Рішення № 137709829, 25.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 279/6656/25

провадження 2/287/433/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судових засідань Корнєйчук О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за підсудністю цивільна справа № 279/6656/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103218522 від 06.11.2022 у розмірі 20950,00 грн. та судових витрат у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.11.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі-Товариство) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №103218522, згідно з умовами якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. 28.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 , за Кредитним договором №103218522 від 06.11.2022. Вказує, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за Кредитним договором відповідач має заборгованість у розмірі 20950,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 15000,00 грн - заборгованість за процентами; 950,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №103218522 від 06.11.2022 у розмірі 20950,00 грн, сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.

На запит суду надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача по справі ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.01.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.02.2026 до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У поданому відзиві відповідач вказує на те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на: сплив строку позовної давності; неправомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування; явну не співмірність заявлених до стягнення сум; недоведеність належного переходу права вимоги до позивача; необґрунтованість та захищеність заявлених судових витрат. Також відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного рівня.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. В матеріали справи міститься заяву ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає та просить суд врахувати всі подані нею процесуальні документи.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.11.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103218522 (а.с. 7-12 на лицьовій та зворотній стороні).

Умовами цього Договору передбачено, що сума кредиту становить 5000,00 грн, який надається строком на 105 днів з 06.11.2022 (дата надання кредиту), і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 21.11.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 19.02.2023 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п. 1.4. Договору, позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 21.11.2022 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 19.02.2023 (останнього дня строку кредитування).

Згідно із п. 1.5 Договору, загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2450,00 грн. в грошовому виразі та 1,637,467.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 15950,00 грн. в грошовому виразі та 1109.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 7450,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 20950,00 грн.

Комісія за надання кредиту 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. (п.1.5.1 Договору)

Згідно п. 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно п. 1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Тип процентної ставки за цим договором фіксована.(п.1.6 Договору)

Відповідно до п 2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *42.

Зазначені умови кредитного договору також містяться в паспорті споживчого кредиту №103218522, який відповідач підписав того ж дня 06.11.2022 (а.с. 13 на лицьовій та зворотній стороні).

Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір №103218522 від 06.11.2022, ТОВ «Мілоан» надано одноразовий ідентифікатор U98622, який надіслано позичальнику 06.11.2022 о 14:15 на телефонний номер НОМЕР_3 (а.с.14).

Відповідно до платіжного доручення 53812870 від 06.11.2022 ТОВ «Мілоан» виплатило кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн на рах. № 516875*42, призначення платежу: кошти згідно договору 103218522 (а.с. 15 на зворотній стороні).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлена про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення кредитних коштів.

28.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимог в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 (а.с.17 на зворотній стороні 21).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №103218522 від 06.11.2022 станом на 19.09.2025 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 20950,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 15000,00 грн; прострочена заборгованість за комісією 950,00 грн (а.с. 17 на лицьовій стороні).

Також, в матеріалах судової справи наявна копія Письмової претензії №22358629/118 від 12.09.2025 в якій ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення права вимоги від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» на користь позивача, а також про наявність заборгованості у розмірі 20950,00 грн.

Суд зазначає, що кредитний договір №103218522 від 06.11.2022, Договір про відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023 в установленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Докази сплати відповідачем суми заборгованості за даним Кредитним договором відсутні.

Відтак, первісний кредитор ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору відступлення права вимоги, проте остання в односторонньому порядку відмовилась від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустила спірну заборгованість.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частини 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У свою чергу, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Слід зазначити, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», згідно з приписами ЦК України, мають різний зміст. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 ст. 631 ЦК України), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Своєю чергою, поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 06.11.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №103218522, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти та комісію за користування нею на визначених у Кредитному договорі умовах.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило своє право грошової вимоги до відповідачки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно Договору відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №92-МЛ/Т від 28.02.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20950,00 грн, з яких: 5000,00 грн залишок по тілу кредиту; 15000,00 грн - заборгованість по відсотках, 950,00 грн залишок по комісії.

А відтак, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним кредитним договором №103218522 від 06.11.2022.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відтак приходить до переконання про правильність цієї суми.

При цьому, оскільки з матеріалів справи вбачається, що підписанням договору про споживчий кредит №103218522 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків, комісії та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків та комісії за кредитним договором №103218522 є правомірним.

Враховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-капітал», ні на рахунки попереднього кредитора не надала, а відтак, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №103218522 від 06.11.2022 в розмірі 20950,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошує на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 129 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 14 травня 2025 року №4434-ІХ відновлено перебіг позовної давності з 04 вересня 2025 року.

Позовну заяву у цій справі подано 07.07.2025 року, до відновлення перебігу строку.

Враховуючи вищевикладене, строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії воєнного стану, та відповідно позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування також є безпідставними, оскільки порядок, умови та строки нарахування процентів були визначені сторонами під час укладення кредитного договору. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач при укладенні договору погодилася з його умовами, підтвердила ознайомлення з ними та прийняла на себе обов`язок належного виконання взятих зобов`язань. При цьому доказів недійсності договору або окремих його умов суду не надано.

Доводи відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги до позивача є неспроможними, оскільки наявними у справі доказами підтверджується набуття позивачем статусу нового кредитора у зобов`язанні. Сам по собі факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє існування зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку його виконання, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи відповідача зводяться до незгоди з розміром заявленої до стягнення заборгованості та наданою позивачем оцінкою спірних правовідносин, однак вони не спростовують встановлених судом обставин та не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача невиконаних зобов`язань за кредитним договором або спростовували обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та заяві про застосування строків позовної давності, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», копію акту № Д/4092 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 19.09.2025, копію детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, ордер, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виписку з ЄДРЮОФОПГФ (а.с. 31-32 на лицьовій та зворотній стороні).

Відповідач, згідно поданих письмових пояснень, просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки вважає її завищеною та такою, що не відповідає принципу розумності.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката Усенко М.І., суд виходить з наступного.

У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 19.09.2025 зазначено, що адвокатом здійснено таку роботу: усна консультація 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження парової позиції клієнта у справі 30 хв.; складання позовної заяви 3 год. 30 хв.; всього 6 год. 30 хв.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 8000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

За правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної суми позову.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 517, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103218522 від 06.11.2022 у розмірі 20950 (двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3000 (три тисячі) грн 00 коп витрат понесених на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса для листування: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Г. П. Нижник