Ухвала суду № 137696648, 25.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

25.06.26

Справа № 635/5630/26

Провадження № 1-кп/635/1105/2026

УХВАЛА

25 червня 2026 року с-ще. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

секретар судових засідань ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024221150001440 від 29.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в обсязі обвинувачення стосовно ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою..

Клопотання подано у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що до Харківського районного суду Харківської області раніше надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України. У квітні 2025 року зазначене кримінальне провадження за клопотанням ОСОБА_6 було об`єднане в одне провадження з іншим кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

З травня 2025 року суд здійснював судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження щодо чотирьох обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували під вартою, а щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у цьому провадженні не обирався.

Під час судового розгляду ОСОБА_3 до суду у цьому кримінальному провадженні не з`являвся. Його участь у судових засіданнях забезпечувалася шляхом виконання ухвал суду про привід. Зокрема, із перших трьох ухвал про привід два приводи були фактично виконані, тоді як останній привід працівниками поліції виконаний не був.

Надалі, у зв`язку з неявкою обвинуваченого та неможливістю забезпечити його участь у судовому розгляді, у судовому засіданні 04.06.2026 прокурор звернувся до суду з клопотанням про оголошення розшуку ОСОБА_3 , виділення матеріалів кримінального провадження щодо нього в окреме провадження та надання дозволу на його затримання з метою приводу до суду для розгляду питання про застосування запобіжного заходу.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04.06.2026 клопотання прокурора було задоволено: ОСОБА_3 оголошено у розшук, матеріали кримінального провадження в частині обвинувачення щодо нього за ч. 4 ст. 185 КК України виділено в окреме провадження, надано дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу до суду.

22.06.2026 об 09 год. 30 хв. ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання та доставлений до Харківського районного суду Харківської області для розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Прокурор посилався на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду. На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_3 був обізнаний про наявність кримінального провадження щодо нього, про свій процесуальний статус та обов`язок з`являтися до суду, однак добровільно участі у судовому розгляді не забезпечував, унаслідок чого суд був змушений застосовувати привід, а в подальшому оголосити його у розшук та надати дозвіл на затримання.

Захисник ОСОБА_4 , яка здійснювала захист обвинуваченого для участі в окремій процесуальній дії щодо розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, проти задоволення клопотання прокурора заперечувала. Захисник зазначила, що ухвала суду про привід ОСОБА_3 у судове засідання 04.06.2026 працівниками поліції фактично не виконувалася, а тому ця обставина, на її думку, не може бути підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу. Крім того, захисник посилалася на пояснення обвинуваченого про наявність у нього тяжкого захворювання, а саме СНІДу, а також на існування довідки щодо психічного захворювання.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою та обрати більш м`який запобіжний захід. Він пояснив, що в окремі судові засідання з`являвся, однак підтвердив, що його доставляли до суду приводом. За твердженням обвинуваченого, один із випадків неявки був пов`язаний із тим, що він був доставлений працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичної комісії, під час якої нібито було встановлено наявність у нього захворювання на СНІД.

Сам обвинувачений під час надання пояснень не подав суду жодного документа та не зміг повідомити відомості щодо медичного закладу, лікаря, призначеного лікування, конкретного препарату або інших обставин, які дозволяли б суду перевірити достовірність його тверджень. Посилаючись на наявність довідки з психіатричного закладу, обвинувачений пояснив, що вона міститься у його телефоні, однак не зміг пояснити, які саме обставини ця довідка підтверджує. Разом з тим захисником були подані окремі медичні документи, які суд дослідив та оцінив окремо.

Також ОСОБА_3 пояснив, що втратив свій попередній телефон, у якому були збережені контакти суду, і тому не міг зателефонувати та дізнатися про дату судового засідання. Водночас про зміну засобу зв`язку суд він не повідомляв.

Суд у судовому засіданні окремо з`ясував у обвинуваченого обставини його затримання, час фактичного затримання, питання застосування до нього фізичної сили, насильства або незаконного впливу з боку працівників поліції, а також питання своєчасного доставлення до суду. Зі слів обвинуваченого порушень порядку затримання, застосування до нього насильства чи перешкоджання можливості постати перед судом у встановлений законом строк судом не встановлено.

Суд дослідив обвинувальний акт, клопотання прокурора, протокол затримання особи на підставі ухвали суду та інші надані матеріали. Відомостей, які б свідчили про очевидне порушення порядку затримання ОСОБА_3 , застосування до нього незаконного насильства або наявність документально підтверджених обставин, що виключають можливість розгляду клопотання прокурора по суті, судом не встановлено.

Суд, вислухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого, позицію захисника, дослідивши обвинувальний акт, протокол затримання та інші матеріали, подані на підтвердження заявленого клопотання, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним кримінальним процесуальним законом.

Суд враховує, що на даній стадії кримінального провадження питання винуватості чи невинуватості особи не вирішується. Предметом судового розгляду є виключно наявність або відсутність передбачених законом ризиків та необхідність застосування запобіжного заходу для забезпечення належного перебігу кримінального провадження.

