Ухвала суду № 137710755, 24.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 761/46670/25

Провадження 1-кп-195/26

ухвала

Іменем України

24 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 62025000000000951 від 22.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1, ч.2 ст.309, ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.01.2026 матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2025 року за №62025000000000951, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, направлено до Обухівського районного суду Київської області за підсудністю, для розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.10.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 13.03.2026 включно.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28.04.2026 постановленою у справі № 761/46670/25 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 26.06.2026 включно.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів ОСОБА_4 без визначення застави, оскільки тільки такий запобіжний захід здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Відповідно до клопотання, прокурором зазначено, що починаючи з моменту спрямування обвинувального акту до суду кримінальне провадження перебуває на теперішній час на стадії судового розгляду метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, декілька разів виступало предметом судового контролю слідчими суддями під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу та його продовження. Також встановлені обставини щодо інкримінованих кримінальних правопорушень зазначені в обвинувальному акті. Метою запобіжного заходу є запобігання ризикам, визначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України, а не покарання за вчинені дії. Ризик слід вважати наявним за умови обґрунтованої ймовірності, що обвинувачений може спробувати вчинити дії, які перешкоджатимуть досудовому розслідуванню або судовому розгляду, або створюватимуть загрозу суспільству. КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково здійснить такі дії, проте потребує підтвердження його реальної можливості та схильності до їх вчинення у конкретному провадженні в майбутньому. Поряд з цим, ризики, передбачені ст. 177 КПК України підтверджено під час розгляду відповідного клопотання ухвалами слідчих суддів на стадії досудового розслідування та судом на стадії судового розгляду.

Підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є наявність ризиків, які не зменшились, продовжують існувати та дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені в п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, за одне з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. З огляду на характер пред`явленого обвинувачення, тяжкість можливого покарання та встановлені у кримінальному провадженні ризики, подальше застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є співмірним та виправданим. При цьому відомостей про наявність у ОСОБА_4 захворювань чи інших обставин, які б об`єктивно перешкоджали його подальшому перебуванню під вартою, матеріали кримінального провадження не містять. В даному випадку вагомою підставою для продовження попереднього ув`язнення є наявність ризику переховування особи від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому оцінка таких ризиків здійснюється з урахуванням не лише тяжкості можливого покарання, а й особистих характеристик обвинуваченого, його соціального та матеріального становища, професійних зв`язків, а також інших обставин кримінального провадження. Таким чином, існують достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний належним чином запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що ризики, встановлені судом під час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому не зменшились, є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують необхідність продовження строку дії застосованого запобіжного заходу, клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в клопотанні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором не доведено необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того зазначили, що в ОСОБА_4 відбулося погіршення стану здоров`я, а саме виражена слабкість, нудота, запаморочення та загальне погіршення самопочуття, тому просять обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, зокрема запобіжний захід з визначенням розміру застави чи домашній арешт. Крім того, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 згодні взяти ОСОБА_4 на поруки.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 суд приймає до уваги наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1, ч.2 ст.309, ч.1 ст.263 КК України.

Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.11.2025 постановленою у справі № 761/46670/25 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 17.01.2026 включно.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.10.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 13.03.2026 включно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.01.2026 матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2025 року за №62025000000000951, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, направлено до Обухівського районного суду Київської області за підсудністю, для розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.10.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 13.03.2026 включно.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10.03.2026 постановленою у справі № 761/46670/25 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 08.05.2026 включно.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28.04.2026 постановленою у справі № 761/46670/25 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 26.06.2026 включно.

Під час продовження до обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховано обґрунтованість підозри та наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України та враховано існування обставин, які вказують на те, що заявлені ризики не зменшилися, зокрема ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від суду, незаконно впливати свідків, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до положень частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Згідно приписів частини 3 статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Виходячи з п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що жоден більш м`який запобіжний захід, на даному етапі судового провадження, не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .

Враховуючи сукупність вказаних вище і повідомлених сторонами кримінального провадження обставин, суд вважає, що продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 є виправданими, оскільки у даному випадку наявність конкретного суспільного інтересу щодо вирішення справи про вчинення суспільно небезпечних діянь превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, вбачаються достатні підстави для продовження дії раніше обраного запобіжного заходу.

При наданні правової оцінки доводам сторін щодо запобіжного заходу обвинуваченому суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов`язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов`язаний з`ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Зважаючи на доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Разом з тим, задовольняючи клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної особи, інших даних про її особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною особою покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної особи, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_4 , як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заставу в розмірі, що перевищує зазначені п. 2 ч.5 ст.182 КПК України межі.

Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_4 заставу у 1000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйона триста двадцять вісім тисяч) гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого слід покласти обов`язки, а саме: прибувати до суду за першим викликом; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

При вирішенні питання клопотань про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на особисту поруку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суд враховує, що поручителями не надано жодних переконливих доказів, які б свідчили про зменшення наявних ризиків до такого ступеню, що їм можливо запобігти шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для залишення застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд доходить висновку, що клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на особисту поруку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 177, 183, 369 - 372, 395 КПК, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовживши строк тримання під вартою строком на 60 днів, до 22 серпня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у 1000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Обухівського районного суду Київської області за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строків тримання під вартою протягом дії ухвали до 22 серпня 2026 року, включно.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першим викликом;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання;

- не відлучатися за межі Києва та Київської області, без дозволу суду;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 22 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали направити до відома Адміністрації Державної прикордонної служби України.

В задоволенні клопотань про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на особисту поруку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 7-денний строк з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1