Рішення № 137695254, 25.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12188-51 від 27.09.2024 року, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області , за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12188-51У від 01.04.2021 року, видану Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування податкової заборгованості та зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

Ухвалою суду від 18.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.03.2026 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою після отримання відзиву на позову позивачки виникли підстави для зміни предмету позову, за результатом розгляду якого позивачка просить суд:

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12188-51 від 27.09.2024 року, видану Головним управлінням ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044);

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044) щодо нарахування податкової заборгованості;

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044 ) внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки);

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок);

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати за надану правничу допомогу у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) гривень.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року прийнято до провадження заяву представника позивача про зміну предмету позову.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки вказує, що позивачка з оскаржуваною вимогою не згодна та вважає, що вона є необгрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки позивач хоч і булазареєстрована з 11.04.2007 року у якості ФОП, але самостійну підприємницьку діяльність не здійснювала та за неї сплачував ЄСВ роботодавець. У Позивача відсутній банківський рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності. Господарську діяльність не здійснювала, фінансову звітність до податкової не подавала, оскільки доходів від підприємницької діяльності не отримувала і не була обізнана, що необхідно знятися з обліку як фізична особа-підприємець. 08 грудня 2021 року Позивачем подано заяву про державну реєстрацію щодо припинення підприємницької діяльності ФОП за рішенням Позивача та внесено відповідний запис про припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким згідно пункту 2 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (у редакції Закону, що була чинною на 01 січня 2017 року) ФОП ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування повина була сплатити єдиний внесок, у зв`язку із чим ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок на загальну суму 37788,74 гривень.

Також, представник відповідача надав заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична-особа підприємець у період з 11.04.2007 року по 08.12.2021 року.

Суд встановив, що ГУ ДПС в Одеській обалсті в автоматичному режимі нараховано ФОП ОСОБА_1 єдиний внесок на загальну суму 37788,74 гривень: за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн, в термін до 10 лютого 2018 року; за 2018 рік щоквартально у розмірі 2457,18 грн (19.04.2018; 19.07.2018; 19.10.2018; 21.01.2019); за 2019 рік щоквартально у розмірі 2754,18 грн (19.04.2019; 19.07.2019; 21.10.2019; 20.01.2020); за 2020 рік у сумі 2078,12 грн (січень, лютий до 21.04.2020), у сумі 1039,06 грн (червень до 20.07.2020), у сумі 3178,12 грн (липень, серпень, вересень 19.10.2020), у сумі 2200,00 грн (жовтень, листопад до 19.01.2021).

27.09.2024 року ГУ ДПС в Одеській області винесено вимогу №Ф-12188-51, якою нараховано ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 37788,74 грн.

Вимога оформлена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 1,2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, передбачено, що платниками єдиного внеску є також: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Суд зазначає, у період, за який підприємцю нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску (2017-2020 роки) позивачка одночасно була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала у трудових відносинах з Одеським ліцеєм № 44 Одеської міської ради Одеської області.

У вказаний період, КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Пересипського району м. Одеси сплачувала ЄСВ за ОСОБА_1 , як найманого працівника, що підтверджується наявними в матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5).

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не врегульовано.

У рішенні від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 Верховний Суд зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховний Суд відмітив, що наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

За наслідками системного тлумачення норм права, Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Враховуючи, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то, в розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період 2017-2020 роки, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, зазначене виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, який має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Таким чином, у ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця відсутній обов`язок сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі в період її перебування у трудових відносинах з Одеським ліцеєм № 44.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, про наявність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу №Ф-12188-51 від 27.09.2024 року, видану Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Вимоги позивачки про визнання протиправними дій Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування податкової заборгованості та щодо зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044 ) внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки) належать до задоволення як похідні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Приписами ч. 1 ст.139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 2129,92 грн. судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником надано до суду Договір №348 про надання правничої допомоги від 03.02.2026 року та Додаткову угоду №2 до Договору №348 про надання правничої допомоги від 03.02.2026 року, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 03.02.2026 року, відповідно до яких вартість надання послуг складає 8000,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, обґрунтованості та пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, зокрема, як складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд робить висновок, що вартість послуг правового характеру у розмірі 8000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині їх необхідності. Даний спір не потребував значних затрат часу, а ведення цієї справи у суді не вимагало значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині складання та подання позовної заяви. Суд вказує, що судових засідань в даній справі не було призначено, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, дана категорія справ є досить поширеною.

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12188-51 від 27.09.2024 року, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12188-51 від 27.09.2024 року, видану Головним управлінням ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044) щодо нарахування податкової заборгованості.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044 ) внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки).

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати за надану правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, Одеська обл.,65044, код ЄДРПОУ: 44069166).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 25.06.2026 року.

Суддя Н.В. Бжассо