Рішення № 137700387, 26.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24235/25

Провадження № 2/761/2779/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Журавльову М.Б.

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Оверчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив суд:

стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (надалі по текстпу - відповідач або ГУНП в Київській області) завдані йому матеріальні збитки в сумі 13 000 грн, а також моральну шкоду в сумі 10 000 грн; судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою інспектора Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Піхоти О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 20.04.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП за непристебнутий ремінь безпеки та за не вмикання ближнього світла фар чи ходових вогнів поза населеним пунктом.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся зі скаргою до керівника Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області, в якій виклав свої претензії щодо незаконних дій працівників поліції та просив скасувати постанову.

20.05.2025 отримав відповідь від заступника начальника Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області, згідно якої за скаргою позивача було проведено службове розслідування та було встановлено порушення з боку інспектора Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Піхоти О.В. при винесенні постанови, в результаті чого, постанову скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито, окремих поліцейських притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

З метою захисту своїх порушених прав і законних інтересів позивач був змушений звернутися за професійною правовою допомогою, внаслідок чого, ним були понесені витрати по сплаті за надані послуги правничої допомоги у розмірі 13 000 грн.

Крім того, на думку позивача, протиправними і незаконними діями інспектора Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області Піхоти О.В. йому завдано матеріальних збитків на загальну суму 13 000 грн, які він просить стягнути відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України. Відповідно до ст. 23 ЦК України, просить стягнути моральну шкоду в сумі 10 000 грн, завдану йому у зв`язку з душевними стражданнями, погіршенням самопочуття та стану здоров`я через притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

17.10.2025 на адресу суду від ГУНП в Київській області надійшов письмовий відзив. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що розмір матеріальної шкоди є необґрунтованим, оскільки, рішення щодо не притягнення позивача до адміністративної відповідальності було прийнято 14.05.2025, а подальші скарги, підготовлені адвокатом, не породжують ніяких правових наслідків. Факт закриття справи про адміністративне правопорушення не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, заслухав пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 23 ЦК України передбачає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ч. 1 ст. 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 (справа № 925/556/21).

У постанові від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що постановою інспектора Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Піхоти О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 20.04.2025 серії ЕНА №4543912, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП, за непристебнутий ремінь безпеки та за не вмикання ближнього світла фар чи ходових вогнів поза населеним пунктом та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

21.04.2025 до Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області надійшла заява позивача ОСОБА_1 від 21.04.2025 щодо протиправних дій окремих поліцейський Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області та скасування вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення.

За фактом викладеної в заяві інформації було проведено службове розслідування, призначене наказом Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області №328 від 05.05.2025.

В результаті службового розслідування встановлено, що інформація, викладена в заяві ОСОБА_1 , щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області частково знайшла своє підтвердження в частині порушення п. 5 розділу ІІ згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, окремих поліцейських притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

14.05.2025 начальником Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області Кравчуком Т.П. прийнято рішення про скасування постанови інспектора Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Піхоти О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 20.04.2025 серії ЕНА №4543912, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, справу про адміністративне правопорушення закрито.

Таким чином, відповідачем у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, розглянуто заяву позивача, за результатами чого усунуто допущені порушення, що свідчить про повне та ефективне поновлення порушених його прав.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено наявності підстав для відшкодування шкоди, зокрема не встановлено протиправності дій відповідача, факту завдання шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями і заявленими наслідками, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання позивача на положення ст.ст.22, 1166 ЦПК України, як на підставу для стягнення збитків у розмірі 13 000, 00 грн. (витрати понесені позивачем по оплаті наданої правничої допомоги) є безпідставними. Дані витрати не є збитками в розумінні положень ст.ст.22, 1166 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: