Ухвала суду № 137695808, 25.06.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/529/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого , адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого , адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого , адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024220000000884 від 23.07.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Краснокутськ Краснокутського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307 , ч.1 ст.263, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Краснокутськ Краснокутського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307 , ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимого ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

у с т а н о в и в :

В провадженні Краснокутського районного суду Харківської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні№12024220000000884, внесеного до ЄРДР 23.07.2024, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307 , ч.1 ст.263, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України ; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що кримінальне провадження надійшло на розгляд до Краснокутського районного суду Харківської області з дотриманням правил підсудності, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та підстав для його повернення прокурору немає, у зв`язку з чим прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Під час підготовчого судового засідання захисники , адвокат ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_9 та обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, заяв чи клопотань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, не заявляли.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду з огляду на таке.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.

Суд зазначає, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307 , ч.1 ст.263, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України, вчинені в межах територіальної юрисдикції Краснокутського районного суду Харківської області , тому зазначене кримінальне провадження підсудне цьому суду.

Підстав для закриття кримінального провадження не встановлено.

Угоди у кримінальному провадженні не укладались.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Таким чином, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024220000000884 від 23.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307 , ч.1 ст.263, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України ; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307 , ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

При вирішенні питання щодо дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд виходить з таких обставин.

11.06.2026 на адресу суду надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 з визначенням розміру застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб , що складає 665 600,00 грн.

Клопотання мотивоване тим, що на цей час вбачаються підстави для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_6 , сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується, а саме: позбавляє можливості обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення . Вищезазначені ризики не втратили своєї актуальності та продовжують існувати на теперішній час. Ризики, передбачені у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до ОСОБА_6 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, на думку сторони обвинувачення, необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів , оскільки менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 , заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просять застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт або особисте зобов`язання з покладенням ряду обов`язків , або визначити розмір застави у мінімальному розмірі, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

02.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину , передбаченого ч.2 ст.307 КК України .

01.05.2026 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 02.09.2025 , ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 31.10.2025 включно без визначення суми застави .

Ухвалами Київського районного суду м.Харкова від 30.10.2025, 24.12.2025, 09.02.2026, 07.04.2026 ,08.05.2026 , ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ « Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів до 06.07.2026 включно , але не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання , з визначенням застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб , що складає 665 600,00 грн.

За змістом ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:

- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення якого перебачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна , а також у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.311 КК України , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, та у вчиненні злочину , передбаченого ч.3 ст.313 КК України за вчинення якого перебачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі та інших злочинах.

Судом враховується, що на теперішній час є доведеним існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду підтверджується наступним.

Злочини, які інкримінуються ОСОБА_6 , передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який неодружений, міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання не має, існують обґрунтовані ризики того, що у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_6 може покинути місце мешкання та виїхати за межі с-ща Краснокутськ Богодухівського району Харківської області чи Харківської області, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим наявний ризик його переховування від суду.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме у незаконному виробництві та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах, - на думку суду у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, під час воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду , що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Додатково наявність ризику переховування від суду підтверджується тими фактами, що обвинувачений ОСОБА_6 неодружений, не має неповнолітніх дітей на утриманні, непрацевлаштований, а отже позбавлений офіційних джерел доходу.

Таким чином, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_6 може фізично або психологічно незаконно впливати на учасників провадження, в тому числі на свідків, а саме примусити змінити свої показання або взагалі відмовитись від них, щоб уникнути покарання, так як судовий розгляд не розпочато, свідки судом не допитані, докази не досліджені, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину, оскільки на даний момент ОСОБА_6 відомі відомості про особу свідків, місце їх проживання, коло спілкування, що дає йому можливість впливати на їх свідчення.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 не має будь-яких офіційних та законних джерел доходу, у зв`язку з чим не виключена можливість того, що перебуваючи поза умовами ізоляції обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інші кримінальні правопорушення, в тому числі й злочини проти власності, з метою забезпечення своїх елементарних життєвих потреб.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 спрямований на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження можливості вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу судом враховуються обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , оскільки санкцією ч. 3 ст.307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна ; 2) вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який неодружений, немає будь-яких утриманців, що свідчить про те, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків в місці постійного проживання; 4) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_6 до арешту офіційно не був працевлаштованим та не мав постійного джерела доходів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даний час не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Зазначені судом ризики не зменшились та не зникли, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Даних про стан здоров`я, що унеможливлюють перебування обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства суду не надано.

Щодо посилань захисника на наявність у ОСОБА_6 інфекційного захворювання вірусного гепатиту С, то суд вважає зазначене необґрунтованим, оскільки відомостей про неможливість надання останньому належного лікування в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» не надано.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосований у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні альтернативного запобіжного заходу, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд визначає обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у кримінальному провадженні 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 332 800,00 грн , що є достатнім розміром застави для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 369-372, 376, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024220000000884, внесеного до ЄРДР 23.07.2024, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307 , ч.1 ст.263, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України ; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 , ч.3 ст.307 , ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України , на 11:00, 13.07.2026 , у приміщенні суду, в залі судового засідання №1.

Відповідно до вимог ст. 31 КПК України проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.

Здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Задовольнити клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно.

Строк закінчення тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , о 24:00 23.08.2026.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави у кримінальному провадженні 100 прожиткових мінімумів працездатних осіб , що складає 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн 00 коп, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок (отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача: 820172; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674), до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави , ОСОБА_6 з-під варти звільнити.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти , покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до Краснокутського районного суду Харківської області ;

- не залишати місце проживання без дозволу прокурора та/або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі отримання таких документів ОСОБА_6 ).

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання покладених на обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти прокурора та суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення прокурора чи суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Встановити строк дії ухвали до 23.08.2026 включно.

Копію ухвали вручити прокурору, направити до державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи та вручення обвинуваченому ОСОБА_6 .

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено 25.06.2026.

Суддя ОСОБА_1