Рішення № 137711627, 25.06.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/629/26

2/134/504/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 червня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області в складі

головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

16 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 28.07.2025-100002387 від 28.07.2025 року у розмірі 9960,00 грн, а також судові витрати пов`язані з розглядом справи 2662,40 грн судового збору,145,58 грн витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.07.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 28.07.2025-100002387. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 217 днів з дати його надання. Дата надання/видачі кредиту 28.07.2025 року. Дата повернення (виплати) кредиту 01.03.2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка «Стандарт»- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 270,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за перший черговим періодом. 9. Комісія за обслуговування нараховується кредитом та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до Договору від 28.07.2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 3 000,00 гривень, 28.07.2025 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 3000,00 гривень.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 9960,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн, по процентам в розмірі 4650,00 грн, комісії з наданням кредиту в розмірі 270,00 грн; 540,00 грн додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості); відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України - 1500,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість та судові витрати по справі у виді судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у сумі 145,58 грн.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року розгляд справи був відкладений у зв`язку із неявкою відповідача.

04 червня 2026 року справа була знята з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої судді у щорічній основній відпустці.

В судове засідання 25 червня 2026 року сторони не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо можливого розгляду справи за його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 був належно повідомлений про час і місце судового розгляду, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. В судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов, клопотань про розгляд справи у його відсутність до суду не надав.

Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 25 червня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.07.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 28.07.2025-100002387.

Відповідно до умов Договору Позичальнику 28.07.2025 року надано кредит у розмірі 3000 грн, строком на 217 днів. Дата повернення (виплати) кредиту 01.03.2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена; Процентна ставка «Стандарт»- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 540,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5167-80ХХ-ХХХХ-6382.

Відповідно до Договору від 28.07.2025 року та довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 148-1304 від 13.04.2026 року про перерахунок коштів, ТОВ «Споживчий центр» надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 .

Своїм підписом на договорі відповідач ОСОБА_1 підтвердив що ознайомився з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплатити процентів, комісії у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Договір № 28.07.2025-100002387 від 28.07.2025 року про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е574.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 28.07.2025-100002387 від 28.07.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 9960,00 грн з яких: 3000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 4650,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 270,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту; 540,00 грн заборгованість по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості); 1500,00 грн відсотки за ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до Договору Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 270,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за перший черговим періодом, що разом становить 540,00 грн. Комісія за обслуговування нараховується кредитом та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності). Крім того ч. 2 ст. 8 Закону До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Суд зазначає, що встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту. Таким чином законодавством передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Тому суд приходить висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 270,00 гривень та сплачується одноразово в день видачі кредиту.

Разом з тим щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 708/195/19.

Як стверджується матеріалами справи, у Договорі № 28.07.2025-100002387 від 28.07.2025 року позичальнику (відповідачу) фактично було встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено. Відтак, оскільки товариством у кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно, заборгованість за комісією в розмірі 540,00 гривень стягненню не підлягає.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 нараховано суму боргу з урахуванням відсотків за ст. 625 ЦК України суми в розмірі 1500,00 гривень. Щодо стягнення даних відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач стверджує, що оскільки договір був укладений 28.07.2025 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, застосовується пункт 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», який дозволяє нарахування неустойки за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, як спеціальна норма.

Проте, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В Україні воєнний стан, введений 24 лютого 2022 року, триває донині.

Незважаючи на аргументи позивача про застосування lex specialis (ЗУ «Про споживче кредитування»), звільнення від неустойки на період воєнного стану, передбачене ЦК України, є загальновизнаним захисним механізмом.

Суд дійшов висновку, що позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії воєнного стану, і позовні вимоги в частині стягнення відсотків в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 1500,00 гривень задоволенню не підлягають.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 28.07.2025-100002387 шляхом акцептування ОСОБА_1 пропозиції (оферти) за допомогою одноразового ідентифікатора Е574, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та свідчить про укладення договору у письмовій формі.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили спосіб надання коштів: перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки.

При оформленні кредитного договору ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та перерахування коштів позивачем надано: оферту, заявку та акцепт, підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, що свідчить про його волевиявлення на укладення кредитного договору на запропонованих умовах та засвідчує ознайомлення з правилами надання коштів; лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який містить дані про успішну транзакцію в системі iPay.ua на суму 3000 грн 00 коп. на платіжну картку, що додатково підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи згідно з укладеним кредитним договором; розрахунок заборгованості за кредитним договором, що підтверджує суму заборгованості за тілом кредиту, нараховані проценти та комісію за надання кредиту, та у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням розміру заявлених позовних вимог.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» доведено належними та допустимими доказами виникнення кредитних відносин із ОСОБА_1 та повне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 28.07.2025-100002387.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, не подав, як і жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, а також перерахування та отримання ним кредитних коштів.

Будь яких доказів, які б спростували зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-6382, реквізити якого були визначені самим ОСОБА_1 у пункті 4.1. Договору, матеріали справи не містять.

Таким чином враховуючи, що ТОВ «Споживчий центр» надало докази укладення договору з ОСОБА_1 та наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки такі докази не спростовані відповідачем, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн 00 коп., за процентами у розмірі 4650 грн 00 коп. та комісії за надання кредиту в розмірі 270 грн 00 коп., а всього 7920,00 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а у задоволенні решти позовних вимог (540,00 грн комісії за обслуговування та 1500,00 грн відсотків згідно ст. 625 ЦК України) необхідно відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються: з судового збору у розмірі 2662,4 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 145,58 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Ч. 3 ст. 133 ЦПК України зазначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00096607 від 15.04.2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 79,52%, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (9960,00 гривень), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2117 гривень 14 копійок (3328 х 0,8 х 79,52%).

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг оператора поштового зв`язку позивач подав до суду квитанцію про оплату поштового відправлення № 202085 від 15.04.2026 року на суму 145,58 гривень.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 79,52%, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 115,77 гривень (145,58*79,52%).

Таким чином, беручи до уваги встановленні судом обставини щодо розміру понесених позивачем судових витрат, що підтверджено дослідженими вище доказами, відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо розміру понесених позивачем судових витрат, з огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати в загальному розмірі 2232,91 гривні (2117,14+115,77).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) - заборгованість за кредитним договором № 28.07.2025-100002387 від 28.07.2025 року у розмірі 7920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) - понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 2232 гривні 91 копійка, з яких: в розмірі 2117 (дві тисячі сто сімнадцять) гривень 14 копійок судового збору та 115 гривень 77 копійок витрат, пов`язаних із направленням процесуальних документів поштовим зв`язком.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя