Рішення № 137698542, 22.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20344/25

РІШЕННЯ

іменем України

22 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В.

за участю:секретаря судового засідання Філата М.А. представника позивача: Маркітана А.В, Ільницького А.В., представника відповідача: Варави В.В., Керебко Л.В., представника третьої особи: Москаленка А.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0267282408 від 14.11.2025.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки зроблено висновок про те, що КЕВ неправомірно застосовує ставку військового збору 1,5%, для своїх працівників, тоді як, на думку контролюючого органу, до працівників КЕВ має застосовуватись ставка 5%. Позивач вважає, що для застосування ставки важливо брати до уваги те, чи є особа працівником ЗСУ. КЕВ не погоджується з трактуванням законодавства працівниками ГУ ДПС у Хмельницькій області, вважає висновки, викладені у вказаному Акті, щодо трактування законодавства упередженими, помилковими, безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства оборони України в судовому засіданні пояснив, що ставка збору для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань становить 1,5% з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (розділ ХХ, підрозділ 10, п. 16-1 пп.1.3 Податкового кодексу України). Зазначена норма поширюється на: Військовослужбовців Збройних Сил України, Працівників Збройних Сил України. Зазначена норма поширюється на доходи військовослужбовців та працівників Збройних Сил України. Вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, подали до суду відзив, зазначивши, що вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0267282408 від 14.11.2025, прийняте за результатами акту №20853/22-01-24-08/007928461 від 15.10.2025 позапланової виїзної документальної перевірки КЕВ міста Хмельницький з питань правильності застосування ставки військового збору, є правомірним та відповідає вимогам Податкового кодексу України. Ставка військового збору 1,5% застосовується до доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) працівникам Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно законів України військових формувань до умов трудового договору (контракту), оподатковується військовим збором на загальних підставах за ставкою 5%. Також, вказана позиція викладена в листі ДПС України від 11.08.2025 №19669/7/99-00-24-01-01-07, який надіслано територіальним органами ДПС з метою забезпечення надходжень платежів, зокрема, військового збору за даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого та сплаченого на користь платників податків - фізичних осіб, і утриманого з них податку. Просять відмовити у задоволенні позову.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 01.12.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 13.01.2026 суд залишив без руху адміністративний позов з підстав невідповідності вимогам статті 160 КАС України.

Ухвалою від 20.01.2026 суд продовжив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 23.02.2026 суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 20.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

Ухвалою від 27.04.2026 суд витребував необхідні для розгляду справи докази.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, на підставі наказу від 10.09.2025 №3599-П, у відповідності до ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.13 п. 78.1, п. 78.4 п.78.6 ст. 78, п. 82.1 ст. 82, п.п. 1.3 п.161 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, проведено документальну позапланова виїзну перевірку КЕВ міста Хмельницький, з питань правильності застосування ставки військового збору згідно з п.п.1.3 п.161 підрозділ 10 розд. ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, за період діяльності з 01.12.2024 по 31.08.2025.

За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт №20853/22-01-24-08/07928461 від 15.10.2025, в ході проведення якої ГУ ДПС у Хмельницькій області встановлено порушення пп. 168.1.1 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п.176.2 ст. 176, пп. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: КЕВ м. Хмельницький, як податковим агентом, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у повному розмірі (за ставкою 5%) із заробітної плати працівників.

Отже, під час виплати доходу працівникам позивачем недонараховано військовий збір на загальну суму 2 148 221,51 грн. в т.ч.:

за грудень 2024 - в сумі 245979,48 грн.,

за січень 2025 в сумі 228787,38 грн.,

за лютий 2025 в сумі 230865,28 грн.,

за березень 2025 в сумі 243204,32 грн.,

за квітень 2025 в сумі 242831,01 грн.,

за травень 2025 в сумі 240653,45 грн.,

за червень 2025 в сумі 238982,68 грн.,

за липень 2025 в сумі 240033,23 грн.,

за серпень 2025 в сумі 236884,68 грн.

