Рішення № 137698926, 24.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/3469/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Падій В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій оформлене протоколом засідання від 15.08.2025 № 41 щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;

-зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.04.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому не визнає позов з підстав, що за результатами розгляду Комісія встановила, що подані матеріали не підтверджують факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у розумінні профільного законодавства. Оскаржуване рішення було прийнято колегіально у чіткій відповідності до процедури, на підставі всебічного та об`єктивного аналізу первинних документів. Відповідач звертає особливу увагу суду на те, що ключовою і обов`язковою умовою для надання особі (в тому числі співробітнику ДСНС) статусу учасника

бойових дій є не просто факт проходження служби в період збройної агресії та не просто факт перебування у певному населеному пункті (районі бойових дій), а саме факт безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України. Як відомо з матеріалів справи, підставою для видачі позивачу Довідки № 56 слугували накази ГУ ДСНС у Чернігівській області та 1 ДПРЗ від 17.05.2022 по 27.05.2022 щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в смт. Десна Чернігівського району після ворожого авіаудару, проте первинні наказові документи вказують на те, що позивачу (як керівнику підрозділу) ставилося завдання організаційного характеру проведення інструктажів з техніки безпеки з особовим складом, який безпосередньо вибував для розбору завалів. Проведення інструктажів з особовим складом (навіть тим, який залучається до робіт у зоні ліквідації наслідків авіаудару) є прямою статутною організаційно-управлінською функцією начальника підрозділу і здійснюється, як правило, у місці постійної дислокації підрозділу перед маршем.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій відхиляє доводи відповідача. викладені у відзиві на позов, як необґрунтовані.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких наголошує, що Комісія ДСНС приймає рішення на основі того пакету документів, який формується та подається уповноваженими органами (у даному випадку ГУ ДСНС). Комісія не здійснює розслідувань щодо правильності чи повноти кадрового діловодства на місцях, а здійснює правову оцінку вже поданих документів на предмет їх відповідності критеріям Порядку № 413.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , підполковник служби цивільного захисту проходив службу у ГУ ДСНС України в Чернігівській області на посаді начальника 7 державного пожежно- рятувального поста (м. Остер) 1 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Чернігівській області.

Згідно довідки від 13.02.2024 № 56 підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 в період, з 17.05.2022 по 21.05.2022, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до Витягу з наказу від 27.05.2022 № 73, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено суму додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.02.2022 №168 за період з 17.05.2022 по 21.05.2022.

Позивач через свого представника звернувся до Комісії ДСНС із заявою (вих. № У/018410/02) про надання йому статусу учасника бойових дій.

15.08.2025 рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформленого протоколом № 41 встановила, що подані матеріали не підтверджують факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у розумінні профільного законодавства та відмовила у наданні статусу учасника бойових дій.

Позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Суспільні відносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій регламентовані, зокрема, приписами Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ, «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час*.

* Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно частини 2 статті 6 Закону №3551-ХІІ порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров`я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю.

При цьому зміст поняття «безпосередня участь» підлягає системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону №3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

Подібний підхід щодо обов`язковості встановлення у сукупності, зокрема, функціональної та територіальної ознак застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23.

Механізм надання статусу учасника бойових дій визначений Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України , затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі Порядок №413).

Згідно положень підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.

Водночас для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.

Заява може подаватися: у паперовій формі за формою згідно з додатком 8: безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку; через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 частини першої статті 6 Закону); в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків).

Відповідно до пунктів 19 та 20 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону; міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.

Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 413 комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку.

Рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене відповідно до Закону України Про адміністративну процедуру та/або в судовому порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.12.18 №1048, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.19 р. за № 55/33026 затверджено Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - Положення № 1048).

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення №1048 Положення визначає основні функції, завдання, повноваження та склад комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи.

