Ухвала суду № 137697079, 25.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №521/14422/25

провадження №1-кп/947/600/26

У Х В А Л А

25 червня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клоптання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та клпотання захисників про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року,

за участю: прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченої ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , їх захисника ОСОБА_10 , обвинуваченої ОСОБА_5 , її захисника ОСОБА_11 , потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представника потерпілих ОСОБА_14 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Під час підготовчого судового провадження, прокурором подано до суду клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, під час підготовчого судового провадження, захисниками ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до суду подані клопотання про зміну обвинуваченим запобіжних заходів.

1. Зміст клопотань сторони обвинувачення.

В обґрунтування поданих клопотань, прокурор зокрема зазначила:

1.1) щодо ОСОБА_3 , що остання обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Стверджувала, що на теперішній час, ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, тобто ОСОБА_3 може: переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_3 , знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду (п.1); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5).

Вважала, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Заявляла, що обирати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665600 гривень; 2) визначити у разі внесення застави необхідність виконання обвинуваченою ОСОБА_3 наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з м.Одеса без дозволу суду, здати на зберігання до сторони обвинувачення свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти про зміну свого місця проживання.

1.2) щодо ОСОБА_4 , що остання обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Стверджувала, що на теперішній час, ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, тобто ОСОБА_4 може: переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду (п.1); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5).

Вважала, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Заявляла, що обирати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665600 гривень; 2) визначити у разі внесення застави необхідність виконання обвинуваченою ОСОБА_4 наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з м.Одеса без дозволу суду, здати на зберігання до сторони обвинувачення свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти про зміну свого місця проживання.

1.3) щодо ОСОБА_5 , що остання обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Стверджувала, що на теперішній час, ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, тобто ОСОБА_5 може: переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 , знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду (п.1); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5).

Вважала, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Заявляла, що обирати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665600 гривень; 2) визначити у разі внесення застави необхідність виконання обвинуваченою ОСОБА_5 наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з м.Одеса без дозволу суду, здати на зберігання до сторони обвинувачення свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти про зміну свого місця проживання.

1.4) щодо ОСОБА_6 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України.

Стверджувала, що на теперішній час, ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, тобто ОСОБА_6 може: переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_6 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду (п.1); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5).

Вважала, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Заявляла, що обирати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1331200 гривень; 2) визначити у разі внесення застави необхідність виконання обвинуваченим ОСОБА_6 наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з м.Одеса без дозволу суду, здати на зберігання до сторони обвинувачення свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти про зміну свого місця проживання.

2. Клопотання захисників про зміну запобіжних заходів.

2.1) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_6 захисник зокрема зазначила, що загальна тривалість тримання під вартою становить понад 14 місяців та триває дотепер, а станом на 24.06.2026 року, єдиним ризиком, на якому ґрунтується тримання під вартою ОСОБА_6 , є ризик переховування (п.1 ч.1 ст.177 КПК), обґрунтування якого в ухвалі від 25.03.2026 зводиться виключно до тяжкості інкримінованого злочину (від 5 до 12 років позбавлення волі).

Вважала, що така мотивація прямо суперечить усталеній практиці ЄСПЛ, відповідно до якої обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним (рішення ЄСПЛ за скаргою №12369 від «26» червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції», п. 51, за скаргою № 5522/04 від «20» січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою № 38717/04 від «14» жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України», п. 29, 41, за скаргою № 37466/04 від «20» травня 2010 року по справі «Москаленко проти України).

Звертала увагу, що з урахуванням зазначеної практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення потребує оцінки у сукупності з іншими обставинами, що характеризують особу обвинуваченого.

Вказувала, що ОСОБА_6 є громадянином України, раніше не судимий, що свідчить про належну правослухняну поведінку та відсутність кримінального минулого. Обвинувачений має стале місце проживання та міцні соціальні зв`язки, а саме: зареєстрований з 08.06.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично до затримання проживав за іншою сталою адресою: АДРЕСА_2 , разом із співмешканкою та її родиною понад 5 років, вів спільний побут; має альтернативне місце проживання в м. Одеса (де проживає його мати за договором оренди квартири у приватної особи): АДРЕСА_3 . Окрім іншого, має альтернативний договір оренди за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім того заявляла, що ОСОБА_6 соціально інтегрований та економічно активний: з 08.11.2023 року зареєстрований як фізична особа-підприємець; здійснював господарську діяльність (технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів); систематично сплачував податки та обов`язкові платежі. Попри його перебування під вартою протягом 14 місяців, його родина продовжує підтримувати діяльність та своєчасно сплачувати податки до бюджету України, що підтверджує намір обвинуваченого продовжувати законну діяльність та наявність легального джерела доходу; є діючим членом виконкому.

Окрім цього, ОСОБА_6 закінчив Державний навчальний заклад «Ісаєвський професійний аграрний ліцей». Професія: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (категорії «С»). Характеризується позитивно за місцем проживання, що підтверджується офіційною характеристикою сільської ради.

Також звертали увагу суду, що ОСОБА_6 має низку нагород та подяк, що свідчить про суспільно корисну поведінку та визнання з боку державних і громадських інституцій, зокрема: медаль №21304, якою був нагороджений ОСОБА_6 за гідність та патріотизм згідно наказу №03/12 від 12.12.2024 року за представленням директора БФ «Шпиталь Запоріжжя» від всеукраїнського об`єднання «Країна»; подяку за неоціненний внесок у благодійність і підтримку Збройним Силам України та постраждалим цивільним особам у наслідок військової агресії РФ проти України від 12.12.2024 року від президента Благодійного фонду «Шпиталь Запоріжжя» ОСОБА_15 ; подяку за сприяння та співпрацю з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України за допомогу у справі захисту Української держави від директора Департаменту логістики Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерала майора ОСОБА_16 від 24.12.2024 року.

Вважала, що наявність сталого місця проживання, тривалих соціальних зв`язків, офіційної підприємницької діяльності, системної сплати податків, відсутності судимостей, а також підтвердженої суспільно корисної діяльності та державних відзнак у своїй сукупності свідчить про стійку соціальну інтегрованість особи та повністю нівелює ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Стверджувала, що на цей момент існують обставини, які мають істотне значення для оцінки особи обвинуваченого та ступеня ризиків, однак не були доведені до відома суду та, відповідно, не могли бути ним оцінені. Зокрема, до суду надійшли заяви від депутатів, зокрема: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 щодо готовності взяти обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки. Вони гарантують явку ОСОБА_6 до суду та виконання всіх процесуальних обов`язків. Поручителі мають високу суспільну довіру; їхня репутація є публічною та перевіряється державою; вони мають реальні можливості впливати на поведінку обвинуваченого; вони несуть політичну та моральну відповідальність.

Виснувала, що ризики зменшилися; частина ризиків відпала; обвинувачений ОСОБА_6 має сталі соціальні зв`язки; є поручителі; злочин економічний, не насильницький. А отже, порука є достатньою та пропорційною альтернативою, а подальше тримання під вартою не відповідає його процесуальній меті та є надмірним.

Крім того заявляла, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту, так само як і тримання під вартою, що в обох випадках є позбавленням волі, буде цілком відповідати суспільному інтересу.

За таких обставин, вважала, що існує достатньо підстав для зміни запобіжного заходу підозрюваному із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме особисту поруку або цілодобовий домашній арешт. Ухвалою суду від 23.05.2026 року зменшено обвинуваченому ОСОБА_6 заставу до 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1331200 гривень. Проте за 32 дні вона не була внесена.

Вказувала, що мати обвинуваченого є самотньою жінкою, а родина не має ліквідного майна (оскільки на все майно обвинуваченого та його родини органом досудового розслідування було накладено арешт, застава в 1331200 гривень є непомірною.

Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.177, 178, 181, 182, 194, 201, 331 КПК України, просила суд: 1) врахувати нові обставини, зокрема заяви депутатів місцевої та районної ради ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , щодо взяття на поруки ОСОБА_6 та позитивні характеристики старост округів, соціальні зв`язки, відсутність судимостей та державні нагороди обвинуваченого; 2) змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку; 3) у разі неможливості застосування особистої поруки - змінити на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків носіння електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_4 або за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 ; 4) у разі неможливості застосування домашнього арешту чи поруки суттєво зменшити розмір альтернативної застави до помірного, реального фінансового рівня (у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України), який родина спроможна внести з урахуванням тотального арешту майна та визначити межі території з якої заборонено відлучатися межами Одеської області (з метою можливості працювати).

2.2) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_3 захисник зокрема зазначила, що ОСОБА_3 перебуває під вартою понад 16 місяців.

