Рішення № 137703658, 25.06.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/297/26

Провадження № 2/602/314/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"25" червня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (далі у тексті ТОВ «ФК «ПОЗИКА» або Товариство або позивач) через свого представника Міньковську А.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 17.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (нижче у тексті ТОВ «ФК «ІРБІС») та відповідачем укладений договір про надання фінансового кредиту № 42366064 на суму 6800,00 грн. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту у повному обсязі. У подальшому права вимоги, які виникли за згаданим договором, на підставі договору факторингу були відступлені позивачу. Відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків. На момент подання позовної заяви сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 23120,00 грн, яка складається з 6800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 16320,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 гривень.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася, письмових заперечень проти позову до суду не подала.

Ухвалою суду від 24.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.04.2026.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 26 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 26.05.2026 за клопотанням позивача витребувано письмові докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розгляд справи відкладено на 25.06.2026.

Представник позивача в судове засідання не прибув хоч і був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Направив до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомила.

Ураховуючи те, що відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явилася у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то, керуючись ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

17 жовтня 2021 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписала Договір про надання фінансового кредиту № 42366064 з ТОВ «ФК «ІРБІС», Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 42366064 від 17.10.2021 - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених електронних документів (а.с. 14 -16).

Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 акцептувала пропозицію ТОВ «ФК «ІРБІС», підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором, таким чином визнаючи та погоджуючись на запропоновані їй умови отримання та користування кредитними коштами (а.с.11).

Станом на 17.10.2021 ТОВ «ФК «ІРБІС» (код 42427514) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, у т.ч. на умовах фінансового кредиту, що убачається із загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Таким чином, у порядку визначеному законодавством, ОСОБА_1 уклала у письмовому вигляді в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 42366064 від 17.10.2021 з ТОВ «ФК «ІРБІС» (далі у тексті Кредитний договір), на підставі якого між його сторонами виникли кредитні правовідносини, що врегульовані нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Кредитним договором передбачені наступні умови: Товариство надає кредит у розмірі 6800,00 гривень, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п.3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору (пункт 3.1.); мета кредитування задоволення власних потреб клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю (пункт 3.4.); загальний строк кредитування становить 90 днів та складається з двох періодів із встановленими відповідними процентними ставками: пільгового періоду тривалістю 30 календарних днів із сплатою процентної ставки у розмірі 2% та стандартного періоду, який починається після закінчення пільгового періоду та триває 60 календарних днів, зі сплатою процентної ставки у розмірі 3% (пункт 3.2.); видача (надання) Товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної карки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки (пункт 4.1.); клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 15.01.2022 (пункт 4.2).

Підписавши Кредитний договір, відповідач добровільно прийняла його умови, погодилася з ними і взяла на себе відповідні договірні зобов`язання.

На виконання умов кредитного договору 17.10.2021 ТОВ «ФК «ІРБІС»перерахувало кошти в сумі 6800,00 грн за допомогою платіжної системи iPay.ua на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152_251024112642 від 24.10.2025 (а.с. 20).

З інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданої на ухвалу суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 17.10.2021 зараховано грошові кошти у сумі 6800,00 гривень (а.с. 52-53).

З огляду на зазначені вище докази, суд встановив ту обставину, що відповідач отримала кредитні кошти у вказаній вище сумі.

В подальшому ТОВ «ФК «ІРБІС» (Клієнт), з однієї сторони, та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (Фактор), з другої сторони, уклали Договір факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 з додатками (далі у тексті Договір факторингу), згідно з п.2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а.с. 17-18).

За пунктом 4.1 Договору факторингу, права вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку № 1 до цього договору.

На виконання умов Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги - Додаток №1 до цього договору, що підтверджується Витягом із Додатку № 1 до Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, який підписано представниками Клієнта та Фактора, де зазначено: персональні дані відповідача, номер та дата підписання Кредитного договору 42366064 та 17.10.2021 відповідно, сума заборгованість по тілу кредиту 6800,00 грн, сума заборгованість по відсоткам 16320,00 грн, сума заборгованість разом 23120,00 грн (а.с. 10).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм убачається, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Встановлено, що станом на 01.09.2025 позивач, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634), був зареєстрований як фінансова компанія та у нього чинна ліцензія на надання послуг з факторингу, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на дату укладення Договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином суд установив, що право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від ТОВ «ФК «ІРБІС» до позивача і останній є новим кредитором у правовідношенні, яке виникло між первісним кредитором та відповідачем на підставі Кредитного договору.

На обґрунтування суми заборгованості за Кредитним договором позивачем надано розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 42366064 станом на 01.09.2025 дату укладення Договору факторингу, тобто станом на дату передачі права грошової вимоги за Кредитним договором позивачу, згідно з якими борг відповідача за Кредитним договором становить 23120,00 грн, що складається: із заборгованості за основним боргом в сумі 6800,00 грн; заборгованості за нарахованими і несплаченими відсотками 16320,00 (а.с. 24).

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за процентами у наведеному розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони здійснені в розмірі, передбаченому Кредитним договором, та в межах строку кредитування, встановленого цим договором.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За відсутності у матеріалах справи доказів щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем у сумі 2662,40 гривень згідно з платіжною інструкцією в національній валюті № 42366064 від 03.03.2026 (а.с. 1).

Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 39493634/01, укладеного 02.01.2026 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі ФОП Лівак І.М. або Виконавець) та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (далі - Клієнт), згідно з умовами якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами (а.с. 12-13).

Додатковою угодою № 42366064 від 16.02.2026 до договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 до вищезгаданого договору його сторони внесли зміни, згідно з якими Виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 (а.с. 20 зворот).

Згідно із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» щодо стягнення кредитної заборгованості та Актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, ФОП ОСОБА_2 надала Клієнту такі послуги: 1) письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин тривалістю 0,5 год вартістю 500,00 грн; 2) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПОЗИКА тривалістю 1 год вартістю 1500,00 грн; 3) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи тривалістю 2 год вартістю 3000,00 грн; 4) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) тривалістю 0,5 год вартістю 500,00 грн. Всього надано послуг на суму 5500,00 грн (а.с. 9 зворот).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 5500,00 грн.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (див., до прикладу, додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №9009/371/18, постанову від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує, зокрема, складність цієї справи, а також пропорційність їх розміру до предмета спору.

Ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні. Спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є непропорційним до ціни позову, у розумному вимірі.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 гривень.

У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити як надмірних.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» суму заборгованості за Кредитним договором № 42366064від 17.10.2021 у розмірі 23120,00 грн (двадцять три тисячі сто двадцять гривень).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, а всього судових витрат у сумі 5662,40 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

4. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, ЄДРПОУ 39493634, IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: В. НАУМЧУК