З матеріалів провадження встановлено, що щодо ОСОБА_3 під час досудового розслідування та після надходження обвинувального акта до суду запобіжний захід не обирався. Разом з тим протягом усього часу судового розгляду ОСОБА_3 не забезпечував свою участь у судових засіданнях належним чином. Суд неодноразово був змушений постановляти ухвали про його привід, два з яких були фактично виконані. Таким чином, участь обвинуваченого у розгляді справи забезпечувалася переважно примусовими заходами, а не його добровільним виконанням процесуального обов`язку з`являтися до суду.

Таким чином, матеріали провадження свідчать не про окремі випадки неявки, а про відсутність добровільного виконання обвинуваченим свого процесуального обов`язку щодо участі у судовому розгляді.

Надалі, ухвалою суду від 04.06.2026, враховуючи систематичне невиконання обвинуваченим свого процесуального обов`язку щодо участі у судових засіданнях, ОСОБА_3 було оголошено у розшук, надано дозвіл на його затримання та виділено матеріали кримінального провадження щодо нього в окреме провадження.

Лише 22.06.2026 обвинуваченого було затримано на підставі зазначеної ухвали суду та доставлено до суду для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

За таких обставин суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо реальності цього ризику, суд враховує не лише тяжкість обвинувачення, а насамперед фактичну поведінку самого обвинуваченого. Ризик переховування у даному випадку підтверджується не припущеннями сторони обвинувачення, а конкретними процесуальними подіями: відсутністю добровільної явки до суду протягом усього часу судового розгляду, необхідністю постановлення ухвал про привід, подальшим оголошенням розшуку та фактичним затриманням особи на підставі ухвали суду.

Надані обвинуваченим пояснення не спростовують зазначених обставин.

Посилання ОСОБА_3 на те, що він не з`явився в одне із судових засідань у зв`язку із проходженням заходів, пов`язаних із діяльністю територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не пояснює його неявку в інші судові засідання та не спростовує факту тривалого невиконання ним обов`язку щодо добровільної участі у судовому розгляді.

Так само суд критично оцінює пояснення про втрату мобільного телефону та відсутність контактів суду. Навіть за умови втрати засобу зв`язку обвинувачений не був позбавлений можливості звернутися до суду будь-яким іншим способом, повідомити про зміну контактних даних або з`ясувати інформацію про рух провадження. Матеріали справи не містять відомостей про вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на підтримання зв`язку із судом.

Суд оцінює зазначені обставини не ізольовано, а в їх сукупності. Поведінка ОСОБА_3 має не випадковий, а послідовний характер: протягом тривалого часу він не забезпечував добровільної явки до суду, не підтримував належного зв`язку із судом, не повідомляв про зміну засобів зв`язку, не надав документального підтвердження причин своєї неявки та був доставлений до суду лише після оголошення розшуку і фактичного затримання. Така сукупність обставин свідчить про стійке невиконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і підтверджує реальність ризику його подальшого переховування від суду.

Суд також враховує, що під час розгляду даного кримінального провадження до Харківського районного суду Харківської області надійшли інші обвинувальні акти щодо ОСОБА_3 , у тому числі за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, які, за версією сторони обвинувачення, були вчинені у період січня-лютого 2026 року, тобто під час перебування на судовому розгляді у даній справі.

Суд наголошує, що зазначена обставина не свідчить про винуватість особи у цих кримінальних правопорушеннях та не розцінюється судом як встановлений факт їх вчинення. Разом з тим сам факт перебування на розгляді суду декількох кримінальних проваджень щодо однієї особи підлягає врахуванню при оцінці її процесуальної поведінки, ставлення до покладених законом обов`язків та ризику недобросовісної участі у кримінальному провадженні.

Щодо доводів захисника про неможливість застосування тримання під вартою з підстав невиконання ухвали про привід, суд зазначає, що такі доводи не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону. Предметом розгляду є не оцінка належності виконання окремої ухвали про привід, а встановлення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та необхідності застосування запобіжного заходу після законного затримання особи на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання.

Також судом перевірено доводи сторони захисту та самого обвинуваченого щодо наявності у нього тяжких захворювань.

Окремо суд оцінює доводи сторони захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого.

До початку розгляду клопотання по суті захисник подала клопотання про долучення до матеріалів провадження медичних документів, які, на думку сторони захисту, мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Таким чином, захисник була обізнана про зміст відповідних медичних документів та про обставини, на які посилався обвинувачений як на підставу для незастосування тримання під вартою.

Разом з тим, попри посилання на відомості, які можуть становити медичну таємницю, захисник не заявляла клопотання про проведення закритого судового засідання, не просила суд обмежити доступ до відповідної інформації та не порушувала питання про необхідність застосування положень ч. 2 ст. 27 КПК України. Сам обвинувачений також не звертався до суду із клопотанням про проведення закритого судового засідання, не заперечував проти дослідження поданих захисником медичних документів у судовому засіданні та надавав відповідні пояснення добровільно.

