Рішення № 137698505, 25.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19497/25

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства "Хмельницька міська лікарня" Хмельницької міської ради" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради» № 131/25/1146/Р від 16.09.2025 з призначенням ОСОБА_1 повторного проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради» повторно розглянути питання встановлення ОСОБА_1 строку групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №99570 Серія 12 ААГ, яка видана на підставі акту огляду №2416 від 26.08.2024 позивачу встановлено третю групу інвалідності строком до 01.09.2025. Зазначено причина інвалідності - інвалід з дитинства. В графі група інвалідності зазначено «третя з 01.11.2023». Встановлена інвалідність неодноразово продовжувалась, востаннє до 01.09.2025 року. Згідно із Витягом з рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 131/25/1146/В, дата прийняття рішення 16.09.2025, номер рішення - 131/25/1146/Р, експертною командою не прийнято рішення щодо встановлення інвалідності. Вважаючи, з огляду на наявний стан його здоров`я, при прийняті цього рішення мали місце численні порушення вимог чинного законодавства України, а відтак порушуються його гарантовані Конституцією і Законами України права щодо одержання якісної медичної допомоги, а також захисту Державою соціальних прав людини та громадянина, пов`язаних із стійкими розладами стану здоров`я, внаслідок наявних хвороб та встановлених медичних діагнозі, 07 жовтня 2025 року позивач оскаржив це рішення до Центру оцінювання функціонального стану особи Міністерства охорони здоров`я України.

Ухвалою суду від 13.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від КП "Хмельницька міська лікарня" Хмельницької міської ради на адресу суду надійшов відзив в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 16.09.2025 131/25/1146/Р прийнято без порушення законодавчо встановленої процедури та є обґрунтованим.

Позивач надав додаткові пояснення, в якій заперечував проти доводів відповідача викладених у відзиві, зазначив, що оскільки в оскаржуваному рішенні не надано обґрунтувань, правової оцінки питанню підстав встановлення позивачу інвалідності, не перевірялась відсутність у нього порушення життєдіяльності, ритму життя, впливу на нормальне функціонування, неправомірно відмовлено у встановленні групи інвалідності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Суд встановив, що згідно довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності до 01.09.2025.

Згідно витягу з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №131/25/1146/Р від 16.09.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи встановлено, що ступінь функціональних порушень життєдіяльності позивача, не дає підстав для встановлення групи інвалідності.

Позивач 07.10.2025 подав до Центру оцінювання функціонального стану особи МОЗ України скаргу в якій просив провести визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КП «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради №131/25/1146/Р від 16.09.2025 та призначити нову дату повторного проведення оцінювання повсякденного функціонування позивача. Проте на дату звернення до суду відповіді прийнятого рішення не надходило.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-XII інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

На підставі ч. 2 ст. 6 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідність громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

За визначенням, наведеним в абз. 4, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 131/25/1146/Р від 16.09.2025 Комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради.

При цьому, позивач наполягає на тому, що під час розгляду його питання членами експертної команди не взято до уваги та не розглянуто всіх його медичних документів, тим самим, він не погоджується з висновком відповідача щодо відсутності підстав для встановлення йому групи інвалідності.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

За пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Так, обґрунтованість адміністративного акта передбачає не лише наявність певних матеріалів у розпорядженні адміністративного органу, а й належне відображення в акті: встановлених фактичних обставин; змісту врахованих документів і відомостей; доказів, на яких ґрунтуються висновки; застосованих правових норм; правової оцінки встановлених обставин; причин прийняття конкретного рішення.

Крім того, суд ураховує положення статті 72 Закону України "Про адміністративну процедуру" при оцінці мотивування оскаржуваного рішення.

Так, графа 16 рішення № 131/25/1146/Р від 16.09.2025 містить загальне формулювання: "Ступінь функціональних порушень, не дає підстав для встановлення групи інвалідності".

Наявність у формі графи "обґрунтування" означає, що рішення має містити не лише кінцевий висновок, а й мотиви, за якими експертна команда дійшла такого висновку.

На переконання суду, сам зміст оскаржуваного рішення не містить мотивування, достатнього для виконання вимог пунктів 2-5 частини другої статті 72 Закону України "Про адміністративну процедуру".

Зокрема, у рішенні не наведено: достатнього узагальненого змісту тих медичних відомостей і функціональних показників, які експертна команда визнала визначальними; посилань на конкретні документи або докази; відомостей про встановлені функціональні порушення; пояснення, за якими показниками порушення оцінено як незначні; зазначення категорій життєдіяльності та ступеня їх обмеження; конкретного нормативного критерію, застосованого експертною командою; правової оцінки співвідношення встановлених обставин із таким критерієм.

Наведене в рішенні формулювання не становить належного виконання вимог пунктів 2-5 частини другої статті 72 Закону України "Про адміністративну процедуру", оскільки не дає змоги простежити зв`язок між дослідженими документами, встановленими обставинами, доказами, застосованими критеріями та висновком.

При цьому, суд жодним чином не визначає, які саме діагнози, показники чи медичні висновки повинні були міститися в оскаржуваному акті, та не оцінює їх медичного значення.

Наявність певних документів, зокрема, медичного характеру, у розпорядженні адміністративного органу не усуває його обов`язку відобразити в рішенні або належному документі контрольного заходу фактичні та правові мотиви, які були визначальними для прийняття акта.

Водночас, без наведення достатнього узагальненого змісту істотних відомостей неможливо перевірити, чи: експертна команда застосувала належні критерії; її висновок стосувався ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності; висновок про не встановлення групи інвалідності був результатом оцінки документів, а не лише декларативним твердженням.

Фраза про "Ступінь функціональних порушень, не дає підстав для встановлення групи інвалідності" також не пояснює, за якими ознаками експертна команда визначила їх характер та яким чином співвіднесла їх зі ступенем обмеження життєдіяльності під час встановлення позивачу інвалідності.

Суд не вимагає викладення в адміністративному акті повного змісту медико-експертної справи або детального висновку щодо кожного документа.

Однак, суд виходить з того, що акт суб`єкта владних повноважень, повинен містити мінімально достатню сукупність фактичних і правових мотивів, яка дозволяє зрозуміти: що саме встановив адміністративний орган; на підставі яких істотних відомостей; за яким нормативним критерієм; чому це призвело до прийняття спірного рішення.

Суд підкреслює, що у контексті спірних правовідносин, лаконічність стилю не є виправданням. Мотивування має бути достатнім, а не вичерпним.

Відповідно до змісту Резолюції (77) 31 Комітету Міністрів Ради Європи про захист особи відносно актів адміністративних органів, від 28 вересня 1977 року, обсяг обґрунтування має бути достатнім, щоб зрозуміти мотиви органу в прийнятті саме такого рішення. Вважається, що обґрунтування може бути викладене як безпосередньо в адміністративному акті, так і в документі, за допомогою якого такий акт доводиться до відома відповідної особи. Можливе викладення адміністративним органом мотивів на окрему вимогу особи, що має бути зроблено також в письмовій формі в строк, достатній для ознайомлення з обґрунтуванням прийняття акта та для його оскарження. Письмове наведення мотивів є відправною точкою для здійснення правового контролю за діяльністю адміністрації.

Отже, обов`язок з мотивування адміністративних актів є одним з ключових принципів справедливої адміністративної процедури.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21 визначив критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень: логічність та структурованість викладення мотивів; пов`язаність наведених мотивів з конкретними нормами права; наявність правової оцінки фактичних обставин справи та поданих документів; відповідність висновків фактичним обставинам справи; відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Стаття 8 Закону України "Про адміністративну процедуру", який підлягає до застосування в цих правовідносинах, визначає, що адміністративний акт, яким за своєю правовою природою є оскаржуване рішення, має відповідати принципу обґрунтованості, суть якого полягає в тому, що обґрунтування адміністративного акта дозволяє особі зрозуміти, чому адміністративний акт є саме таким, а також допомагає вирішити питання про те, чи варто використати засоби правового захисту.

Проте, оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.

Отже, відповідач: не відобразив у спірному рішенні достатнього змісту встановлених фактичних обставин і врахованих відомостей; не індивідуалізував у достатньому обсязі документи та відомості, які були визначальними для висновку; не навів належної оцінки встановлених обставин; не зазначив конкретного нормативного критерію, застосованого до встановлених обставин; через недостатність мотивування не забезпечив можливості перевірити дотримання належного балансу між публічним і приватним інтересами.

Суд виходить з того, що зазначені порушення не є суто формальними.

Неналежне мотивування є дефектом змісту адміністративного акта та підпадає під пункт 2 частини другої статті 87 Закону України "Про адміністративну процедуру".

Юридична невизначеність, а також відсутність у рішенні достатніх мотивів для оцінки дотримання належного балансу між публічним і приватним інтересами свідчать про невідповідність акта принципам адміністративної процедури в розумінні пункту 4 частини другої статті 87 Закону України "Про адміністративну процедуру".

За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає: критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України; вимогам пунктів 25 частини другої статті 72 Закону України "Про адміністративну процедуру"; принципам юридичної визначеності; пунктам 2 і 4 частини другої статті 87 Закону України "Про адміністративну процедуру", а відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, тому ці витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради» № 131/25/1146/Р від 16.09.2025.

Зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради» повторно розглянути питання встановлення ОСОБА_1 строку групи інвалідності.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства "Хмельницька міська лікарня" Хмельницької міської ради" (пров. Проскурівський, 1, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29001 , код ЄДРПОУ - 02774384)

Головуючий суддя О.О. Михайлов