Рішення № 137712330, 25.06.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/284/26

Провадження № 2/692/425/26

25.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 03.08.2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №711684 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який було укладено в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису. Згідно умов кредитного договору товариство надало клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сума виданого кредиту складала: 4000,00 грн., дата надання кредиту: 03.08.2021 року. Строк кредиту : 29 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка: 1,9% на добу. Кошти надалися клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.12.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 11604,00 грн., яка складається з:

-4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту;

-7604,00 грн. простроченої заборгованості за відсотками.

30.11.2023 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір про відступлення права вимоги №1-30/11/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 .

Позивач просить стягнути з відповідача також і понесені витрати на професійно правничу допомогу.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 11.03.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не направив, хоча був повідомлений про дату судового засідання у порядку визначеному чинним законодавством.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

03.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №711684, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку встановлених договором. Згідно п. 1.8. кредит надається позичальнику за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи у мережі Інтернет на веб-сайті кредитодавця.

В розділі позичальник вказані паспортні дані позичальника, його місце проживання, контактна інформація та наявні відомості про електронний підпис одноразовим ідентифікатором позичальника, дата відправлення та отримання примірника договору позичальником.

До договору додано паспорт споживчого кредиту, який визначає основні умови кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами то підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 ідентифікований, акцепт договору позичальником здійснювався в ІТС одноразовим ідентифікатором G1358, 03.08.2021 та вказано номер телефону.

Переказ коштів за кредитним договором підтверджується довідкою №1102/2026-1 від 11 лютого 2026, якою ТОВ «Санрайз фінанс» повідомив про успішність операції: дата видачі 03.08.2021, сума: 4000 грн., маска картки НОМЕР_1 , ПІБ: ОСОБА_1 , статус: успішно.

Відповідач не заперечує підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів, тому суд вважає дані обставини доведеними.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

30.11.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір №1-30/11/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 року, до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , номер договору: 711684, дата укладання договору: 03.08.2021, дата закінчення договору 31.08.2021, загальна сума заборгованості 11604,00 грн.

Таким чином позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором №711684 від 03.08.2021.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром боржників.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором №711684 від 03.08.2021 р., який просить стягнути позивач з відповідача становить 11604,00 грн., яка складається з:

-4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту;

-7604,00 грн. простроченої заборгованості за відсотками.

Заборгованість за сумою наданого кредиту в розмірі 4000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим з нього на користь позивача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту.

Стосовно заборгованості за відсотками за користування кредитом, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно кредитного договору №711684 від 03.08.2021, загальний розмір наданого кредиту складає 4000,00 грн. (п.1.2.), строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 03.08.2021 року по 31.08.2021 року включно. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,9% від суми кредиту в день.

Таким чином, останній день строку кредитування є 31.08.2021 р., тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 31.08.2021. Проте, Розділом 9.4. договору передбачені Умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії договору, а саме в п. 9.4.3. сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах визначених в п.9.4.3.1., п.9.4.3.2, де обумовлено, що в період авто пролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Враховуючи, що сторони погодили порядок пролонгації в момент укладення договору, таким чином продовжили строк користування кредитом та строк його дії.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, наданого позивачем, відповідач як позичальник не здійснив сплату заборгованості за кредитом до дати повернення кредиту (до 03.08.2021), а тому відповідно до умов договору було здійснено автоматичне продовження (авто пролонгація) дії договору на 70 календарних днів з 04.08.2021 по 12.10.2021 року, за процентною ставкою визначеної в п.9.4.3.1. Таким чином, враховуючи строк кредитування, тіло кредиту та проценту ставку, розмір процентів становить (4000,00 грн. ?2,9%) ?70 = 8120,00 грн. Проте позивачем заявлено до стягнення відсотки в розмірі 7604,00 грн. При цьому до суду не надано детального розрахунку нарахування відсотків та інформацію про сплату відповідачем заборгованості по кредиту, а тому суд вважає, що сума заборгованості за відсотками яка підлягає стягненню становить суму, яку просить стягнути позивач.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09 липня 2025 року, додаткову угоду №1 до договору від 20 січня 2026 року, акту про отримання правової допомоги від 12.05.2026 року, платіжну інструкцію №2788 від 12.05.2026 року, рахунок №03.03.2026-13.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати потрібно стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №711684 від 03.08.2021 року в розмірі 11604 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судові витрати та витрати на правову допомогу у сумі 15662 гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий