Ухвала суду № 137699762, 25.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9648/24

Провадження №: 6/755/286/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «УІІК Сервіс», приватний виконавець Яцишин Андрій Миколайович, про поворот виконання судового рішення, подану в межах розгляду цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УІІК Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 подала до Дніпровського районного суду міста Києва заяву про поворот виконання судового рішення, а саме - судового наказу, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 19 червня 2024 року, який ухвалою суду від 03 лютого 2025 року було скасовано, проте за виконавчим документом було стягнуто 6 002,44 грн.

Згідно положень ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5, 10 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Учаники справи були повідомлені про день, час та місце розгляду заяви належним чином, в судове засідання не з`явились, заявник ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористались.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про поворот виконання судового рішення за відсутності учасників справи.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали заяви та справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19 червня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ №755/9648/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УІІК Сервіс» заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг станом на 01 червня 2024 року у загальному розмірі 4 855,57 грн та судового збору у розмірі 302,80 грн.

31 жовтня 2024 року стягувачу видано судовий наказ.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі судового наказу №755/9648/24, 05 листопада 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року поновлено боржнику ОСОБА_1 строк на подачу заяви про скасування судового наказу. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задоволено. Скасовано судовий наказ, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 19 червня 2024 року у цивільній справі №755/9648/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УІІК Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч.1 ст.5 ЦПК України)

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

ОСОБА_1 стверджується в заяві, що «заявник, отримавши виконавчий лист, стягнув кошти в сумі 6 002,44 грн, шляхом списання з рахунку боржника».

Проте доказів на підтвердження вказаної обставини заявником суду не надано.

При цьому, за змістом ч. 6 ст. 444 ЦПК України, до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

Враховуючи позицію Конституційного Суду України щодо тлумачення норми статті 444 ЦПК України, яка регулює питання застосування інституту повороту виконання рішення, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

Таким чином, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

За змістом наведеного поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «УІІК Сервіс», приватний виконавець Яцишин Андрій Миколайович, про поворот виконання судового рішення, поданої в межах розгляду цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УІІК Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 , оскільки заявником не доведено фактичне (повне або часткове) виконання судового наказу, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 19 червня 2024 року у цивільній справі №755/9648/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УІІК Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 .

Тому, заява ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись Закону України «Про виконавче провадження», статтями 2-5, 10, 12, 76-83, 89, 171, 258-261, 353, 354, 444 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «УІІК Сервіс», приватний виконавець Яцишин Андрій Миколайович, про поворот виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: