Ухвала суду № 137711895, 24.06.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/273/26

Провадження № 2-з/549/2/26

У Х В А Л А

24 червня 2026 року селище Чорнухи

Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Василюк Т.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління державної міграційної служби у Полтавській області про визнання батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Чорнухинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління державної міграційної служби у Полтавській області про визнання батьківства.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову у якій вона просить заборонити Управлінню Державної міграційної служби у Полтавській області, його територіальним органам та підрозділам та його посадовим особам приймати будь-які рішення та вживати будь-які дії, направлені на:

- затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянки Грузії;

- поміщення (розміщення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Грузії, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;

- примусове повернення або примусове видворення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Грузії за межі України до набрання рішенням суду законної сили.

Заява обґрунтована тим, що в поданій позовній заяві про встановлення батьківства заявлено клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у разі відсутності позивача на території України вирішити справу з позовом про встановлення батьківства та рішення суду щодо призначення судової молекулярно-генетичної експертизи не виявиться за можливе, оскільки необхідна особиста присутність як позивача так і відповідача.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Згідно положень ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч.3, 5 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасників справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Тобто, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У своїй постанові від 18.10.2018 по справі №183/5864/17-ц Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом із цим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ЦПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які би свідчили про наявність реальних, існуючих обставин та ризиків неможливості або істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в разі невжиття таких заходів.

До заяви про забезпечення позову не було подано доказів, які можуть підтвердити твердження позивача щодо можливого прийняття будь яких рішень Управлінням Державної міграційної служби у Полтавській області, його територіальним органам та підрозділам та його посадовим особам або вчинення будь яких дії направлених на затримання, поміщення (розміщення) до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, примусове повернення або примусове видворення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Грузії за межі України до набрання рішенням суду законної сили.

Всі доводи заяви грунтуються лише на припущеннях та не підтверджені доказами.

Відповідно до частини 7 статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або відмову у забезпеченні суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову та недоведеність належними засобами доказування викладених у ній обставин, у зв`язку з чим дана заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149, 152, 153, 258, 260 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Суддя Т. М. Василюк