Вирок № 137710344, 25.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

25.06.2026 Справа № 363/451/26

ВИРОК

Іменем України

25 червня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії суддів: головуючої - судді ОСОБА_1 , членів колегії: судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Вишгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.05.2025 року за №22025000000000569, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 2 ст. 111 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , будучи громадянином України, маючи достатній рівень освіти та життєвого досвіду для обізнаності щодо факту неоголошеного та прихованого вторгнення підрозділів збройних сил рф та інших силових відомств на територію України, захоплення державних установ, організацій та військових частин, ведення розвідувально-підривної діяльності проти України представниками іноземної організації з метою ослаблення державної влади України та держави в цілому; створення умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України); збирання інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання рф задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики для маніпулювання суспільними настроями населення України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, організації інформаційної експансії з боку рф тощо, за не встановлених досудовим розслідуванням дати, часу та інших обставин, але не пізніше 14.06.2024 року, діючи умисно в умовах воєнного стану з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, прийняв рішення співпрацювати з представниками спецслужб рф шляхом збору та передачі останнім інформації розвідувального характеру.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, способу, але не пізніше 14.06.2024 року, ОСОБА_7 , діючи умисно, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, ініціативно встановив зв`язок у чат-боті месенджеру «Telegram» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з іменем користувача ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що він використовується спецслужбами рф, для збору інформації щодо місць дислокації об`єктів військової інфраструктури, військової техніки, боєприпасів, особового складу військових формувань, суспільно-політичної обстановки, яка в подальшому використовується для планування та ведення бойових дій на території України та надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво із ними, як представниками вказаної іноземної організації по збору та передачі інформації з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України.

За результатами встановлення контакту із представниками спеціальних служб рф, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, способу та часу але не пізніше 14.06.2024 року, ОСОБА_7 , діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, розпочав збір інформації, необхідної для проведення підривної діяльності проти України.

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у невставленому досудовим розслідуванням місці, у не встановлений час, але не пізніше 15 год. 26 хв. 22.06.2024 року, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, із використанням власного мобільного телефону через месенджер «Telegram», де має ім`я користувача під псевдонімом « ОСОБА_9 » та акаунт якого зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , передав до чат-боту у месенджері ««Telegram», з назвою «« ІНФОРМАЦІЯ_2 » з іменем користувача ОСОБА_8 », інформацію щодо розміщення підрозділів Сил оборони України у районі координат: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

В подальшому, ОСОБА_7 , перебуваючи у зоні дії базової станції оператору мобільного зв`язку, за адресою: АДРЕСА_3 , у не встановлений час, але не пізніше 22 год. 34 хв. 04.09.2024 року,діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, із використанням власного мобільного телефону через месенджер «Telegram», де має ім`я користувача під псевдонімом « ОСОБА_10 » та акаунт якого зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 , передав до чат-боту у месенджері «Telegram», з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з іменем користувача ОСОБА_8 , відомості щодо розміщення підрозділів ППО, мобільних вогневих груп поблизу ІНФОРМАЦІЯ_3 та звіт щодо роботи сил ППО.

Далі ОСОБА_7 , перебуваючи у зоні дії базової станції оператору мобільного зв`язку, за адресою: ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », Київська область, м. Вишгород, радіовежа ГАЕС, у невстановлений час, але не пізніше 19 год. 49 хв., 08.09.2024 року, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, із використанням власного мобільного телефону через месенджер «Telegram», де має ім`я користувача під псевдонімом « ОСОБА_11 » та акаунт якого зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 , передав до чат-боту у месенджері «Telegram», з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », з іменем користувача ОСОБА_12 , розміщення підрозділів Сил оборони України у районі координат: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , НОМЕР_9 .

В подальшому, перебуваючи у зоні дії базової станції оператору мобільного зв`язку, за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, але не пізніше 19 год. 49 хв., 15.09.2024 року ОСОБА_7 , діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, із використанням власного мобільного телефону через месенджер «Telegram», де має ім`я користувача під псевдонімом « ОСОБА_11 » та акаунт якого зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 , передав до чат-боту у месенджері «Telegram», з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з іменем користувача ОСОБА_13 , розміщення підрозділів ППО у районі координат: НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , які залучаються до виконання завдань з оборони об`єктів критичної інфраструктури м. Київ з північного напрямку.

Таким чином своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, а саме - державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави, іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , розуміючи суть і зміст обвинувачення, не визнав вину у вчиненні ним кримінального правопорушення,

передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, просив суд ухвалити виправдувальний вирок, оскільки вважає не доведеним факт вчинення ним кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.

Щодо обставин кримінального правопорушення, яке йому інкримінується зазначив наступне:

Так, обвинувачений ОСОБА_7 суду показав, що провину у пред`явленому обвинуваченні не визнає в повному обсязі, оскільки жодних дій з зазначених прокурором мотивів непогодження з політикою представників української державної влади та з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України не вчиняв, вважає, що стороною обвинувачення не доведено ані факту вчинення ним зазначених в обвинувальному акті дій, ані мотиву та мети. ОСОБА_7 не підтримує ідеї проросійської спрямованості, жодних рішень співпрацювати з представниками спецслужб рф, шляхом збору та передачі останнім інформації розвідувального характеру не приймав, інформації не передавав, політикою взагалі не цікавився, а мав намір виїхати за межі держави. При цьому матеріальних труднощів в нього не було, він постійно працював, спочатку майстром по обслуговуванню радіо-теле апаратури, потім в торгівлі, а також електриком-діагностом. Вилучені в нього під час обшуку мобільні телефони дійсно належать йому, але зазначені в обвинувальному акті номери операторів мобільного зв`язку та акаунти йому не належать.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , засвідчив добровільність його позиції щодо не визнання ним вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, правильність розуміння ним обставин та фактів, викладених в матеріалах кримінального провадження. Крім того, захисник просив суд прийняти рішення, відповідно до ст. 373 КПК України, ухваливши виправдувальний вирок, у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 111 КК України вчинене ОСОБА_7 .

Так, захисник ОСОБА_6 зазначив, що зміст пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення є таким, що не відповідає дійсним обставинам, що відбувалися протягом 2024 року, прокурор викладає лише свої припущення з приводу того, що обвинувачений нібито вчиняв зазначені дії, оскільки ОСОБА_7 не передавав інформацію у вигляді координат до зазначених чат-ботів, хто саме розміщав вказану інформацію теж не встановлено. Під час складання протоколів обшуку, огляду, тимчасового доступу, що стали основою обвинувачення, допущено низку помилок, що призвели до хибного звинувачення, яке не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, що були здобуті шляхом проведення слідчих дій.

Крім того, захисник посилався на те, що ОСОБА_7 фактично був затриманий 03.07.2025 року вранці близько 06 год. 30 хв. біля будинку за АДРЕСА_3 , а не як зазначено в протоколі затримання - об 11 год. 39 хв., після чого проводився обшук за місцем його проживання і він вже не мав можливості вільно пересуватися, захисник йому був забезпечений лише о 11 год. 41 хв., а відтак документи, якими зафіксовані процесуальні дії, проведені 03.07.2025 року в проміжок часу з 06 год. 30 хв. до 11 год. 41 хв. є недопустимими доказами відповідно до вимог ст. 87 ч. 2 п. 3 КПК України, оскільки отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України, в тому числі і протокол обшуку за місцем проживання обвинуваченого в АДРЕСА_2 є недопустимим доказом через порушення права на захист. Крім того, в описовій частині протоколу обшуку не зазначені всі учасники, які фактично приймали участь у вказаній дії, що є порушенням п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України. Так, згідно відеозапису, доданого до протоколу обшуку, в кадрі певний час перебуває тільки одна особа - жінка обвинуваченого ОСОБА_14 , де в цей час перебували інші учасники обшуку та що вони могли робити - невідомо, а це викликає сумніви щодо походження вилучених речей.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, саме ОСОБА_7 . Стороною обвинувачення вказано на те, що досліджені матеріали кримінального провадження, письмові докази, беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_7 умисно вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави,

іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану. Доведено, що ОСОБА_7 22.06.2024 року, 04.09.2024 року, 08.09.2024 року та 15.09.2024 року передававінформацію у вигляді текстових повідомлень із зазначенням координат до ворожих Telegram-bot « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », щодо розміщення підрозділів Сил оборони України, підрозділів ППО, мобільних вогневих груп, а також іншу вагому інформацію військового та стратегічного характеру. Факт передачі такої інформації, її зміст та значення доводяться у своїй сукупності вищевказаними доказами та не спростовані стороною захисту. Прокурор звернув увагу суду на те, що злочинна діяльність обвинуваченого не була випадковою, емоційною чи одноразовою, навпаки, матеріали провадження підтверджують його цілеспрямовану, тривалу та послідовну діяльність, щонайменше з червня по жовтень 2024 року. Встановлено, що обвинувачений самостійно ініціював контакти з ворожими чат-ботами, його не примушували до співробітництва, він підтримував постійний зв`язок, систематично виконував завдання, здійснював збір розвідувальної інформації та передавав ворогу саму ту інформацію, яка не розміщувалася у відкритому доступі та дозвіл на поширення якої не надавався. Особливо показовим є те, що після передачі відомостей обвинувачений повідомляв співрозмовників про подальшу зміну номеру телефону та конспірацію зв`язку, змінював акаунти, що беззаперечно вказує на усвідомлення ним протиправності власних дій, обвинувачений не лише передавав інформацію, а й дбав про приховування своєї діяльності. З урахуванням цього прокурор просив визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В силу ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєному не визнав, суд вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України доведена зібраними та дослідженими судом по справі доказами:

Згідно витягу з ЄРДР за №22025000000000569 від 12.05.2025 року до вказаного реєстру 12.05.2025 року були внесені відомості про те, що громадянин України з метою завдання шкоди обороноздатності, державній безпеці України, надає представнику спецслужб рф допомогу у проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 111 КК України (а.с. 91, т.1).

