Рішення № 137701660, 25.06.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/519/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

справа №446/519/25,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 ;

представник відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту родинних відносин,

встановив:

13.03.2025 позивачка ОСОБА_1 (з врахуванням заяви про зміну предмета позову)подала до суду позовну заяву, в якій просить встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_5 , та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме право власності на земельну ділянку площею 2,0683 га. на території Дернівської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті її мами ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яку вона як спадкоємець за законом має намір прийняти. До складу спадщини, що відкрилась після смерті її матері, входить земельна ділянка загальною площею 2,0683 га. на території Дернівської сільської ради. Позивач зазначає про те, що вона є єдиною спадкоємицею до майна померлої мами, так її рідний брат та син спадкодавця помер. Вказує, що у зв`язку з розбіжністю в правовстановлюючих документах, що підтверджують її родинні зв`язки з мамою, та через пропущений нею строк для подання заяви для прийняття спадщини, вона позбавлена можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, а тому змушена звернутись до суду.

Ухвалою суду від 13.03.2025 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.07.2025 замінено неналежного відповідача, належним.

Ухвалою суду від 24.09.2025 прийнято заяву позивачки про зміну предмет до розгляду, підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали. Адвокат Ройко Т.І. щодо встановлення факту родинних відносин вказала, що у свідоцтві про смерть спадкодавця та свідоцтві про народження позивачки містяться розбіжності, які не дають позивачці підтвердити родинні зв`язки із спадкодавцем. Щодо визнання за позивачкою права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме на земельну ділянку пояснила, що позивачка окрім права власності на землю ні нащо не претендує, і в при даних обставинах справи, саме факт постійного проживання позивачки із спадкодавцем на час її смерті має значення і такий факт підтверджується всіма належними доказами, які містять у справі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Войтович О.М. у судовому засідання вказала, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка проживала на час смерті з спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Заслухавши позивачку, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Як видно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 24.07.2020 Кам?янка-Бузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її матір`ю зазначено ОСОБА_5 (а.с.9).

Згідно з свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 ОСОБА_6 зареєструвала шлюб 24.01.1981 року з ОСОБА_7 , після одруження їй присвоєно прізвище ОСОБА_8 (а.с.10).

Згідно довідки №108 від 23.04.2024, виданої Дернівським старостинським округом №5, ОСОБА_1 , про те що вона здійснила поховання матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідно до довідки №109 від 23.04.2024 виданої Дернівським старостинським округом Кам?янка-Бузької міської ради ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас, згідно копії свідоцтва про смерть, виданого повторно серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а.с.8)

Відтак суд встановив, що по батькові спадкодавця, зазначене як " ОСОБА_9 " в свідоцтві про смерть, не збігається з по батькові спадкодавця, зазначеним в свідоцтві про народження позивачки.

Проте з представлених суду доказів, суд беззаперечно встановив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_5 є однією і тією ж особою, а тому доводи позивачки про необхідність встановлення факту родинних відносин є обґрунтованими.

Розглядаючи вимогу позивача про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд виходив з того, що відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

А як зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Отже, позовна вимога про встановлення факту родинних відносин підлягає до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на спадкове майно, суд виходив з наступних мотивів та положень закону.

Як встановлено судом раніше, позивачка у справі ОСОБА_1 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

До спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5 входить земельна ділянка площею 2,0683 га (діл.1 площею 1,6907 кадастровий номер 4622182600:10:000:0120 та діл.2 площею 0,3776 кадастровий номер 4622182600:10:000:0197) на території Дернівської сільської ради Кам?янка-Бузького району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту ЛВ №086490, виданого на підставі розпорядження голови Кам?янка Бузької РДА від 14.03.2006 №94 та копією рішення Кам?янка-Бузького районного суду Львівської області від 29.05.2020 у справі №446/241/20 (а.с.11-14).

Як зазначає позивачка у справі, що вона є єдиною спадкоємицею першої черги до спадкового майна померлої мами, а саме земельної ділянки, оскільки її рідний брат ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті.

Водночас як зазначено у листі приватного нотаріуса Львівського РНО Львівської області від 14.06.2024, що видати свідоцтво про право на спадщину нотаріальна контора не може, оскільки позивачкою пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини та згідно ст. 1268 ЦК України, вона постійно не проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини і не вважається такою, що прийняла спадщину (а.с.17).

Згідно довідки №108 від 23.04.2024, виданої Дернівським старостинським округом №5, ОСОБА_1 , про те що вона здійснила поховання матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.15).

Разом з тим, як видно з довідки №3177 від 13.12.2024, виданої ЦНАП Кам`ягка-Бузької міської ради про те, що згідно даних будинкової книги ОСОБА_5 , дійсно до дня смерті проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею до дня смерті були зареєстровані та проживають, зокрема ОСОБА_1 - дочка.

Оцінюючи вищевказані довідки щодо місця проживання та реєстрації позивачки та спадкодавця ОСОБА_11 , суд вважає, що такі не суперечаль одна одній, як стверджує представник відповідача, оскільки у довідці №108 від 23.04.2024 міститься інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_11 , тоді як довідка №3177 від 13.12.2024 містить інформації щодо її фактичного місця проживання.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Водночас застосування цієї норми вимагає встановлення саме факту фактичного постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише наявності реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, оскільки місце фактичного проживання та місце реєстрації можуть бути відмінними. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц та підтверджена постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 4 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

Допитатаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є сусідом позивачки ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та спочатку вона проживала там сам, однак після того як мати позивачки ОСОБА_5 захворіла, то жила разом з дочкою до моменту смерті.

Допитатаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є сусідом рідного брата позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , і йому відомо, що мати позивачки ОСОБА_5 проживала разом з сином у селі Дальнич, а позивачка інколи приїжджала.

Допитатана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що мама позивачки ОСОБА_5 померла у доньки ОСОБА_1 в будинку у селі Товмач, однак хоронили її в селі Дальнич. Вказала, що перед смертю ОСОБА_5 проживала разом з донькою, позивачкою у справі досить тривалий час.

Допитатана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона працювала фельдшером у селах ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а ОСОБА_5 була її пацієнткою з 1993 по 2019 роки, до самої смерті. Вказує, що ОСОБА_5 жила в с. Дальнич з сином ОСОБА_18 , куди її часто викликали, і там також була донька ОСОБА_1 . З сином, ОСОБА_5 проживала до госпіталізації, після якої вона завжди проживала у селі Товмач з донькою ОСОБА_1 , куди її неодноразово викликали, та звідки ОСОБА_5 неодноразово госпіталізували і померла ОСОБА_5 , також за вказаною адресою.

Проаналізувавши покази свідків, суд надає віри тим, які підтверджують факт спільного проживання на момент смерті ОСОБА_5 та позивачки, оскільки суд вважає, що такі є повними, об`єктивними та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Відтак суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими та регулюються Книгою шостою Спадкове право Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування згідно зі ст. 1217 ЦК України здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Тобто спадкоємці за законом, за вказаних обставин, одержують право на спадкування почергово.

Так, як зазначено у ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відмовляючи позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус виходив із того, що остання не подала заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк, встановлений законом, а також не надала належних доказів свого постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Разом з тим, під час судового розгляду позивачкою надано належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності підтверджують факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем на день смерті останньої. Такі обставини підтверджуються письмовими доказами, показаннями свідків та іншими матеріалами справи, які узгоджуються між собою та не спростовані іншими учасниками процесу.

У зв`язку із наведеним вище можна зробити висновок, що закон пов`язує факт прийняття спадщини не лише з поданням відповідної заяви нотаріусу, а й із фактом постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. За наявності такого факту спадщина вважається прийнятою автоматично, без необхідності подання окремої заяви про її прийняття.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна, а також особа, яка вважає себе власником, може пред`явити позов про визнання права власності, якщо таке право оспорюється, не визнається іншою особою або у разі втрати документа, який посвідчує його право.

Оскільки судом встановлено факт постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а відтак і факт прийняття нею спадщини у спосіб, передбачений частиною третьою статті 1268 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивачка набула право на спадкове майно після смерті спадкодавця. Неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку не спростовує самого факту прийняття спадщини та не позбавляє позивачку права на судовий захист.

За таких обставин позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Суд також відхиляє заперечення сторони відповідача про те, що позивачка нібито відмовилася від прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви.

Так, зі змісту наданих матеріалів справи вбачається, що заява про відмову від спадщини була підписана позивачкою у 2020 році, тоді як спадщина відкрилася у 2019 році у зв`язку зі смертю спадкодавця.

Відповідно до частин першої, другої статті 1273 ЦК України спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття. Такий строк відповідно до статті 1270 ЦК України становить шість місяців з часу відкриття спадщини.

Отже, право на відмову від спадщини є строковим та може бути реалізоване виключно протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини. Після спливу зазначеного строку спадкоємець втрачає право на подання заяви про відмову від спадщини, а така заява не породжує передбачених законом правових наслідків.

Враховуючи, що на момент підписання позивачкою заяви про відмову від спадщини встановлений законом строк для такої відмови вже сплив, вказана заява не може розцінюватися як належна реалізація права на відмову від спадщини та не свідчить про втрату позивачкою спадкових прав.

Більше того, позивачка у наданих в судовому засіданні показах взагалі заперечила факт підписання відповідної заяви.

Крім того, судом встановлено факт постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину. Будь-яких належних та допустимих доказів своєчасної відмови позивачки від спадщини матеріали справи не містять.

Інших спадкоємців до майна ОСОБА_5 , окрім позивачки немає, оскільки її рідний брат ОСОБА_10 на момент смерті не проживав із спадкодавцем, і нотаріусами не було заведеної спадкової справи після смерті спадкодавця.

З огляду на викладене, доводи сторони відповідача про відмову позивачки від спадщини є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Керуючись ст. 1216-1218, 1261, 1268 ЦК України, ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту родинних відносин задоволити повністю.

Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку права спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на земельну ділянку площею 2,0683 га (діл. 1 площею 1,6907 кадастровий номер 4622182600:10:000:0120 та діл.2 площею 0,3776 кадастровий номер 4622182600:10:000:0197) на території Дернівської сільської ради Кам?янка-Бузького району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з Державним актом ЛВ №086490, виданого на підставі розпорядження голови Кам?янка-Бузької РДА від 14.03.2006 №94.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 24.06.2026.

Суддя Т.І. Котормус