Рішення № 137695514, 25.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/5699/26

Провадження № 2/638/6543/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №100073849 від 14.10.2021 у розмірі 935070,91 грн; суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 100073849 від 14.10.2021, згідно умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 20000 грн. Позивач зазначає, що за даним договором зобов`язання кредитодавця також виконані шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, вказаний відповідачем при укладенні договору.

У подальшому позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаними кредитним договором внаслідок укладення низки договорів про відступлення прав вимоги.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за умовами договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 93507,91 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 18050 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 73257,91 грн;

- заборгованість за комісіями 2200 грн.

Виходячи з викладеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити судове засідання без його участі, а також ухвалити заочне рішення.

Відповідач в судові засідання не з`являється, про дату та час судового розгляду повідомлявся судом завчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу реєстрації судової повістки, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.

В подальшому, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду, однак останній в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з`явився, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Відтак, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 100073849, згідно умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 20000 грн.

Договір укладено в електронному вигляді та підписано позичальником із застосування одноразового ідентифікатора V84674.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

10.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 10-02/2022-50, відповідно до якого останнє набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №100073849, укладеним із ОСОБА_1

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №100073849, укладеним із ОСОБА_1 .

На підтвердження факту передання права вимоги за кредитним договором із відповідачем позивачем надано суду копії договорів факторингу, витяги з реєстрів боржників, платіжні доручення та акт про зарахування зустрічних вимог.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за умовами договору порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка складає 93507,91 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 18050 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 73257,91 грн;

- заборгованість за комісіями 2200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач зобов`язаний довести суду факт надання ним відповідачу кредитних коштів шляхом подання до суду належних та допустимих доказів.

На підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту позивачем надано квитанцію № 7 а а 8 8 а 1 8 -1 f9 7 -4 f4 8 -9 6 f9 -7 3 2 3 5 Ь 8 3 5 9 ff_ 6 3 7 6 9 8 2 2 1 3 3 0 1 6 3 5 1 4 видану ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», ЄДРПОУ 38905834.

Разом із тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» надавати фінансові послуги мають право фінансові установи та інші особи, які отримали відповідну ліцензію (ліцензії), крім випадків, передбачених частинами третьою - п`ятою цієї статті та спеціальними законами.

Діяльність з надання фінансових платіжних послуг без необхідності отримання ліцензії можуть здійснювати юридичні особи, за умови авторизації їхньої діяльності (акредитації) у порядку, визначеному законом України, що регулює діяльність з надання платіжних послуг. (абз. 2 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»)

Договір, яким передбачається надання фінансової послуги особою, яка на день укладення договору не має права надавати таку фінансову послугу відповідно до цього Закону та спеціальних законів, є нікчемним (ч. 5 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Таким чином, суд вважає, що квитанція видана ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», без надання належних доказів отримання вказаною установою ліцензії на надання фінансових послуг або авторизації їхньої діяльності (акредитації) у порядку передбаченому законом України, що регулює діяльність з надання платіжних послуг, не може бути належним та допустимим доказом надання відповідачу кредитних коштів.

Таким чином, справу розглянуто судом на підставі наявних в ній доказів. Первинних документів, наданих належним суб`єктом, які б підтвердили факт отримання відповідачем кредитних коштів позивачем не надано, а тому суд приходить до висновку, що даний факт не доведений та, відповідно, позивачем не доведено факту наявності заборгованості перед ним з боку відповідача.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову належить відмовити.

За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу відмовлено в позові, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі судового збору відсутні.

Керуючись ст. 12, 43, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів, з дня його проголошення, до Шевченківського районного суду м. Харкова може бути подана письмова заява про його перегляд.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926; юридична адреса: вул. Мечнікова, 3, оф. 306 м. Київ, 01133.

Представник позивача: Ткаченко Марія Миколаївна, адреса: Україна, 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Зінченко