Рішення № 137698508, 25.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7/26

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Хмельницька міська дитяча лікарня" Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення лікарсько-консультативної комісії КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради від 11 грудня 2025 року (витяг з протоколу засідання № 48) щодо неповнолітньої ОСОБА_2 та зобов`язати КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради повторно розглянути питання про видачу довідки форми 080-3/о для неповнолітньої ОСОБА_2 на підставі наявних медичних документів, з урахуванням правової оцінки суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема без належних правових підстав, у зв`язку з чим позивач просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою від 05.01.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте уповноваженим органом у межах наданих повноважень, у спосіб та в порядку, визначених чинним законодавством України. Зазначає, що підстави для скасування рішення відсутні, а доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Представник позивача подав заперечення, в яких вказує, що всі заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву є протиправними та такими, що порушують його конституційні та законні права.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє з народження. Дитині встановлено діагноз E73.0 вроджена лактазна недостатність (первинна лактазна недостатність), який є вродженим генетично детермінованим захворюванням. Вперше діагноз, що дає підстави для видачі довідки форми 080-3/о, було встановлено у 2018 році Харківським міжобласним спеціалізованим медико-генетичним центром рідкісних (орфанних) захворювань Харківської обласної ради. Заключення від 02 червня 2018 року підтвердило діагнози: затримка психомоторного, мовленнєвого розвитку; вторинна лактозна недостатність; мітохондріальна дисфункція.

Починаючи з 2018 року довідки форми 080-3/о видавались дитині щорічно:

Довідка форми 080-3/о від 14 жовтня 2022 року (дійсна до 01 жовтня 2023 року), видана ЛКК КП «ХМДЛ» ХМР. Голова ЛКК - Олійник О.В.;

Довідка форми 080-3/о від 21 вересня 2023 року (дійсна до 25 жовтня 2024 року), видана ЛКК КП «ХМДЛ» ХМР. Голова ЛКК - Олійник О.В.;

Довідка форми 080-3/о від 28 листопада 2024 року (дійсна до 28 листопада 2025 року), видана ЛКК КП «ХМДЛ» ХМР. Голова ЛКК - Зимак-Закутня Н.О.

Таким чином, протягом понад 7 років медичні установи послідовно підтверджували наявність у дитини захворювання, яке дає право на отримання державної допомоги.

Однак 11 грудня 2025 року ЛКК КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» ХМР прийняла рішення (витяг з протоколу № 48), яким фактично відмовила у видачі чергової довідки, посилаючись на «відсутність виражених проявів синдрому мальабсорбції» та рекомендувавши пройти додаткові обстеження у ОХМАТДИТ або Львівському міжобласному медико-генетичному центрі, а також консультації психолога, логопеда, дефектолога.

Позивач, вважаючи протиправним рішення КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради від 11.12.2025 про відмову у видачі довідки, тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Закон № 2961-IV) дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2961-IV Медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

За частинами третьою-сьомою статті 7 Закону № 2961-IV залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.

За частиною десятою статті 7 Закону № 2961-IV лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів:

визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 (далі також - Положення № 917), лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центральна комісія МОЗ утворюється та функціонує за рішенням МОЗ у порядку, встановленому Міністерством. Склад центральної комісії МОЗ та її чисельність затверджуються МОЗ.

За текстом пункту 7 Положення № 917 Комісії: 1) визначають: наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію дитина з інвалідністю або дитина з інвалідністю підгрупи А, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві ; потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.

За пунктом 10 Положення № 917 рішення комісії приймається більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

Відомості щодо результатів проведення медико-соціальної експертизи і прийнятих рішень вносяться до медичного висновку на дитину з інвалідністю та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою закладу охорони здоров`я.

