Рішення № 137701745, 25.06.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1372/26 Справа №456/1663/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

25.06.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Бачуна О.І.

за участю: секретаря судового засідання Данилів О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 23.05.2025-100002421 відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 217днів, зі строком повернення 25.12.2025 року. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1%., Процентна ставка « Економ» 0,5% за 1 день користування кредитом. Комісія пов`язана із наданням кредиту становить 450 гривень. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка 0,84 проценти. Неустойка становить 75 грн. за день. Невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Позивач зазначає, що ТОВ «Споживчий Центр» виконало умови договору про надання кредиту, перерахувало кредитні кошти на наданий відповідачем рахунок, а саме картку НОМЕР_1 , проте, відповідач не належно виконав обов`язок щодо повернення коштів за договором кредиту, у результаті чого станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 16600 грн. Вказує, що кредитний договір укладено після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому вимога про стягнення неустойки у розмірі 2500грн є правомірною.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Споживчий Центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором від 23.05.2025 року у загальному розмірі 16600,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн. тіло кредиту, 7750,00 грн. відсотки за користування кредитом, 450,00 грн. комісія пов`язана з наданням кредиту; додаткова комісія 900грн. та 2500грн. неустойка та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2026 справу направлено за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області

Ухвалою суду від 13.05.2026 відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі та проводити розгляд справи у його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, у судове засідання повторно не з`явився. Причин неявки не повідомив, відзиву не подав, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності з винесенням заочного рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що 23.05.2025 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір №23.05.2025-100002421, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 217 дні. Продовження строку кредитування не передбачено. Процентна ставка « Стандарт» в розмірі 1,0%, за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна становить 0,5% за один день користування кредитом. Яка застосовується протягом чергових періодів , наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка « Стандарт». Денна процентна ставка 0,84%. Дата повернення кредиту 25.12.2025р..

Відповідно до умов заяви, комісія , пов`язано з наданням Кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 450 гривень. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка 75 67,50грн. що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Кредитний догові був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора

На виконання умов договору 23.05.2025 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 5000 гривень шляхом перерахунку на його банківську карту НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 2, 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна стороні повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом враховано, що ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №23.05.2025 100002421 від 23.05.2025 заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 16600,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн. тіло кредиту, 7750,00 грн. відсотки за користування кредитом, 450,00 грн. комісія пов`язана з наданням кредиту; додаткова комісія 900грн. та 2500грн. неустойка.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання умов кредитного договору в частині сплати основного боргу та відсотків, а тому заявлений до стягнення розмір за частині основного боргу та відсотків підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії, то суд звертає увагу, що договором до заявки від 23.05.2025, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, сторонами погоджена комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми Кредиту та дорівнює 450 грн., така відповідає умовам договору і визначення її у договорі не суперечить Закону, зокрема статті 1 та 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Тобто, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 5000 грн., по процентам в розмірі 7750,00грн та комісії за надання кредиту розмірі 450,00 грн., що в сумі складає 13200 грн. 00 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по неустойці в розмірі 2500грн задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

В свою чергу, 15.03.2022 прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022. Вказаним законом доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

У наданій позивачем довідці розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 23.05.2025 -100002421 ТОВ «Споживчий центр» не зазначено за який саме період здійснено нарахування заборгованості по нейстоці. При цьому, суд враховує те, що кредитний договір між сторонами був укладений 23.05.2025, а з позовом товариство звернулося до суду 18.02.2026.

Таким чином, суд враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2500,00 грн необхідно відмовити.

З приводу зауважень сторони позивача про зміни положень законодавства та можливості нарахування суми пені на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» суд зазначає.

Відповідно до п.6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції до внесення змін згідно Закону № 3498-IXвід 22.11.2023 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Законом України № 3498-IXвід 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» відповідну норму виключено, пункт 6 викладено у редакції: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

На думку сторони позивача, відповідна обставина поновлює правові підстави для нарахування та стягнення неустойки (пені), а саме за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, у тому числі, за договором кредиту, укладеним з відповідачем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно з Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина 2 статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки нарахування неустойки здійснено за період з 23.05.2025 (дата укладення договору), тобто під час дії воєнного стану, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, звільнення ОСОБА_1 від обов`язку сплати неустойки .

Доводи позивача про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування» скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.

Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій, у тому числі штрафу, за невиконання грошового зобов`язання.

Кожна з наведених норм регламенту окремі часові проміжки для визначення правомірності нарахування та стягнення неустойки, внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» на підставі Закону України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не усуває необхідності застосування приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України за їх заборонним характером.

Що стосується вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 900,00 грн., слід зазначити наступне.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії з надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат, у розмірі 900,00 грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а виключно зазначено перелік можливих послуг, серед яких також є неконкретизовані послуги ( «інші послуги, які прямо не вказані у договорі»). Вказані послуги за пунктом заяви, за які передбачено стягнення комісії визначені договором і відносяться до обов`язків кредитодавця та позичальника, а саме: кредитодавець зобов`язаний забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання договору.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача додаткової комісії в розмірі 900,00грн за обслуговування кредитної заборгованості, є безпідставними, та до задоволення не підлягають.

Встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, суд дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні із позовом до суду ТОВ «Споживчий центр» сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 2117,08 грн. - за подання позовної заяви

На підставі наведеного, керуючись статтями. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 264, 265,280-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №23.05.2025-100002421 від 23.05.2025 року в сумі у загальному розмірі 13200 гривень 00 копійок, яка складається з:

5000,00 грн. прострочене тіло кредиту,

7750,00 грн. відсотки за користування кредитом;

450,00 грн. комісія за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 2117,08 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ,.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 25.06.2026 року.

Суддя Бачун О. І.