Рішення № 137712598, 22.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/557/26

Провадження № 2/127/3354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ «Таксомбанк» звернулося до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 29.11.2023 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування. Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування слід розуміти як Кредитний договір №002/23301098-СК_SB.

Згідно умовами Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування Відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті. Таким чином, Позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 22 000,00 грн, з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом 59 %; Строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Позивач зазначає, що кредитні кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, тобто кредитодавець в повному обсязі виконав свій обов`язок в повному обсязі. В свою чергу позичальником умови вказаного кредитного договору не виконані, кредитні кошти не повернуті. Станом на 02.09.2025 заборгованість відповідача становить 37114,56 грн, з яких: 21969,14 грн - заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 15145,42 грн - заборгованість по процентах (в т.ч. прострочена). Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивачем із вимогою про стягнення з відповідача на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором та понесених судових витрат.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16.02.2026 цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.05.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає що визнає заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 21969,14 грн, однак не визнає та заперечує щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 15145,42 грн. Відповідач є військовослужбовцем ЗСУ, проходить військову службу за контрактом та бере (брав) безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Зокрема, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебуває на військовій службі за контрактом з 28.07.1995 по теперішній час. Також підтверджується безпосередня участь відповідча у заходах із забезпечення оборони України у період з 27.01.2025 по 26.04.2026. Отже на відповідача поширюються визначені законом гарантії та пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 15145,42 грн.

29.05.2026 представник позивача ОСОБА_2 подав відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що відзив подано з пропущенням строку, який було встановлено судом. Відповідач зазначає, що він із 28.07.1995 року проходить військову службу. Проте, при підписанні договору відповідач цього не зазначав при тому, що підписував договір уже тоді, коли був запроваджений воєнний стан. Проте пільга щодо нарахування відсотків не нараховується автоматично, а для цього потрібно подати заяву до банку з необхідними документами. Відповідач під час підписання договору не повідомляв позивача про те, що він перебуває на військовій службі та жодних документів на підтвердження даного факту позивачу в момент, коли підписував договір, не надавав. Після отримання Повідомлення-вимоги про сплату заборгованості від 26.09.2025 року, відповідач не намагався прояснити ситуацію та подати необхідні документи, що свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором. Таким чином, нарахування відповідачу відсотків здійснювалося на законних підставах, оскільки відповідач не повідомив банк у відповідності до чинного законодавства про те, що він перебуває на військовій службі, що на нього поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на вищевикладене, представник позивача просить прийняти дану відповідь на відзив по справі та долучити її до матеріалів справи №128/557/26; відмовити відповідачу в задоволенні вимог, які викладені у відзиві та застосувати наслідки пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву.

Щодо застосування наслідків пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.

Ухвалою суду про відкриття провадження від 22.04.2026 відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву тривалістю п`ятнадцять днів з дня вручення копії зазначеної ухвали.

Копію ухвали суду було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку, однак поштове відправлення повернулося до суду неврученим з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

14.05.2026 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, в якій просив надіслати йому копії матеріалів справи на адресу електронної пошти.

Матеріали позовної заяви були направлені та доставлені на електронну адресу відповідача 15.05.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

19.05.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Таким чином, відзив подано в межах встановленого судом строку, який обчислюється з моменту отримання відповідачем матеріалів справи, а тому підстав для застосування наслідків пропуску строку на подання відзиву суд не вбачає. Поданий відзив підлягає прийняттю та врахуванню під час вирішення спору по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи чи повідомлень про поважні причини неявки до суду від відповідача не надходило.

Водночас відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на позовну заяву.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що відповідач висловив свою позицію шляхом подання відзиву, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 29.11.2023 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування в межах проєкту «izibank», яка разом з Публічною пропозицією (офертою) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank» та Тарифами Банку, що розміщені на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» https://tascombank.ua, складають Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в Мобільному застосунку izibank.

