Рішення № 137698824, 15.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/5449/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю:

секретаря судового засідання Рупташ Ю.Т.

представника позивача Крупки М.П.

представників відповідача Теутуляк С.А., Гудз Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06.08.2025 №00000/23745/10/24-13-07-04.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказ, на підставі якого було проведено фактичну перевірку, був виданий контролюючим органом з порушенням вимог Податкового кодексу України. Зокрема, в наказі на перевірку відсутнє зазначення фактичних підстав призначення перевірки та обов`язкових реквізитів, а також відсутність визначених законом підстав для призначення перевірки.

У позові позивач також зазначав про відсутність складу правопорушення, передбаченого п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та недоведеність порушення порядку ведення обліку товарних запасів.

Позивач вважає, що оригінали документів, які підтверджують облік та походження товарів, зберігаються за місцем основної реєстрації платника податків ФОП ОСОБА_1 у м. Чернівці, що відповідає вимогам законодавства України про бухгалтерський облік. Надання видаткових накладних до перевірки підтверджується п. 4.5. акту перевірки, у якому видаткові накладні зазначені у якості додатку до акту перевірки. Облік товарних запасів ведеться у встановленому законодавством порядку. Усі товари, що знаходились у магазині, мають легальне походження та відображені у Формі ведення обліку товарних запасів.

На думку позивача, для застосування фінансової санкції за ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, недостатньо просто констатувати відсутність первинних документів на момент перевірки. Необхідно довести, що ці товари не відображені у формі ведення обліку товарних запасів, яку веде ФОП. На підтвердження легальності походження та належного обліку товару, позивачем в ході адміністративного оскарження додавались до адміністративної скарги належним чином засвідчена копія форми ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 та видаткові накладні. Вказаними документами спростовуються висновки акту перевірки про наявність необлікованих товарів на суму 682967,00 грн (порушення п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг). Однак, в ході розгляду скарги платника податку вказані документи були протиправно не прийняті до уваги.

Крім того, в акті відсутня інформація, що товар, який вказано, як необлікований дійсно належить ФОП ОСОБА_1 чи продається від її імені.

Позивач також звертав увагу, що наданий в ході проведення перевірки запит про надання документів від 23.06.2025 не може прийматись до уваги, оскільки даний запит не було вручено їй або направлено на її адресу. Особа, яка отримала запит не є уповноваженою особою.

За таких обставин, позивач вважає, що викладений в акті перевірки висновок про порушення п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не відповідає дійсності.

Враховуючи наведене, позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

За вказаною позовною заявою, ухвалою суду від 04.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Головне управління ДПС в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що податковим органом дотримано вимоги п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та зазначено у наказі, зокрема, підстави проведення перевірки, відтак посилання позивача на недотримання процедури її призначення є безпідставними.

На думку відповідача, оскільки, перевіряючих було допущено до перевірки, то у них відсутній обов`язок складання відповідного акту, тому доводи позивача щодо неправомірності дій податкового органу, в частині проведення перевірки є помилковими.

У відзиві відповідач також зазначав, що в ході проведеної фактичної перевірки магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач здійснював господарську діяльність, серед іншого, встановлено ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Виявлено необлікованих товарів (продовольча група) на суму 682967,00 грн.

За порушення порядку встановленого законодавством ведення обліку товарів за місцем реалізації до позивача оскаржуваним рішенням застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 682967,00 грн.

Оскільки під час проведення фактичної перевірки встановлено факт не ведення позивачем, у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 682967,00 грн, тому його притягнуто до відповідальності згідно з ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа підприємець 23.12.2023 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Позивач здійснює наступні види економічної діяльності: 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний).

Згідно ідентифікаційних даних наданих відповідачем, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в ГУ ДПС у Чернівецькій області з 23.12.2023 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ) на спрощеній системі оподаткування (2 група 20 %). З 19.02.2026 позивач перебуває в стані переходу до іншої ДПІ - Правобережна ДІІ ГУ ДПС у м. Києві (нова адреса: м. Київ, пр. Івасюка Володимира, буд. 26, кв. 108) (Т. 1 а.с .187 - 190).