Не погоджуючись з висновками акту документальної позапланової перевірки, КЕВ м.Хмельницький подано заперечення, яке Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області розглянуто та підтверджено правомірність висновків акту перевірки та відповідність їх нормам чинного законодавства України.

На підставі висновків акту документальної позапланової перевірки контролюючим органом 14.11.2025 винесено податкове повідомлення-рішення №0267282408.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Спеціальним законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно із статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Конституційний Суд України розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016).

У Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Законом України від 04.12.2024 №4113 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5%.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом. Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України. У статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки.

Згідно із підпунктом 20.1.8 пункту 20.1 статті 20 ПК України під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб платників податків - юридичних осіб та платників єдиного внеску перевіряти документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПУ України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення.

Згідно із підпунктами 14.1.54, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із пунктом 127.1 статті 127, підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно із підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України для цілей Розділу IV заробітна плата це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (фізична особа резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; фізична особа нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 №4015-ІХ (далі - Закон №4015-ІХ) набрав чинності з 01.12.2024, крім окремих його пунктів, для яких встановлений інший порядок набрання чинності (пункт 1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону) передбачене підвищення ставки військового збору з 1,5 до 5 відсотків від об`єкта оподаткування для платників цього збору, визначених пунктом 162.1 статті 162 розділу IV ПК України.

Згідно із пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону доходи платників військового збору осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.

Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України застосовуються з дня набрання чинності Законом №4015-IX.

Оскільки Закон України №4015-IX набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України внесені Законом України від 04.12.2024 №4113-IX щодо ставки військового збору у розмірі 1,5% застосовуються з 01.12.2024.

Відповідно до статті 164 розділу IV Кодексу базою оподаткування є загальний оподаткований дохід будь-який дохід, що підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України (підпункт 1.5 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Згідно із пункту 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; податковий агент з інших доходів, визначених пункту 1.2 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, які є об`єктом оподаткування військовим збором.

Відповідно до підпункту 169.4.3 пункту 169.4 статті 164 розділу IV ПК України роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку на доходи фізичних осіб/військового збору за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Згідно із пунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Відповідно до пункту 29.2 статті 29 БК України військовий збір, що сплачується (перераховується) належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту ставка військового збору залишається 1,5% від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділі 10 розділу ХХ ПК України.

Порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац 4 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

Стаття 5 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачає, що особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, а трудові відносини працівників Збройних Сил України регулюються законодавством про працю.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є: особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;

1.2. Об`єктом оподаткування збором є: для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

1.3. Ставка збору становить:

1. для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту;

4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Тобто, застосування ставки податкового збору у вигляді 1,5 % можливе для військовослужбовців та працівників силових структур, що перелічені у статті, зокрема працівників Збройних Сил України.

Що стосується об`єкту податкового зобов`язання, тобто вказана ставка застосовується до доходів, одержаних у вигляді: грошового забезпечення; грошових винагород та інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Таким чином, законодавець визначив три види доходів, з яких утримується військовий збір у розмірі 1,5 %, а саме:

- грошове забезпечення щомісячні та одноразові виплати, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», включаючи посадові оклади, надбавки, доплати, премії, матеріальну допомогу тощо. Вказаний вид доходу передбачений для виплати лише для військовослужбовців, та не передбачений законодавством для працівників жодних силових структур, тобто апріорі не можливий для виплат працівникам Збройних Сил України, передбачених вищевказаною нормою.

- грошові винагороди.

- інші виплати, що здійснюються на користь військовослужбовців або працівників зазначених формувань відповідно до нормативно-правових актів.

Трудові відносини працівників Збройних Сил України регулюються законодавством про працю.

Так, згідно статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Виходячи з аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що працівники Збройних Сил України не є військовослужбовцями, не отримують грошове забезпечення, а отримують інші виплати такі як заробітна плата.

Трудові відносини працівників Збройних Сил регулюються трудовим законодавством, а їхні доходи формуються виключно у вигляді заробітної плати, яка є оплатою праці за виконану роботу.