Відповідно до листа заст. начальника Департаменту контррозвідки СБУ від 09.05.2025 року, встановлено протиправну діяльність громадянина України ОСОБА_7 , який використовує мобільні телефони, в тому числі і: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та за завданням співробітника гу гш зс рф здійснює збір та передачу інформації щодо об`єктів критичної інфраструктури, сил та засобів протиповітряної оборони м. Київ та Київської області, проводить розвідку та візуальне спостереження за військовими об`єктами та підрозділами сил оборони, зокрема за підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.93, т.1).

Зі змісту листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 13.05.2025 року слідує, що за завданням російських спецслужб громадянин України ОСОБА_7 здійснює збір інформації щодо об`єктів критичної інфраструктури, сил і засобів протиповітряної оборони м. Київ та Київської області, проводить розвідку та візуальне спостереження за військовими об`єктами та підрозділами сил оборони, зокрема за підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 . Так, з цією метою ОСОБА_7 орендував житло за адресою: АДРЕСА_4 , з якого відкривається прямий візуальний огляд на територію зазначеного управління. У своїй протиправній діяльності ОСОБА_7 використовує

мобільні термінали: «ASUS ZenFoneGo» з IMEI 1: НОМЕР_12 , «XIAOMI Redmi Note 8» з IMEI 1: НОМЕР_13 , IMEI 2: НОМЕР_14 та «Huawei P Smart 2021» з IMEI 1: НОМЕР_15 , а також абонентські номери, в тому числі і: НОМЕР_1 (зареєстрований аккаунт «Telegram» іменем « ОСОБА_9 »), НОМЕР_4 (зареєстрований аккаунт «Telegram» іменем « ОСОБА_10 »), НОМЕР_5 (зареєстрований аккаунт «Telegram» іменем « ОСОБА_11 »), НОМЕР_16 (зареєстрований аккаунт «Telegram» іменем « ОСОБА_11 »), НОМЕР_17 (зареєстрований аккаунт «Telegram» іменем « ОСОБА_7 »). Також встановлено, що 11.10.2024 року ОСОБА_7 було затримано військовослужбовцями НОМЕР_18 прикордонного загону ДПСУ поблизу ППр « ІНФОРМАЦІЯ_8 » під час спроби незаконного перетину державного кордону та останнього, постановою ІНФОРМАЦІЯ_9 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Після чого, ОСОБА_7 мобілізовано до лав ЗСУ та направлено для проходження базової військової підготовки на Тучинський полігон Рівненської області. 18.11.2024 року ОСОБА_7 самовільно залишив місце служби та виїхав до м. Київ, після чого 20.11.2024 року оголошений у розшук ІНФОРМАЦІЯ_10 , як дезертир (а.с.97-98, т.1).

Відповідно до постанови ІНФОРМАЦІЯ_11 від 18.10.2024 року, що набрала законної сили 29.10.2024 року - ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу за здійснення спроби незаконного перетину державного кордону із України в Румунію (а.с.135-136, т.2).

Згідно листа т.в.о. командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 25.06.2025 року - на скріншоті карти розміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 обведено місця розміщення ІНФОРМАЦІЯ_13 (ВГ) з відповідним озброєнням, що залучені до прикриття об`єкту критичної інфраструктури. 15.09.2024 року за зазначеними координатами тимчасово були розміщені підрозділи сил ППО, що залучалися до виконання завдань ППО об`єктів критичної інфраструктури м. Київ з північного напрямку. Збір, обробка та передача інформації ворогу з відомостями про вказані локації діє можливість ворогу бути обізнаним про склад сил і засобів ППО, вносити корективи та планувати подальші удари, обходячи і прогнозуючи зони поразки, що несе потенційну загрозу національній безпеці і може призвести до тяжких наслідків (а.с.127, т.2).

З листа командира НОМЕР_19 армійського корпусу в/ч НОМЕР_20 від 17.09.2025 року слідує, що останнім підтверджується факт розміщення 08.09.2024 року підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_14 за координатами: НОМЕР_62; НОМЕР_63; НОМЕР_64. Зазначена інформація не була розміщена у відкритому доступі Генштабом ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_15 або іншими уповноваженими органами на офіційних сторінках, медіа-ресурсах або засобах масової інформації, дозвіл на її поширення не надавався (а.с.128, т.2).

Протоколом обшуку від 03.07.2025 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ, підтверджується, що за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , у останнього, під час обшуку виявлені та вилучені три мобільні телефони, а саме: мобільний телефон марки «Redmi Note 8» синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_21 , IMEI 2: НОМЕР_22 , з номером мобільного телефону НОМЕР_23 ; мобільний телефон марки «Huawei P Smart 2021» зеленого кольору з IMEI 1: НОМЕР_24 ;IMEI 2: НОМЕР_25 , з номерами мобільних телефонів: НОМЕР_26 , НОМЕР_27 ; мобільний телефон марки «ASUS» чорного кольору з розбитим склом на екрані, IMEI 1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 , з номерами мобільних телефонів НОМЕР_30 , НОМЕР_31 .

Під час огляду судом додатку до протоколу обшуку, а саме відеозапису вказаної слідчої дії ОСОБА_7 підтвердив, що виявлені мобільні телефони належать саме йому. Протокол обшуку ОСОБА_7 підписав власноруч, жодних зауважень чи заперечень від нього не надійшло. Зі змісту протоколу слідує, що обшук проводився в присутності понятих, ст. слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України, протокол обшуку підписано особами, які брали участь у проведенні обшуку без заперечень та зауважень (а.с.134-140, т.1).

Відповідно до протоколу огляду від 03.07.2025 року слідчим в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України проведено огляд: мобільного телефону марки «Redmi Note 8» синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_21 , IMEI 2: НОМЕР_22 , з номером мобільного телефону НОМЕР_23 ; мобільного телефону марки «Huawei P Smart 2021» зеленого кольору з IMEI 1: НОМЕР_24 ;IMEI 2: НОМЕР_25 ,

з номерами мобільних телефонів: НОМЕР_26 , НОМЕР_27 ; мобільного телефону марки «ASUS» чорного кольору з розбитим склом на екрані, IMEI 1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 , з номерами мобільних телефонів НОМЕР_30 , НОМЕР_31 , вилучених у ОСОБА_7 за місцем проживання останнього під час обшуку, з метою виявлення та фіксації фактів і обставин, які мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню. Зокрема, під час огляду вказаних мобільних телефонів виявлено ознаки видалення інформації (а.с.141, т.1).

Згідно постанови слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України від 03.07.2025 року визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні предмети, вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон марки «Redmi Note 8» синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_21 , IMEI 2: НОМЕР_22 , з номером мобільного телефону НОМЕР_23 ; мобільний телефон марки «Huawei P Smart 2021» зеленого кольору з IMEI 1: НОМЕР_24 ;IMEI 2: НОМЕР_25 , з номерами мобільних телефонів: НОМЕР_26 , НОМЕР_27 ; мобільний телефон марки «ASUS» чорного кольору з розбитим склом на екрані, IMEI 1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 , з номерами мобільних телефонів НОМЕР_30 , НОМЕР_31 . Вирішено зазначені докази зберігати в матеріалах провадження до прийняття відповідного рішення (а.с.142-143, т.1).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.07.2025 року накладено арешт на вилучене в ході обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 у квартирі за АДРЕСА_5 , майно, а саме на: мобільний телефон марки «Redmi Note 8» синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_21 , IMEI 2: НОМЕР_22 , з номером мобільного телефону НОМЕР_23 ; мобільний телефон марки «Huawei P Smart 2021» зеленого кольору з IMEI 1: НОМЕР_24 ;IMEI 2: НОМЕР_25 , з номерами мобільних телефонів: НОМЕР_26 , НОМЕР_27 ; мобільний телефон марки «ASUS» чорного кольору з розбитим склом на екрані, IMEI 1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 , з номерами мобільних телефонів НОМЕР_30 , НОМЕР_31 . Вирішено зазначені докази зберігати в матеріалах провадження до прийняття відповідного рішення (а.с.144-146, т.1).

Згідно з протоколом огляду від 31.07.2025 року ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ проведено огляд мобільного телефону марки «Huawei P Smart 2021». Встановлено, що вказаний телефон має 2 слоти SIM. Слот 1 SIM оператора « ІНФОРМАЦІЯ_16 » та Слот SIM 2 оператора « ІНФОРМАЦІЯ_17 ». Проведеним оглядом, матеріалів, що мають значення для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні не встановлено (а.с.1-5, т.2).

Згідно з протоколом огляду від 31.07.2025 року ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ проведено огляд мобільного телефону марки «ASUS X00BD». Встановлено, що вказаний телефон має 2 слоти SIM. Слот 1 SIM оператора « ІНФОРМАЦІЯ_16 » та Слот SIM 2 оператора « ІНФОРМАЦІЯ_17 ». Після ввімкнення мобільного терміналу, шляхом введення комбінації клавіш *#06# отримано інформацію щодо IMEI пристрою, а саме: IMEI 1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 (а.с.10-12, т.2).

Згідно з протоколом огляду від 31.07.2025 року ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ проведено огляд мобільного телефону марки «Redmi Note 8(2021)». Встановлено, що вказаний телефон має 2 слоти SIM. Слот 1 SIM без картки та Слот SIM 2 встановлено номер телефону SIM-картки, що знаходиться на пристрої: НОМЕР_32 . Після ввімкнення терміналу отримано інформацію щодо IMEI 1: НОМЕР_21 , IMEI 2: НОМЕР_22 , крім цього встановлено номер телефону SIM-картки, що знаходиться в пристрої: НОМЕР_32 . Оглядом встановлено, що на вказаному телефоні у мобільному додатку «Telegram» зареєстровано 2 акаунти: 1) « ОСОБА_7 » на номер телефону НОМЕР_16 , 2) « ОСОБА_7 » на номер телефону НОМЕР_17 . Так, в процесу огляду Telegram-акаунуту « ОСОБА_7 » на номер телефону НОМЕР_17 виявлено листування з чат-ботом « ІНФОРМАЦІЯ_18 », ім`я користувача ОСОБА_17 . 15.12.2024 року « ОСОБА_7 » відправив повідомлення наступного змісту: « ОСОБА_18 . Обратите внимание на такого себе мясника как ОСОБА_33. Что-то сильно его начал отбеливать ОСОБА_19 и остальные. Последний его подвиг это уничтожение 155-й бригады. Я сам оттуда же, правда ушел в сзч перед самой отправкой в Покровск». 20.12.2024 року « ОСОБА_7 » відправив повідомлення наступного змісту: «Здравствуйте. Били скорее всего не по бизнес центру. Там напротив есть занимательное двух этажное здание, значится как ассоциация Адвокатов.

