Рішення № 137695629, 24.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4767/26

н/п 2/953/3324/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») Сахарова О.І. звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 49 216,94 грн та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ТОВ «Манівео») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 421718340 на суму 200,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за цим договором не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість. ТОВ «ФК «Ейс» придбав право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 421718340 у сумі 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн - заборгованість за тілом кредиту, 39 334,92 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Виклад позиції відповідача:

- відповідач заперечує наявність у позивача права вимоги за кредитним договором № 421718340 від 24.01.2021;

- безпідставне нарахування процентів поза межами строку кредитування;

- неспіврозмірність процентної ставки та порушення принципу справедливості;

- неналежне повідомлення відповідача про відступлення права вимоги;

- безпідставне «збільшення» суми кредиту з 200,00 грн до 11 550,00 грн.

Рух справи, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

12.05.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Каленського О.І. надійшов відзив на позовну заяву.

12.05.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Каленського О.І. про повернення без розгляду позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України у зв`язку з невиконанням вимог ЦПК та положень ЄСІТС щодо подання позовної заяви в електронній формі.

Протокольною ухвалою від 15.05.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача у зв`язку з відсутністю підстав для повернення позовної заяви без розгляду. Представник відповідача вказує, що подана представником позивача позовна заява не є створеною із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, та не надіслана засобами відповідної підсистеми ЄСІТС, як це встановлено п. 26 Положенням № 1845/0/15-21. Суд зазначає, що технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду. Проте, чинний ЦПК України не містить процесуальних наслідків не коректного використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», зокрема, коли позовна заява подається у форматі pdf файлу, як додаток форми (шаблону) позовної заяви. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). Судом встановлено, що позовну заяву подано та підписано уповноваженою на те особою в електронній формі через електронний кабінет. Позивачем не доведено факту, що позовну заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності або підписано особою, яка не має права її підписувати.

14.05.2026 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в прохальній частині позову зазначив: справу розглянути за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідач має наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС. В матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача, зокрема, довідки про доставку електронного документу до його електронного кабінету.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

24.01.2021 між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладено договір № 421718340 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8Р42Z (а.с. 16 зв.с.-17).

Згідно п. 1.1. Договору № 421718340 від 24.01.2021, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 200 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі «Правила») (а.с. 16 зв.с.).

Пункт 1.7. Договору № 421718340 від 24.01.2021, передбачає, що сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на умовах визначених договором (а.с. 16 зв.с.).

При укладенні договору № 421718340 від 24.01.2021 відповідач також був ознайомлений з умовами паспорту споживчого кредиту, зокрема, з основними умовами кредитування: сума/ліміт кредиту - 200 грн 00 коп; строк кредитування - 2 дні з можливістю продовження строку (а.с. 16).

В Додатку № 1 до Договору № 421718340 від 24.01.2021 сторони погодили Графік розрахунків (а.с. 17 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 26.01.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 26.01.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 18).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 29.01.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 29.01.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 18 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 30.01.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 30.01.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 19).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 12.02.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 12.02.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 19 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 18.02.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 18.02.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 20).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 24.02.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 24.02.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 20 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 04.03.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 300 грн 00 коп з 04.03.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 21).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 10.03.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 10.03.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 21 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 16.03.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 16.03.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 22).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 17.03.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 17.03.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 22 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 20.03.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн 00 коп з 20.03.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 23).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 25.03.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 100 грн 00 коп з 25.03.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 23 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 28.03.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 700 грн 00 коп з 28.03.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 24).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 02.04.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 500 грн 00 коп з 02.04.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 24 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 07.04.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 250 грн 00 коп з 07.04.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 25).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 09.04.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 500 грн 00 коп з 09.04.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 25 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 12.04.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 500 грн 00 коп з 12.04.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 26).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 14.04.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 500 грн 00 коп з 14.04.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 26 зв.с.).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 21.04.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 000 грн 00 коп з 21.04.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 27).

В Додатковій угоді до Договору № 421718340 від 24.04.2021 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 000 грн 00 коп з 24.04.2021, погодивши при цьому Графік розрахунків до цієї Додаткової угоди (а.с. 27 зв.с.).

Факт перерахування грошових коштів відповідачу підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 40-45) та випискою за договором № б/н за період з 04.03.2021 по 19.04.2021, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 20.04.2026.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Як вбачається з наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації на виконання ухвали суду від 20.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була емітована банківська картка № НОМЕР_2 . У період з 04.03.2021 по 19.04.2021 на платіжну картку № НОМЕР_2 , були зарахування кредитних коштів.

Виписка по особовому рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 за період з 04.03.2021 по 19.04.2021 свідчить про користуванням грошовими коштами відповідачем.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21), виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Зазначене спростовує доводи представника відповідача про безпідставне «збільшення» суми кредиту. Надана банківська виписка містить усі необхідні реквізити, в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та відображає реальне користуванням грошовими коштами відповідачем. Інших доказів щодо походження цих коштів відповідачем не надано, що свідчить про їх отримання саме у рамках зазначеного кредитного договору.

Отже, із наведеного очевидно випливає, що кредитні кошти були надані та фактично отримані відповідачем, внаслідок чого у нього виникло зобов`язання їх повернути на підставі вимог кредитора.

На підтвердження позовних вимог позивач додав Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», які регулюють порядок надання грошових коштів у позику та яка за своєю природою є пропозицією щодо укладення електронного договору (а.с. 28-33); Алгоритм дій споживача в ІТС Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (а.с. 35-36); Алгоритм дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с. 39).

