Постанова № 137712274, 10.06.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/1471/26

провадження № 3/570/695/2026

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2026 року

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в:

13 березня 2026 року о 21 год. 26 хв. на 344 км. а/д М 06 Київ-Чоп ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Iveco", д.н.з. НОМЕР_2 , та причепом ПГМФ, д.н.з. НОМЕР_3 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія категорії С1Е.

Аналогічне правопорушення вчинене ним повторно протягом року.

Правопорушник належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за вказаною ним адресою, проте в судове засідання він не з`явивсяз невідомої причини.

У поданій 09 червня 2026 року через систему "Електронний суд" заяві захисник адвокат Валентина Слободянюк просить справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП передати до іншого суду за місцем його реєстрації. Разом з тим, подана заява не містить вимоги про відкладення розгляду справи.

Дослідивши клопотання адвоката Валентини Слободянюк, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.3 ст.8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно з ст.129 Конституції України суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Ч.1 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Відповідно до ч.1 ст.8 зазначеного Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з ч.1,2 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.80, 81, 121-126, 127-1, 129 і ст.139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 за №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», роз`яснено судам, що у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч.2 ст.276 КУпАП, питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ).

Враховуючи, що Управлінням патрульної поліції в Рівненській області протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №614289 відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП надісланий до Рівненського районного суду Рівненської області, тому суд вважає недоцільним змінювати підсудність, тому клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про перенесення розгляду справи на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, не підлягає задоволенню.

При цьому, ОСОБА_1 не був позбавлений права подати клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення закінчується 13 червня 2026 року.

З метою забезпечення реалізації принципів законності та диспозитивності, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, а також попередження наступних правопорушень з боку особи, що притягається до відповідальності, з метою її виховання, охорони прав особи під час розгляду справи закон встановлює вимогу, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Щоб не затягувати процес розгляду справи та не створювати умов для зловживання з боку особи, що притягається до відповідальності, закон передбачив можливість розгляду справи за відсутності цієї особи у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про обізнаність правопорушника зі своїми правами, про місце і час розгляду справи в суді, а також відсутнє клопотання про перенесення судового розгляду, достатність матеріалів справи для прийняття рішення, відсутність необхідності заслуховувати його особисті пояснення з приводу події, встановлені строки розгляду вказаних справ, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності правопорушника, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП, вважаючи, що за наведених обставин його право на захист порушено не буде.

Дослідивши надані матеріали справи, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення, суд прийшов до таких висновків.

Ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" на суд покладає обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободигромадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченої нормами права сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Дорожній рух - це процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху, сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах дороги.

Одним з складів об`єктивної сторони вказаного правопорушення є, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Під час кваліфікації правопорушень на транспорті транспортним засобом, відповідно до примітки в ст.121 КпАП України, можна вважати всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї, тролейбуси, мотоцикли тощо.

Суб`єкт вказаного правопорушення є спеціальний. Це водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка (Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 р. № 2344-ІІІ).

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу щодо порушення встановленого порядку керування транспортним засобом.

Відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП несе особа, яка керує транспортним засобом, але не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП наступає, зокрема, і за вчинення такого правопорушення, повторно протягом року.

Встановлені судом обставини підтверджуються

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614289 від 13 березня 2026 року,

- інформаційною довідкою ІПНП підсистеми "Адмінпрактика", відповідно до якої посвідчення водія категорії С1Е у правопорушника відсутнє;

- копією постанови ДПО18 №710183 від 04.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КпАП України;

- записом на відеодиску.

Протокол про адміністративне правопорушення складений у присутності правопорушника, про що свідчать відповідні застереження. Відповідно до тексту протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КУпАП.

Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також результатів оскарження дій працівників поліції.

За змістом закону протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, які пред`являються чинним законом до такого документу, визнано належним доказом та крім того, в матеріалах провадження наявні і інші беззаперечні докази, які підтверджують вину правопорушника. Доказів, які не були відомі особі при складанні відповідного протоколу, правопорушник у суді не надав. Вказані докази є такими, що повністю узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

При обранні виду та визначенні розміру адміністративного стягнення враховую негнучкість санкції вказаної статті КУпАП щодо розміру штрафу, відсутність встановленої законом нижньої та верхньої меж адміністративного стягнення в залежності від ступеня вини, характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, його майнового стану, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховую, що вчинені дії характеризуються умисною формою вини, є неповагою правопорушника до безпеки руху та потенційною загрозою для інших транспортних засобів та пішоходів. Керування транспортним засобом особою, яка не має такого права, за своїм характером є грубим порушенням у розумінні положень ст.30 КУпАП, адже умисні протиправні дії правопорушника безпосередньо створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку зазначеного адміністративного правопорушення. Правопорушник, не зважаючи на загально прийняті норми поведінки та співжиття в суспільстві, вчинив грубе порушення правил дорожнього руху. Він, як водій повинен був розуміти існуючі додаткові обмеження, однак знехтував та проігнорував такими обмеженнями.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.

Вважаю, що штраф та позбавлення спеціального права, протипоказань для чого не встановлено, які передбачені санкцією вказаної статті у відповідності до ст.23 КУпАПбуде мірою відповідальності, достатньою для досягнення мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, послужить його вихованню в дусі поваги до правил співжиттяа також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований до правопорушника захід переслідує легітимну мету захисту громадського порядку та прав інших громадян і є необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї мети. Визнання порушника винним та застосування до нього стягнення, передбаченого відповідним положенням, відповідає вимозі щодо законності.

Разом з тим, перебування транспортного засобу у приватній власності іншої особи, а не правопорушника, унеможливлює оплатне вилучення данного транспортного засобу.

Вирішено питання про стягнення судового збору відповідно до ст.40-1 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому ст.265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

Згідно з ч.5 ст.126 КУпАП, керуючись ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суддя

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача (ІВАN): UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Кушнір Н.В.