчими та іншими нормативними актами, а також Положенням про Установу та цим контрактом.

2.6. Директор має право:

2.6.1. Діяти від імені Установи без довіреності у взаєминах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними та фізичними особами.

2.6.2. Укладати господарські та інші угоди.

2.6.3. Видавати доручення.

2.6.4. Відкривати рахунки у банках.

2.6.5. Користуватися правом розпорядження коштів Установи.

2.6.6. Накладати на працівників Установи стягнення відповідно до законодавства України.

2.6.7. У межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників Установи.

2.6.8. Вирішувати інші питання, віднесені законодавством, Уповноваженим органом, Положенням про Установу і цим контрактом до компетенції Директора.

Так, ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вищевказаними вимогами законодавства та умовами функціонування регіонального ландшафтного парку «Знесіння», що перебуває у користуванні очолюваної ним Установи, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в розумінні ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та п.п. 12.1., 12.2. Положення про регіональний ландшафтний парк «Знесіння», працівником правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи вимоги статей 9 та 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пунктів 9.4. 12.6. Положення про регіональний ландшафтний парк «Знесіння», організував проведення на території Парку порубки зелених насаджень у вигляді 67 дерев породи «тополя», «клен», «горіх», «каштан», «граб», «липа», «ясен», «в`яз» та «акація», керуючись актом обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на території РЛП «Знесіння» № 19 від 13.03.2024, який не надає правових підстав для видалення дерев з території Парку.

Зокрема, ОСОБА_4 перевищуючи надані йому службові повноваження, всупереч ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Порядку затвердженого Рішенням від 12.03.2019 № 810, не отримавши лімітів на спеціальне використання природних ресурсів та відповідного дозволу на порубку дерев на території об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, уклав договір № 24/24 від 31.05.2024 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 , предметом якого є надання з боку виконавця послуг з благоустрою: видалення окремих аварійних, сухостійних, нависаючих, пошкоджених дерев на території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» в м. Львові.

У подальшому, на виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_9 , проведено роботи по порубці вказаних дерев на території Парку та згідно з актом від 31.07.2024 № 1/07/24 передано замовнику РЛП «Знесіння» в особі директора ОСОБА_4 деревину твердолистяних та м`яколистяних порід загальною кількістю 71 м3.

Внаслідок виконання ФОП ОСОБА_9 умов договору укладеного з ОСОБА_4 , останнім у точно не встановлений органом досудового розслідування час, однак у період часу із 31.05.2024 по 31.07.2024 на території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», незаконно зрубано 67 дерев породи «тополя», «клен», «горіх», «каштан», «граб», «липа», «ясен», «в`яз» та «акація», чим заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 4 236 286,85 (чотири мільйони двісті тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 85 копійок), що є тяжкими наслідками відповідно до п. 4 Примітки до ст. 364 КК України та підтверджується висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

19.06.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, уродженцю м. Стрий Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом огляду території парку РГП «Знесіння» від 26.03.2026 ;

- висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/120-26/7185-ФХЕД від 28.05.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.04.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08.06.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 08.06.2026;

- листом Департаменту екології та природних ресурсів ЛОВА № 31-3132/0/2-26 від 20.04.2026;

- Листом Мінекономіки № 6003-08/39557-05 від 24.04.2026;

- звернення директора до ЛМР щодо видалення зелених насаджень від 06.02.2024, 14.04.2025 та 30.06.2025.

- актом обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на території РЛП «Знесіння» № 19 від 13.03.2024;

- договором № 24/24 від 31.05.2024

- актом прийому-передачі деревини від 31.07.2024 № 1/07/24;

- матеріалами тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні РЛП «Знесіння»;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку.

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 365 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення прийшла до висновків, що наявні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винуватим, ОСОБА_4 загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтована підозра останньому у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), зокрема шляхом погодження показань з іншими особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами, зокрема шляхом підкупу, впливати на свідків, експертів та підозрюваних у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України;

- підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за яке відповідно до санкції статті передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Окрім цього, при визначенні розміру застави також необхідно врахувати значну суспільну небезпеку скоєного, особу підозрюваного та вагомість описаних ризиків.