Відповідно до Відомостей про трудові відносини осіб та період проходження військової служби (Додаток 5 до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску), поданих ФОП ОСОБА_1 до Чернівецької ДПІ ГУ ДПС у Чернівецькій області за основним місцем обліку платника за звітні періоди 2024-2025 років, громадянин ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді продавця-консультанта з 01.10.2024 (Наказ № 1-ФК від 30.09.2024) по 30.09.2025 (Наказ № 21-ФК від 30.09.2025 (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

На підставі договору суборенди № D86 від 17.05.2024, додаткових угод № 2 від 01.09.2024 та № 3 від 01.05.2025, позивач орендує нежитлове приміщення площею 55,40 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

13.06.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ № 4336-к Про проведення фактичних перевірок, яким наказано провести фактичні перевірки платників податків/об`єктів, зазначених в додатках 1-296, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 13.06.2025 № 119/26-15-07-07-0012 (п. 1 Наказу).

Пунктом 2 цього наказу також наказано начальнику управління фактичних перевірок організувати проведення фактичних перевірок, зазначених в п. 1 цього наказу, протягом червня- липня 2025 року (Т. 1 а.с. 123).

Згідно додатку № 106 до наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 4336-к від 13.06.2025, наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: АДРЕСА_2 ; тривалість перевірки не повинна перевищувати 10 днів; дата початку перевірки 09.07.2025; період, що перевіряється: згідно ст. 102 ПК України; мета проведення перевірки: перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) (Т. 1 а.с. 123).

Копію вказаного наказу вручено під розписку 09.07.2025 продавцю-консультанту позивача ОСОБА_2 , що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи по суті, а також підтверджується підписами в направленнях на перевірку (Т. 1 а.с. 131, 132).

На підставі направлень від 18.06.2025 № 16930/26-15-07-07-01 та від 19.06.2025 №17604/26-15-07-07-01, 09.07.2025 уповноваженими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , про що складено акт фактичної перевірки від 17.07.2025 № 609647ж5/26/15/07/ НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 113-114).

В акті перевірки зафіксовано, що в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 в сфері роздрібної торгівлі технічно-складними побутовими товарами (мобільні телефони, планшети, ноутбуки) та аксесуарами до них. Розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формі. Під час перевірки були досліджені питання проведення розрахунків у готівковій та безготівковій формі, питання працевлаштування найманих працівників.

У відповідності до інформації з Х-звіту, наданого при перевірці, встановлена сума розрахунків за товари у безготівковій формі по ПРРО з ФН 4001025837 в сумі 3499,00 грн, в той час коли відповідно до х-балансу з банківського терміналу сума розрахунків за товари безготівковій формі складає 4498,00 грн. Таким чином, встановлено факт проведення розрахункових операцій (у безготівковій формі) без застосування ПРРО та без документів Формування i видачі розрахункових на суму 999,00 грн.

Під час перевірки встановлено, що суб`єктом господарювання не забезпечено ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (відсутні форма ведення обліку товарних запасів та документи, що загальну походження товару (накладні, чеки тощо) суму 682967,00 грн.

Під час перевірки, на запит контролюючого органу, підприємством не надано документи, або їх копії, що мають відношення до предмету перевірки, а саме: не надано виписки банку, договір оренди, форму обліку товарних запасів.

Згідно з актом фактичної перевірки, Головне управління ДПС у м. Києві зазначило наступні порушення, вчинені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 :

- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: проведення розрахункових операцій з продажу товарів на загальну суму 999,00 грн без застосування РРО/ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків);

п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Виявлено необлікованих товарів (продовольча група) на суму 682967,00 грн;

- ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Згідно п. 4.5 акту фактичної перевірки до акту перевірки додано наступні додатки: пояснення; опис залишків; запит; х-звіт; х-баланс.

Судом встановлено, що у зв`язку з відмовою продавця-консультанта ОСОБА_2 від підписання акту фактичної перевірки, 17.07.2025 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено № 6897/Ж6/26-158-07-07-0017 (Т. 1 а.с. 117).

17.07.2025 Головне управління ДПС у м. Києві направило на адресу відповідача матеріали перевірки відносно позивача для прийняття рішення згідно чинного законодавства (Т.1 а.с. 115).

На підставі матеріалів фактичної перевірки, 06.08.2025 Головне управління ДПС в Чернівецькій області винесло наступні податкові повідомлення-рішення:

- Форми С № 00000/23745/Ж10/24-13-07-04, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 684465,50 грн за порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в т.ч.: 1498,50 грн - за проведення розрахункових операцій з продажу товарів на загальну суму 999,00 грн без застосування РРО ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків); 682967,00 грн ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (Т. 1 а.с. 111);

- Форми ПС № 00000/23766/Ж10/24-13-07-04, яким застосувало до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1020,00 грн за порушення вимог ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України (Т. 2 а.с. 198).

Зазначені вище податкові повідомлення рішення, 06.08.2025 надіслано відповідачем на адресу позивача та отримані останнім 13.08.2025, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами (Т. 1 а.с. 110).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (досудовому) до Державної податкової служби України, шляхом подання скарги (Т.1 а.с. 124 - 127).

За результатами розгляду скарги, 15.10.2025 Державна податкова служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення - рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення (Т.1 а.с. 129 - 130).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 00000/23745/Ж10/24-13-07-04 від 06.08.2025 протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу; обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3 цього Кодексу.

Контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (п.п. 19-1.1 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України).

Згідно з п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до п.п. 75.1 ст. 71 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична) підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, як проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 13.06.2025 № 4336-п Про проведення фактичних перевірок є п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Відповідно до п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, судом встановлено, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ від 13.06.2025 № 4336-п Про проведення фактичних перевірок, є наявні в податкового органу відомості, які свідчать про можливі порушення платником податків порядку проведення розрахункових операцій, а також від ДПС надходили листи щодо можливих фактів порушення порядку проведення розрахунків та вжиття заходів контролю по платнику податків.

Так, матеріалами справи підтверджується, що наказ від 13.06.2025 № 4336-п Про проведення фактичних перевірок видано керівником контролюючого органу на підставі п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, керуючись п. 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В матеріалах справи містяться доповідні записки начальника управління фактичних перевірок від 13.06.2025 № 119/26-15-07-07-0012 та головного державного інспектора відділу контролю за готівковими операціями управління фактичних перевірок від 11.06.2025 №1167/26-15-07-07-01-09, в яких вказано, що в податкового органу наявні відомості, які свідчать про можливі порушення, серед іншого, позивачем порядку проведення розрахункових операцій, а також від ДПС надходили листи щодо можливих фактів порушення порядку проведення розрахунків та вжиття заходів контролю по платнику податків (Т. 1 а.с. 145, 146, 146 на звороті).

Відповідно до доповідної записки від 13.06.2025 № 119/26-15-07-07-0012, начальник управління фактичних перевірок клопотав перед в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві про надання дозволу на проведення фактичної перевірки, т.ч. позивача на підставі п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Із змісту доповідної записки видно, що в ході виконання функціональних повноважень управлінням фактичних перевірок ГУ ДПС у м. Києві стало відомо про діяльність на території м. Києва платників податків/об`єктів торгівлі (послуг), які здійснюють роздрібну торгівлю товарами, тютюновими виробами, алкогольними напоями, в т. ч. складною побутовою технікою, яка підлягає гарантійному ремонту або надають послуги без застосування РРО/ПРРО без видачі фіскальних розрахункових документів при проведені розрахунків та відсутність можливості розрахуватись в безготівковій формі з використанням електронних платіжних засобів.

Крім того, від державних органів та ДПС надійшли листи з інформацією про можливі порушення порядку проведення розрахунків, можливого використання праці осіб без належного оформлення платниками податків, які здійснюють господарську діяльність на території м. Києва.

В ході доперевірочного аналізу суб`єктів господарювання, які зазначені в листах, встановлені можливі порушення порядку проведення розрахунків можливого використання праці осіб без належного оформлення платниками податків, які здійснюють господарську діяльність на території м. Києва.

В доповідній записці також зазначено, що в ході доперевірочного аналізу встановлено суб`єктів господарювання, які подавали звітність про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з нульовими показниками.

Вказана доповідна записка містила перелік платників (об`єктів), що здійснюють свою діяльність з порушенням вимог законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органу для проведення фактичних перевірок, в т.ч. позивача (Т. 1 а. с. 145 145 на звороті, 146 на звороті).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ від 13.06.2025 № 4336-п Про проведення фактичних перевірок видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, є правомірним, відповідно фактична перевірка проведена відповідачем за наявності фактичних підстав та передумов.

На переконання суду, наявна інформація вказує на можливість вчинення платником податків ймовірних порушень законодавства та могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Таким чином, оцінивши наказ про проведення перевірки, суд приходить до висновку про наявність як правових (посилання, серед іншого, на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України), так і фактичних підстав для призначення фактичної перевірки.

З огляду на наведене, суд констатує, що обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Крім того, перед початком перевірки посадовими особами податкового органу пред`явлені документи, визначені п. 81.1 ст. 81 ПК України. Посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки продавцем-консультантом ОСОБА_2 , з яким позивачем укладено трудовий договір від 02.07.2025 (Т. 2 а.с. 22-23, 24, 25).

Враховуючи викладене, судом не встановлено процедурних порушень при призначенні та проведенні фактичної перевірки позивача.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до переконання, що доводи позивача про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно висновку контролюючого органу про порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Розділ II Закону № 265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

За змістом ст. 2 Закону № 265/95-ВР термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 11 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, зокрема, що вимоги споживача щодо технічно складних побутових товарів розглядаються після пред`явлення споживачем розрахункового документа, передбаченого Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Відтак, для забезпечення захисту прав споживача у разі придбання ним технічно складного побутового товару неналежної якості, споживачеві обов`язково повинен бути виданий розрахунковий документ, передбачений Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231. Смартфони, ноутбуки, планшети відносяться до даного переліку.

Статтею 5 Закону № 265/95-ВР встановлено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій. На період виходу з ладу програмного реєстратора розрахункових операцій проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту усунення несправностей.

Згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Отже, закон імперативно визначає обов`язок суб`єкта господарювання видати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Судом встановлено, що позивач провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, тому їх реалізація має здійснюватися із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.07.2055 уповноваженими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , про що складено акт фактичної перевірки від 17.07.2025 № 609647ж5/26/15/07/3755606524.

В описовій частині акту фактичної перевірки, серед іншого, зазначено, що позивачем до перевірки надано: Книгу обліку розрахункових операцій на господарську одиницю №3001163250р від 01.10.2024; фіскальний номер програмного РРО 4001025837, дата реєстрації 12.12.2024.

В акті перевірки зафіксовано, що в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 в сфері роздрібної торгівлі технічно-складними побутовими товарами (мобільні телефони, планшети, ноутбуки) та аксесуарами до них. Розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формі. Під час перевірки були досліджені питання проведення розрахунків у готівковій та безготівковій формі, питання працевлаштування найманих працівників. У відповідності до інформації з Х-звіту, наданого при перевірці, встановлена сума розрахунків за товари у безготівковій формі по ПРРО з ФН 4001025837 в сумі 3499,00 грн, в той час коли відповідно до х-балансу з банківського терміналу сума розрахунків за товари безготівковій формі складає 4498,00 грн. Таким чином, встановлено факт проведення розрахункових операцій (у безготівковій формі) без застосування ПРРО та без документів Формування i видачі розрахункових на суму 999,00 грн.

Вищенаведене підтверджується дослідженими під час розгляду справи копіями Х-звіту від 09.07.2025, роздрукованого о 13 год. 42 хв., Х-балансу від 09.07.2025, роздрукованого о 13 год. 44 хв., касовим чеком від 09.07.2025, роздрукованого о 13 год. 16 хв. та Витягом СОД РРО за 09.07.2025 (Т. 1 а.с. 116, Т. 2 а.с. 196 на звороті, 199 на звороті, 200 на звороті).

Заперечуючи проти продажу товару на суму 999,00 грн, представник позивача надав до суду розрахункову відомість АТ Укрсиббанк по торговельному еквайрингу за операційний період з 09.07.2025 по 09.07.2025 (Т. 2 а.с. 204).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи представника позивача щодо ненадходження 09.07.2025 на рахунок позивача, який відкритий в АТ Укрсиббанк, безготівкових коштів у розмірі 999,00 грн суд відхиляє, оскільки вказана розрахункова відомість по торговельному еквайрингу не містить проведення операцій позивачем за 09.07.2025 у період часу з 09:00 год. по 13:16 год., а також не містить причини відображення в Х-балансі з банківського терміналу за 09.07.2025 о 13:44 год. суми проведених позивачем операцій 09.07.2025 у розмірі 4498,00 грн.

Під час розгляду справи представник позивача не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження помилковості відображення в Х-балансі з банківського терміналу за 09.07.2025 о 13:44 год. суми проведених позивачем операцій 09.07.2025 у розмірі 4498,00 грн, а також не обґрунтував причини розбіжностей з інформацію наявною в Х-звіті по ПРРО з ФН 4001025837 в сумі 3499,00 грн.

Позивач також не надав до суду належні та допустимі докази виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії 09.07.2025 за адресою здійснення господарської діяльності (м. Київ, Оболонський район, проспект Степана Бандери, буд. 23) та використання в цей день КОРО.