Згідно пункту 2 розділу І Положення №1048 комісія утворюється наказом ДСНС з метою реалізації заходів, пов`язаних із наданням статусу учасника бойових дій особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, особам, звільненим зі служби цивільного захисту, які набули право на отримання статусу учасника бойових дій під час проходження служби цивільного захисту (далі особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту), що:

захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України;

у складі екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення, літаків та вертольотів ДСНС, або перебуваючи на їх борту, виконували бойове (службове) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями;

брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктами 1, 2 та 6 розділу ІІ Положення №1048 встановлено, що основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Комісія має право:

вивчати документи, надіслані керівниками структурних підрозділів апарату ДСНС, територіальних органів ДСНС, підрозділів центрального підпорядкування ДСНС, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління ДСНС (далі органи та підрозділи ДСНС), щодо осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

вивчати довідки, документи та інші докази, подані особисто заявником;

витребувати в керівників органів та підрозділів ДСНС документи, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, у разі відсутності таких у заявника;

у разі потреби заслуховувати пояснення осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення, та свідків;

подавати на розгляд міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Міністерством у справах ветеранів України (далі міжвідомча комісія), документи із спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання;

приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій;

повертати документи для доопрацювання;

приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій;

приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій;

повторно розглядати за рішенням Голови ДСНС (особи, яка виконує його обов`язки) питання про надання статусу учасника бойових дій особам, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.

Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій;

надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення;

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Як слідує з матеріалів справи оскаржуване рішення прийнято з підстав, що подані матеріали не підтверджують факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у розумінні профільного законодавства.

Суд зазначає, що враховуючи положення статті 6 Закону № 3551-XII та пунктів 4, 5 Порядку № 413 визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу.

Тому суд не погоджується з доводами позивача про те, що сам факт подання довідки (Додаток 6 до Порядку № 413) є тією матеріально-правовою підставою, яка зумовлює надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією. Водночас підстави внесення інформації до такої довідки та її зміст підлягають перевірці на відповідність вимогам законодавства, у тому числі в межах здійснення судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень.

Обов`язок командира (начальника) військової частини, іншої установи щодо подання такої довідки виникає лише за умови наявності підтверджених належними документами фактів безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Суд при цьому наголошує, що командир (начальник) військової частини, або іншої установи, оформлюючи довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, не здійснює оцінку доцільності чи обґрунтованості надання статусу учасника бойових дій, оскільки такі повноваження належать відповідній комісії. Його функція полягає у внесенні до довідки відомостей про участь військовослужбовця у відповідних заходах та оформленні її на підставі наявних документів, що підтверджують виконання завдань, передбачених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

Обов`язок командира (начальника) військової частини щодо подання такої довідки виникає лише за умови наявності підтверджених належними документами фактів безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Разом з тим, як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні, яким позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій, мотивувальна частина відсутня взагалі; при цьому жодних аргументів, чому Комісія дійшла висновку про відсутність правових підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій в протоколі не наведено.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень є немотивованим, а отже не відповідає критерію обґрунтованості, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним та скасування.

Отже позов в цій частині вимог слід задовольнити.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про зобов`язання надати позивачу статус учасника бойових дій, суд враховує таке.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Відповідно до частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення у зв`язку з його немотивованістю та необґрунтованістю, водночас, суд враховує, що питання про надання чи відмову в наданні особі статусу учасника бойових дій відносяться до дискреційних повноважень колегіального органу, утвореного відповідачем, тобто Комісії ДСНС.

За обставинами справи відповідні повноваження Комісією ДСНС в належному обсязі реалізовані не були, оскільки Комісія відповідача, відмовивши позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, не вказала, з урахуванням яких обставин Комісія дійшла висновку про відсутність правових підстав для надання позивачу такого статусу. Таким чином, суд позбавлений можливості оцінити підстави прийняття оскарженого рішення. Відтак в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Комісії відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій слід відмовити, позаяк суд не повинен перебирати на себе повноваження уповноваженого суб`єкта владних повноважень та приймати рішення, яке відноситься до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що для належного захисту прав та інтересів позивача в межах спірних правовідносин необхідно зобов`язати відповідача в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДСНС повторно розглянути документи про надання позивачу статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення, із зазначенням його мотивів, з урахуванням висновків суду.

Оцінивши основні вагомі аргументи сторін в розрізі проаналізованих по тексту судового рішення норм матеріального закону, суд доходить висновку, що учасники справи частково довели свої вимоги та заперечення, отже позов підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом засідання від 15.08.2025 №41 щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути документи про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення, із зазначенням його мотивів, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (вул. О. Гончара, буд. 55а, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 38516849).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (пр-т. Перемоги, буд. 190а, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ - 38590042).

Суддя В.В. Падій