Відповідно до п. 1 даної Заяви-договору ОСОБА_1 просив АТ «ТАСКОМБАНК» відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 для власних потреб для зберігання коштів, виконання платіжних операцій, відповідно до умов Договору та вимог Законодавства України; оформити на його ім`я безоплатно віртуальну картку Master Card World Contactless в Мобільному застосунку, та/або надати фізичну пластикову платіжну картку Master Card World Contactless; надати йому кредит на споживчі цілі у вигляді встановлення на поточному рахунку кредитного ліміту в загальному розмірі 0 гривень. Також він погодився, що кредитний ліміт встановлено на максимально доступну суму (з урахуванням індивідуальних даних клієнта), або вказану в Мобільному застосунку в подальшому, в період дії поточного рахунку, в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200000 гривень. Строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк; на кредит буде нараховуватися процентна ставка 59% річних, починаючи з дня виходу із пільгового періоду.

Згідно з п. 5 Заяви-договору відповідач підтвердив генерацію ключової пари Удосконаленого Електронного Підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним відкритим ключем 029c6ebd0e00c0272292268f0ffb497f4ce71e90f47285ce0cef0b1dab38f5e57d,, що буде використовуватися ним в Мобільному додатку izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документу), розрахунково-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських, платіжних та інших фінансових послуг. Визнає, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно з п. 7 Заяви-договору невід`ємною її частиною є Згода та запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в Мобільному застосунку izibank Договір набуває чинності.

Заяву-договір відповідач підписав за допомогою Удосконаленого Електронного Підпису на екрані власного смартфону у Мобільному застосунку izibank.

Відповідно до довідки АТ «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_1 з 29.11.2023 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-Анкети на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору № 002/23301098-CK_SB від 29.11.2023, № картки НОМЕР_3 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК».

Виписками по особовим рахункам кредитного договору №002/23301098-CK_SB за період з 29.11.2023 по 02.09.2025 підтверджується факт користування ОСОБА_1 коштами та поповнення карткового рахунку.

Відповідно до наданого АТ «ТАСКОМБАНК» розрахунку заборгованості по кредитному договору №002/23301098-CK_SB від 29.11.2023, заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.09.2025 складає 37114,56 грн, з яких 21969,14 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 15145,42 грн - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29.11.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002/23301098-CK_SB у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, факт укладення договору між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем, які було досліджено судом.

Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 21969,14 грн з ОСОБА_1 на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 15145,42 грн та заперечень відповідача з посиланням на вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. (Аналогічна позиція викладена в постанові КЦС ВС від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19).

На підтвердження статусу військовослужбовця ОСОБА_1 надав довідку Форми 5 від 11.05.2026 №350/154/1/554 про те, що він перебуває на військовій службі за контрактом в ЗСУ з 28.07.1995 по теперішній час у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 . З 27.01.2025 по 26.04.2025 ОСОБА_1 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, Сумський район, Сумська міська територіальна громада м. Суми, що підтверджується довідкою №294убд від 19.05.2025.

Отже, у даній справі встановлено, що ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 28.07.1995 по теперішній час, відтак має статус військовослужбовця Збройних Сил України.

Таким чином, на дату укладення кредитного договору та в період нарахування процентів за договором на відповідача поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача процентів за користування кредитом у сумі 15145,42 грн.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 не надавав банку документів, які підтверджують його право на пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», також є безпідставними, оскільки відсутність такого звернення не спростовує права відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Вінницького апеляційного суду у справі №153/2058/25 від 15 травня 2026 року.

Таким чином, в зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, який добровільно та в визначені строки не сплачує заборгованість за кредитом, з нього на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21969,14 та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 59,19% сплаченого позивачем судового збору, що становить 1575,87 грн.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», заборгованість за Кредитним договором №002/23301098-СК_SB від 29.11.2023, в розмірі 21969,14 грн, з яких: 21969,14 грн - заборгованість по тілу кредиту, а також 1575,87 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: вул. С. Петлюри, 30, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22.06.2026.

Суддя О.О. Жмудь