Беручи до уваги вищенаведене, суд погоджується з висновком контролюючого органу про проведення позивачем розрахункових операцій з продажу товарів на загальну суму 999,00 грн без застосування РРО/ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, за порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР (за проведення розрахункових операцій з продажу товарів на загальну суму 999,00 грн без застосування РРО/ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) до позивача на підставі ст. 17 вказаного Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1498,50 грн (999,00 грн Х 150%. Перше вчинення порушення зафіксовано актом від 14.04.2025 №31129/ж5/2615/07/3755606524).

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Форми С № 00000/23745/Ж10/24-13-07-04 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1498,50 грн за порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР прийнято відповідачем правомірно.

Стосовно висновку контролюючого органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту та/або 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01.01.2022 суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, від 30.09.2025 у справі № 520/22949/24.

Статтею 20 Закону № 265/95 встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.

У постановах від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами Податкового кодексу України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених Податковим кодексом України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

Враховуючи зазначені вище норми податкового законодавства України, суд вважає, що після початку перевірки, яка в даному випадку була фактичною, саме на позивача було покладено обов`язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи норми ст. 9 Закону № 996-XIV, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.

Статтею 4 Закону № 996-XIV визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

Крім того, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Таким чином, суб`єкт господарювання зобов`язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі Порядок № 496).

Відповідно до п. 1 розділу І наведеного Порядок, цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Пунктом 2 розділу I Порядку № 496 визначено, що документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Відповідно до п. 2, 4 розділу II Порядку № 496 Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з п. 9 розділу II порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Пунктом 10 розділу II Порядку № 496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання (п. 11 розділу II Порядку № 496).

Отже, Форма ведення обліку товарних запасів це обов`язковий документ, який ведеться підприємцями, зокрема тими, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, та в якій (Формі) відображається рух товарів на основі первинних документів. Облік товарних запасів має здійснюватися підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Суд наголошує, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, тобто Форму ведення обліку товарних запасів та первинні документи, на підстав яких зроблені відповідні записи в такій Формі, саме на початок проведення перевірки у паперовій або електронній формі.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок платника податків полягає не лише у веденні обліку, а й у забезпеченні його доступності у місці здійснення господарської діяльності на момент перевірки.

Відповідно до п. 85.2, 85.4 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючого органу всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а контролюючий орган має право їх вимагати.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 813/3621/17 доводи позивача щодо підтвердження походження та обліку товарів зважаючи на долучені до матеріалів справи первинні документи є необґрунтованими, оскільки такі документи надані вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки. Посилання судів попередніх інстанцій на пояснення свідка - продавця магазину ОСОБА 2, що всі прихідні документи на алкогольні напої зберігаються у позивача, а не у продавця, є необґрунтованими оскільки позивач не подавав податковому органу доказів щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів на іншій господарській одиниці.

Крім того, суд зазначає, що 01.08.2020 набрав чинності Закон України від 20.09.2019 №128-IX "Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг, яким ст. 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб`єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.

Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.

При цьому зазначеним Законом було уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.

Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.

Отже, ненадання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

З огляду на вимоги наведених приписів Закону № 265/95-ВР, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

В той же час, диспозиція норми ст. 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі ненадання платником податків документів під час перевірки (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків їх вилучення правоохоронними органами) вважається, що такі документи були відсутні.

Судом встановлено, що позивач провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, тому зобов`язаний надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що на початок перевірки 09.07.2025 (день проведення перевірки) та протягом всього часу проведення фактичної перевірки (з 09.07.2025 по 17.07.2025) документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, що знаходилися на момент перевірки в місці продажу контролюючому органу до перевірки позивачем не надано, зокрема Форму ведення обліку товарних запасів.

Суд наголошує, що контролюючим органом під час фактичної перевірки було складено Опис залишків товарів необлікованих згідно встановленого порядку, які знаходяться в реалізації в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , всього на загальну суму 682967,00 грн (Т. 1 а.с .119).

Тобто, контролюючим органом було проведено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 682967,00 грн та зафіксовано, які саме товари на момент перевірки вважалися необлікованими. Вказані обставини та наявність такого товару позивачем не заперечуються.

У позовній заяві позивач посилається на те, що наданий в ході проведення перевірки запит про надання документів від 23.06.2025 не може прийматись до уваги, оскільки даний запит не було вручено ФОП ОСОБА_1 або направлено на її адресу. Особа, яка отримала запит не є уповноваженою особою. За таких обставин, викладений в акті перевірки висновок про порушення п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 не відповідає дійсності.

Відносно вказаного суд зазначає, що запит надано уповноваженій особі продавцю-консультанту ОСОБА_2 , з яким позивач перебуває в трудових відносинах, працював в магазині 09.07.2025 та здійснював розрахункові операції протягом дня, тобто був уповноважений позивачем на проведення розрахункових операцій, тому пояснення представника позивача, що запит надано не безпосередньо позивачу суд оцінює критично. Позивач був відсутнім під час проведення фактичної перевірки, перевірка проводилася за участі уповноваженої особи на проведення розрахунків. При цьому проведення фактичної перевірки не вимагає безпосередньо участі платника податків підприємця. Достатньо присутності лише особи, яка фактично проводить розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 ПК України), саме цій особі вручаються усі документи, необхідні для початку проведення фактичної перевірки.

Отже, документи щодо обліку товарних запасів (технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), які знаходились в реалізації в господарській одиниці магазині за адресою: АДРЕСА_2 були відсутні під час перевірки і представник позивача такі обставини підтверджує у позовній заяві, вказуючи, що "оригінали документів, які підтверджують облік та походження товарів, зберігаються за місцем основної реєстрації платника податків ФОП ОСОБА_1 у м. Чернівці. На підтвердження легальності походження та належного обліку товару, позивачем в ході адміністративного оскарження додавались до адміністративної скарги належним чином засвідчена копія форми ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 та видаткові накладні".

Обставин щодо не надання саме на початок проведення перевірки Форми ведення обліку товарних запасів, а також документів на придбання товару, який знаходився у магазині для реалізації, позивач не спростовує.

Надання позивачем Форми ведення обліку товарних запасів разом зі скаргою на ППР до Державної податкової служби України не спростовує висновків перевірки про відсутність такої на початок фактичної перевірки 09.07.2025 і до її закінчення 17.07.2025. Тобто, позивач мав надати всі первинні документи та Форму ведення обліку товарних запасів саме 09.07.2025.

Окрім того, позивач мав можливість надати такі документи на письмову вимогу про надання документів (копії документів) у строк, встановлений у вимозі.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом під час фактичної перевірки було складено Опис залишків товарів необлікованих, в якій проведено опис товарів, які на момент перевірки вважалися необлікованими, що не заперечувалось позивачем.

При цьому позивачем під час фактичної перевірки не надано саме документів, які підтверджують походження та облік товарів, що зафіксовані в вказаному вище Описі на загальну суму 682967,00 грн і саме на вказану суму і було застосовано штрафні (фінансові) санкції. З матеріалів справи не вбачається, що контролюючим органом застосовано штрафну (фінансову) санкцію відносно інших товарів, які не були зазначені у Описі залишків товарів необлікованих щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків ТМЦ під час фактичної перевірки. Відтак твердження позивача, що контролюючий орган неправильно застосував щодо позивача ст. 20 Закону № 265/95-ВР в наведеному вище контексті є помилковим.

Суд також звертає увагу, що надання таких документів позивачем разом з позовною заявою та під час розгляду справи в суді не спростовують висновок контролюючого органу про їх відсутність на час проведення фактичної перевірки.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що позивачем не спростовано встановлені контролюючим органом факти ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, зокрема Форми ведення обліку товарних запасів на загальну суму 682967,00 грн, що є порушенням п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР (ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Виявлено необлікованих товарів (продовольча група) на суму 682967,00 грн) до позивача на підставі ст. 20 вказаного Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 682967,00 грн (у розмірі вартості необлікованих товарів).

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Форми С № 00000/23745/Ж10/24-13-07-04 від 06.08.2025 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 682967,00 грн за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР прийнято відповідачем правомірно.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вище встановлені обставини справи та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, будь-яких прав та законних інтересів позивача не порушував, тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач під час судового розгляду справи, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи позивача щодо застосування до нього двох окремих фінансових санкцій за одне й те саме діяння, суд не бере до уваги, оскільки оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, відповідальність за які передбачена ст. 17 та 20 вказаного Закону, а податковим повідомленням - рішення № 00000/23766/Ж10/24-13-07-04 від 06.08.2025 - застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1020,00 грн за порушення вимог ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, відповідальність за які передбачені ст. 121 ПК України. Таким чином, згаданими вище податковими повідомленнями - рішеннями до позивача застосовано штрафні санкції за два різні правопорушення, які мають різні правові підстави, об`єкти регулювання та наслідки.

Інші доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення -рішення суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правомірність та обґрунтованість його прийняття відповідачем.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 139, 241 - 243, 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.06.2026.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя В.К. Левицький