Під час обрання запобіжного заходу суд виходив із необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої на початковому етапі кримінального провадження. Разом із тим за час перебування під вартою відбулися істотні зміни фактичних обставин: досудове розслідування завершено; обвинувальний акт передано до суду; усі матеріали стороною обвинувачення сформовані та відкриті; ризики, на які посилалася сторона обвинувачення, об`єктивно втратили свою актуальність; прокурором не надано жодного нового доказу існування ризиків; протягом тривалого часу не встановлено жодного факту недобросовісної поведінки обвинуваченої.

Виснувала, що обставини, які існували на момент обрання запобіжного заходу, істотно змінилися та підлягають новій оцінці судом.

Вказувала, що прокурор традиційно посилається на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Однак зазначений ризик є суто припущенням та не підтверджений жодним фактичним доказом.

Так, ОСОБА_3 постійно проживає в місті Одесі; є фізичною особою-підприємцем з 2007 року; має міцні соціальні та сімейні зв`язки; не має житла чи постійного місця проживання за кордоном; не має закордонних активів; її закордонні паспорти вилучені стороною обвинувачення; протягом усього часу розслідування не вчиняла жодних дій, спрямованих на ухилення від слідства чи суду.

Крім того, ОСОБА_3 є особою похилого віку, якій виповнилося 62 роки. За таких обставин твердження про можливість переховування мають виключно абстрактний характер та не ґрунтуються на жодних реальних фактах.

Стверджувала, що жодного факту підготовки до втечі, спроб залишити місце проживання, порушення процесуальних обов`язків або інших дій, які могли б підтвердити наявність такого ризику, прокурором не наведено.

Більше того, сам суд у попередніх ухвалах зазначав, що будь-який ризик пов`язаний із певною невизначеністю, однак така невизначеність не може існувати безстроково та необмежений час. Саме тому після більш ніж 16 місяців перебування під вартою без жодного підтвердження реальності ризику переховування цей ризик фактично перетворюється на юридичну фікцію. КПК України не допускає обмеження права на свободу на підставі припущень або шаблонних посилань на тяжкість обвинувачення.

Звертала увагу, що ОСОБА_3 є жінкою пенсійного віку, має постійне місце проживання, багаторічний трудовий та підприємницький стаж, соціальні зв`язки та позитивну репутацію. При цьому сторона обвинувачення не навела жодних даних, які б свідчили про існування підвищеної суспільної небезпеки саме з боку ОСОБА_3 . Фактично прокурор використовує однакові шаблонні формулювання щодо всіх обвинувачених без належної індивідуалізації ризиків.

Наголошувала, що з плином часу тягар доведення необхідності подальшого тримання особи під вартою стає більш суворим для сторони обвинувачення. Проте прокурор не наводить жодних нових обставин, які б виправдовували подальше утримання ОСОБА_3 в умовах ізоляції від суспільства. За таких умов домашній арешт із покладенням процесуальних обов`язків є достатнім та ефективним засобом забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Крім того вказувала, що визначений судом розмір застави не відповідає фактичному майновому стану ОСОБА_3 . Перебуваючи під вартою понад 16 місяців, обвинувачена фактично позбавлена можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати дохід. Жодних даних про покращення її матеріального становища стороною обвинувачення не надано. Отже, визначений розмір застави фактично унеможливлює реалізацію альтернативного запобіжного заходу та втрачає своє забезпечувальне призначення.

Посилаючись на викладене, просула суд: 1) змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_3 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України; 2) у разі відмови у задоволенні зазначеної вимоги зменшити розмір застави до мінімально необхідного та співмірного рівня, достатнього для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

2.3) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_4 захисник зокрема зазначила, що ОСОБА_4 перебуває під вартою понад 16 місяців. Сторона обвинувачення продовжує посилатися на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Разом із тим будь-яких нових доказів існування такого ризику прокурором не надано.

Вказувала, що ОСОБА_4 : має постійне місце проживання в місті Одесі; понад 18 років здійснює підприємницьку діяльність; має міцні соціальні та сімейні зв`язки; раніше не судима; до затримання не переховувалася від органів слідства; не вчиняла жодних дій, спрямованих на ухилення від суду.

Крім того, у ОСОБА_4 вилучено документи для виїзду за кордон, що фактично унеможливлює законний виїзд за межі України. Слід також врахувати, що обвинувачена є особою старшого віку та має серйозні проблеми зі здоров`ям, які потребують постійного медичного контролю та лікування. За таких обставин твердження про намір переховуватись є виключно припущенням сторони обвинувачення.

Протягом більш ніж 16 місяців прокурором не наведено жодного факту підготовки до втечі, жодного факту спроби переховування чи будь-якої поведінки, яка могла б свідчити про намір ухилятися від суду.

