Вирок № 137709871, 25.06.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

294/38/26

1-кп/290/259/26

25.06.26

25 червня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у селищі Романів справу за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буковець, Воловецького району Закарпатської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, директора ПП «Світанкова Зоря», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до преамбули Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Відповідно до частини першої статті 58 Земельного Кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Частиною першою статті 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). На умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови можуть передаватися лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, з поміж іншого забороняється, розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Так, згідно протоколу загальних зборів учасників ПП «Світанкова Зоря» та Наказу №13 від 17.04.2021 ОСОБА_5 призначено на посаду директора Приватного підприємства «Світанкова Зоря» з 16 квітня 2021 року.

Під час здійснення господарської діяльності Приватне підприємство «Світанкова Зоря» відповідно до укладених договорів оренди використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 1821480600:02:000:0191 площею 1,5065 га, 1821480600:02:000:0272 площею 1,6146 га, 1821480600:02:000:0195 площею 1,4518 га, 1821480600:02:000:0196 площею 0,6934 га, 1821480600:02:000:0217 площею 1,5065 га, 1821480600:02:000:0218 площею 1,5065 га, 1821480600:02:000:0226 площею 1,5274 га, 1821480600:02:000:0233 площею 0,7676 га, які належать на праві власності фізичним особам.

В лютому-березні 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , будучи керівником Приватного підприємства «Світанкова Зоря» та керуючи процесом обробітку земельних ділянок на території с. Шевченка та с. Химрич Романівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, в порушення вищевказаних вимог законодавства, діючи умисно в інтересах Приватного підприємства «Світанкова Зоря», самовільно зайняв земельні ділянки водного фонду прибережної захисної смуги річки «Руда», шляхом їх розорювання, засівання та вирощування на них сільськогосподарської культури ріпак.

Зокрема, при обробітку земельних ділянок з кадастровими номерами 1821480600:02:000:0191, 1821480600:02:000:0272, 1821480600:02:000:0195, 1821480600:02:000:0196, 1821480600:02:000:0217, 1821480600:02:000:0218, 1821480600:02:000:0226, 1821480600:02:000:0233 єдиним масивом було оброблено, тобто самовільно захоплено землі водного фонду частину прибережної захисної смуги річки «Руда» загальною площею 1,4446 га, що перебувають в охоронній зоні, чим заподіяно шкоду навколишньому середовищу в сумі 4082 грн 80 коп.

ОСОБА_5 інкримінується вчинення: кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України: умисне самовільне зайняття земельних ділянок в охоронних зонах.

Разом з обвинувальним актом надійшла угода про визнання винуватості від 08.01.2026, укладена між Прокурором Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_6 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю його захисника ОСОБА_4 , в порядку, передбаченому статтями 468, 469, 470 та 472 КПК України.

Згідно з даною угоди прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначивши, що щиро розкаюється у вчиненому.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, який належить до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вину визнає, у вчиненому щиро розкаюється, тяжких наслідків від вчинення злочину не настало; та враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, усунення заподіяної шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання, за умовами вказаної угоди сторони погодились на призначення ОСОБА_5 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, за ч. 2 ст.197-1 КК України, з застосуванням норм ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Також, підозрюваний ОСОБА_5 зобов`язується: звільнити самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду прибережної захисної смуги річки Руда загальною площею 1,4446 га; відшкодувати витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 7959 грн 00 коп. за проведення судової інженерно-екологічної експертизи.

Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених статтею 473 КПК України, а також наслідків невиконання угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 476 КПК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вказав, що при укладенні угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 197-1 КК України, погодився на призначення йому узгодженого покарання та просив затвердити укладену з прокурором угоду.

Захисник у підготовчому судовому засіданні ствердив, що угода була підписана в його присутності, просив укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання для обвинуваченого та інші передбачені угодою заходи.

Розглядаючи питання про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.

Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості (ч.ч. 5, 6 ст. 469 КПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Суд відповідно до вимог частини другої статті 473 КПК України роз`яснив обвинуваченому наслідки укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості, якими є для прокурора та обвинуваченого обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого наслідком укладення та затвердження цієї угоди є також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Обвинуваченому роз`яснено обмеження щодо оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, визначені статтею 394 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд з`ясував у обвинуваченого, чи цілком розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу; 3) характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із статтею 12 КК України, а саме злочин передбачений ч.2 ст. 197-1 КК України, відноситься до категорії нетяжких.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вину визнає, у вчиненому щиро розкаюється, тяжких наслідків від вчинення злочину не настало.

Крім того, обвинувачений відшкодував завдану шкоду навколишньому середовищу в розмірі 4082 грн 80 коп. та звільнив самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду прибережної захисної смуги річки Руда загальною площею 1,4446 га.

Відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, усунення заподіяної шкоди обставинами, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 67 КК України обтяжуючих обставин покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Ознайомившись зі змістом угоди, перевіривши виконання вимог статті 472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених кримінальним законом.

За таких обставин, суд уважає доведеним у підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив: умисне самовільне зайняття земельних ділянок в охоронних зонах, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.197-1 КК України; за якою належить призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання з урахуванням ст. 69 КК України, а саме: штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Таким чином, суд уважає можливим прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження, призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Вказане покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази відсутні. Арешт на майно не накладався.

Витрати на залучення експерта під час проведення судової інженерно-екологічної експертизи у даному кримінальному провадженні становлять 7959 гривень 00 копійок. Вказані витрати підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_5 .

Керуючись статтями 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08 січня 2026 року між Прокурором Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_6 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю його захисника ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024060470000178 від 15 червня 2024 року.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 7959 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок (розрахунковий рахунок відкритий в органах Державної казначейської служби України ЄДРПОУ37976485 по коду доходів 24060300, рахунок UA448999980313010115000006797).

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, визначених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СуддяОСОБА_7