Когда я был маленьким, там толи сбушники толи гуровци обитали. Мой отчим им там в подвале сауну строил» (а.с.6-9, т.2).

Протоколом обшуку від 03.07.2025 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ за місцем знаходження самовільно збудованого гаражу, яким користується ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 , у останнього, під час обшуку виявлені та вилучені два предмети, зовні схожі на навчально-тренувальні гранати «ПІРО-5». Під час огляду судом додатку до протоколу обшуку, а саме відеозапису вказаної слідчої дії, ОСОБА_7 протокол обшуку підписав власноруч, жодних зауважень чи заперечень від нього не надійшло. Зі змісту протоколу слідує, що обшук проводився в присутності понятих, ст. слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України, протокол обшуку підписано особами, які брали участь у проведенні обшуку без заперечень та зауважень (а.с. 152-158, т.1).

Відповідно до протоколу огляду від 03.07.2025 року, слідчим в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України проведено огляд двох предметів, зовні схожих на навчально-тренувальні гранати «ПІРО-5», вилучених у ОСОБА_7 за місцем знаходження гаражу під час обшуку, з метою виявлення та фіксації фактів і обставин, які мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню (а.с. 164, т.1).

Згідно постанови слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України від 03.07.2025 року визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні предмети, вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: двох предметів, зовні схожих на навчально-тренувальні гранати «ПІРО-5». Вирішено зазначені докази зберігати в матеріалах провадження до прийняття відповідного рішення (а.с.165-166, т.1).

Протоколом обшуку від 03.07.2025 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ, за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме у кімнаті за № НОМЕР_33 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_20 підтверджується, що під час обшуку предметів та речей, що мають значення для вказаного кримінального провадження виявлено та вилучено не було (а.с.172-176, т.1).

Згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2025 року, за клопотанням ст. слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України, накладено арешт на майно ОСОБА_7 , а саме: мотоцикл марки «HONDA FORZA 250», д/н НОМЕР_34 , 2007 року випуску; автомобіль марки «ЗАЗ LANOS», д/н НОМЕР_35 , 2007 року випуску; VIN НОМЕР_36 ; автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», д/н НОМЕР_37 , 2005 року випуску, VIN НОМЕР_38 (а.с.177-179, т.1).

Протоколами тимчасових доступів до речей і документів від 16.10.2025 року та від 21.10.2025 року з додатками підтверджується, що на виконання ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ від 29.08.2025 року у операторів та провайдерів телекомунікацій ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_17 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » отримано інформацію, що міститься на оптичних носіях щодо номерів телефонів: НОМЕР_39 , НОМЕР_32 , НОМЕР_17 , НОМЕР_40 , НОМЕР_41 , НОМЕР_42 , НОМЕР_16 , НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , (а.с. 180-203, т.1).

Так, зі змісту протоколів огляду від 25.11.2025 року та від 28.11.2025 року, проведених ст. оперуповноваженим на ОВО 4 відділу 2 управління ДКР СБУ слідує, що проведено огляд інформації, що міститься на оптичних носіях інформації, отриманих в порядку тимчасового доступу до речей і документів, що перебуває у розпорядженні національних операторів мобільного зв`язку щодо зв`язку абонента, надання телекомунікаційних послуг, їх тривалості, маршрутів передання в період з 23.02.2022 року по 03.07.2025 рік включно із зазначенням дати, часу, тривалості з`єднань, без розкриття змісту вихідних та вхідних, смс-повідомлень, GPS та інтернет з`єднань, базових станцій з прив`язкою до місцевості (із зазначенням азимутів, кутів, LAC, Cell ID та інших ідентифікаторів), що дають змогу визначити знаходження абонента на місцевості в момент кожного вхідного та вихідного телефонного з`єднання номерів телефонів і абонентів, з якими здійснювалися з`єднання, що стосуються зокрема і номерів мобільних телефонів: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , які використовувалися ОСОБА_7 .

Так, з метою встановлення відомостей щодо місць перебування мобільних терміналів ОСОБА_7 здійснено огляд файлу «19447» та встановлено,

що мобільний номер телефону НОМЕР_4 з IMEI: НОМЕР_12 періодично фіксувався в зоні дії базових станцій національних операторів мобільного зв`язку, а саме, зокрема з 27.02.2024 року по 04.09.2024 року; мобільний номер телефону НОМЕР_43 з IMEI: НОМЕР_12 періодично фіксувався в зоні дії базових станцій національних операторів мобільного зв`язку, а саме, зокрема з 05.06.2024 по 22.06.2024 року; мобільний номер телефону НОМЕР_5 з IMEI: НОМЕР_12 періодично фіксувався в зоні дії базових станцій національних операторів мобільного зв`язку, а саме, зокрема з 07.09.2024 по 16.10.2024 рік.

Також встановлено місця перебування мобільних терміналів, що належать ОСОБА_7 , зокрема: 04.09.2024 року мобільний номер: НОМЕР_4 у період з 22:31 по 22:47 перебував в зоні дії базової станції, що розміщена в межах с. Нові Петрівці. 08.09.2024 року мобільний номер: НОМЕР_5 у період з 07:48 по 23:44 перебував в зоні дії базових станцій, що розміщені в межах м. Київ та Радіовежі ГАЕС м. Вишгород. 15.09.2024 року мобільний номер: НОМЕР_44 у період з 19:25 по 19:48 перебував в зоні дії базових станцій, що розміщені в межах с. Нові Петрівці та Радіовежі ГАЕС м. Вишгород.

Крім того встановлено, що IMEI мобільних терміналів, які використовувалися мобільними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 перебували у мобільному терміналі з IMEI: НОМЕР_45 (а.с.13-25, т.2).

Суд зазначає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи, веб-сайти, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. При цьому можливість застосування електронних доказів випливає зі змісту ст. 84 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 99 КПК України - на електронний документ поширюється правовий режим документа. Записаний на оптичний диск носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу. Відеозаписи, розповсюджені в мережі Інтернет без обмежень у доступі та огляді їх будь-якими особами, тобто поширені для перегляду невизначеною та необмеженою кількістю осіб, не є ознакою їх недопустимості.

Діючий КПК України не передбачає наявності процесуальних перепон для використання у кримінальному провадженні доказів, отриманих з відкритих джерел. Так, інформація у відкритому доступі включає загальнодоступну інформацію, яку будь-який представник громадськості може побачити, придбати або щодо якої зробити запит, не потребуючи особливого правового статусу або несанкціонованого доступу. Цифрова або онлайн-інформація у відкритому доступі - це інформація в Інтернеті, до якої можна отримати доступ на загальнодоступних веб-сайтах, в Інтернет-базах даних або на платформах соціальних мереж.

До оцінювання цифрових доказів застосовуються ті ж самі принципи, що й до оцінювання інших доказів.

Так, відповідно до протоколу огляду від 02.06.2025 року, проведеного ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ - об`єктом огляду є «Telegram»-канали з якими зв`язувався ОСОБА_7 , що використовуються для ведення протиправної діяльності на шкоду Україні. Так, в ході огляду встановлено, що абонент мессенджера «Telegram» з ім`ям користувача « ОСОБА_21 », з яким контактував ОСОБА_7 , зазначений як бот для передачі інформації в описі «Telegram»-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_21 ». Встановлено, що вказаний «Telegram»-канал здійснює вербування громадян України для збору інформації щодо місць дислокації та переміщення Сил оборони України та подальшої передачі командуванню вс рф, крім того, в описі зазначеного каналу, в повідомленні від 23.03.2024 року зазначено, що вказаний ресурс є багаторівневою інформаційною мережею, що спрямована на збір інформації розвідувального характеру (а.с.62-64, т.2).

Згідно протоколу огляду від 02.06.2025 року, проведеного ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ - об`єктом огляду є «Telegram»-канали з якими зв`язувався ОСОБА_7 , що використовуються для ведення протиправної діяльності на шкоду Україні. Так, в ході огляду встановлено, що абонент мессенджера «Telegram» з ім`ям користувача « ОСОБА_22 », з яким контактував ОСОБА_7 , зазначений як контакт в описі «Telegram»-каналу « ОСОБА_23 » з ім`ям « ОСОБА_24 », вказаний «Telegram»-канал здійснює вербування громадян України для збору інформації щодо місць дислокації та переміщення Сил оборони України та подальшої передачі командуванню вс рф, крім того, в описі зазначеного каналу, зазначено, що завербовані громадяни здійснюють диверсійну та терористичну діяльність на території України, а також залучають до збору грошових коштів для фінансування збройних формувань рф. Так, в інтернет-ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_22 » розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_23 », в якій автор описує, що завдяки оперативної інформації «Telegram»-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_24 » було виявлено та знищено колону військової техніки ЗСУ (а.с.65-67, т.2).

Зі змісту протоколу огляду від 02.06.2025 року, проведеного ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ слідує, що абонент мессенджера «Telegram» з ім`ям користувача ОСОБА_13 , зазначений як чат-бот зворотнього зв`язку в повідомленні від 30.08.2024 року «Telegram»-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_25 ». Зокрема, в описі вказаного каналу зазначено, що він належить особі на ім`я ОСОБА_25 , колишній хірург, кандидат медичних наук, диверсант. Так, на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_26 » розміщено інформацію щодо причетності громадянина України та рф ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , до терористичної діяльності, а також сприяння російським окупаційним військам, зазначено, що він є боєвиком ІНФОРМАЦІЯ_28 та надано його актуальне фото. Крім цього встановлено, що на інтернет-ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_29 » розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_30 », яка містить інтерв`ю з ОСОБА_26 , де описується його волонтерська діяльність на користь рф (а.с.68-71, т.2).

