Ухвала суду № 137701373, 24.06.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1726/25

Номер провадження 2-с/438/21/2026

УХВАЛА

24 червня 2026 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Бориславського міського суду Львівської області із заявою про скасування судового наказу.

У заяві ОСОБА_1 посилається на те, що про оскаржуваний судовий наказ, який був винесений Бориславським міським судом Львівської області 5 листопада 2025 року, вона дізналася 26.05.2026 коли отримала сповіщення з банку про стягнення коштів. Згодом у мобільному застосунку «Дія» вона з`ясувала, що це відбулося на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від № 81097255. Таким чином, їй раніше не було відомо про виданий судовий наказ, оскільки її особисто він не надсилався, вона не знала про його існування, так як на момент винесення судового наказу та протягом останніх років вона фактично проживає за межами України у Республіці Польщі, що підтверджується її номером PESEL-00272910229. Зазначає, що вона є особою позбавленою батьківського піклування та фактично не проживає за адресою реєстрації протягом тривалого часу. У зв`язку з цим вона не отримувала поштову кореспонденцію та не була належним чином повідомлена про існування судового наказу і виконавчого провадження. Зазначає, що не має можливості змінити місце реєстрації в Україні, так як іншого житла не має. Вважає, що оскільки не проживає у будинку з 2004 року, а постійно проживає закордоном, відтак не користується послугами водопостачання та водовідведення, які надаються КП «Вододар» БМР, а тому стягнення з неї заборгованості є неправомірним. Просить поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу у справі №438/1726/25 та скасувати судовий від 05.11.2025.

Вивчивши заяву про скасування судового наказу, матеріали справи, суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, копія судового наказу та копія заяви про видачу судового наказу разом із доданими до неї матеріалами направлялись на адресу зареєстрованого місця проживання боржника та 09.12.2025 повернуті відправнику, що підтверджується конвертом з копією судового наказу, який повернувся до суду з відміткою АТ «Укрпошта».

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, копію судового наказу від 05.11.2025 року у справі №438/1726/25, було надіслано на адресу боржника: АДРЕСА_1 , яка згідно отриманих на запит суду відомостей відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області є її місцем реєстрації. Також зазначена адреса є заявленою у заяві про скасування судового наказу, самим заявником ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що днем вручення боржнику судового наказу від 05.11.2025 є день проставлення відповідної відмітки у поштовому повідомленні. Таким чином, судовий наказ вважається врученим боржнику 09.12.2025. Натомість, заява про скасування судового наказу подана до суду 17.06.2026.

Разом з тим суд звертає увагу ОСОБА_1 , що із заяви про скасування судового наказу вбачається, що остання є користувачем державного сервісного застосунку «Дія», в якому відображається судові рішення з Електронного суду, в тому числі і судові накази.

Той факт, що боржник є користувачем мобільного застосунку «Дія», спростовує його твердження про необізнаність щодо винесення судом судового наказу про стягнення заборгованості, оскільки ОСОБА_1 мала можливість своєчасно отримати відповідну інформацію через зазначений електронний сервіс.

Крім того, матеріали справи свідчать про перебування ОСОБА_1 на території України, оскільки заяву про скасування судового наказу було подано шляхом її направлення через відділення АТ «Укрпошта». Водночас у заяві зазначено адресу, за якою вона, за власними твердженнями, не проживає.

Згідно до ст.126ЦПК України визначено наслідки пропущення процесуальних строків.

Згідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу. Будь-яких доказів поважності пропуску строку суду, заявник не надала, на підставі чого суд вважає невиправданим поновлення процесуального строку без наявності доказів про поважність його пропуску, оскільки таке поновлення призводило б до порушення принципів цивільного судочинства, зловживання процесуальними правами, затягування судового розгляду, нехтування принципом правової визначеності, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Крім цього, форма і зміст заяви про скасування судового наказу повинні відповідати вимогам ст. 170 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2012, у заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, сама по собі заява про скасування судового наказу не є достатньою підставою для скасування судового наказу, а повинна містити обґрунтовані обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Однак, в заяві про скасування судового наказу заявником (боржником) ОСОБА_1 не зазначено про обставини, які б свідчили про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на належні, достатні докази, якими боржник обґрунтовує свою заяву. Боржник не додає до заяви доказу, який би підтверджував необґрунтованість та безпідставність вимог стягувача. До заяви про скасування судового наказу долучено фотокопію документу з номером PESEL 00272910229, з якого неможливо встановити місце перебування боржника, його час перебування за межами України, та які обставини він підтверджує.

Крім того, відповідно до положень п. 4 ч.3 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається наказ, що оспорюється. Однак ОСОБА_1 до заяви про скасування судового наказу не долучено наказ, що оспорюється.

Частиною 6 ст.170 ЦПК України встановлено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки заява про скасування судового наказу подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 ЦПК України, подане боржником клопотання про поновлення строку не містить доказів поважності причин пропуску п`ятнадцятиденного строку з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів, а також враховуючи, що заявником (боржником) ОСОБА_1 не додано належного доказу, який б свідчив, що остання не проживає за адресою зазначеною у судовому наказі, як і не долучено наказ, що оспорюється, тому суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку для подання заяви про скасування судового наказу, виданого Бориславським міським судом Львівської області від 05 листопада 2025 року, а заяву про скасування судового наказу повертає без розгляду на підставі ч.2 ст. 171 ЦПК України.

Керуючись статтями 170, 171, 353 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в :

відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу виданого Бориславським міським судом Львівської області від 05 листопада 2026 року.

Заяву ОСОБА_1 від 17.06.2026 року про скасування судового наказу виданого Бориславським міським судом Львівської області від 05 листопада 2026 року, повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на повторне звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, оформленою відповідно до вимогст.170 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Андрій СЛИШ