Отже, враховуючи досліджені норми працівники Збройних Сил України не є та не можуть отримувати грошове забезпечення, але це не означає того, що хто не отримує грошове забезпечення має сплачувати ставку військового збору на рівні 5 %, оскільки це жодною нормою ПК України та іншого нормативно-правового акту не передбачено.

З огляду на вищевказане, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, є органом управління та перебуває у структурі Збройних Сил України, в ході своєї діяльності здійснює нарахування і виплату заробітної плати працівникам ЗС України, відповідно до норм трудового законодавства України та внутрішніх нормативних актів Збройних Сил України.

ПК України, не обмежує коло платників виключно військовослужбовцями, а навпаки встановлює перелік працівників силових структур, які отримують доходи, пов`язані зі службою чи роботою у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, незалежно від форми трудових або службових відносин, тобто як на військовослужбовців, так і на працівників.

Визначаючи об`єкт оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%, законодавець включив до нього як грошове забезпечення військовослужбовців, так і грошові винагороди та інші виплати, до яких належить заробітна плата, а також визначив коло суб`єктів, які отримують дану форму доходу.

Таким чином, закон прямо зазначає, що працівники Збройних Сил є невід`ємною частиною особового складу Збройних Сил України, виконують службові обов`язки у складі військових органів, структур та підрозділів, а тому застосування до них спеціальної ставки військового збору є цілком логічним та узгоджується з метою його запровадження фінансування потреб оборони держави.

Також суд зазначає, що заробітна плата працівників ЗСУ не є грошовим забезпеченням військовослужбовців; однак закон не обмежив пільгову ставку 1,5% лише грошовим забезпеченням, а включив до неї також грошові винагороди та інші виплати; неоднозначність цієї норми має вирішуватися на користь платника податку (in dubio pro tributario).

Таким чином, позиція контролюючого органу про те, що ставка 1,5% не поширюється на працівників Збройних Сил України, лише через те що вони не отримують грошове забезпечення є необґрунтованою.

Контролюючим органом при складанні акту перевірки допущено помилкове та необґрунтоване тлумачення норм податкового законодавства на користь контролюючого органу.

У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пункт 56.21 статті 56 ПК України).

Так, податковим органом самостійно визначено, що ставка військового збору у розмірі 1,5% застосовується виключно до військовослужбовців, а не до інших суб`єктів, які перелічені у пп. 1.3, п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України при цьому зроблено посилання на законодавство, яке регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців, а не оплати праці працівників Збройних Сил України.

Таким чином, нарахування та відображення у звітності військового збору за грудень 2024 за ставкою 1,5% є правомірним і повністю відповідає чинному законодавству. Водночас доводи контролюючого органу щодо необхідності застосування ставки 5% за цей період суперечать нормі Податкового кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи суд не встановив доказів, що підтверджують висновки, викладені в акті перевірки КЕВ м.Хмельницький щодо порушення норми п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело би до заниження податковим агентом податкового зобов`язання зі сплати військового збору у сумі 2148221,51 грн. за чинного правового регулювання і відповідного фінансування Міністерством оборони України для КЕВ м.Хмельницький та у контексті застосування фінансової відповідальності у вигляді похідних щодо сплати військового збору (пені, санкції) за невстановленого податкового правопорушення стосовно платника податків.

За результатом перевірених доводів, оцінених доказів, встановлених обставин, дослідження змісту податкового повідомлення-рішення від 14.11.2025 №0267282408 у сумі 2583733,90 грн. (збільшення податкового зобов`язання у сумі 2148221,51 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 214822,15 грн. та пені у сумі 220690,24 грн.), суд вважає протиправним винесене податкове повідомлення-рішення та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України під час задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 30280,00 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України до Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0267282408 від 14.11.2025.

Стягнути на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький судові витрати (судовий збір) в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 червня 2026 року

Позивач:Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (вул. Героїв АТО, 3/1, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29006 , код ЄДРПОУ - 07928461) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171) Третя особа:Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6, , код ЄДРПОУ - 00034022))

Головуючий суддя В.В. Матущак