Рішення № 137708837, 25.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

\

Справа № 159/3227/26

Провадження № 2/159/2243/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув справу № 159/3227/26,

учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Коллект Центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представники учасників справи:

представник відповідача адвокат Хомич Дмитро Володимирович

в с т а н о в и в:

В травні 2026 року позивач звернувся в електронній формі до суду із указаним позовом, який мотивований тим, що 29.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3917512, за умовами якого та додаткової угоди відповідач отримав кредит у розмірі 5000 гривень, процентна ставка - 1.99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Відповідач свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 14635,82 грн, з яких 5000 грн тіло кредиту, 9635 грн проценти, 0,82 грн 3% річних.

Позивач набув права вимоги в указаному розмірі до відповідача на підставі договорів про відступлення права вимоги, які укладені 22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал; 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 14635,82 грн та судові витрати у справі: 2662,40 грн судового збору, 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 29.05.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін 24.06.2026, визначив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, заперечив отримання відповідачем кредитних коштів, вказав на відсутність належних і допустимих доказів, які б обґрунтовували цей факт. Також, вважав неспівмірними із складністю справи заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу. Просив зважити на статус відповідача, який є учасником бойових дій, та звільнити його від сплати судового збору.

З наявних у справі доказів встановлено, що 29.12.2020 ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та відповідач уклали договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3917512, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2500 гривень строком на 30 днів, дата повернення позики 28.01.2021, процентна ставка 1,99% на день.

Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.6).

Перед підписанням договору відповідач пройшов ідентифікацію особи, зазначив свої анкетні дані, номер банківської картки для отримання кредиту НОМЕР_1 .

Договір підписаний сторонами в електронній формі із використанням одноразових ідентифікаторів.

16.01.2021 у такий же спосіб сторони уклали додаткову угоду до договору позики, якою визначили, що розмір позики складає 5000 грн, інші умови договору умови залишаються незмінними.

Долучений позивачем документ «Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що затверджені рішенням зборів товариства від 14.08.2020, не містить підпису відповідача.

Згідно з довідками ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 15.05.2026 цим товариством на виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів», у безготівковій формі здійснено перекази коштів: 29.12.2020 в сумі 2500 грн, 16.01.2021 в сумі 2500 грн, отримувач ОСОБА_1 , електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , зазначені номери платежів.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором №3917512 від 29.12.2020 станом на 22.02.2022 загальна заборгованість складає 14635, 00 грн, з яких 5000 грн тіло кредиту, 9635 грн проценти; станом на 01.01.2023 14635,82 грн, до раніше наявної заборгованості дораховано 0,82 грн 3% річних за період з 22.02.2022 до 23.02.2022.

У розрахунку зазначені дати і суми здійснених відповідачем платежів на погашення кредиту. З 27.01.2021 до 26.10.2021 здійснено оплат в загальній сумі 7071 грн. Внесені суми зараховано на погашення процентів за договором.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Кредит це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.

Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного договору є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором (наприклад, шляхом введення одноразового коду, висланого на номер мобільного телефону позичальника); аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При укладенні кредитного договору сторонами було повністю дотримано визначений законодавством механізм та вимоги до його підписання.

Договір кредиту від 29.12.2020 та додаткова угода від 16.01.2021 за формою відповідають вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписані відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону та адресою електронної пошти.

Умовами п. 1 кредитного договору передбачено передачу грошових коштів позичальнику шляхом перерахування їх на банківський картковий рахунок позичальника. У реквізитах позичальника, зазначених у кредитному договорі, вказані реквізити банківської картки позичальника - НОМЕР_1 . Довідками ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 15.05.2025 підтверджується перерахування коштів: 29.12.2020 в сумі 2500 грн, 16.01.2021 в сумі 2500 грн, позичальнику ОСОБА_2 на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 .

У матеріалах справи відсутні докази того, що вказана у договорі банківська картка не належить відповідачу, і що кошти не надходили на цю банківську картку.

Позивач доводить про набуття ним права вимоги за договором кредиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У договору кредиту передбачено право кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» поступатися правом вимоги за цим договором без згоди позичальника.

На підставі договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором, укладеним з відповідачем.

ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 відступило позивачу ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржника за кредитним договором у цій справі.

Договори факторингу підтверджують факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором у цій справі. Доказів протилежного немає.

