Рішення № 137698579, 25.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3788/26

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі № 560/10520/21, яке набрало законної сили 19.10.2021; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 560/580/24, яке набрало законної сили 01.03.2024; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 560/6523/24, яке набрало законної сили 04.07.2024; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 560/171/23, яке набрало законної сили.25.05.2023.

2. Стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період з дати виникнення боргового зобов`язання за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справи № 560/10520/21, яке набрало, законної сили 19.10.2021; рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 560/580/24, яке набрало законної сили 01.03.2024; рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 560/6523/24, яке набрало законної сили 04.07.2024; рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 560/171/23, яке набрало законної сили 25.05.2023 по дату подання позову інфляційні витрати та 3% річних у загальному розмірі 122233,50 грн за прострочення виконання цих рішень суду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років. На його користь Хмельницьким окружним адміністративним судом було ухвалено чотири судових рішення про перерахунок та виплату пенсії на загальну суму 274 288,92 грн, а саме:

- рішення від 17.09.2021 у справі № 560/10520/21;

- рішення від 30.01.2024 у справі № 560/580/24;

- рішення від 03.06.2024 у справі № 560/6523/24;

- рішення від 06.02.2023 у справі № 560/171/23.

Вказані рішення суду та виконавчий лист перебувають на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області. Однак через несвоєчасне виконання судових рішень та тривале невиплачування нарахованих коштів, позивач зазнав втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Позивач вважає, що має законне право на компенсацію. Застосувавши калькулятор розрахунку штрафних санкцій, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за періоди прострочення по кожному з рішень загалом на суму 122233,50 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 10.04.2026 у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про розгляд справи №560/3788/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні. Вказує, що з боку Казначейства відсутня будь-яка протиправна бездіяльність під час виконання судових рішень, ухвалених на користь позивача.

Відповідач указує, що виконавчі листи Хмельницького окружного адміністративного суду щодо стягнення коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області були прийняті до виконання та обліковані за відповідною державною бюджетною програмою КПКВК 3504040. Однак, у Головному управлінні Казначейства у Хмельницькій області відсутні відкриті рахунки на ім`я боржника (ГУ ПФУ в Хмельницькій області), з яких можна було б здійснити безспірне списання коштів безпосередньо. Через це виконання рішень здійснюється за рахунок бюджетної програми у порядку чітко визначеної законодавством черговості в міру надходження відповідних бюджетних асигнувань. Оскільки бюджетні призначення на 2025-2026 роки є недостатніми, а перед виконавчими листами позивача в черзі перебувають тисячі інших судових рішень, Казначейство позбавлене правових підстав порушувати встановлений законом принцип черговості, щоб не порушувати права інших стягувачів. При цьому відповідач регулярно вживав усіх залежних від нього заходів, зокрема неодноразово направляв запити до боржника та подавав пропозиції до Міністерства фінансів України щодо збільшення обсягу фінансування бюджетної програми. Також відповідач наголошує, що безумовний обов`язок щодо виконання судових рішень покладається насамперед на самого боржника - Пенсійний фонд.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, представник відповідача зазначає про їхню повну безпідставність. Зауважує, що Казначейство не є боржником у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки грошове зобов`язання виникло у ГУ ПФУ в Хмельницькій області. Крім того, норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку № 845 передбачають компенсацію у розмірі 3% річних лише після повного погашення основного боргу за судовим рішенням, тоді як виконавчі листи позивача ще не виконані. Можливість же стягнення інфляційних втрат за порушення строків перерахування коштів Казначейством взагалі не передбачена чинним законодавством, а бюджетне законодавство суворо забороняє здійснювати будь-які виплати за відсутності відповідних цільових асигнувань у Державному бюджеті.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів Державної казначейської служби України, вважаючи їх безпідставними. Позивач наголосив, що невиконання Головним управлінням ДКСУ у Хмельницькій області чотирьох судових рішень, які набрали законної сили та перебувають на казначейському обліку з жовтня-листопада 2025 року, прямо порушує його право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції.

Позивач вказує, що грошові зобов`язання держави виникли з моменту набрання судовими рішеннями законної сили, а тому тривала їх невиплата призвела до знецінення коштів через інфляцію. Обґрунтовуючи право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, позивач посилається на статтю 625 Цивільного кодексу України та статтю 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зазначаючи, що ці норми не суперечать одна одній та підлягають одночасному застосуванню до спірних правовідносин як особлива міра відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. На підставі викладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є стягувачем за чотирма судовими рішеннями, ухваленими Хмельницьким окружним адміністративним судом щодо перерахунку та виплати йому пенсійних виплат, де боржником є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

На виконання зазначених судових рішень боржником було здійснено нарахування відповідних сум заборгованості з доплат до пенсії, які в загальному підсумку склали 274 288,92 грн, за такими періодами та сумами:

- за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі № 560/10520/21, яке набрало законної сили 19.10.2021, позивачу нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.12.2021 у розмірі 123 757,17 грн;

- за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 560/171/23, яке набрало законної сили 25.05.2023, позивачу нараховано доплату за період з 25.06.2022 по 01.03.2023 у розмірі 24 333,33 грн;

- за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 560/580/24, яке набрало законної сили 01.03.2024, позивачу нараховано доплату за період з 01.02.2020 по 30.06.2022 у розмірі 22 855,81 грн;

- за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 560/6523/24, яке набрало законної сили 04.07.2024, позивачу нараховано доплату за період з 01.07.2021 по 31.07.2024 у розмірі 33 437,65 грн.

Спочатку примусове виконання вказаних судових рішень здійснювалося органами Державної виконавчої служби у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Надалі відповідні виконавчі листи, видані Хмельницьким окружним адміністративним судом, були передані для подальшого виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (змінено спосіб виконання рішення суду на стягнення з пенсійного органу коштів). Відповідачем було прийнято виконавчі документи до примусового виконання та взято їх на відповідний казначейський облік у такі строки:

- 16 жовтня 2025 року - виконавчі листи у справах № 560/6523/24, № 560/580/24 та № 560/10520/21;

- 07 листопада 2025 року - виконавчий лист у справі № 560/171/23.

Усі зазначити виконавчі документи були обліковані Державною казначейською службою України за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

На виконання своїх повноважень, визначених пунктами 28, 29 Порядку № 845, Головне управління Казначейства у Хмельницькій області звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із листами від 13.03.2024 № 04-17-06/1965, від 01.08.2024 № 04-17-06/5915, від 28.10.2025 № 04-17-06/7722 та від 10.11.2025 № 04-17-06/8129 щодо надання інформації про актуальність заборгованості та можливість погашення заборгованості безпосередньо ГУ ПФУ в Хмельницькій області, а також повідомило про надходження виконавчих листів у справах № 560/10520/21, № 560/580/24, № 560/6523/24 та № 560/171/23. Відповіді на вказані листи від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до органів Казначейства не надходили.

Згідно з офіційним листом Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області № 5-12-12/4149 від 17 лютого 2026 року, станом на дату його винесення та на момент звернення позивача до суду з цим позовом, виплата коштів за вказаними виконавчими листами на користь ОСОБА_1 здійснена не була. Нараховані суми заборгованості залишаються невиплаченими стягувачу в повному обсязі.

Безспірне списання коштів безпосередньо з рахунків боржника, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не проводилось у зв`язку з відсутністю відкритих рахунків цього органу в Головному управлінні Казначейства у Хмельницькій області, з яких нормативно можливо було б здійснити таке списання. З огляду на вказане, виконання рішень обліковано в межах черговості за загальною бюджетною програмою за рахунок відповідних асигнувань Державного бюджету, а відповідач додатково подавав пропозиції до Міністерства фінансів України щодо збільшення обсягу фінансування бюджетної програми КПКВК 3504040.

Не погоджуючись із тривалим невиконанням судових рішень та неотриманням належних йому сум, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суми невиплачених заборгованостей.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VIII), виконавче провадження розглядається як завершальний етап судового процесу, а також як процедура примусового виконання рішень інших органів чи посадових осіб. Воно являє собою комплекс дій органів та посадових осіб, визначених цим Законом, спрямованих на забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Такі дії здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, передбачені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, а також іншими законами. Крім того, виконанню підлягають і ті рішення, які відповідно до цього Закону визначені такими, що можуть бути виконані у примусовому порядку.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення від імені України. Прийняте судом рішення є обов`язковим для виконання. Держава, у свою чергу, забезпечує виконання такого рішення у порядку, встановленому законом, а контроль за його виконанням покладається на суд.

Частинами першою та другою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 юридичних позицій, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. А в іншому Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, виконання судового рішення необхідно розглядати як одну з стадій судового процесу і невід`ємну складову права кожного на справедливий судовий захист.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 2а-1646/2010, у якій звернуто увагу й на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в рішеннях цього Суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України", у яких прослідковується однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Стаття 25 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація;

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За змістом частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою статті 3 Закону № 4901-VI визначено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак у тримісячний строк.

Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 160/6770/19 та від 21.02.2023 у справі № 500/5748/21.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Пунктами 24-34 Порядку № 845 встановлено механізм безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Так, відповідно до пунктів 24, 25 вказаного Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 26 Порядку визначено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Пунктом 28 Порядку № 845 передбачено, що орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Разом з тим, згідно з пунктами 47, 48 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Відповідно до пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Абзацом 2 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901-VI визначено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Суд встановив, що виконавчі листи у справах № 560/6523/24, № 560/580/24 та № 560/10520/21 були прийняті Головним управлінням Казначейства у Хмельницькій області до виконання 16 жовтня 2025 року, а виконавчий лист у справі № 560/171/23 - 07 листопада 2025 року. Усі виконавчі документи обліковано за бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Водночас відповідачем вжито заходів, передбачених Порядком № 845: направлено запити до боржника (листи від 28.10.2025 № 04-17-06/7722 та від 10.11.2025 № 04-17-06/8129), а також подано пропозиції до Міністерства фінансів України щодо збільшення обсягу фінансування бюджетної програми. Відповідей від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на вказані запити не надходило. Безспірне списання коштів безпосередньо з рахунків боржника не проводилось у зв`язку з відсутністю в Головному управлінні Казначейства у Хмельницькій області відкритих рахунків Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, з яких таке списання є нормативно можливим.

Таким чином, суд констатує, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Порядком № 845, зокрема: прийняв виконавчі документи до обліку, визначив коди класифікації видатків та відповідну бюджетну програму, направив повідомлення боржнику, ініціював перед Міністерством фінансів України питання збільшення асигнувань. Наведене свідчить про відсутність протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України в цій частині позовних вимог у розумінні частини другої статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 845, компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відтак, законодавством чітко передбачено, що виплаті компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів передує заява стягувача та виплачується вона після погашення заборгованості за рішенням суду.

Відповідно до пункту 51 Порядку № 845 в рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З наведених вище положень Порядку № 845, норм статей 3, 5 Закону № 4901-VI слідує, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме ДКС України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Отже, виходячи з аналізу норми статті 5 Закону № 4901-VI, підставою для виплати стягувачу компенсації, передбаченої цим Законом, слугує порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади.

Аналізуючи положення статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у взаємозв`язку з пунктами 50, 51 Порядку № 845, суд дійшов висновку, що право на отримання компенсації в розмірі 3% річних за порушення встановленого строку виконання судового рішення є відкладеним у часі та пов`язується законодавцем із настанням чітко визначеного юридичного факту.

Специфіка застосування вказаного компенсаторного механізму полягає в тому, що обчислення остаточного розміру цієї виплати та її безпосереднє здійснення можливе виключно після повного погашення основної суми заборгованості за судовим рішенням.

У межах розгляду цієї справи судом достеменно встановлено, що станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду, а також на час прийняття рішення у справі, заборгованість за рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 (справа № 560/10520/21), від 06.02.2023 (справа № 560/171/23), від 30.01.2024 (справа № 560/580/24) та від 03.06.2024 (справа № 560/6523/24) не погашена, а відповідні суми доплат до пенсії позивачу не виплачені.

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутня ключова правова передумова для нарахування та виплати зазначеної компенсації, а саме - факт остаточного перерахування заборгованості стягувачу.

До моменту реального виконання судових рішень та виплати основного боргу, визначити кінцевий строк прострочення, який є обов`язковим елементом рішення про виплату компенсації згідно з пунктом 51 Порядку № 845, та обчислити точний розмір 3% річних у межах спеціальної процедури є нормативно неможливим. Нарахування та стягнення таких сум на майбутнє або паралельно з триваючим виконанням основного рішення суперечить встановленому порядку казначейського обслуговування.

Надаючи правову оцінку доводам сторін щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказала, що Державна казначейська служба України не є боржником у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, з огляду на таке.

У постанові від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 Велика Палата Верховного Суду усунула неузгодженості у судовій практиці та сформулювала висновок, згідно з яким у разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором, до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що Закон № 4901-VI не обмежує поширення дії статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов`язання, підтвердженого у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежує можливості стягнення інфляційних втрат, які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного адміністративного суду (зокрема, у справах № 807/542/17 та № 826/7444/16), за якими вважалося, що у ДКС України не виникає цивільно-правового грошового зобов`язання, а тому вона не є боржником у розумінні статті 625 ЦК України. Таким чином, Казначейство несе відповідальність за загальними нормами ЦК України за затримку виконання судових рішень, які гарантовані державою.

Водночас, визначаючи момент, з якого виникає таке прострочення, суд керується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 та від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19.

Згідно з цими висновками, з огляду на припис частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI, прострочення держави-боржника у спірних правовідносинах настає за сукупності таких юридичних фактів:

1. Стягувач подав до органу ДКС України заяву та виконавчий документ про стягнення з держави коштів разом із документами та відомостями, необхідними для перерахування коштів;

2. Держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України.

Тому припис частини другої статті 625 ЦК України поширюється на випадки порушення судовим рішенням грошового зобов`язання держави з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує є дню повного виконання судового рішення.

Суд вважає помилковим довід позивача про те, що інфляційні втрати та 3% річних слід нараховувати безпосередньо з дат нарахування заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчі листи Хмельницького окружного адміністративного суду були пред`явлені позивачем до виконання та прийняті на казначейський облік Головним управлінням ДКС України у Хмельницькій області у такі строки:

- 16 жовтня 2025 року у справах № 560/6523/24, № 560/580/24 та № 560/10520/21. Відповідно, законодавчо встановлений тримісячний строк для їх виконання сплив 16 січня 2026 року. Прострочення виконання держави за цими рішеннями в розумінні статті 625 ЦК України розпочалося 17 січня 2026 року;

- 07 листопада 2025 року у справі № 560/171/23. Законодавчо встановлений тримісячний строк для його виконання сплив 07 лютого 2026 року. Прострочення виконання держави за цим рішенням розпочалося 08 лютого 2026 року.

Станом на момент звернення позивача з цим позовом (березень 2026 року) та на момент розгляду справи, кошти за вказаними виконавчими документами стягувачу виплачені не були.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права у встановленому порядку, після погашення основної заборгованості за виконавчими листами, звернутися до ДКС України із заявою про нарахування відповідної компенсації та інфляційних витрат.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6,м. Київ,01104 , код ЄДРПОУ - 37567646)

Головуючий суддя В.К. Блонський