Відповідно до протоколу огляду від 02.06.2025 року, проведеного ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ, в ході огляду встановлено, що абонент мессенджера «Telegram» з ім`ям користувача ОСОБА_27 , з яким контактував ОСОБА_7 , використовується рф як бот двостороннього зв`язку, призначений для добровільної здачі в полон військовослужбовців ЗСУ. Так, на інтернет-ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_31 » розміщено статтю від 08.05.2025 року під назвою «Для ВСУ российский бот святи FREE_SOLDIER2022 позволит сложить оружие», в якій автор описує, що вказаний бот зворотнього зв`язку використовується рф для схиляння військовослужбовців ЗСУ до дезертирства та добровільної здачі в полон (а.с.72-73, т.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Так, за клопотанням ст. слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ від 13.05.2025 року, ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 16.05.2025 року надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які тимчасово обмежують права і свободи людини, стосовно ОСОБА_7 (а.с.76-87, т.2).

Згідно постанови прокурора 2 відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора від 14.09.2025 року, погодженою першим заступником Генерального прокурора - розсекречено матеріальні носії інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, результати яких мають доказове значення для цього кримінального провадження (а.с.74-75, т.2).

Так, згідно з протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.05.2025 року, ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ проведено огляд та отримано фактичні дані. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відібрано та зафіксовано 8 файлів, під час огляду яких встановлено, що акаунт мессенджера «Telegram», підписаний як « ОСОБА_9 », зареєстрований за номером телефону НОМЕР_46 належить ОСОБА_7 . В ході огляду виявлено листування ОСОБА_7 з чат-ботом «Telegram» « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який є чат-ботом російського «Telegram» каналу « ІНФОРМАЦІЯ_25 », що здійснює вербування громадян України для збору інформації щодо місць дислокації та переміщення Сил оборони України, вчинення диверсійних та терористичних актів. Оглядом встановлено, що 14.06.2024 року у вказаному чаті ОСОБА_7 надіслав команду «старт», спитав куди надсилати інформацію щодо місць дислокації підрозділів ЗСУ, на що бот відповів про прийняття звернення в роботу. 22.06.2024 року ОСОБА_7 надіслав координати НОМЕР_47, підтвердив щодо розташування ремонтної бази, розміщення пункту тимчасової дислокації та виробництва БПЛА, НОМЕР_48 , НОМЕР_49 - нафтобаза та заправка ЗСУ. НОМЕР_50 - не впевнений, що за даними координатами виробництво БПЛА. НОМЕР_66 - збір військових о 8 год. 00 хв. ранку. НОМЕР_65 - основна база 3-ої штурмової бригади, додав, що по вихідних в великих цехах заводу проводять навчання БПЛА, на що бот відповів що вказані дані прийняті в роботу. Після чого ОСОБА_7 відправив повідомлення про зміну абонента, підписаного « НОМЕР_51 », додавши що подальші побажання потрібно залишити на каналі. 24.06.2024 року від боту ОСОБА_7 надійшло повідомлення зі словами вдячності та прохання повідомити на яку дату ця інформація є актуальною.

Крім того, оглядом встановлено та підтверджено спілкування ОСОБА_7 з чат-ботами «Telegram»: «ІНФОРМАЦІЯ_35», «ІНФОРМАЦІЯ_39», « ОСОБА_28 », які є чат-ботами російських «Telegram»-каналів, що виконують пропагандистські функції з підтримки збройної агресії рф проти України (а.с.104-116, т.2).

Відповідно до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.05.2025 року, ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ проведено огляд та отримано фактичні дані. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відібрано та зафіксовано 5 файлів, під час огляду яких встановлено, що аккаунт мессенджера «Telegram», підписаний як « ОСОБА_10 », зареєстрований за номером телефону НОМЕР_4 , належить ОСОБА_7 . В ході огляду виявлено листування ОСОБА_7 з чат-ботом «Telegram» « ОСОБА_29 », який є чат-ботом російського «Telegram» каналу « ІНФОРМАЦІЯ_25 », що здійснює вербування громадян України для збору інформації щодо місць дислокації та переміщення Сил оборони України, вчинення диверсійних та терористичних актів. Оглядом встановлено, що 02.09.2024 року у вказаному чаті ОСОБА_7 надіслав команду «старт», 04.09.2024 року ОСОБА_7 відправив повідомлення в якому вказав, що за зазначеною точкою розміщуються сили ППО, надав оцінку результатів ракетних уражень, бот відповів, що повідомлення прийняте в роботу. Крім того, ОСОБА_7 відправив фото з виділеним у графічному редакторі районом, а саме частиною берегової лінії ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також повідомив що змінює зв`язок, уточнивши, що вказаний аккаунт більше не буде доступним (а.с.117-124, т.2).

Згідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22.05.2025 року, ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ проведено огляд та отримано фактичні дані. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відібрано та зафіксовано 9 файлів, під час огляду яких встановлено, що аккаунт мессенджера «Telegram», підписаний як « ОСОБА_11 », зареєстрований за номером телефону НОМЕР_5 , належить ОСОБА_7 . В ході огляду виявлено листування ОСОБА_7 з чат-ботом «Telegram», записаним як « ОСОБА_30 » з нікнеймом « ОСОБА_21 ». «Telegram» чат-бот « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є чат-ботом російського «Telegram»-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_21 », за допомогою якого невстановлені особи здійснюють залучення громадян України до збору на користь рф інформації розвідувального характеру, щодо місць дислокації та переміщення Сил оборони України, вчинення диверсійних дій та терористичних актів. Встановлено, що 08.09.2024 року ОСОБА_7 надіслав боту «Связь» команду «старт», тим самим запустив роботу бота, у відповідь на що бот надіслав привітання та описав своє призначення, що полягає в боротьбі за свободу та справедливість і протистояння противнику. Після чого ОСОБА_7 надіслав боту координати НОМЕР_63, зазначивши, що у вказаному місці розміщується 3-оя штурмова (ймовірно мається на увазі 3 ОШБр ЗСУ) та вказав, що у великому ангарі на території заводу періодично відбуваються зустрічі операторів БПЛА, проводиться їх підготовка. Крім того надіслав координати НОМЕР_67 вказавши, що територія заводу використовується як пункт тимчасової дислокації підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_32 та є ремонтною базою для військової техніки. 10.09.2024 року ОСОБА_7 надіслав боту «Связь» координати НОМЕР_52 , НОМЕР_53 , вказавши, що там знаходиться нафтобаза де регулярно заправляються військові ЗСУ. Крім того, ОСОБА_7 надіслав координати НОМЕР_54 , НОМЕР_55 , НОМЕР_56, вказавши, що дані точки є місцем виробництва БПЛА, проте зазначив, що ця інформація потребує підтвердження, на що бот « ІНФОРМАЦІЯ_5 » подякував. 15.09.2024 року ОСОБА_7 надіслав вказаному боту координати НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , раніше надіслані ним ще 08.09.2024 уточнивши, що вказаний об`єкт більше не використовується підрозділами ЗСУ, також надіслав координати НОМЕР_57 , НОМЕР_58 повідомивши, що тут розміщується виробництво, а також НОМЕР_68, зазначивши, що тут знаходиться офіс, уточнюючи, що за вказаними точками розташовані виробничі потужності та адміністративне приміщення, майстерня, яка займається виготовленням рухомих майстерень для військових СОУ, також надав координати НОМЕР_69 щодо розміщення сил ППО, але зазначив, що не має можливості вказати точний опис, оскільки підрозділ замаскований, на що бот подякував. 20.09.2024 року ОСОБА_7 надіслав боту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » координати НОМЕР_59 , НОМЕР_60 щодо розміщення будівлі колишнього туберкульозного диспансеру у дворі якого є авто з військовими номерами, проте військові намагаються не видавати своєї присутності, крім того, 24.09.2024 року надіслав повідомлення де попередив, що протягом 10 днів буде виходити (ймовірно йшла мова про зміну акаунту для підтримання конспірації), зокрема висловив готовність виконувати завдання зі збору інформації в м. Київ. Також встановлено, що 08.10.2024 року ОСОБА_7 написав у чат-бот « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що 09.10.2024 року останній день, коли він перебуватиме в м. Київ, поцікавився чи потрібна допомога по вказаному місту, зазначив, що приблизно після 12.10.2024 року даний акаунт для зв`язку використовувати не буде, пообіцяв вийти на зв`язок з іншого номеру телефону, обумовивши розпізнавання як «Привіт від баштана» (а.с.88-103, т.2).

З листа т.в.о. ректора ІНФОРМАЦІЯ_33 від 03.07.2025 року слідує, що фахівцями Центру кібербезпеки ІНФОРМАЦІЯ_34 здійснено вивчення акаунтів у мессенджері «Telegram», що використовуються представниками спеціальних служб рф для проведення розвідувально-підривної діяльності проти України. За результатами вивчення фахівцями академії чат-ботів у мессенджері «Telegram» з назвами: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ім`я користувача ОСОБА_8 ), « ІНФОРМАЦІЯ_35 » (ім`я користувача ОСОБА_31 ), « ОСОБА_28 » (ім`я користувача ОСОБА_32 ), « ОСОБА_30 » (ім`я користувача ОСОБА_12 ), « ОСОБА_29 » (ім`я користувача ОСОБА_8 ) виявлено наявність фактів та ознак, що свідчать про використання зазначених чат-ботів для збору розвідувальної інформації та проведення підривної діяльності спеціальними службами рф проти України в умовах воєнного стану, в тому числі і з використанням громадян України. Зазначені чат-боти використовуються спеціальними службами рф для організації та здійснення збору від будь-яких осіб розвідувальної інформації щодо розміщення сил і засобів ППО на території України, переміщення, руху або розташування сил і засобів ЗСУ чи інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також про місця знаходження, зберігання та переміщення зброї, озброєння, військової техніки і боєприпасів на території України (а.с.129, т.2).