З огляду на викладене, а також, враховуючи те, що кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду в розмірі 4 236 286,85 (чотири мільйони двісті тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 85 копійок) з метою забезпечення належного виконання підозрюваного ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, із врахуванням положень ч. 5 ст. 182 КПК України, йому необхідно визначити розмір застави, який становить 1 270 (одну тисячу двісті сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 226 560,00 гривень, що зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому, судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин вчиненого кримінального правопорушення.

З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі.

Враховуючи зазначене, слідчий просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просить задовольнити подане клопотання, покликаючись на наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечили проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просять у задоволенні клопотання відмовити у зв`язку з відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також до суду з заявою про взяття особи на особисту поруку звернулась Голова трудового колективу Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» ОСОБА_13 даній заяві ОСОБА_14 зазначає, що ОСОБА_4 позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки. Просить заяву задовольнити та обрати ОСОБА_4 запобіжний захід особисту поруку.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року).

Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом огляду території парку РГП «Знесіння» від 26.03.2026 ;

- висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/120-26/7185-ФХЕД від 28.05.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.04.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08.06.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 08.06.2026;

- листом Департаменту екології та природних ресурсів ЛОВА № 31-3132/0/2-26 від 20.04.2026;

- Листом Мінекономіки № 6003-08/39557-05 від 24.04.2026;

- звернення директора до ЛМР щодо видалення зелених насаджень від 06.02.2024, 14.04.2025 та 30.06.2025.

- актом обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на території РЛП «Знесіння» № 19 від 13.03.2024;

- договором № 24/24 від 31.05.2024

- актом прийому-передачі деревини від 31.07.2024 № 1/07/24;

- матеріалами тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні РЛП «Знесіння»;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності даних обставин, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного та думку його захисника, враховуючи особу ОСОБА_4 який обґрунтовано підозрюється у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, суд вважає, що у випадку обрання м`якого запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з іншими особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення у зв`язку з чим запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу не є можливим, а тому приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд вважає доцільним визначити підозрюваному заставу в розмірі 266 240,00 гривень, оскільки саме така застава достатня для того, щоб забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків.

На підставі ч.3 ст.183 КПК України, вважаю необхідним визначити підозрюваному, передбачені ст.194 КПК України, обов`язки у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеної цією ухвалою застави.

Відповідно до ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Суд не вбачає достатніх підстав вважати можливим застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді особистої поруки, незважаючи на те, що ОСОБА_14 є особою, що заслуговує на довіру, повагу до її намірів та бажання взяти на поруки підозрюваного ОСОБА_4 . Вирішуючи питання можливості передачі підозрюваного ОСОБА_4 під особисту поруку, суд вважає, що особиста порука з огляду на тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину є недостатнім запобіжним заходом, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку останнього. Доводи захисту є непереконливими, тому не приймаються слідчим суддею до уваги. Слідчий суддя вважає, що наявність поручителя, в даному випадку, не може бути визнано достатньою умовою застосування особистої поруки.

Керуючись ст.ст. 184, 193, 197, 199, 372, 376,395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» строком на 60 днів - до 20.08.2026 року включно.

Визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб 266 240,00 гривень.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду IBAN: UA918201720355299001500000757 Банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА в Львівській області.

Внесення застави, визначеної слідчим суддею про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є підставою для звільнення особи з-під варти.

Встановити підозрюваному ОСОБА_4 випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на 60 днів з моменту внесення такої:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі Львівської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку невиконання зазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя матиме право не визначати розмір застави.

У задоволенні заяви голови трудового колективу Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» ОСОБА_14 про взяття особи на особисту поруку відмовити за безпідставністю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_6 .

Повний текст ухвали проголошено 24.06.2026 року о 16:10 год.

У хвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_15