Суд також не встановив обставин, які б вимагали проведення закритого судового засідання з власної ініціативи. На момент розгляду клопотання у залі судового засідання були присутні виключно учасники кримінального провадження та працівники поліції, які забезпечували належний порядок судового розгляду. Будь-яких сторонніх осіб у судовому засіданні не перебувало. За таких обставин суд не вбачає порушення права обвинуваченого на повагу до його приватного життя чи медичної таємниці.

Дослідивши надані стороною захисту медичні документи, суд встановив, що вони містять відомості про перебування ОСОБА_3 на диспансерному нагляді у спеціалізованому закладі охорони здоров`я з питань профілактики та боротьби зі СНІДом, а також окремі документи щодо медичного обстеження та медичного спостереження. Крім того, серед поданих матеріалів містяться документи військово-лікарської комісії 2015 року щодо психоневрологічного стану обвинуваченого.

Разом з тим подані документи надані суду у вигляді фотокопій та скріншотів, значна частина яких має низьку якість зображення, що унеможливлює повне прочитання їх змісту та перевірку всіх викладених у них відомостей.

Водночас навіть із доступного для прочитання змісту зазначених документів не вбачається, що обвинуваченому призначено конкретну схему антиретровірусної терапії, не зазначено найменування лікарських препаратів, дозування, режим їх прийому, тривалість лікування або інші дані, які б дозволяли суду встановити факт проходження ним безперервної антиретровірусної терапії на момент розгляду клопотання.

Навпаки, зі змісту поданих документів вбачається лише факт медичного спостереження та диспансерного нагляду. Жоден із поданих документів не містить відомостей про отримання обвинуваченим конкретних антиретровірусних препаратів, дату їх призначення, дату останнього отримання, режим прийому або необхідність безперервного щоденного лікування, на яку посилався обвинувачений у судовому засіданні.

Також у поданих документах відсутній будь-який медичний висновок про те, що стан здоров`я ОСОБА_3 є несумісним із перебуванням в умовах установи попереднього ув`язнення, що він потребує стаціонарного лікування поза межами такої установи або що застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою створює безпосередню загрозу його життю чи здоров`ю.

Сам факт перебування особи на диспансерному нагляді у зв`язку з ВІЛ-інфекцією не є безумовною перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та сам по собі не свідчить про неможливість надання необхідної медичної допомоги під час перебування особи під вартою.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані стороною захисту медичні документи не підтверджують існування обставин, які б виключали можливість застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому суд враховує, що саме по собі існування у особи певного захворювання не є безумовною підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вирішальним є встановлення того, що стан здоров`я об`єктивно унеможливлює перебування особи в умовах установи попереднього ув`язнення, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин суду не надано.

Судом також перевірено дотримання прав затриманого після його фактичного затримання. Під час судового засідання обвинувачений не повідомив про застосування до нього фізичного насильства, погроз або інших незаконних дій з боку працівників поліції. Також судом не встановлено даних, які б свідчили про порушення встановленого законом порядку затримання або строків доставлення особи до суду.

Самі лише запевнення обвинуваченого про подальшу належну поведінку суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з його попередньою фактичною поведінкою у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд виходить із того, що попередня поведінка обвинуваченого свідчить про невиконання ним базового процесуального обов`язку щодо участі у судовому розгляді. Тому особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт чи інші більш м`які запобіжні заходи не здатні належним чином нейтралізувати встановлений ризик та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Визначаючи розмір застави, суд виходить із положень ст. 182 КПК України, відповідно до яких розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тому законом передбачено можливість визначення застави в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням характеру пред`явленого обвинувачення, встановленого ризику переховування від суду, попередньої процесуальної поведінки обвинуваченого, неодноразового незабезпечення ним своєї участі у судовому розгляді, необхідності застосування приводів, оголошення його у розшук та фактичного затримання на підставі ухвали суду, суд вважає, що застава у меншому розмірі не здатна належним чином гарантувати виконання ОСОБА_3 процесуальних обов`язків.

Водночас суд не встановив підстав для визначення застави у розмірі, який перевищує передбачені законом межі. Тому визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є співмірним встановленим ризикам, відповідає межам, передбаченим КПК України, та не має характеру завідомо непомірного обтяження.

Оскільки станом на день постановлення ухвали прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн., розмір застави складає 266 240 грн. тобто 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на наведене суд доходить висновку про наявність реального ризику переховування обвинуваченого від суду та відсутність достатніх підстав вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 , у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 177,178,183,194,331 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 20 серпня 2026 року включно.

Визначити щодо ОСОБА_3 суму застави у розмірі у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена обвинуваченим або заставодавцем на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р: UA 208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою обвинуваченого.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти звільнити та покласти на нього наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або перебування; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Встановити строк дії ухвали до 20 серпня 2026 року включно.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошений 25 червня 2026 року о 15 годині 50 хвилин.

Суддя ОСОБА_1