Звертала увагу, що після обрання запобіжного заходу стан здоров`я ОСОБА_4 істотно погіршився. Відповідно до медичних документів та відповідей медичної частини ДУ «Одеський слідчий ізолятор» обвинувачена потребує додаткових обстежень, спеціалізованого лікування та медичного втручання. Наявні захворювання мають прогресуючий характер та потребують систематичного спостереження профільних спеціалістів поза межами установи виконання покарань.

При цьому саме стан здоров`я є додатковим фактором, який свідчить про відсутність будь-яких реальних намірів чи можливостей переховуватися від суду. Особа, яка потребує постійного медичного нагляду, лікування та спеціалізованої допомоги, об`єктивно зацікавлена у відкритому доступі до медичних послуг, а не у приховуванні від державних органів. Тому погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 є самостійною новою обставиною у розумінні ст.201 КПК України, яка виправдовує перегляд обраного запобіжного заходу.

Вказувала, що на даний час визначена судом застава у розмірі 998400 грн. фактично є недосяжною для ОСОБА_4 . За час перебування під вартою її майновий стан не покращився, а навпаки істотно погіршився. Обвинувачена понад 16 місяців позбавлена можливості здійснювати підприємницьку діяльність, отримувати доходи та забезпечувати власне утримання. Таким чином, визначена сума застави фактично втратила характер альтернативного запобіжного заходу та перетворилась на механізм подальшого утримання особи під вартою.

Стверджувала, що фактичні обставини кримінального провадження на сьогодні суттєво відрізняються від тих, які існували на момент первинного обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, станом на сьогодні: досудове розслідування давно завершено; обвинувальний акт передано до суду; усі докази стороною обвинувачення зібрані та долучені до матеріалів провадження; жодних нових обставин, які б свідчили про збільшення ризиків, стороною обвинувачення не наведено; протягом понад 16 місяців прокурором не зафіксовано жодного факту порушення ОСОБА_4 процесуальних обов`язків; відсутні будь-які дані про наміри чи спроби ухилення від правосуддя; відсутні будь-які дані про вчинення нових протиправних дій.

Акцентувала, що протягом понад 16 місяців прокурором не надано жодного доказу того, що ОСОБА_4 : намагалася втекти; готувалася до переховування; порушувала покладені процесуальні обов`язки; вчиняла будь-які дії для уникнення правосуддя.

Посилаючись на викладене, просила суд: 1) змінити ОСОБА_4 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України; 2) у разі якщо суд дійде висновку про неможливість зміни запобіжного заходу, зменшити визначений розмір застави до мінімальної межі (80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), передбаченої п.3 ч.5 ст.182 КПК України, як такої, що відповідатиме майновому стану обвинуваченої та принципу пропорційності.

2.4) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_5 захисник зокрема зазначила, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси щодо ОСОБА_5 та інших учасників було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зменшено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, а у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовлено.

Вказвала, що до суду надійшли заяви від осіб, які виявила бажання взяття на поруки обвинувачену ОСОБА_5 . Тому сторона захисту звертається до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 з тримання під вартою на особисту поруку.

Стверджувала, що обвинувачена не має на меті жодним чином ухилятися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність.

Звертала увагу, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Сторона захисту надавала документи, які обгрунтовують міцні соціальні зв`язки, наявність сім`ї та необхідних грошових статків для забезпечення потрібних умов ОСОБА_5 .

Інформувала суд, що зобов`язується взяти підозрюваного на особисту поруку, поручається за належну поведінку та явку до слідчого, прокурора чи суду за викликом і зобов`язувалася при необхідності доставити її в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу.

Посилаючсиь на викладене, просила суд: змінити запобіжний захід з тримання під вартою відносно ОСОБА_21 на запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

3. Позиції учасників судового провадження.

Під час судового засідання, прокурор підтримала подані клопотання про продовження строків тримання під вартою та просила їх задовольнити. Проти клопотань захисників заперечувала. Зокрема зазначила, що особи поручителів не заслуговують на довіру.

Під час судового засідання, обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник, проти клопотання прокурора заперечували. Зокрема вказували про недоведенність ризиків, заявлених прокурором. Просили задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу або зменшити розмір застави.

Під час судового засідання, обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник, проти клопотання прокурора заперечували. Зокрема вказували про недоведенність ризиків, заявлених прокурором. Просили задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу або зменшити розмір застави. Окремо звертали увагу, що стан здоров`я обвинуваченої знову погіршується. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави.

