Ухвала суду № 137696638, 24.06.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2007/26

Провадження № 2-п/946/40/26

УХВАЛА

24 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Адамова А.С.,

при секретарі Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по справі № 946/2007/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням суду від 20 травня 2026 року по справі № 946/2007/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 94142113 від 07.10.2021 року у розмірі 23800 гривень, судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу 3000 гривень.

17.06.2026 до суду надійшла заява представника відповідача Алексєєва І.І. про перегляд заочного рішення по справі № 946/2007/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, якою просить переглянути заочне рішення, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Так, в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, представник зазначив, що про наявність заочного рішення по вказаній справі відповідачка дізналася в той же день - 20.05.2026 року, ознайомившись з текстом заочного рішення в своєму електронному кабінеті. Вона не була присутня при проголошенні заочного рішення суду та в загалі не знала про дату і час цього судового засідання по справі, оскільки будь-яких судових повісток про виклик до суду в порядку, встановленому ст. 128 ЦПК України, не отримувала. Строк подачі заяви про перегляд заочного рішення не пропущений. Так, в позовній заяві позивач не просив винести окрему ухвалу про витребування додаткових доказів, Ізмаїльський міськрайонний суд в ухвалі від 30.03.2026 року не вказував про необхідність витребування додаткових доказів. 14.04.2026 року до суду через електронний кабінет системи "Електронний суд" надійшло клопотання від представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів у справі № 946/2007/26 за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та витребування у АТ "КБ «ПРИВАТБАНК» додаткових доказів. 20.04.2026 року суд приймає по справі ухвалу, якою задовольняє клопотання позивача та витребує у АТ "КБ «ПРИВАТБАНК» додаткові докази по справі. Однак вказана ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду від 20.04.2026 року по справі суперечить вимогам діючого законодавства. Вважає, що суд не повинен був задовольняти клопотання представника позивача та відмовити в його задоволенні. Інформація, яка була надана АТ "КБ «ПРИВАТБАНК», підлягає виключенню з доказів. Стосовно нарахування заборгованості по відсоткам у розмірі 16800 грн.,то згідно п. 2.2 Додаткового договору № 1 від 19.11.2021 року позивачем та відповідачем до Договору про надання фінансового кредиту №94142113 від 07.10.2021 року були внесені зміни, а саме п. 3.2 Договору про надання фінансового кредиту №94142113 від 07.10.2021 року було викладено в новій редакції: «3.2. Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому. Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору:" Тобто Договором про надання фінансового кредиту N94142113 від 07.10.2021 року сторонами була встановлена пільгова процентна ставка у розмірі 2%. Однак позивач у поданих до суду документах, а саме у Розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №94142113 від 07.10.2021 року, заборгованість обчислює за стандартною процентною ставкою, тобто 3%. Окрім того, відповідно ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734 від 15.11.2016 року - максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Також, в Договорі про надання фінансового кредиту №94142113 від 07.10.2021р. ані пільгова процентна ставка у розмірі 2%, ані стандартна процентна ставка у розмірі 3% не передбачає нарахування процентної ставки саме в день, а не на строк кредитування, чи то на рік. Таким чином, доданий до позову Розрахунок заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №94142113 від 07.10.2021р. не можна вважати належним та допустимим доказом наявності у відповідача заборгованості за вказаним Договором саме у тому розмірі, який вказано у позові, адже позивач розраховує заборгованість виходячи з розміру стандартної процентної ставки. Крім того, відповідач вважає, що суд припустив порушення норм процесуального права, яке впливає на правильність вирішення спору, оскільки всі висновки у справі гуртуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку позивача, доводять факт укладення електронного кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачу. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України). Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду. Тому вважає, що суд припустив порушення норм процесуального права, яке впливає на правильність вирішення спору, оскільки всі висновки у справі гуртуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку Позивача, доводять факт укладення електронного кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачу. Суд не виконав вимог ст. 95 ЦПК України та не витребував у позивача оригіналів електронних доказів, що є порушенням принципу змагальності сторін. При розгляді матеріалів справи № 946/2007/26 Ізмаїльський міськрайонний суд зобов`язаний був перевірити достовірність, цілісність та незмінюваність електронного документа, а саме як Договору про надання фінансового кредиту № 94142113 від 07.10.2021 року, так і Додаткового договору № 1 від 19.11.2021 року до Договору про надання фінансового кредиту № 94142113 від 07.10.2021 року та витребувати оригінали вказаних Договорів. Ненадання оригіналів електронних доказів свідчить про недоведеність позовних вимог.

23.06.2026 позивач надав додаткові пояснення у справі, в яких просив залишити без задоволення заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2026 року у справі №946/2007/26 за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначив, що вважає заяву Алексєєва І.І. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2026 року у справі №946/2007/26 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, вважає її безпідставною та необґрунтованою, оскільки суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.Щодо доводів представника відповідача про те, що відповідач не була повідомлена про судове засідання, що проводилося 01 квітня 2026 року у спосіб, що передбачений главою 7 ЦПК України - «Судові виклики та повідомлення», а саме їй не направлялися і нею не отримувалися судові повістки (або повідомлення) про виклик до суду та вона іншими чином, передбаченим вказаною главою ЦПК, не повідомлялася про дату судового засідання.Як вбачається з п. 14. Договору (Адреси, реквізити та підписи сторін) позичальником особисто у договорі зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що належить до підсудності Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, а отже позивачем за своїм вибором подано позов за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача, що відповідає вимогам ч. 9 ст. 28 ЦПК України. 30 березня 2026 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №946/2007/26 за позовною заявою ТОВ «ФК «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже, 20 травня 2026 року Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області винесено заочне рішення в якому зазначено, враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.Неотримання судових повісток відповідачем та повернення їх до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи/або «адресат відсутній за вказаною адресою», є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, з метою не бажання останнього з`являтись в судові засідання, а отже доводи відповідача, що про час, день та місце розгляду справи він належним чином, не був повідомлений, не заслуговують на увагу суду та не є підставою для задоволення заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення.Відповідач, відмовившись від отримання поштового відправлення, самостійно позбавив себе можливості реалізувати надані йому процесуальні права, зокрема право на ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву на позовну заяву, надання доказів, клопотань та участь у судових засіданнях. Суд, зі свого боку, а також позивач, виконали всі передбачені законом процесуальні обов`язки щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, що унеможливлює покладення на них негативних процесуальних наслідків, пов`язаних із неявкою або неучастю відповідача у справі. Таким чином, неявка відповідача та його неучасть у судовому розгляді є наслідком його власної поведінки та не може розцінюватися як порушення принципів змагальності, рівності сторін чи права на справедливий суд.Доводи відповідача щодо незаконності ухвали суду про витребування доказів є безпідставними, необґрунтованими та спрямовані виключно на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Витребувані судом докази мають істотне значення для правильного, повного та об`єктивного розгляду справи, а їх отримання спрямоване на встановлення фактичних обставин щодо укладення та виконання кредитного договору. При цьому сам по собі факт подання клопотання про витребування доказів після відкриття провадження не свідчить про неможливість їх використання судом під час розгляду справи.Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував факт отримання кредитних коштів, їх зарахування на відповідний банківський рахунок чи використання таких коштів. Саме лише заперечення проти доказів, наданих банком на виконання ухвали суду, не може вважатися належним спростуванням встановлених обставин.Заперечення відповідача підлягають відхиленню, а надані банківською установою докази мають бути оцінені судом разом з іншими доказами у справі відповідно до вимог чинного законодавства.Доводи відповідача щодо неправильності розрахунку заборгованості та порушення позивачем вимог законодавства при нарахуванні процентів є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Відповідач посилається на частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та зазначає, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % на день. Проте відповідач залишає поза увагою, що відповідні обмеження були запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року. Водночас спірний Договір про надання фінансового кредиту №94142113 був укладений 07.10.2021 року, а нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося до 05.01.2022 року, тобто задовго до набрання чинності зазначеними законодавчими змінами.положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки до 1 % не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли та були фактично виконані сторонами у 20212022 роках. Отже, посилання відповідача на зазначені норми є безпідставним. Крім того, умовами Договору про надання фінансового кредиту № 94142113 від 07.10.2021 року сторони погодили порядок користування кредитом, розмір процентних ставок та умови їх застосування. Укладення договору, його підписання та отримання кредитних коштів свідчать про згоду відповідача з усіма істотними умовами правочину, у тому числі щодо порядку нарахування процентів. Твердження відповідача про те, що розрахунок заборгованості здійснений із застосуванням стандартної процентної ставки, саме по собі не свідчить про його неправильність. Порядок застосування пільгової та стандартної процентних ставок визначається безпосередньо умовами кредитного договору та залежить від належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань. При цьому відповідач, заперечуючи правильність розрахунку позивача, не надав жодного альтернативного розрахунку заборгованості, не зазначив конкретних арифметичних помилок, не визначив інший розмір заборгованості та не навів жодних належних доказів, які б свідчили про невірність розрахунку, доданого до позовної заяви.Договір про надання фінансового кредиту № 94142113 від 07.10.2021 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим.Позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ - договір про надання фінансового кредиту № 94142113 від 07.10.2021 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено судом, згідно наданих представником ОСОБА_1 , відповідач не згоден з розрахунком позивача, нарахованими процентами. Також судом враховується, що викладені у заяві обставини із наданими доказами свідчать про незгоду відповідача з позовними вимогами.

Відповідно до ч.ч.2-6 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малознаними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому згідно ч.ч.3,4 ст.274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вищезазначеними вимогами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на предмет позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, наразі також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що справа підлягає подальшому розгляду згідно ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Керуючись 260, 287, 288 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по справі № 946/2007/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Заочне рішення суду від 20 травня 2026 року по справі № 946/2007/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати.

Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Призначити перше судове засідання з викликом сторін по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на 11 серпня 2026 о 11 год. 30 хв. у приміщенні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області (Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Клушина, №2, (2-й поверх).

Копію ухвали, копію заяви надіслати учасникам судового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.С.Адамов