За пунктом 12 Положення № 917 Комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії дитина з інвалідністю або дитина з інвалідністю підгрупи А (щодо відмови в установленні категорії дитина з інвалідністю або дитина з інвалідністю підгрупи А з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Так, відповідно до Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 917, лікарсько-консультативна комісія є спеціально уповноваженим колегіальним органом закладу охорони здоров`я, який здійснює оцінку стану здоров`я особи, аналіз медичної документації та приймає рішення щодо наявності медичних показань для оформлення відповідних медичних висновків і довідок.

Зазначеним Положенням на лікарсько-консультативну комісію покладено повноваження щодо розгляду медичної документації, встановлення медичних фактів та прийняття рішень з питань, що потребують спеціальних знань у сфері медицини. При цьому висновки комісії ґрунтуються на результатах обстеження особи, медичних документах, консультаціях лікарів-спеціалістів та інших медичних даних.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1161 від 27 грудня 2018 року затверджено Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, але яка потребує догляду.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 «Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність» визначено правові підстави для надання державної соціальної допомоги сім`ям, які здійснюють догляд за дітьми, що мають тяжкі захворювання, однак не визнані особами з інвалідністю в установленому законом порядку.

Зазначеною постановою затверджено вичерпний Перелік захворювань, розладів, травм та станів, за наявності яких особа може претендувати на отримання відповідних соціальних гарантій. До такого Переліку, зокрема, включено тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні (орфанні) захворювання, онкологічні та онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), тяжкі захворювання нирок, тяжкі травми, стани після трансплантації органів та інші захворювання, прямо передбачені Переліком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-3/о «Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги». Відповідно до зазначеної Інструкції довідка видається на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я після оцінки медичної документації, результатів обстежень та встановлення відповідності захворювання критеріям, визначеним законодавством.

Таким чином, законодавством визначено спеціальний порядок вирішення питання щодо видачі довідки за формою № 080-3/о, який передбачає здійснення медичної оцінки стану здоров`я особи уповноваженим медичним органом.

Таким чином, саме лікарсько-консультативна комісія, діючи в межах повноважень, визначених наказом МОЗ України № 917, на підставі медичних документів встановлює, чи належить захворювання особи до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1161, та чи наявні підстави для видачі довідки за формою № 080-3/о.

При цьому законодавством не передбачено повноважень суду самостійно оцінювати медичні показання особи або встановлювати відповідність захворювання критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 1161. Такі питання належать до сфери спеціальних медичних знань та віднесені до компетенції лікарсько-консультативної комісії.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 917 у контексті спірних правовідносин дає підстави вважати, що результати комплексного оцінювання показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму дитини (відповідно до класифікації основних видів порушень функцій організму дитини), не визначають (не диктують, не нав`язують) результати комплексної оцінки показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності (відповідно до класифікації основних категорій життєдіяльності і ступені вираження обмежень таких категорій). Остання визначається на основі оцінювання відхилення основних категорій життєдіяльності від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини (пункт 18 Порядку № 917), а не на підставі визначеного дитині ступеня вираження порушень функцій організму.

Наведене не слід розуміти так, що порушення функцій організму не впливають на життєдіяльність дитини, але, за правилами Порядку № 917, визначення ступенів вираження порушень за обома названими параметрами є результатом огляду і медико-соціальної експертизи за різними (самостійними) класифікаціями.

Відповідність обом згаданим вище критеріям визначають лікарсько-консультативні комісії, які функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Іншими словами, встановлення ступеня вираження порушень функцій організму та обмеження життєдіяльності є компетенцією лікарсько-консультативних комісій, адже передбачає проведення медико-соціальної експертизи.

Рішення лікарсько-консультативної комісії може бути оскаржене до суду (пункт 12 Порядку № 917, пункт 9 частини першої статті 19 КАС України) й суд - у порядку адміністративного судочинства - має перевірити оспорене рішення на відповідність критеріям, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України. Водночас, зважаючи на предмет оскарження, судовий контроль не повинен використовуватися як спосіб підмінити медико-соціальну експертизу або ж як інструмент для "створення" норм/правил щодо захворювань чи медичних показань, обов`язкових для лікарсько-консультативних комісій під час вирішення питання про встановлення інвалідності.