Під час судового засідання, обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник, проти клопотання прокурора заперечували. ОСОБА_5 зокрема зазначила, що ніколи не вчиняла кримінальних правопорушень та від слідства не переховувался. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт особисту поруку.

Під час судового засідання, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники, проти клопотання прокурора заперечували. Зокрема вказували про недоведенність ризиків, заявлених прокурором, позитивні характеристики обвинуваченого та йог оміцні соціальні зв`язки. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб або змінити запобіжни захід на особисту поруку.

Потерпілі та представник потерпілих підтримали клопотання прокурора. Представник потерпілих, також вказував, що особи поручителів не заслуговують на довіру.

Опитані судом під час судового засідання особи, які бажали бути поручителями, підтвердили своє бажання бути поручителями. Надали коротку інформацію про себе та рівень відносин з обвинуваченими ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

4. Мотиви та висновки суду.

Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що на підставі ухвали суду від 21.05.2026 року обвинуваченим було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 липня 2026 року включно.

Крім того, обвинуваченим було зменшено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме: відносно ОСОБА_6 до 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для кожної.

Під час продовження обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, судом був врахований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду.

У зв`язку з цим, доводи прокурора щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України судом не оцінюються та не розглядаються, оскільки сторона обвинувачення не враховуючи попередню ухвалу суду, безпідставно, без надання будь яких нових доказів, про нього заявляє.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України передбачає, що однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд погоджується, що станом на 25.06.2026 року, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України відносно кожного з обвинувачених продовжує існуватита, а саме:

-) щодо ОСОБА_3 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

-) щодо ОСОБА_4 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду, продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

-) щодо ОСОБА_5 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

-) щодо ОСОБА_6 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності продовжує існувати (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Суд не раз вказував, що кожний ризик завжди пов`язаний з певною невизначеністю, тобто відсутністю точної та повної інформації, яка б давала можливість встановити його настатння, проте така невизначенність не може існувати безтроково та необмежений час. У зв`язку з цим, на суд і покладається обов`язок враховувати певні умови, які об`єктивно пов`язані з їх виникненням, зокрема: характер пред`явленого обвинувачення та особа обвинуваченого.

На думку суду, наведені доводи сторони захисту щодо відсутності ризику, передбаченого п.1 ч.1 т.177 КПК України відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не є новими та судом їм неодноразово вже надавалася оцінка, яка впливала, у тому числі на зменшення розміру застави.

Відповідно до ч.1 ст.180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

При цьому, згідно з ч.2 ст.180 КПК України, кількість поручителів визначає суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Враховуючи характер пред`явленого обвинувачення та відомості, які були надані особами, що бажали бути поручителями для обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а також рівень їх взаємовідносин, суд не отримав для себе достатньої та переконливої інформації, що вказані особи заслуговують на той ступінь довіри, щоб забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і здатні за необхідності доставити обвинувачених в суд на першу про те вимогу.

Отже, суд не вбачає нових істотних обставин та доводів, які б свідчили, що рівень ризику переховування від суду перестав існувати, а отже клопотання прокурора в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а клопотання захисників про зміну запобіжного заходу є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, ч.5 ст.182 КПК України передбачає, що у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, враховуючи характер пред`явленого обвинувачення, особи обвинувачених, їх поведінку під час судового розгляду та тривалість перебування останніх під вартою, суд вважає за доцільне зменшити обвинуваченим розмір застави, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, а ОСОБА_6 до 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Крім того, суд черговий раз звертає увагу обвинувачених, що відповідно до п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10.02.2012 №239/5/104 (надалі Порядок), особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

А відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 315, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 задовольнити частково.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій, - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно.

Зменшіти обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу до 150 (сто п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень.

2. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 задовольнити частково.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій, - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно.

Зменшіти обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу до 150 (сто п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень.

3. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 задовольнити частково.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій, - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно.

Зменшіти обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу до 150 (сто п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень.

4. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити частково.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно.

Зменшіти обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заставу до 350 (триста п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1164800 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот) гривень.

5. У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно обвинувачену за яку було внесено заставу, та зобов`язати останню: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися з м.Одеса без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за обвинувачену ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звільнити з-під варти негайно обвинувачену/обвинуваченого за яку/якого було внесено заставу, та зобов`язати останню/останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися з с.Чернове Березівського району Одеської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

6. Роз`яснити, що у разі неявки обвинуваченого/обвинуваченої, яких було звільненно з під варти у зв`язку із внесенням застави, за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на них обов`язків застава звертається у дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого/обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

7. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.

8. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1