Після набуття права вимоги позивач не проводив додаткові нарахування за кредитним договором. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14635,82 грн, яка згідно з розрахунками складається з: 5000 грн тіло кредиту, 9635 грн проценти, 0,82 грн 3% річних за період з 22.02.2022 до 23.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики №3917512 від 29.12.2020 з додатковою угодою містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів: суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. У договорі сторони погодили строк позики 30 днів, суму позики 2500 грн, дату повернення позики (останній день) 28.01.2021, процентну ставку 1,99%. Додатковою угодою від 16.01.2021 сторони погодили збільшення суми позики (всього 5000 грн), решту умов договору залишили незміннними.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачу в письмовій або іншій доступній формі було надано для ознайомлення повний текст «Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що затверджені рішенням зборів товариства від 14.08.2020. Цей текст на відміну від договору та додаткової угоди до нього, не містить підпису відповідача. Відсутні докази того, що текст цих правил саме в тій редакції, яка долучена позивачем до позовної заяви, існував на сайті в такому вигляді на момент підписання відповідачем договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначила, що витяги з тарифів та правила надання послуг, розміщені на сайті банку, не є складовою частиною кредитного договору, якщо вони не містять підпису позичальника. Вони є лише публічною інформацією, яку банк може змінювати, що свідчить про їх несправедливість як умов договору приєднання.

Також у цій постанові вказано на те, що за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;

правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені;

пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Суд дійшов висновку про недоведення позивачем того, що відповідач отримував та погоджувався з умовами, зазначеними у «Правилах надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які затверджені рішенням зборів товариства від 14.08.2020.

Однак договір позики № 3917512 від 29.12.2020 разом із додатковою угодою підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису та містить усі істотні умови: суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір відсотків, а також умови кредитування. З огляду на це, суд вважає, що сторони уклали кредитний договір у належній письмовій формі на індивідуальних умовах, які чітко визначені безпосередньо в тексті цього документа.

Вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до практики Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний висновок, зроблений у постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, про те, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Оскільки нарахування заборгованості за кредитним договором у цій справі відбувалося з порушенням наведених положень законодавста та поза межами строку кредитування, наданий розрахунок заборгованості є некоректним.

Проводячи розрахунок, суд враховує строк договору тривалістю 30 днів (з 29.12.2020 по 28.01.2021), встановлений розмір процентів 1,99% в день, суму позики, її збільшення та внесені суми на погашення кредиту, строки внесення цих сум:

1) з 29.12.2020 по 16.01.2021 18 днів, сума позики становила 2500 грн,

перерахунок процентів - 2500 грн х 18 днів х1,99% = 895,50 грн,

2) з 16.01.2021 по 27.01.2021 11 днів, сума позики збільшилася до 5000 грн

перерахунок процентів - 5000 грн х 11 днів х 1,99% = 1 094,00 грн,

27.01.2021 на погашення позики внесено 330 грн, на цю дату тіло кредиту 5000,00 грн, проценти 1990,00 грн, після оплати залишок тіла кредиту 5000,00 грн, проценти 1660,00 грн,

3) з 27.01.2021 до 28.01.2021 1 день, відсотків 99,50 грн.

На момент закінчення строку позики тіло кредиту до повернення 5000,00 грн, проценти 1759,50.

Після закінчення строку позики і до 26.10.2021 за кредитним договором внесено оплат в загальній сумі 6741 грн.

Внесені кошти підлягають зарахуванню у сплату процентів та тіла кредиту. Залишок тіла кредиту після внесення останнього платежу 26.10.2021 18,50 грн.

Згідно з розрахунками позивача з часу прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором нараховано 3% річних за період з 22.02.2022 до 23.02.2022, в розмірі 0,82 грн, розрахунок проведено на суму боргу 5000 грн. Нарахування лише за 2 дні свідчить про вибірковий або незавершений розрахунок з боку фінансової установи. Зважаючи на залишок тіла кредиту в розмірі 18,50 грн, 3% річних за цей період є меншими однієї копійки.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення. До стягнення з відповідача на користь позивача суд стягує 18,50 грн основного боргу.

Позивач заявив про стягнення з відповідача судових витрат: 2 662,40 грн зі сплати судового збору та 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням пропорційності задоволених вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3,37 грн (18,50 грн х 100% : 14 635,82 грн х 2 662,40 грн) та 11,38 грн правничої допомоги (18,50 х 100% : 14 635,82 х 9 000,00).

Відповідач направив суду копію посвідчення учасника бойових дій та просив звільнити його від сплати судового збору.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати збору, зокрема, звільняються: 1) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків (п. 12); 2) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (п. 13).

Враховуючи, що характер спірних правовідносин не пов`язаний зі статусом відповідача як учисника бойових дій, підстави для звільнення його від відшкодування судового збору за результатами розгляду справи відсутні.

Керуючись статтями 12, 76 81, 141, 274-278 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №3917512 від 29.12.2020 в розмірі 18 (вісімнадцять) гривень 50 копійок, які є тілом кредиту.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3 (три) гривні 37 копійок судового збору, 11 (одинадцять) гривень 38 копійок правничої допомоги.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 25.06.2026.

Головуючий:І.В.Окостень