Згідно протоколу затримання від 03.07.2025 року - ОСОБА_7 був фактично затриманий о 11 год. 39 хв. в АДРЕСА_2 , підставами затримання є п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, а саме - якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (а.с.109-113, т.1).

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просив суд визнати затримання ОСОБА_7 03.07.2025 року, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України - незаконним.

Так, відповідно до ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 29 Конституції України - ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України - права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 208 КПК України передбачено законний порядок затримання особи уповноваженою особою без ухвали слідчого судді, і перелік підстав є вичерпний.

Так, згідно ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;

4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені ст. 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом (ч. 4 ст. 208 КПК України).

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім`я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору (ч. 5 ст. 208 КПК України).

Частиною 4 ст. 213 КПК України передбачено обов`язок уповноваженої службової особи, що здійснила затримання, негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.07.2025 року - ОСОБА_7 був фактично затриманий о 11 год. 39 хв. в АДРЕСА_2 , підставами затримання є п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, а саме - якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Протокол затримання складено в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 і підписано учасниками, в тому числі і затриманою особою та його захисником, жодних зауважень чи заперечень від останніх не надходило.

04.07.2025 року старший слідчий 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину,

передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2025 року відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 31.08.2025 року включно, який потім неодноразово було продовжено (а.с.117, 121, 123, 124, 125, т.1).

Таким чином, з клопотання захисника та досліджених судом зазначених вище документів, не встановлено наявність порушень норм діючого КПК України під час затримання ОСОБА_7 , стороною захисту не було наведено переконливих та достатніх доказів на обґрунтування незаконності затримання обвинуваченого, а відтак суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання затримання обвинуваченого незаконним.

Під час розгляду зазначеного кримінального провадження в суді захисником обвинуваченого не було надано суду будь-яких письмових доказів, не заявлено клопотань щодо виклику та допиту свідків. А відтак, вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Так, з аконним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За правилами, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, ст. 84 КПК України зазначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. При цьому п роцесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, передбачено ст. 85 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 86 КПК України слідує, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

При цьому ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частина 2 вказаної статті містить перелік випадків істотного порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит.

Крім того, ч. 3 ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані. В умовах воєнного стану положення цієї статті застосовуються з урахуванням особливостей, визначених ст. 615 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, в рішенні «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може впливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі за №701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Перес проти Франції» від 12.02.2004 року вказав, що дія ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає у тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів та доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Так, захисник обвинуваченого та сам ОСОБА_7 просили суд виправдати обвинуваченого, обґрунтовуючи це відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Аналізуючи доводи сторони захисту, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ст. 111 КК України - державна зрада, це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України:

- перехід на бік ворога в період збройного конфлікту,

- шпигунство,

- надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, - карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, що караються позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Отже, державна зрада має ряд безпосередніх об`єктів, кожен з яких складає суспільні відносини в сфері охорони внутрішньої та зовнішньої безпеки України.

Об`єктивна сторона державної зради може виявлятись в різних формах, які визначені частиною 1 ст. 111 КК України та є вичерпними.

З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується тільки прямим умислом, а отже вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він надаючи іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України і бажає цього.

Мотив і мета - це факультативні ознаки суб`єктивної сторони злочину, вони вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у кримінальному законі (диспозиції статті Особливої частини КК України) або коли однозначно випливають із змісту злочину. А відтак, конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради та можуть бути різними.

Так, однією із форм державної зради є надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, яка полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Така допомога може полягати у організації чи виконанні конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо. У цій формі державна зрада вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Як випливає з диспозиції ст. 111 КК України, під іноземною державою, іноземною організацією слід розуміти будь-яке державне чи недержавне утворення, установу, підприємство, об`єднання, орган іншої країни, а також міждержавну чи міжнародну організацію, у тому числі неофіційну, нелегітимну чи злочинну, крім офіційної міжнародної організації, членом якої є Україна, при цьому, представником іноземної держави чи організації не обов`язково має бути іноземець чи особа без громадянства.

Згідно з правовими висновками ККС ВС, викладеними у постанові від 09.04.2024 року у справі за №639/1528/22, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України і розцінюються як підривна діяльність проти неї. В контексті положень ст. 111 КК України - підривною діяльністю є дії іноземних держав, іноземних організацій або їх представників, спрямовані на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними.

Треба мати на увазі, що державна зрада є закінченим злочином не з моменту встановлення зв`язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи з моменту отримання від них злочинного завдання, а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні. Крім того, необхідно зазначити, що формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб`єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння.

Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.

24.02.2022 року відповідним Указом Президента України введений в Україні воєнний стан, який діє і по теперішній час, а тому будь-яке діяння, що є формою державної зради, інкримінується з урахуванням відповідної кваліфікуючої ознаки (ч. 2 ст. 111 КК України.)

Так, дослідженими у судовому засіданні доказами повністю доводиться що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, маючи достатній рівень освіти та життєвого досвіду для обізнаності щодо факту неоголошеного та прихованого вторгнення підрозділів збройних сил рф та інших силових відомств на територію України, не пізніше 14.06.2024 року, діючи умисно в умовах воєнного стану, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, прийняв рішення співпрацювати з представниками спецслужб рф, шляхом збору та передачі останнім інформації розвідувального характеру.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений ініціативно встановив зв`язок у чат-ботах месенджеру «Telegram» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з іменем користувача ОСОБА_8 та « ОСОБА_30 », з іменем користувача ОСОБА_12 , усвідомлюючи при цьому, що вони використовуються спецслужбами рф, для збору інформації щодо місць дислокації об`єктів військової інфраструктури, військової техніки, боєприпасів, особового складу військових формувань, суспільно-політичної обстановки, яка в подальшому використовується для планування та ведення бойових дій на території України.

Суд вважає встановленим та доведеним те, що обвинувачений, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений час, алене пізніше 15 год. 26 хв. 22.06.2024 року, із використанням власного мобільного телефону через месенджер «Telegram», де має ім`я користувача під псевдонімом « ОСОБА_9 » та акаунт якого зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , передав до чат-боту у месенджері ««Telegram», з назвою «« ІНФОРМАЦІЯ_2 » з іменем користувача ОСОБА_8 », інформацію щодо розміщення підрозділів Сил оборони України у районі координат: НОМЕР_23.

Далі, ОСОБА_7 , перебуваючи в зоні дії базової станції оператору мобільного зв`язку за адресою: АДРЕСА_3 , не пізніше 22 год. 34 хв. 04.09.2024 року,із використанням власного мобільного телефону через месенджер «Telegram», де має ім`я користувача під псевдонімом « ОСОБА_10 » та акаунт якого зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 , передав до чат-боту у месенджері «Telegram», з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з іменем користувача ОСОБА_8 , відомості щодо розміщення підрозділів ППО, мобільних вогневих груп поблизу ІНФОРМАЦІЯ_3 та звіт щодо роботи сил ППО.

Крім того, обвинувачений, перебуваючи в зоні дії базової станції оператору мобільного зв`язку, за адресою: ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, радіовежа ГАЕС, не пізніше 19 год. 49 хв., 08.09.2024 року, із використанням власного мобільного телефону через месенджер «Telegram», де має ім`я користувача під псевдонімом « ОСОБА_11 » та акаунт якого зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 , передав до чат-боту у месенджері «Telegram», з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », з іменем користувача ОСОБА_12 , розміщення підрозділів Сил оборони України у районі координат: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , НОМЕР_9 .

А також, перебуваючи в зоні дії базової станції оператору мобільного зв`язку, за адресою: АДРЕСА_3 , не пізніше 19 год. 49 хв., 15.09.2024 року ОСОБА_7 , із використанням власного мобільного телефону через месенджер «Telegram», де має ім`я користувача під псевдонімом « ОСОБА_11 » та акаунт якого зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 , передав до чат-боту у месенджері «Telegram», з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з іменем користувача ОСОБА_13 ,

розміщення підрозділів ППО у районі координат: НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , які залучаються до виконання завдань з оборони об`єктів критичної інфраструктури м. Київ з північного напрямку.

При цьому ОСОБА_7 , на переконання суду, достеменно усвідомлював мету створення та функціонування вказаних чат-ботів, а саме - збір інформації, тобто обвинувачений чітко розумів, що надіслана ним в зазначені чат-боти інформація передається представникам військових підрозділів рф та в подальшому використовується для планування та ведення бойових дій на території України.

Таким чином, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом та на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, вирішив сприяти країні агресору в завданні такої шкоди Україні шляхом передачі в зазначені ворожі Telegram-боти інформації щодо координат та місць розташування на території м. Київ та Київської області підрозділів Сил оборони України, ППО, мобільних вогневих груп поблизу ІНФОРМАЦІЯ_3 та звітів щодо роботи сил ППО, а також іншої вагомої інформації.

Судом також встановлено, що зібрана та передана обвинуваченим представнику іноземної держави інформація у вигляді текстових повідомлень із зазначенням координатне є інформацією із загальним доступом, становить першочерговий розвідувальний інтерес та спрямування спецслужб рф в умовах триваючої масштабної збройної агресії про місця розташування підрозділів Сил оборони України, ППО, мобільних вогневих груп, що могло заподіяти шкоду державній безпеці України, оскільки знижує ступінь захищеності даних об`єктів, підвищує їх диверсійну уразливість, може призвести до загрози життю і здоров`ю громадян.

Суд вважає, що вказані умисні дії ОСОБА_7 були спрямовані саме на нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, оскільки ОСОБА_7 своїми діями усвідомлено надавав допомогу представнику іноземної держави, з якою Україна перебуває у стані війни у проведенні підривної діяльності проти України. При цьому, надання допомоги ворогу в даному кримінальному провадженні є закінченим злочином, оскільки ОСОБА_7 , передавши вказану вище інформацію у вигляді текстових повідомлень із зазначенням географічних координат у ворожі чат-боти у мессенджері Telegram виконавв інтересах ворога дії на шкоду Україні.