Суд не може заперечувати того, що під час медико-соціальної експертизи можуть виникати (і виникають) проблеми з правильним визначенням ступеня вираження порушень функцій організму та/або обмеження основних категорій життєдіяльності. Під проблемами суд має на увазі, зокрема, складнощі з оцінюванням цих порушень/обмежень (за відповідними класифікаціями основних видів порушень функцій організму дитини та основних категорій життєдіяльності) в медичному аспекті, з якими можуть стикатися члени лікарсько-консультативних комісій.

У межах розгляду справи суд може надати правову оцінку рішенню лікарсько-консультативної комісії, але ця оцінка не може відповісти на спірні питання щодо встановлення діагнозу дітям у ситуації, коли встановлений дитині діагноз вимагається пов`язати (поєднати) з певним ступенем (ступенями) вираження порушень функцій організму та/або обмеження основних категорій життєдіяльності, адже відповідь на це питання виходить за межі як повноважень суду, так і завдань адміністративного судочинства.

Для складних та спірних питань щодо встановлення інвалідності дітям існує Комісія МОЗ (пункт 8 Положення ). Суд, здійснюючи правосуддя, не може перебирати компетенцію як цього органу, так і лікарсько-консультативних комісій загалом і визначити (змінити) ступінь вираження обмеження основних категорій життєдіяльності.

Варто зазначити, що оцінка медичних критеріїв, ступеня тяжкості клінічного перебігу захворювання та визначення наявності «виражених проявів синдрому мальабсорбції» (що є обов`язковою умовою для видачі довідки форми 080-3/о згідно з Постановою КМУ №1161) перебуває у площині дискреційних повноважень Лікарсько- консультативної комісії.

Дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу. Відповідно до приписів Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Постанови КМУ № 1161, лікарсько-консультативна комісія має дискреційні повноваження на проведення комплексної оцінки стану здоров`я.

Для прийняття рішення про видачу довідки форми 080-3/о комісія повинна встановити не лише факт наявності діагнозу, а й специфічну характеристику клінічного перебігу - виражені прояви синдрому мальабсорбції. Оцінка ступеня «вираженості» таких проявів є виключно професійним судженням членів комісії - лікарів, що базується на клінічному огляді та аналізі медичних показників.

Суд, у справах щодо оскарження рішень ЛКК, не втручається та не може втручатися у повноваження суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки процедурних критеріїв. Системний аналіз правових норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, а не у перебиранні функцій медичної експертизи. Таким чином, при розгляді по суті спору, у якому оспорюється рішення ЛКК щодо відмови у видачі довідки за формою 080-3/о, суд не може здійснювати власну оцінку підставності медичного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. При цьому, суди перевіряють правомірність здійснення процедури огляду, та не є лікувальними закладами з необхідною базою знань щодо визначення непрацездатності за наявними у особи хворобами, а тому в даному випадку суд перевіряє лише процедуру проведення відповідного огляду пацієнта, та зазначає, що відповідачем не було порушено процедури проведення огляду позивача.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності під ставності медичного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ЛКК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Суд звертає увагу, що дискреційні повноваження передбачають можливість компетентного органу самостійно оцінювати фактичні обставини справи та приймати рішення в межах, визначених законом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач діяв поза межами наданих повноважень, порушив процедуру розгляду питання або прийняв рішення без урахування медичної документації. Сам по собі факт незгоди позивача з висновками компетентного медичного органу не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки їх задоволення призвело б до втручання суду у дискреційні повноваження органу, уповноваженого законом вирішувати питання щодо наявності підстав для видачі довідки за формою № 080-3/о.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість оспорюваного позивачем рішення та дотримання процедури прийняття цього рішення, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до КП "Хмельницька міська лікарня" Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Комунальне підприємство "Хмельницька міська дитяча лікарня" Хмельницької міської ради (вул. Олега Ольжича, 1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29008 , код ЄДРПОУ - 02004674)

Головуючий суддя О.О. Михайлов