Рішення № 137701878, 22.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7978/25

пр.№ 2/464/2473/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Константинова С.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №23.10.2020 -100002355 від 23.10.2020 у розмірі 11 850 грн., а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.10.2020 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем укладено кредитний договір №23.10.2020-100002355 за допомогою електронного цифрового підпису. Згідно умов договору кредитор надав відповідачу 7000 грн. кредиту зі сплатою відсотків, однак, відповідач порушив умови договору, кредитні кошти не повернув та нарахованих відсотків не сплатив. 28.03.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №СЦ-280325-15, згідно умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №23.10.2020 -100002355 від 13.01.2021 перейшло до позивача. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 13.11.2025 становить 11 850 грн. з яких 7 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4 850 грн. - заборгованість за відсотками. Просить позов задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, просить справу розглядати у її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача - адвокат Кулак І.О. та відповідач в судове засідання також не з`явились, однак, представник відповідача подав заяву, в якій зазначив, що на момент розгляду справи ОСОБА_1 перебуває на дійсній військовій службі у Лавах Збройних сил України, таким чином, нараховані позивачем проценти в розмірі 4850 грн. стягненню із відповідача не підлягають. Окрім того, відповідач заперечує щодо заявлених витрати на првничу допомогу в розмірі 6 000 грн. з огляду на те, що позивачем було подано позовну заяву, в якій представник позивача просила суд проводити розгляд справи у її відстутності, а тому витрати на правову допомогу є завищеними та необгрунтованими. Також, повідомляє, що ОСОБА_1 заперечує щодо зупинення проваддення через його перебування у складі у Збройних Сил України. Просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.10.2020 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23.10.2020 -100002355, який підписано відповідачем цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно умов договору кредитор зобов`язався надати відповідачу 7 000 грн. 00 коп. кредиту, строком на 28 днів, зі сплатою відсотків, визначених договором. Сторонами обумовлено сплату процентів в розмірі 1960 грн. у разі їх сплати до 05.11.2020 та 4900 у разі сплати до 19.11.2020.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Отже, із змісту наведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Таким чином, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

У відповідності до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитор умови договору виконав та надав відповідачу кошти в розмірі 7000 грн., що підтвержується електронною квитанцією №288275568 від 23.10.2020. Натомість відповідач умов кредитного договору не виконав, кредитних коштів не повернув та нарахованих відсотків не сплатив, оскільки доказів протилежного відповідач не надав.

28.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір факторингу №СЦ-280325-15 від 28.03.2025.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобв`язання клієнта перед фактором (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з довідки про розмір простроченої заборгованості №4386/25-ДПЗ від 29.10.2025 заборгованість відповідача становить 11 850 грн. з яких 7 000 грн. - заборгованість за кредитом, 4 850 грн. - заборгованість за відсотками.

Покликання представника відповідача на списання нарахованих процентів за кредитним договором в розмірі 4 850 грн є безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між первісним кредитором та відповідачем було укладено 23.10.2020, строком на 28 днів, тобто, до 19.11.2020, за які і нараховано проценти за кредитом.

Із військового квитка серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу 06.01.2023, тобто після укладення договору №23.10.2020-100002355 та періоду нарахування відсотків, а тому вказна пільга не поширюється на вказану суму нарахованих процентів.

З огляду на те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а позивач у встановленому законом порядку набув права вимоги за вказаним договором, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №23.10.2020 -100002355 від 23.10.2020 року в розмірі 11 850 грн. з яких 7 000 грн. - заборгованість за кредитом, 4 850 грн. - заборгованість за відсотками. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з ч.1 п.1 ч.3 ста.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).

Судом встановлено, що 02.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» та Адвокатським об`єднанням «Верітас центр» укладено Договір про надання правової допомоги № 07/24-НК. Згідно додаткової угоди до договору № 07/24-НК від 02.07.2024 загальна сума за витрати на професійну правничу допомогу складає 6 000 грн. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, віднесення даної справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), зважаючи на типовість позовних заяв у цій категорії справ та розгляду за відсутності представника позивача, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

Крім того, стягненню з відповідача підлягають витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (місцезнаходження: вул.Алмазова Генерала,13,офіс 601, м.Київ, код ЄДРПОУ:43170298) заборгованість за кредитним договором №23.10.2020 -100002355 від 23.10.2020 в розмірі 11 850 грн., 2 422 грн 40 коп. судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2026.

Головуюча