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео», відповідач отримав одноразовий ідентифікатор MNV8Р42Z 24.01.2021 о 11:14:28 на телефон НОМЕР_3 ; в подальшому, 24.01.2021 о 11:15:17 відповідачем введено одноразовий ідентифікатор/відправлено ТОВ «Манівео», та 24.01.2021 о 11:15:17 ОСОБА_1 перераховано грошові кошти (а.с. 37).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Манівео» зобов`язання по договору № 421718340 від 24.01.2021 виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, у свою чергу, відповідач/позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, проте їх порушив, унаслідок чого у відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, який здійснено ТОВ «Манівео» за період з 24.01.2021 по 09.11.2021, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео» за договором № 421718340 від 24.01.2021 становить 37 170,57 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 27 515,84 грн (а.с. 75-76).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 51-56).

Підписавши Додаткову угоду № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 31.12.2024.

Відповідно до п. 4.1. Договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку (а.с. 51).

09.11.2021 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 159 від 09.11.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 58-59).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 159 від 09.11.2021, під порядковим номером 108 зазначено, що « ОСОБА_1 » (ІПН НОМЕР_1 ) є боржником за кредитним договором № 421718340 від 24.01.2021 у загальному розмірі 37 397,86 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 27 515,84 грн (а.с. 58 зв.с.).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» та обґрунтовують передачу ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором № 421718340 від 24.01.2021 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за договором № 421718340 від 24.01.2021 до ОСОБА_1 у загальній сумі 37 397,86 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 27 515,84 грн.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 421718340 від 24.01.2021 становить 37 397,86 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 27 515,84 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 61-63).

Відповідно до п. 4.1. Договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку (а.с. 61).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 під порядковим номером 5554, зазначено, що « ОСОБА_1 » (ІПН НОМЕР_1 ) є боржником за кредитним договором № 421718340 від 24.01.2021 у загальному розмірі 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 39 334,92 грн (а.с. 64 зв.с.).

Згідно з розрахунком заборгованості, який здійснено ТОВ «Таліон Плюс» за період з 09.11.2021 по 31.08.2023 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 421718340 від 24.01.2021 становить 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 39 334,92 грн (а.с. 77).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» та обґрунтовують передачу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги за договором № 421718340 від 24.01.2021 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги за договором № 421718340 від 24.01.2021 до ОСОБА_1 у загальній сумі 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 39 334,92 грн.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором № 421718340 від 24.01.2021 становить 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 39 334,92 грн.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (а.с. 67-69).

Згідно п. 1.2. Договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2 (а.с. 67).

14.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (а.с. 72).

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, під порядковим номером 21118 зазначено, що « ОСОБА_1 » (ІПН НОМЕР_1 ) є боржником за кредитним договором № 421718340 від 24.01.2021 у загальному розмірі 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 39 334,92 грн (а.с. 70 зв.с.).

Суд звертає увагу, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором№ 421718340 від 24.01.2021, укладеним між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 .

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 у подібному спорі за позовом ТОВ «ФК «Ейс».

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про передачу права вимоги суд також не може взяти до уваги як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до змісту статті 516 ЦК України, боржник, який не отримав письмового повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Проте матеріали справи не містять доказів щодо погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором у повному обсязі ані первісному, ані наступним кредиторам. Дана позиція також висловлена у постанові Харківського апеляційного суду від 03.03.2026 у справі № 645/3987/25 (н/п 22-ц/818/1225/26).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договір № 421718340 від 24.01.2021 укладено сторонами в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з умовами договору № 421718340 від 24.01.2021, який підписав на умовах йому відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків та інших платежів пов`язаних з користуванням грошовими коштами. Отже, відповідач був ознайомлений з вказаними умовами кредитування під підпис.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Також, суд зазначає, що з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування, позивачем доведено суму заборгованості. Жодних розрахунків та доказів на підтвердження завищеної суми відсотків за користування кредитними коштами, відповідачем не надано, та не спростовано.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 421718340 від 24.01.2021 становить 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); заборгованість за відсотками 39 334,92 грн.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Інші доводи і заперечення сторін означених висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання за договором № 421718340 від 24.01.2021, внаслідок чого існує у відповідача заборгованість у загальному розмірі 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 39 334,92 грн заборгованість за відсотками, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором № 421718340 від 24.01.2021 у загальному розмірі 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 39 334,92 грн заборгованість за відсотками, тобто позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ТОВ ФК «Ейс» є Адвокатське Бюро «Соломко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 та додаткової угоди № 25770916435 від 01.09.2025 (а.с. 79-80).

Позивач на підтвердження понесених витрат у розмірі 7 000 грн надав: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 79), додаткову угоду № 25770916435 від 01.09.2025 (а.с. 80); акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на загальну суму 7 000,00 грн (а.с. 81); довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Соломка О.В. серії КС № 7073/10 (а.с. 82-83).

Згідно з договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеним між ТОВ «ФК «Ейс» та АБ «Соломко та партнери», сторони визначили предмет договору у виді правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 79).

При цьому, згідно з положеннями п. 3.1, 3.3 Договору, отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, який складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг (а.с. 79).

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви, час 2 години, вартість 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, час 2 години, вартість 1 000,00 грн, підготовка адвокатського запиту, час 1 година, вартість 500,00 грн, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, час 1 година, вартість 500,00 грн.

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Суд враховує, що (І) складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, (ІІ) позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача, (ІІІ) адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, (IV) справа розглядається у спрощеному провадженні, (V) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2 500,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7,12,13,81,141,247,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором № 421718340 від 24.01.2021 у загальному розмірі 49 216,94 грн, з яких: 9 882,02 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 39 334,92 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24.06.2026.

Суддя О.М. Дяченко