Факт того, що обвинувачений вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, будучи прихильником проросійських поглядів та ідей, підтримуючи збройну агресію рф проти України, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади повністю підтверджується даними, що містяться у досліджених судом протоколах огляду:

- від 31.07.2025 року вилученого у ОСОБА_7 під час обшуку належного йому мобільного телефону марки «Redmi Note 8», відповідно до якого останній вже після початку повномасштабного вторгнення рф до України, зберігав у встановленому на цьому мобільному телефоні додатку Телеграм листування з чат-ботом « ІНФОРМАЦІЯ_18 » ім`я користувача ОСОБА_17 , якому відправляв інформацію, необхідну для проведення підривної діяльності проти України;

- від 02.06.2025 року «Telegram»-каналів з якими контактував ОСОБА_7 , а саме абонентом мессенджера «Telegram» з ім`ям користувача « ОСОБА_21 », зазначений як бот для передачі інформації в описі «Telegram»-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_21 », вказаний «Telegram»-канал здійснює вербування громадян України для збору інформації щодо місць дислокації та переміщення Сил оборони України та подальшої передачі командуванню вс рф;

- від 02.06.2025 року «Telegram»-каналів з якими зв`язувався ОСОБА_7 , а саме абонентом мессенджера «Telegram» з ім`ям користувача « ОСОБА_22 », зазначений як контакт в описі «Telegram»-каналу « ОСОБА_23 » з ім`ям « ОСОБА_24 », вказаний «Telegram»-канал здійснює вербування громадян України для збору інформації щодо місць дислокації та переміщення Сил оборони України та подальшої передачі командуванню вс рф;

- від 02.06.2025 року, відповідно до якого абонент мессенджера «Telegram» з ім`ям користувача ОСОБА_13 , зазначений як чат-бот зворотнього зв`язку в повідомленні від 30.08.2024 року «Telegram»-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_25 », в описі якого зазначено, що він належить особі на ім`я ОСОБА_25 , стосовно якого на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_26 » розміщено інформацію щодо його причетності до терористичної діяльності, а також сприяння російським окупаційним військам, зазначено, що він є боєвиком НЗФ;

- від 02.06.2025 року, відповідно до якого абонент мессенджера «Telegram» з ім`ям користувача ОСОБА_27 , з яким контактував ОСОБА_7 , використовується рф як бот двостороннього зв`язку, призначений для добровільної здачі в полон військовослужбовців ЗСУ.

Ворожий характер зазначених чат-ботів підтверджено фахівцями Центру кібербезпеки ІНФОРМАЦІЯ_34 , якими вивчено та проаналізовано чат-боти у мессенджері «Telegram» з назвами: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ім`я користувача ОСОБА_8 ), « ІНФОРМАЦІЯ_35 » (ім`я користувача ОСОБА_31 ), « ОСОБА_28 » (ім`я користувача ОСОБА_32 ), « ОСОБА_30 » (ім`я користувача ОСОБА_12 ), « ОСОБА_29 » (ім`я користувача ОСОБА_8 ) та виявлено наявність фактів і ознак, що свідчать про використання зазначених чат-ботів для збору розвідувальної інформації та проведення підривної діяльності спеціальними службами рф проти України в умовах воєнного стану, в тому числі і з використанням громадян України. Фахівцями Центру вказаної академії встановлено, що ці чат-боти використовуються спеціальними службами рф для організації та здійснення збору від будь-яких осіб розвідувальної інформації щодо розміщення сил і засобів ППО на території України, переміщення, руху або розташування сил і засобів ЗСУ чи інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також про місця знаходження, зберігання та переміщення зброї, озброєння, військової техніки і боєприпасів на території України.

Заперечення захисника про те, що зазначені чат-боти є загальнодоступними, відсутня відповідальність за їх відвідування та про те, що оглянута в протоколах інформація не має значення у вказаному кримінальному провадженні суд теж відхиляє, як такі, що не заслуговують на увагу. Дійсно вказані чат-боти є загальнодоступними, проте вони пропонують на правах анонімності повідомляти інформацію про чисельність і розміщення військових та техніки. При цьому ОСОБА_7 не інкримінується відповідальність за їх відвідування, а лише їх використання для надання допомоги представнику держави-агресора. Також суд зазначає, що інформація, вказана у цих протоколах огляду у даному кримінальному провадженні враховуються судом у сукупності з іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив суд визнати недопустимими докази, отримані внаслідок обшуку та в подальшому огляду, вилученого у нього мобільного телефону марки «ASUS», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують суперечності щодо ідентифікації ознак вказаного предмету (різна назва моделі, ІМЕІ тощо).

Суд не бере до уваги таке покликання ОСОБА_7 , оскільки вважає встановленим та доведеним той факт, що при вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення, останній використовував власний мобільний телефон «ASUS» IMEI 1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 через месенджер «Telegram», де має імена користувача під псевдонімами: « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 » та акаунти яких зареєстровані на абонентські номери операторів мобільного зв`язку: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

Так те, що мобільний телефон «ASUS» з зазначеними номерами операторів мобільного зв`язку з зареєстрованими акаунтами, що мають імена користувача під псевдонімами: « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 »у месенджері «Telegram» на момент вчинення інкримінованих обвинуваченому дій належали саме йому свідчить сукупність досліджених судом доказів, а саме: протокол обшуку, проведеного за місцем проживання обвинуваченого від 03.07.2025 року та додаток до нього, під час огляду якого судом встановлено, що при проведенні у обвинуваченого обшуку ОСОБА_7 підтвердив, що виявлені мобільні телефони, в тому числі і марки «ASUS», належать саме йому; протокол огляду мобільного телефону марки «ASUS» від 03.07.2025 року та 31.07.2025 року, під час яких отримано інформацію щодо IMEI пристрою, а саме - IMEI 1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 .

Суд критично оцінює доводи обвинуваченого про те, що зазначення в окремих матеріалах кримінального провадження IMEI вказаного мобільного телефону у 14-значному форматі (лист начальника 2 управління Департаменту контррозвідки СБУ), а в інших - у 15-значному форматі (протокол обшуку від 03.07.2025 року, протоколи огляду телефону від 31.07.2025 року, від 03.07.2025 року, постанова про визнання речовими доказами, ухвала слідчого судді від 10.07.2025 року ), свідчить про використання різних мобільних пристроїв, оскільки відповідно до технічної специфікації GSMA TS.06 «IMEI Allocation and Approval Process», міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання (IMEI) складається з 15 цифр,

де перші 8 цифр утворюють код типу пристрою (TAC), наступні 6 цифр є унікальним серійним номером пристрою (SNR), а остання, 15-та цифра, є контрольною (Check Digit), яка автоматично обчислюється за алгоритмом Луна (Luhn) на підставі попередніх 14 цифр та не містить самостійної ідентифікаційної інформації про пристрій. Таким чином, відображення IMEI у 14-значному форматі фактично означає зазначення усіх ідентифікаційних ознак конкретного мобільного термінала без контрольної цифри, тоді як 15-значний запис містить додатково технічний контрольний символ, похідний від попередніх 14 цифр. Отже, сама по собі різниця між 14-значним та 15-значним відображенням одного й того самого IMEI не свідчить про належність інформації різним мобільним пристроям та не спростовує факту використання обвинуваченим відповідного мобільного телефону.

Належність імен користувача під псевдонімами: « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », акаунти яких зареєстровані на вказані вище номери операторів мобільного зв`язку та з яких безпосередньо передавалася інформація у вигляді повідомлень із зазначенням координат до ворожих чат-ботів щодо розміщення підрозділів Сил оборони України, підрозділів ППО, мобільних вогневих груп, а також іншої вагомої інформації військового та стратегічного характеру саме обвинуваченому, підтверджується також дослідженими судом письмовими доказами: листом першого заступника начальника Департаменту контррозвідки від 09.05.2025 року; листом начальника 2 Управління Департаменту контррозвідки від 13.05.2025 року; протоколами огляду мобільних телефонів ОСОБА_7 від 03.07.2025 року та 31.07.2025 року; протоколамиза результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.05.2025 року та 22.05.2025 року, збереженої на матеріальних носіях інформації, розсекречено, що є додатком до протоколів НСРД.

Так, суд погоджується зі стороною обвинувачення в тому, що твердження сторони захисту про нібито не доведення зв`язку між чат-ботами та представниками держави-агресора повністю спростовані дослідженими доказами, оскільки під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого 03.07.2025 року у нього вилучені мобільні телефони, один з яких безпосередньо використовувався для вчинення інкримінованих дій. Зокрема, оглядом вилученого мобільного телефону марки «ASUS» чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_28 , ІМЕІ2: НОМЕР_29 встановлено, що у вказаному телефоні обвинуваченим використовувалися номери оператора мобільного зв`язку: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та саме ті акаунти «Telegram», через які здійснювалась передача інформації представникам держави-агресора. Вказане також підтверджується протоколом огляду трафіків від 25.11.2025 року - Водафон - (здійснено огляд файлу «19447») диск за №GD-25- 11380\кі від 22.09.2025.

Досліджені судом зазначені письмові докази узгоджуються між собою та підтверджують, що обвинувачений добровільно встановив зв`язок із представникам держави-агресора. Він систематично передавав інформацію про розташування військових частин, ремонтних баз, підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_36 , об`єктів критичної інфраструктури та сил протиповітряної оборони. Підтримував постійний контакт із кураторами, змінював акаунти для конспірації, пропонував додаткову допомогу та був готовий виконувати нові завдання. Усі ці дії охоплюються єдиним прямим умислом на надання допомоги представникам держави-агресора у проведенні підривної діяльності проти України.

