Рішення № 137710802, 25.06.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2020/25

Провадження № 2/376/260/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря судових засідань Литвинчук М.Г..

представника позивача Дорошенка Б.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КС «Центр фінансових послуг» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

В обґрунтування позову зазначив, що 08.02.2019 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії №В-28/010/19/190/08С3 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 26 000 грн..

08.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся з заявою в якій просив надати в межах ліміту відкритої йому за кредитним договором кредитної лінії транш у сумі 26 000,00 грн..

08.02.2019 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір про транш № 1 Кредитного договору кредитної лінії відповідно до п. 1 якого її сторони погодили, що позивач надає транш у розмірі 26 000, 00 грн., за наслідком видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення Додаткового договору про транш № 1 складає 26 000,00 грн..

08.02.2019 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № В28/010/19/190/08С3 відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується солідарно з відповідачем відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань відповідачем за договором.

08.02.2019 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № В28/010/19/190/08С3 відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується солідарно з відповідачем відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань відповідачем за договором.

Відповідно до п.2.1 Договору поруки, поручитель відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Таким чином, за не виконання відповідачем його зобов`язань за договором, поручителі несуть солідарну відповідальність з відповідачем перед позивачем щодо зобов`язань відповідача за договором.

Проте, відповідач, ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором не виконав належним чином, кредитні кошти не повернув, тому станом на 08.07.2025 р. перед позивачем виникла заборгованість у сумі 104 270,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 22 253,15 грн., заборгованість по сплаті процентів за період з 20.09.2019 року по 08.02.2024 року 82 017,65 грн..

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи, що відповідачами у добровільному порядку не вчиняються дії, спрямовані на повернення кредитних коштів та процентів за договором, з метою захисту права й охоронюваних законом інтересів кредитної спілки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмір 104 270,80 грн. та судові витрати по справі.

16.07.2025 р. судом здійснено запити до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області на виконання вимого ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

01.09.2025 р. судом здійснено запит до Сквирського відділу ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

19.09.2025 р. надійшла відповідь на вказаний запит.

Ухвалою судді від 19.09.2025 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.11.2025 р. провадження у цивільній справі закрито у частині позовних вимог до ОСОБА_3 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою суду від 13.11.2025 р. визнано явку представника позивача обов?язковою.

Ухвалою суду від 05.01.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладеного у позові.

У судовому засіданні відповідач не заперечувала, що підписувала з позивачем договір поруки, однак вказала, що її не повідомляли, що ОСОБА_2 не погашав наявну у нього заборгованість. Просила стягнути з неї лише тіло кредиту, а відсотки стягувати з ОСОБА_2 ..

У судовому засіданні 15.06.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз.2 ч.1 ст.244 ЦК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 25.06.2026 до 15 год. 00 хв.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що08.02.2019 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір кредитної лінії №В28/010/19/190/08С3 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов?язується надати позичальнику кредит у сумі 26 000,00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору кредит мав надаватися відповідачу у національній валюті, після підписання Договору готівкою в касі позивача або шляхом безготівкового перерахування коштів за дорученням відповідача.

08.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся з заявою в якій просив надати в межах ліміту відкритої йому за кредитним договором кредитної лінії транш у сумі 26 000,00 грн. (а.с. 15).

08.02.2019 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір про транш № 1 Кредитного договору кредитної лінії відповідно до п. 1 якого її сторони погодили, що позивач надає транш у розмірі 26 000, 00 грн., за наслідком видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення Додаткового договору про транш № 1 складає 26 000,00 грн. (а.с. 12).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 08.02.2019 року позивач перерахував відповідачу, ОСОБА_2 грошові кошти за кредитним договором кредитної лінії №В28/010/19/190/08С3 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 18).

Згідно з п. 3.3 плата за користування кредитом (проценти) становить 84 % річних.

Згідно з п.3.6 сторони домовилися, що строк позовної давності за договором складає 10 (десять) років, у тому числі щодо неустойки.

Відповідно до п. 5.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 08.02.2024 року.

08.02.2019 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № В28/010/19/190/08С3 відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується солідарно з відповідачем відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань відповідачем за договором (а.с. 13).

08.02.2019 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № В28/010/19/190/08С3 відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується солідарно з відповідачем відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань відповідачем за договором (а.с. 14).

Відповідно до п.2.1 Договору поруки, поручитель відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків.

ОСОБА_2 своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості не сплачував, тому позивачем була нарахована заборгованість станом на 08.07.2025 р. перед позивачем виникла заборгованість у сумі 104 270,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 22 253,15 грн., заборгованість по сплаті процентів за період з 20.09.2019 року по 08.02.2024 року 82 017,65 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 5-6).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2020 р. по справі № 376/2510/19 вирішено стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 12 525,50 грн. за період з 21.03.2019 р. по 19.09.2019 р..

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Договором поруки субсидіарної відповідальності поручителя не передбачено.

Таким чином, за не виконання відповідачем його зобов`язань за договором, поручителі несуть солідарну відповідальність з відповідачем перед позивачем щодо зобов`язань відповідача за договором.

Позивачем доведено на підставі наданих доказів, що відповідачу були надані кредитні кошти, якими він користувався, однак допустив неналежне виконання своїх обов`язків, порушив умови договору щодо повернення кредитодавцеві суми позики та відсотків за користування нею.

Доказів, які б спростовували правильність наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачами не надано, відтак розрахунок заборгованості є належним доказом.

У свою чергу щодо стягнення заборгованості за відсотками у 82 017,65 грн. суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 104 270,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 22 253,15 грн., заборгованість по сплаті процентів за період з 20.09.2019 року по 08.02.2024 року 82 017,65 грн..

Тобто, заборгованість за відсотками у більше ніж три рази перевищує заборгованість за основним боргом.

Суд зазначає, згідно з ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача відсотки у розмірі 22 253,15 грн..

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Щодо стягнення заборгованості у солідарному порядку з боржника та поручителя, суд враховує, що пунктом 3.1 договору поруки, визначено, що договір поруки діє 96 місяці - до 08 лютого 2027 року, а також пунктом 2.1 договорів поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, сплату процентів, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків .

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тому, враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 44 503,30 грн., що виникла внаслідок порушення кредитних зобов`язань відповідачем ОСОБА_2 ..

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 58 від 09.07.2025 р. (а. с. 1).

З відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 42,68 % від розміру заявлених вимог) підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 1 292,37 грн. (3 028 х 42,68 %) судового збору.

За таких обставин, з урахуванням часткового задоволення позову судовий збір у відповідності вимогам частини 1 статті 141 ЦПК України має бути стягнутий з відповідачів у рівних частках на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 526-530,549, 553, 554, 610-612, 625, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 137,141, 263, 264, 265, 352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33738861 - заборгованість за кредитним договором №В-28/010/19/190/08С3 від 08.02.2019 у розмірі 44 503 грн. (сорок чотири тисячі п?ятсот три) 30 коп..

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33738861 - судовий збір у сумі 1 292 (одна тисяча двісті дев?яносто дві) грн. 37 коп..

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 25 червня 2026 року.

Суддя І.Г.Батовріна