Ухвала суду № 137703411, 25.06.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2823/26

1-кп/583/328/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

"25" червня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка кримінальне провадження № 12026200460000367 від 01.05.2026 стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки російської федерації, Курської області, Хомутовського району, с. Хомутовка, громадянки України, непрацюючої, неодруженої, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 червня 2026 року по кримінальному провадженню провадження № 12026200460000367 від 01.05.2026 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України, призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Потерпіла ОСОБА_4 , обвинувачена ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні проти призначення судового розгляду не заперечували.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , представник потерпілого Головного управління Національної поліції в Сумській області - ОСОБА_9 у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З урахуванням думки учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4, 6 частини 3 статті 314 КПК України, не встановлено.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення його прокурору не встановлено.

Таким чином, порушення вимог КПК України, які б унеможливили призначення справи до судового розгляду, відсутні.

Судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Відповідно до ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність завершення підготовчого судового провадження та призначення справи до судового розгляду.

Крім того, прокурор ОСОБА_10 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Клопотання мотивує тим, що строк тримання обвинуваченої під вартою закінчується 29 червня 2026 ркоу, однак судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений в межах строку дії запобіжного заходу, при цьому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для застосування до обвинуваченої саме цього виключного запобіжного заходу, не зникли та не зменшилися.

Потерпіла ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні щодо продовження застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладається на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати обвинуваченій більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також тим, що обвинувачена має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, а потерпіла претензій не має.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосування стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 травня 2026 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 години 00 хвилин 29 червня 2026 року.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики, які були враховані судом при застосуванні обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зменшилися.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачується у вчиненні сукупності злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України, ніде не працює, офіційних джерел доходів немає, сталих сімейних зв`язків не має, вчинила злочин, пов`язаний із перешкоджанням кримінальному провадженню. Тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , сама по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, зокрема на потерпілу ОСОБА_4 , та свідків, які мешкають в одному населеному пункті з нею. З метою залякування потерпілої та свідків, які прямо вказують на неї як на особу, яка вчинила злочини, може спонукати їх до відмови від дачі свідчень або неправдивих показів у кримінальному провадженні;

- переховувати чи знищити докази своєї причетності до вчинення кримінальних правопорушень, які на даній стадії досудового розслідування ще не відшукані;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов`язане із незаконним впливом на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, а також інший корисливий злочин, враховуючи відсутність будь-яких офіційних джерел доходів.

Суд звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченіої переховуватися від органів досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій у зв`язку з відсутністю сталих сімейних зв`язків, офіційних джерел доходу та вчиненням нею кримінального правопорушення, пов`язаного з перешкоджанням кримінальному провадженню.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином, наявний ризик переховування від суду, щоб уникнути покарання.

Крім того, ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків, які ще не допитані судом, обґрунтовується тим, що обвинувачена фактично мешкає з ними в одному населеному пункті, в зв`язку з чим може вчинити дії, пов`язані з незаконним впливом на них шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання недостовірних показань.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Відтак, ризик впливу на потерпілу та свідків існує на етапі досудового розслідування при зібранні доказів.

За таких умов ОСОБА_5 , не будучи обмеженою у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень підтверджено поведінкою обвинуваченої під час її затримання.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Доводи обвинуваченої та захисника про відсутність ризиків є непереконливими, оскільки при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій. З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченій, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував клопотання та які на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , не підпадають під перелік, визначений ч. 4 ст. 183 КПК України, то в даному випадку суд дійшов висновку про необхідність визначення застави в максимальному розмірі, визначеному п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, та в разі її сплати покласти на обвинувачену обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Призначити по кримінальному провадженню № 12026200460000367 від 01.05.2026 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України, судове засідання, яке провести в залі судових засідань Охтирського міськрайонного суду Сумської області 01 липня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.

Судовий розгляд кримінального провадження буде проведений суддею ОСОБА_1 одноособово у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурора, потерпілих, представника потерпілого, обвинувачену, захисника.

Клопотання прокурора Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів у кримінальному провадженні № 12026200460000367 від 01.05.2026 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289 та ч. 2 ст. 342 КК України.

Визначити строк дії ухвали до 24 години 00 хвилин 23 серпня 2026 року.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_5 заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) і в разі сплати на депозитний рахунок за реквізитами: Одержувач:ТУ ДСА України в Сумській області, Код: 26270240, Назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р UA 558201720355249001000008869, Призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові платника застави, покласти такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області, прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Застава може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25 червня 2026 року о 16 год. 30 хв.

Суддя ОСОБА_1