Ухвала суду № 137710810, 24.06.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1276/26

Провадження № 2-з/376/10/2026

У х в а л а

про забезпечення позову

"24" червня 2026 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Батовріна І.Г., розглянувши заяву прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Маційчука Олександра Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Фурсівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Антонюк Д. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Фурсівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 22.05.2026 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

23.06.2026 р. від прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Маційчука О.А. через систему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224081200:06:003:0054, 3224081200:06:003:0053, 3224081200:06:003:0052, 3224081200:06:003:0051, що знаходяться на території Фурсівської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, які належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначив, що підставою для звернення до суду з позовом у даній справі слугувало те, що у порушення вимог п. п. 21, 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 28, 82. 125, 126, 152 та ст. ст.10, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_2 незаконно, без правовстановлюючих документів, зареєстрував за собою право власності на вказані спірні земельні ділянки з цільовим призначенням - «для іншого сільськогосподарського призначення», які в подальшому ОСОБА_1 зареєстрував на підставі ухвали суду від 25.05.2020 у справі №376/1035/20. Так, спірні земельні ділянки знаходяться на території Фурсівської сільської територіальної громади. З огляду на вищевикладене, вбачається очевидний факт порушення інтересів держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади Київської області, як законного власника та розпорядника земель комунальної власності в межах територіальної громади. Враховуючи викладене, незаконним набуттям відповідачем права власності на спірні земельні ділянки порушено інтереси територіальної громади, шляхом позбавлення останньої можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеними земельними ділянками.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Наразі у відповідача наявне нічим не обмежене право в будь-який момент розпорядитися спірним майном, яке за ним зареєстроване у державному реєстрі на праві власності. До того ж, накладення арешту на спірне нерухоме майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Вказує, що на даний час виникла обґрунтована необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову у справі № 376/1276/26 шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224081200:06:003:0054 площею 4,54 га, 3224081200:06:003:0053 площею 1,985 га, 3224081200:06:003:0052 площею 3,1466 га, 3224081200:06:003:0051 площею 3,1883 га, оскільки існує ризик невиконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 149 та 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо-обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа № 759/3972/18), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 6 серпня 2025 року (справа № 759/22148/24) зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Враховуючи те, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі: Фурсівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, виходячи з підстав та предмету спору, обраного способу забезпечення позову та зазначених причин, у зв`язку з якими виникла необхідність забезпечення позову, вбачається прямий зв`язок між заявленими позовними вимогами та способом забезпечення позову (накладення арешту на земельні ділянки).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявником в достатній мірі обґрунтовано необхідність вжиття перелічених вище заходів забезпечення позову, обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки між сторонами дійсно існує спір щодо права власності на майно і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав заявника, за захистом якого звернулися до суду.

На думку суду, спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним. Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Водночас невжиття заходів забезпечення позову, у свою чергу, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів заявника. У випадку задоволення позовних вимог рішення неможливо буде виконати. З огляду на вказане, у таких справах важливим є вжиття заходів забезпечення позову. Без цього ефективний захист прав та інтересів власника, належне виконання рішення суду про задоволення позову можуть бути неможливими внаслідок переходу майна до іншої, ніж відповідач, особи під час розгляду справи або після того, як суд ухвалить таке рішення.

Суд зазначає, що дії відповідача щодо розпорядження спірними земельними ділянками та внесення відповідних змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно призведуть до неефективності обраного заявником способу судового захисту, можуть значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття таких заходів є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов.

Отже, враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів, та те, що спір виник з приводу земельних ділянок, які можуть бути відчужені або видозмінені в ході розгляду справи, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення поданої заяви та забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_1 земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Роз`яснити, що за приписами ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 149-150, 153, 157, 258, 259, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Маційчука Олександра Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Фурсівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок- задовольнити.

У порядку забезпечення позову у цивільній справі № 376/1276/26 накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224081200:06:003:0054, 3224081200:06:003:0053, 3224081200:06:003:0052, 3224081200:06:003:0051, що знаходяться на території Фурсівської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, які належить ОСОБА_1 .

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати учасникам справи.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Заявник: Білоцерківська окружна прокуратура в особі прокурора Маційчука Олександра Анатолійовича(зареєстрована адреса місцезнаходження державної установи: вул. Шолом-Алейхема, 38а, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ 0290999621).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя І.Г. Батовріна