Рішення № 137698013, 25.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1676/26

25 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.02.2026 року № 1756-1415/К-02/8-1900/26 про не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки та архівної довідки № 393/06-06 від 15.09.2025 року виданої трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області в період з 10 грудня 1992 року по 04 березня 1997 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки та архівної довідки № 393/06-06 від 15.09.2025 року виданої трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області в період з 10 грудня 1992 року по 04 березня 1997 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.12.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про обчислення страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Зазначає Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.02.2026 року № 1756-1415/К-02/8-1900/26 позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу окремих періодів роботи. Вказує, що законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування спірного періоду трудової діяльності відповідач обґрунтовує тим, що позивачу не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 1993-1996 року згідно довідки від 15.09.2025 року №393/06-06, оскільки не зазначено по батькові позивача. На думку позивача, відповідач з формальних підстав не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди згідно до архівної довідки, так як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про призначення пенсії за віком. Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 27.03.2026 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Судом встановлено, що з 02.12.2025 позивачу призначено пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 26.01.2026 звернувся до відповідача із заявою, що зареєстрована 28.01.2026 за вх.№1415/К-1900-26 щодо обчислення страхового стажу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що оформлене листом від 11.02.2026 за №1756-1415/К-02/8-1900/26 позивача повідомлено про наступне. За результатами розгляду електронної пенсійної справи з`ясовано, що відповідно до записів трудової книжки від 03.06.1986 серії НОМЕР_1 - 10.12.1992 позивач був прийнятий на роботу в п/п імені Матросова та 04.03.1997 (наказ про звільнення від 04.03.1977) звільнений з роботи. Записи про прийняття та звільнення засвідчені печаткою Агрофірми «Лановецька». Одночасно відповідно до історичної довідки від 15.09.2025 №394/06-06 у січні 1994 колгосп "Хлібороб України» перейменовано на агрофірму «Лановецька» надалі - спілка власників земельних і майнових паїв агрофірма «Лановецька» (04.09.1997), надалі, у 2000 році утворено ПСП «Лановецьке», яке 26.06.2004 перейменовано в ПП імені Матросова. Враховуючи зазначене, для зарахування зазначеного вище періоду роботи до страхового стажу за записами трудової книжки відсутні підстави, оскільки позивача було прийнято в організацію, яка ще на той час не була створена. Також, зазначений період не підлягає зарахуванню до страхового стажу відповідно наданої архівної довідки від 15.09.2025 №393/06-06 із зазначення кількості відпрацьованих людиноднів в 1993-1996 роках, оскільки в первинних документах не зазначено по батькові позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, що оформлене листом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Дане право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У цій справі, відмовляючи позивачу у зарахування спірного періоду роботи, відповідач зазначає, що позивачу не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 1993-1996 року згідно довідки від 15.09.2025 року №393/06-06, оскільки не зазначено по батькові позивача.

Так, період роботи позивача з 10.12.1992 по 04.03.1997 підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , виданій 03.06.1986.

Згідно з довідкою №393/06-06 від15.09.2025, що видана Лановецькою міською радою Кременецького району Тернопільської області "Архівна довідка про трудовий стаж", у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім.Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради, в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1992-1997 року є відомості про відпрацьовані людинодні ОСОБА_2 . У даній довідці як підставу зазначено фонд №16, справа №744-753, 762, 777, 786,796, аркуш 12, зв.-24, 13 зв.-25, 1 зв.-13, 37 зв.-49, 1 зв.-13.

Як слідує з історичної довідки, правонаступником приватного підприємства імені Матросова, де працював позивач, стала агрофірма «Лановецька» надалі - спілка власників земельних і майнових паїв агрофірма «Лановецька» (04.09.1997), надалі, у 2000 році утворено ПСП «Лановецьке», яке 26.06.2004 перейменовано в ПП імені Матросова.

Таким чином, суд вважає, що агрофірма «Лановецька», як правонаступник, засвідчила своєю печаткою факт прийняття позивача на роботу у підприємство імені Матросова.

Слід зазначити, що Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивачки вказаного у її трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на першій сторінці печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка).

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Однак, як вже зазначалось вище, відповідачем не зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи з 1993-1996 року згідно довідки від 15.09.2025 року №393/06-06, з формальних підстав, оскільки не зазначено по батькові позивача.

На думку суду, дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності згідно архівної довідки №393/06-06 від 15.09.2025 лише через формальні неточності, не проаналізувавши змісту вказаної довідки, є протиправними.

Водночас, суд вважає, що період роботи позивача з 10.12.1992 по 04.03.1997 може бути зарахований до страхового стажу позивача.

Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку з метою належного способу захисту порушеного права позивача слід визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області, що оформлене листом №1756-1415/К-02/8-1900/26 від 11.02.2026 щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки та архівної довідки № 393/06-06 від 15.09.2025, виданої трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області в період з 10 грудня 1992 року по 04 березня 1997 року, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 26.01.2026 (зареєстрована 28.01.202026 за вх.№1415/К-1900-26) щодо обчислення страхового стажу, з врахуванням правових висновків, зазначених судом у рішенні.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із статтею 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім цього, згідно з частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем долучено копію Договору про надання правової допомоги від 11.03.2026, копію Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 11.03.2026.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 адвокатом надані наступні послуги: - вивчення матеріалів справи (правовий аналіз ситуації, формування стратегії): 2 год. - 1000,00 грн.; - вивчення юридичної складової та судової практики: 2 год.- 1000,00 грн. - складання позовної заяви: 4 год.- 10000,00 грн.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 11.03.2026, позивач зобов`язаний здійснити оплату правової допомоги адвоката на протязі 10 робочих днів з дня зарахування коштів на його банківський рахунок (після ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу).

Суд зазначає, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

Разом з тим, при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 12000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Надані адвокатські послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, без обґрунтування неминучості в такому розмірі.

При цьому, суд також враховує те, що розгляд даної справи здійснювався в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, суд дійшов висновку про те, що стягнута має бути сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що оформлене листом №1756-1415/К-02/8-1900/26 від 11.02.2026 щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки та архівної довідки № 393/06-06 від 15.09.2025, виданої трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2026 (зареєстрована 28.01.202026 за вх.№1415/К-1900-26) щодо обчислення страхового стажу, з врахуванням правових висновків, зазначених судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 25 червня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддя Дерех Н.В.