Посилання адвоката ОСОБА_6 на фактичне затримання обвинуваченого ще до проведення обшуку за місцем його проживання та як наслідок проведення обшуку під час якого ОСОБА_7 вже не мав можливості вільно пересуватися, не зазначення в протоколі обшуку всіх учасників слідчої дії та можлива фальсифікація особами, що проводили обшук виявлених та вилучених речей, а також посилання обвинуваченого на те, що протокол обшуку від 03.07.2025 року, під час якого в нього вилучені мобільні телефони, складено неналежним чином, в нього внесені відомості, що не відповідають дійсності та протокол не містить обов`язкових реквізитів - не знайшли свого підтвердження під час розгляду судом зазначеного кримінального провадження та спростовуються дослідженими письмовими доказами, в тому числі і протоколом затримання від 03.07.2025 року та протоколом обшуку від 03.07.2025 року з додатком до нього - відеозаписом, а відтак жодних підстав для визнання зазначеного протоколу недопустимим доказом, відповідно до вимог ст. 87 ч. 2 п. 3 КПК України у суду не має.

Так, згідно протоколу обшуку - вказана слідча дія була проведена від 03.07.2025 року, з 06 год. 37 хв. до 08 год. 30 хв., ст. слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ за участі понятих, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ, за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якої у ОСОБА_7 були виявлені та вилучені три мобільні телефони, опис яких зазначено в протоколі. Під час огляду судом додатку до протоколу обшуку, а саме відеозапису вказаної слідчої дії ОСОБА_7 підтвердив, що виявлені мобільні телефони належать саме йому. Протокол обшуку ОСОБА_7 підписав власноруч, жодних зауважень чи заперечень від нього не надійшло. Зі змісту протоколу слідує, що обшук проводився в присутності понятих, ст. слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України, протокол обшуку підписано особами, які брали участь у проведенні обшуку без заперечень та зауважень.

Суд звертає увагу на те, що участь оперативних співробітників під час проведення слідчим слідчої дії та виконання такими співробітниками доручень слідчого не вказує на те, що ця дія проведена неуповноваженою особою, оскільки організація проведення слідчої дії, залучення її учасників, які необхідні слідчому для проведення такої дії і які, зокрема, допомагають слідчому провести слідчу дію, покладається на розсуд останнього, в межах його компетенції з урахуванням складності і обсягу слідчої дії.

Крім того, суд враховує, що сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі і на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі за №385/831/21 від 11.02.2026 року).

Між тим, таких порушень під час процедури проведення обшуку судом встановлено не було.

Щодо посилання захисника обвинуваченого на порушення права на захист останнього із-за відсутності захисника під час обшуку, суд вважає зазначити наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_37 неодноразово наголошував, що відсутність захисника безпосередньо під час проведення обшуку чи фізичного затримання особи не є порушенням закону, якщо особа не вимагала участі свого адвоката та не було зафіксовано перешкоджання у його допуску. Закон не передбачає обов`язкової присутності адвоката під час проведення обшуку. Слідчий не зобов`язаний самостійно забезпечувати присутність захисника, якщо особа не скористалася правом залучити його самостійно. Стаття 236 КПК України вказує лише на те, що слідчий, прокурор не мають права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язані допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.

З оглянутого судом додатку до протоколу обшуку від 03.07.2025 року не вбачається того, що ОСОБА_7 вимагав участі адвоката під час проведення вказаної слідчої дії та того, що слідчий перешкоджав у його допуску.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадках якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Так, затримання є комплексною слідчою (розшуковою) дією, яка включає в себе як безпосереднє фізичне обмеження у можливості пересування затриманої особи, так і обшук затриманого й процесуальні дії - повідомлення захисника з центру надання правової допомоги, близького родича затриманого, тощо.

У розрізі цього Верховний Суд послідовно зазначає, що затримання в порядку ст. 208 КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника у той час і у тому місці, де може відбутися таке затримання (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.01.2026 року у справі за №759/4302/22). Таким чином, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону та не призводить до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника.

Як встановлено протоколом, дослідженим судом - ОСОБА_7 був затриманий 03.07.32025 року об 11 год. 39 хв. ст. слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Затриманому, згідно ч. 4 ст. 208 КПК України, було повідомлено зрозумілою мовою підстави його затримання та права. Про факт затримання та місце перебування ОСОБА_7 повідомлено його дружину - ОСОБА_14 та орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги об 11 год. 41 хв. В подальшому ОСОБА_7 був доставлений до органу досудового розслідування та до затриманого прибув захисник. А відтак, протокол затримання ОСОБА_7 від 03.07.2025 року свідчить про дотримання органом досудового розслідування вимог діючого КПК України - процесуальні права останнього на повідомлення захисника та близького родича були реалізовані, заяв та зауважень до протоколу від захисника та самого затриманого не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання доказів, отриманих 03.07.2025 року за результатами обшуку житла ОСОБА_7 недопустимими.

Крім того, обвинувачений просив суд визнати недопустимими докази, а саме протоколи тимчасового доступу до речей і документів, датовані 16.10.2025 та 21.10.2025 роком, посилаючись на те, що вказані документи оформлені з порушенням вимог КПК України, а саме ч. 3 ст. 104 КПК України, оскільки не зазначено назву файлу, об`єм, та час створення, не вказано місцезнаходження оригіналу, вилучені електронні докази не описані з достатньою індивідуалізацією, додатки до цих протоколів є копіями, зробленими невідомо за яких обставин.

Досліджені судом зазначені протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 16.10.2025 року та 21.10.2025 року з додатками, спростовують зауваження обвинуваченого.

Так, зі змісту ст. 159 КПК України слідує, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Частиною 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України - документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі електронні носії інформації.

Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 року у справі за №554/5090/16-к - ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Суд критично ставиться до заяви обвинуваченого про недопустимість цих доказів із-за копії, а не оригіналів доданих до них додатків, при цьому суд звертає увагу, що будь-яких даних про монтаж чи неправильність відображення доказової інформації суду не надано.

У зазначених протоколах викладено зміст заходу забезпечення кримінального провадження, до протоколів долучено опис речей і документів, вилучених на підставі ухвал слідчого судді, описано додатки до цих протоколів - носії інформації, а відтак вказаний захід забезпечення кримінального провадження проведено з дотриманням всіх процесуальних вимог, передбачених ст. ст. 159-165 КПК України.

Також, обвинувачений зазначав, що протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21 та 22.05.2025 року та додатки до них теж є недопустимими доказами тому, що до матеріалів провадження додано лише копії переписки, яка за версією сторони обвинувачення знята з електронних інформаційних систем, в той же час не доведено походження джерела, законності отримання, не зазначено місце перебування оригіналів, відношення цих даних до пред`явленого обвинувачення, інформації про місце зберігання оригіналів доказів.

Відповідно до вимог ст. 246 КПК України - негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені ст. ст. 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Статтею 252 КПК України передбачено порядок фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій, яка повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів. Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору та він вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

Частина 3 ст. 254 КПК України зазначає, що виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них до прийняття рішення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством, не допускається.

Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, передбачено ч. 1 ст. 256 вказаного кодексу.

Так, судом встановлено, що за клопотанням ст. слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ від 13.05.2025 року, ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 16.05.2025 року надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які тимчасово обмежують права і свободи людини, стосовно ОСОБА_7 . А згідно постанови прокурора 2 відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора від 14.09.2025 року, погодженою першим заступником Генерального прокурора - розсекречено матеріальні носії інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, результати яких мають доказове значення для цього кримінального провадження.

Ретельно дослідивши зміст зазначених протоколів, суд встановив, що зауваження обвинуваченого не відповідають дійсності, оскільки судом встановлено, що протоколи містять інформацію, що підлягає доказуванню під час розгляду вказаного кримінального провадження, а саме факти передачі обвинуваченим до ворожих чат-ботів інформації з зазначенням географічних координат щодо розміщення підрозділів Сил Оброни України, ППО, мобільних вогневих груп з відповідними координатами.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 265 КПК України - зміст інформації, що передається особами через електронні комунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації. Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття у спосіб, що забезпечує обробку, збереження або передання інформації.

Також ч. 2 ст. 93 КПК України передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів в тому числі і шляхом проведення НСРД.

Отже, дані протоколів від 21 та 22.05.2025 року є доказами у даному кримінальному провадженні, зібрані уповноваженою особою у спосіб, передбачений Законом України «Про ОРД» та чинним КПК України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій). Отже, допустимість доказів, як ознака їх якості визначається нормами КПК. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Підсумовуючи зазначене, суд не погоджується з позицією обвинуваченого щодо недопустимості протоколів тимчасового доступу до речей і документів, протоколів огляду та протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з відповідними додатками до них, оскільки жодних підстав вважати, що вказані протоколи отримані не в порядку, встановленому законом не має, оглянута співробітниками СБ України інформація була отримання шляхом тимчасового доступу до речей і документів, шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвал слідчого судді.

Суд вважає вказані протоколи з відповідними додатками належними доказами, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у вказаному провадженні та мають значення для нього, а саме: що при вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, останній використовував власний мобільний телефон, користувався номерами операторів мобільного зв`язку: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , використовував заздалегідь встановлений у його мобільному телефоні додаток для миттєвого обміну повідомленнями - месенджер «Telegram» де мав ім`я користувача під псевдонімами: « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 »; інформацію щодо його місцеперебування, відповідно до прив`язки до базових станцій стільникового зв`язку мобільного оператора; передачу текстових повідомлень з географічними координатами до ворожих чат-ботів про розміщення підрозділів Сил оборони України, ППО, мобільних вогневих груп.

Судом встановлено, що відомості, відображені в цих протоколах, добуті із законного процесуального джерела доказів, протоколи складені належним суб`єктом отримання доказів, у належному процесуальному порядку, із належною фіксацією ходу і результатів заходу забезпечення кримінального провадження, слідчої дії, відповідно до вимог КПК України. Дії органу досудового розслідування, зафіксовані відповідно до норм КПК України та ніяким чином не перешкоджали забезпеченню та реалізації прав і свобод обвинуваченого.

У своїй постанові у справі за №318/2921/18 від 01.12.2020 року Верховний Суд зазначив, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим.

Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Окрім цього, у постанові від 25.09.2018 року у справі за №210/4412/15-к Верховний Суд зазначив, що перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України, як підстави для визнання фактичних даних недопустимими, як докази, не є вичерпним і становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік. У кожному конкретному випадку суд, оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження. Тому кожний доказ повинен оцінюватися автономно, оскільки його безумовне виключення може призвести до негативних наслідків, що виражатимуться в ухваленні незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення.

Факт знаходження обвинуваченого ОСОБА_7 22.06.2025 року, 04.09.2024 року, 08.09.2024 року та 15.09.2024 року в зоні дії базових станцій, що розміщені в межах с. Нові Петрівці, в межах м. Київ та Радіовежі ГАЕС м. Вишгород та в межах с. Нові Петрівці і Радіовежі ГАЕС м. Вишгород підтверджено дослідженими судом протоколами огляду від 25 та 28.11.2025 року, якими виявлено інформацію про користування обвинуваченим номерами операторів мобільного зв`язку: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 на момент вчинення кримінального правопорушення, зокрема інформації щодо його місцеперебування, відповідно до прив`язки до базових станцій стільникового зв`язку мобільного оператора.

При цьому суд приймає до уваги, що глибина сектору, в якому перебував ОСОБА_7 з мобільним телефоном, яким на момент вчинення вказаного кримінального провадження користувався, відповідно до прив`язки до базових станцій стільникового зв`язку мобільних операторів, як зазначено в протоколах огляду, може досягати до 7 км або більше, проте вважає, що факт перебування обвинуваченого за місцем розташування вищевказаних військових об`єктів саме з метою збору даних про їх географічні координати є доведеним, оскільки переміщення мобільного телефону обвинуваченого зафіксовано за місцями розташування Сил оборони України, підрозділів ППО, мобільних вогневих груп та в дні перебування за вказаними адресами ним здійснювалася передача текстових повідомлень з географічними координатами вказаних військових об`єктів до ворожих чат-ботів з акаунтів: « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_38 », які належить обвинуваченому, що підтверджується сукупністю доказів досліджених судом.

Знаходження на той час за вказаними адресами підрозділів Сил оборони України, ППО та мобільних вогневих груп, підтверджено письмовими доказами, а саме: листами т.в.о. командувача повітряного командування Центру в/ч НОМЕР_61 від 25.06.2025 року та командира НОМЕР_19 армійського корпусу в/ч НОМЕР_20 від 17.09.2025 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , який має ім`я користувача під псевдонімами: « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 » черезмесенджер Телеграм - 22.06.2025 року, 04.09.2024 року, 08.09.2024 року та 15.09.2024 року передавалася інформація до чат-ботів з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у вигляді текстових повідомлень із зазначенням координат, що беззаперечно підтверджується протоколами огляду матеріалів негласної слідчої (розшукової), що збережені на матеріальних носіях інформації - компакт-дисках, розсекречено, що є додатком до протоколів НСРД; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем; протоколами огляду інформації про користування обвинуваченим номерами операторів мобільного зв`язку: НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 на момент вчинення кримінального правопорушення, зокрема, інформації щодо його місцеперебування, відповідно до прив`язки до базових станцій стільникового зв`язку мобільного оператора.

Таким чином, судом під час розгляду зазначеного кримінального провадження встановлено та підтверджено доказами, що вищевказані текстові повідомлення відправлені саме обвинуваченим до ворожих чат-ботів з акаунтів « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_38 », якіналежить обвинуваченому.

Суд звертає увагу на те, що надсилати повідомлення з такою інформацією без долучення до ворожих чат-ботів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з іменем користувача ОСОБА_8 та « ОСОБА_30 », з іменем користувача ОСОБА_12 очевидно не можливо.

Суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню; ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України; вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України: жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Відтак, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненого в умовах воєнного стану.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 66, ст. 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст. 8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року за №15-рп/2004 у справі за №1-33/2004.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Пленум Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 року роз`яснює, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Згідно змісту обвинувального акту, органом досудового розслідування в якості обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, зазначено вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Так, згідно ст. 67 ч. 1 п. 11 КПК України - при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається зокрема і вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. В той же час, ч. 4 зазначеної статті наголошує, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави, іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану. А відтак, оскільки обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , а саме вчинення державної зради в умовах воєнного стану передбачена в ч. 2 ст. 111 КК України як ознака цього кримінального правопорушення, суд не може врахувати її при призначенні ОСОБА_7 покарання як таку, що його обтяжує та вважає, що відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, щовчинено проти основ національної безпеки України, в тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану, повномасштабного вторгнення держави-агресора, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого; відсутність поранених та загиблих від його злочинних дій; бере суд до уваги і дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, раніше не судимий, суд враховує також думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна.

Таким чином, враховуючи все зазначене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Крім того, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання в тому числі і про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт.

Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, датованою 10.07.2025 року, було накладено арешт на майно: мобільний телефон марки «Redmi Note 8» синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_21 , IMEI 2: НОМЕР_22 , з номером мобільного телефону НОМЕР_23 ; мобільний телефон марки «Huawei P Smart 2021» зеленого кольору з IMEI 1: НОМЕР_24 ;IMEI 2: НОМЕР_25 , з номерами мобільних телефонів: НОМЕР_26 , НОМЕР_27 ; мобільний телефон марки «ASUS» чорного кольору з розбитим склом на екрані, IMEI 1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 , з номерами мобільних телефонів НОМЕР_30 , НОМЕР_31 . Зі змісту вказаної ухвали слідує,

що арешт накладений з метою забезпечення збереження речових доказів.

Суд вважає за необхідне, при ухваленні вироку, скасувати накладений під час досудового розслідування вказаного провадження арешт на телефон марки «Huawei P Smart 2021» ОСОБА_7 , оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали цього кримінального провадження не містять даних про те, що мобільний телефон марки «Huawei P Smart 2021» використовувався ОСОБА_7 для виконання об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, не було надано таких доказів прокурором і під час розгляду кримінального провадження в суді, навпаки зі змісту протоколу огляду від 31.07.2025 року, проведеного ст. оперуповноваженим 4 відділу 2 управління ДКР СБУ, слідує, що проведеним оглядом зазначеного телефону матеріалів, що мають значення для встановлення істини у цьому провадженні не виявлено. З огляду на викладене, мобільний телефон марки «Huawei P Smart 2021», який відповідно до постанови від 03.07.2025 року визнано речовим доказом по цьому провадженню, підлягає поверненню особі, у якої був вилучений, а саме - ОСОБА_7 .

Що стосується мобільних телефонів: марки «Redmi Note 8» та марки «ASUS», якібули пристосовані та використані обвинуваченим, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, вони підлягають безоплатному примусовому вилученні у власність держави з огляду на наступне:

Так, відповідно до ст. 96-1 КК України - спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України - спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Частина 9 ст. 100 КПК України передбачає, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

З огляду на правовий висновок, що міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02.02.2026 року у справі за №669/338/24, метою застосування спеціальної конфіскації є припинення володіння знаряддям та засобами вчинення кримінального правопорушення, їх вилучення у особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння і в такий спосіб забезпечення превенції вчинення нових правопорушень та убезпечення суспільства від їх вчинення.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, за допомогою використання мобільних телефонів марки «Redmi Note 8» та марки «ASUS», що були виявлені та вилучені в нього під час обшуку, які є знаряддями вчинення цього злочину, зберегли на собі сліди вчинення правопорушення та містять відомості, які використані як докази фактів та обставин, встановлених під час розгляду цього кримінального провадження, суд вважає необхідним застосувати, на підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України до вказаних речових доказів спеціальну конфіскацію, а оскільки суд дійшов висновку про спеціальну конфіскацію зазначених предметів,

а саме у їх безоплатному примусовому вилученні у власність держави, арешт накладений на них, скасуванню не підлягає.

Крім того, відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, що датована 27.11.2025 роком накладено арешт на: мотоцикл марки «HONDA FORZA 250», д/н НОМЕР_34 , 2007 року випуску; автомобіль марки «ЗАЗ LANOS», д/н НОМЕР_35 , 2007 року випуску; VIN НОМЕР_36 ; автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», д/н НОМЕР_37 , 2005 року випуску, VIN НОМЕР_38 . Так, зі змісту вказаної ухвали слідує, що арешт накладений на майно, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. З огляду на призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді конфіскації належного йому на праві власності майна, арешт на вказані транспортні засоби, слід залишити чинним до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації належного обвинуваченому на праві власності майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 затриманий 03.07.2025 року, згідно протоколу затримання. 04.07.2025 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який потім неодноразово, за клопотанням прокурора, продовжувався, остаточно ухвалою суду від 03.06.2026 року по 01.08.2026 року включно. Оскільки ОСОБА_7 судом призначене покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід залишити без змін, до набрання цим вироком законної сили. В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення обвинуваченого підлягає зарахуванню у строк покарання з розрахунку день за день.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення у цьому кримінальному провадженні експертиз відсутні. Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_7 , залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, строк його попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту його затримання - 03.07.2025 року і до набрання цим вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Арешт, накладенийухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ від 10.07.2025 року на мобільний телефон марки «Huawei P Smart 2021» - скасувати.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України речовий доказ, а саме: мобільний телефон марки «Huawei P Smart 2021» - повернути ОСОБА_7 .

Арешт, накладенийухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ від 10.07.2025 року на мобільні телефони: марки «Redmi Note 8» та «ASUS» - залишити без змін.

На підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та примусово безоплатно вилучити у власність держави: мобільний телефон марки «Redmi Note 8» та мобільний телефон марки «ASUS».

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ від 27.11.2025 року на: мотоцикл марки «HONDA FORZA 250», д/н НОМЕР_34 , 2007 року випуску; автомобіль марки «ЗАЗ LANOS», д/н НОМЕР_35 , 2007 року випуску; VIN НОМЕР_36 ; автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», д/н НОМЕР_37 , 2005 року випуску, VIN НОМЕР_38 - залишити без змін, до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України речові докази: два предмети ззовні схожі на навчально-тренувальні гранати «ПІРО-5» - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_7 , його захиснику та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Колегія суддів:

Головуюча суддя ОСОБА_1

Члени колегії: суддя ОСОБА_2

суддя ОСОБА_3